БОЖЕСТВЕННИЙ ПРИНЦИП
ЧАСТИНА I
РОЗДІЛ 5

ВОСКРЕСІННЯ

РОЗДІЛ I - ВОСКРЕСІННЯ

Воскресіння означає повернення до життя. Саме тому, що ми колись померли, нам потрібно повернутися до життя. Щоб зрозуміти справжнє значення воскресіння, ми повинні зрозуміти біблійне поняття життя і смерті.

1. БІБЛІЙНЕ ПОНЯТТЯ ЖИТТЯ І СМЕРТІ

У Луки 9:60 ми читаємо, що Ісус сказав учневі, який хотів спершу піти й поховати свого батька: «Залиш мертвим ховати своїх мертвих». У цих словах Ісуса ми знаходимо два різні поняття життя і смерті.

Перше — це поняття життя і смерті стосовно смерті фізичного тіла, яка є припиненням фізичного життя; таким був випадок батька учня, якого мали поховати. Життя, протилежне до цього виду смерті, — це стан, у якому фізичне тіло підтримує свої фізіологічні функції.

Друге — це поняття життя і смерті щодо тих людей, яких Ісус назвав «мертвими» і які зібралися разом, щоб поховати батька. Чому ж тоді Ісус вказав, що люди, які насправді були живими, є «мертвими»? Тому що вони перебували у стані, відрізаному від любові Бога; тобто вони були під владою Сатани. Отже, смерть означає не припинення фізичного життя, а радше стан сатанинського панування, поза лоном Божої любові. Відповідно, сенс життя, протилежний цьому виду смерті, — це стан активного життя у владі Божої безмежної любові. Тому, хоч би яким активним було тіло людини, поки вона залишається у владі сатани, відокремлена від Божої, вона є мертвою у справжньому сенсі за мірилом первісної цінності, даної при творенні.

Наше розуміння може бути ще більше поглиблене читанням Об'явлення 3:1, слів до людей церкви в Сардах, які говорять: «...ти маєш ім'я, ніби живий, але ти мертвий». З іншого боку, навіть якщо людина померла фізично, якщо її дух перебуває у Божому володарюванні в Небесному Царстві Божому, вона жива в найістиннішому сенсі. Коли Ісус сказав: «...хто вірує в Мене, хоч і помре, буде жити» (Івана 11:25), Він мав на увазі, що той, хто вірує в Ісуса і живе під Божим володарюванням, все ще живий, хоч він фізично помер і обернувся на порох, бо його духовна людина залишається у володарюванні Бога.

Ісус далі сказав: «хто живе і вірує в Мене, не помре повік». Це не означає, що ті, хто вірує в Ісуса, ніколи не помруть фізично, насолоджуючись таким чином вічним життям на землі. Ті, хто вірує в Ісуса за життя, залишаються живими не лише на землі, але навіть після фізичної смерті перейдуть у світ духу, живучи там вічно в лоні Божої любові, не зазнавши смерті. Це твердження Ісуса вказує на те, що фізична смерть людини не впливає на її вічне життя у світі духу.

Знову ж таки, він сказав: «Хто прагне зберегти своє життя, той його втратить, а хто втратить своє життя, той його збереже» (Луки 17:33). Він мав на увазі, що ті, хто зраджує Божу волю, аби зберегти своє фізичне життя, хоч і можуть бути фізично активними, насправді мертві. З іншого боку, духовні люди тих, хто жертвує своїм життям заради Божої волі, хоч і можуть бути фізично мертвими й розкладеними, житимуть вічно в лоні Божої любові, отже, залишаючись живими навіки.

2. СМЕРТЬ, СПРИЧИНЕНА ГРІХОПАДІННЯМ

Ми дізналися, що існують два поняття смерті, кожне з яких має інше значення. То котре ж із цих двох була смерть, спричинена гріхопадінням перших людських предків?

Бог створив людину так, щоб вона старіла й оберталася на порох; це сталося б навіть якби людина не впала. Тому, коли Адам помер у біблійному віці 930 років і обернувся на порох, це не була смерть, спричинена падінням. Згідно з принципом творення, наша плоть подібна до одежі для нашого духа; і для нас природно скинути нашу плоть, коли вона стара й виснажена, так само як ми скидаємо зношений одяг. Тоді наша духовна людина йде до невидимого світу, щоб жити там вічно. Немає жодної матеріальної істоти, яка могла б увічнити своє фізичне життя. Людина не є винятком із цього принципу творення; людське тіло не може жити вічно.

Якби люди жили вічно на землі, не було б потреби створювати спочатку невидимий світ, куди духовні люди мають потрапляти після фізичної смерті. Невидимий світ не був створений після гріхопадіння людини, щоб туди могли піти жити духи занепалих людей; радше він був створений до створення людей, щоб їхні духи, після того як вони здійснили б мету творення, могли піти й жити там вічно, коли вони скинули б свою плоть, після свого фізичного життя на землі.

Грішні люди міцно прив’язані до свого фізичного життя на землі, тому що через гріхопадіння вони стали необізнаними про те, що були створені, щоб піти жити вічно в прекрасному невидимому світі після того, як скинуть свою плоть. Наше фізичне життя на землі та наше духовне життя в невидимому світі можна порівняти з фазами гусениці та метелика. Якби гусінь, що живе в ґрунті, мала свідомість, вона теж не хотіла б помирати, через прив’язаність до свого життя під землею, так само як людина прив’язана до свого фізичного життя на землі. Це тому, що гусінь не знає, що після її смерті існує інший новий світ, де вона може насолоджуватися запашними квітами і солодким медом.

Відносини між земною людиною та духовною людиною подібні до відносин між гусінню та метеликом. Якби людина не впала, вона знала б, що відкидання своєї плоті не означає вічного розлучення зі своїми близькими, бо земні люди були створені для вільного спілкування з духовними людьми, так само як вони спілкуються між собою. Крім того, якби люди знали, яким прекрасним і щасливим місцем є духовний світ, вони б з нетерпінням чекали дня відходу з цього світу в наступний.

Якщо з двох видів смерті фізична не є наслідком гріхопадіння, ми мусимо дійти висновку, що духовна смерть, яка означає потрапляння під сатанинське панування, є справжньою смертю, спричиненою гріхопадінням.

Розгляньмо це питання докладніше, зосереджуючись на Біблії. Смерть, спричинена гріхопадінням, означає смерть, що настала внаслідок того, що перші люди з'їли плід дерева пізнання добра і зла. Якою ж мала бути ця смерть? У Книзі Буття 2:17 сказано, що Бог, створивши Адама та Єву, наказав їм не їсти плоду, бо того дня, коли вони з'їдять його, вони неодмінно помруть. Отже, ми мусимо дійти висновку, що вони справді померли того дня, коли з'їли плід, якщо вірити тому, що сказав Бог. Однак «мертві» Адам і Єва продовжували своє фізичне життя на землі, так само як і ми сьогодні, множачи своїх дітей і зрештою породжуючи зіпсоване людське суспільство.

Із цього факту ми можемо ясно зрозуміти, що смерть, спричинена гріхопадінням, означає не припинення фізичного життя, а стан, у якому людина впала з доброго панування Бога під зле панування сатани.

Наведімо ж приклади з Біблії. У 1 Івана 3:14 сказано: «...хто не любить, той перебуває у смерті». Любов тут, звісно, означає Божу любов. Це означає, що ті, хто не любить свого ближнього Божою любов'ю, є мертвими, хоч би як активно вони жили на землі. Знову ж таки, у Римлян 6:23 ми читаємо: «Бо заплата за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя», а в Римлян 8:6 сказано: «Думка тілесна — то смерть, а думка духовна — то життя і мир».

3. ЗНАЧЕННЯ ВОСКРЕСІННЯ

Людина досі мала хибне уявлення, що закінчення фізичного життя людини є смертю, спричиненою гріхопадінням. Отже, ми вірили, що воскресіння померлих святих здійсниться через відновлення їхніх колись зіпсованих і розкладених фізичних тіл до їхнього первісного стану.

Згідно з принципом творення, цей різновид смерті не був спричинений гріхопадінням людських прабатьків. Від самого початку людське тіло було створене так, щоб після старіння й смерті перетворитися на порох. Тому людське тіло, розклавшись на порох, не може воскреснути до свого первісного стану. Немає потреби, щоб духовна людина знову отримувала своє тіло, коли існує величезний духовний світ, куди вона має піти й жити вічно.

Отже, «воскресіння» означає явища, що відбуваються в процесі відновлення людини, зі стану, коли вона потрапила під сатанинське панування, назад до безпосереднього панування Бога. Відповідно, коли ми каємося у своїх гріхах, роблячи себе дедалі кращими день за днем, ми наближаємося до воскресіння.

Щоб навести приклади воскресіння з Біблії, читаємо в Івана 5:24: «...Той, хто слухає слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має життя вічне; і не приходить на суд, але перейшов від смерті до життя». Це означає, що воскресіння — це залишити лоно сатани через віру в Ісуса і повернутися до лона Божої любові. Знову ж, I Коринтян 15:22 говорить: «Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть», що означає, що воскресіння — це повернутися до Небесного родоводу через Христа, залишивши смерть сатанинського родоводу, спричинену гріхопадінням Адама.

4. ЯК ВОСКРЕСІННЯ ЗМІНЮЄ ЛЮДИНУ?

Як і передбачив Бог у Книзі Буття 2:17, Адам і Єва, які з’їли плід дерева пізнання добра і зла, внаслідок цього померли (духовною смертю). Проте зовні, здавалося, не було жодних змін. Якщо й були якісь, то хіба що лише миттєва зміна у виразі їхніх облич, спричинена страхом і неспокоєм від докорів сумління. Отже, навіть після того, як пала людина воскресне до первісного стану, який існував до того, як вона з'їла плід, у ній не відбудеться жодної зовнішньої зміни. Ті, хто народився знову через Святого Духа, є людьми воскресіння певною мірою, порівняно з тим, якими вони були раніше. Порівняймо людину воскресіння з крадієм. Перший, перебуваючи у стані воскресіння відповідно до ступеня свого відродження, належить до сторони неба; тоді як останній, перебуваючи у стані смерті, належить до пекла. Однак немає жодної зовнішньої різниці між ними.

Як раніше було доведено на прикладах, ті, хто вірить у Бога, слухаючись слів Ісуса, неодмінно перейшли від смерті в життя. Тим не менш, не було б помітної фізичної смерті до його віри в Ісуса від тієї самої людини після воскресіння, через яке він був перетворений у життя, віруючи в Ісуса.

Це правда, що Ісус прийшов як людина, яка сама здійснила мету творіння (пор. "Христологія" 205). Однак Ісус за своїм зовнішнім виглядом нічим не відрізнявся від звичайних, занепалих людей. Якби він мав якусь таку відмінність, усі його сучасники неодмінно пішли б за ним. Людина виходить з-під сатанинського панування через воскресіння, і, ставши єдиною з серцем Бога, вона може насолоджуватися божественністю. Коли падші люди таким чином входять до панування Бога через воскресіння, неминуче відбуваються духовні зміни. Духовні зміни, фактично, освятили б людське тіло, перетворивши його з оселі сатани на храм, у якому може оселитися Бог. У цьому сенсі можна сказати, що фізичне тіло також воскресає. Це подібно до будівлі, яка використовувалася для злих цілей; коли її використовують як храм Бога, вона перетвориться на священну будівлю, хоча в її зовнішньому вигляді не буде жодних змін.

РОЗДІЛ II--ПРОВИДІННЯ ВОСКРЕСІННЯ

1. ЯК ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПРОВИДІННЯ ВОСКРЕСІННЯ?

Воскресіння означає явища, що відбуваються в процесі відновлення падших людей до їхньої первісної природи, даної при творінні.

Отже, «провидіння воскресіння» означає провидіння відновлення. Інакше кажучи, оскільки провидіння відновлення є провидінням пересотворення, провидіння воскресіння також є провидінням пересотворення. Отже, провидіння воскресіння здійснюється в такий спосіб, згідно з принципом творення.

По-перше, в історії провидіння воскресіння особи, які брали на себе певну відповідальність у своїх відповідних місіях, хоч і не могли повністю виконати свою частку відповідальності, вірно віддавали найкраще заради Божої волі. Відповідно до їхніх досягнень вони могли розширювати основу, на якій падші люди могли відкрити свої стосунки з Богом. З плином часу люди наступних поколінь можуть отримувати більше користі від своїх епох, згідно з провидінням відновлення. Тому провидіння воскресіння здійснюється відповідно до благ епохи.

По-друге, згідно з принципом створення, людина, створена як частина Божої частки відповідальності, мала бути вдосконалена через віру в Божі слова та їх виконання, як власну частку відповідальності. Тому у здійсненні провидіння воскресіння мають бути «слова» від Бога задля провидіння, що є Божою часткою відповідальності. Лише через віру в ці слова та їх виконання як власну частку відповідальності людини здійснюється Божа воля.

По-третє, у світлі принципу творення, духовна людина була створена так, щоб рости й ставати досконалою лише через фізичне тіло. Отже, воскресіння духовної людини, згідно з провидінням воскресіння, також має бути здійснене лише через фізичне життя на землі.

По-четверте, людина була створена, щоб досягти досконалості, пройшовши три впорядковані стадії росту згідно з принципом творення. Тому провидіння воскресіння для занепалих людей також має бути здійснене через три впорядковані стадії провіденційного періоду.

2. ПРОВИДІННЯ ВОСКРЕСІННЯ ДЛЯ ЗЕМНИХ ЛЮДЕЙ

(1) Провидіння для закладення основи воскресіння

Бог розпочав Свій провидентний план воскресіння з родини Адама. Однак провидіння було продовжено через неспроможність центральних осіб, які відповідали за Божу волю, виконати свою частину відповідальності. Через 2 000 років Бог встановив Авраама як батька віри, і через нього воля почала здійснюватися. Отже, 2 000-річний період від Адама до Авраама призвів до встановлення основи для провидентного плану воскресіння, який мав бути завершений у наступні епохи. Ми називаємо цей період «провидентною епохою для основи воскресіння».

(2) Провидіння воскресіння на етапі формування

Протягом 2000-річного періоду від часів Авраама, коли розпочалося провидіння воскресіння, до Ісуса, Бог здійснював «провіденційну епоху для воскресіння етапу формування». Земні люди цього періоду могли користуватися благами епохи відповідно до Божого провидіння воскресіння на етапі формування. Бог здійснював провидіння воскресіння на стадії формування таким чином, що люди виправдовувалися через віру в Закон Старого Заповіту та його виконання, який Бог дав їм задля провидіння того часу, і через виконання своєї відповідної частки відповідальності. Тому ми називаємо цей час "часом виправдання ділами". Люди цього віку могли досягти рівня духа-форми, якби їхні духовні люди пройшли воскресіння на рівні формування через дотримання Закону. Коли людина, яка досягла рівня духа-форми на землі, залишає своє фізичне тіло, її дух продовжує жити в духовному світі на рівні духа-форми.

(3) Провидіння воскресіння на стадії росту

Через розп'яття Ісуса провидіння воскресіння залишилося нездійсненим і було продовжене до часу Другого пришестя. Двотисячолітній період продовження називається "провіденційним віком воскресіння стадії росту", оскільки це вік, у якому провидіння воскресіння на стадії росту здійснюється через духовне спасіння. Люди на землі, які належать до цього віку, можуть отримати благо цього віку відповідно до провидіння воскресіння на стадії росту. Бог здійснював провидіння воскресіння на стадії росту таким чином, що люди того віку були виправдані через віру в Слова Нового Заповіту, які Бог дав їм задля провидіння того віку, та через виконання їхніх частин відповідальності. Тому той вік можна назвати "віком виправдання вірою". Люди того віку можуть досягти стадії життєвого духу, якщо їхні духовні люди пройдуть воскресіння на стадії росту через їхню віру в Євангеліє. Коли людина, яка досягла стадії життєвого духу, залишає своє фізичне тіло, вона потрапляє до Раю, який є духовним світом для тих, хто досяг стадії життєвого духу. (4) Провидіння воскресіння на етапі досконалості

Епоха, в якій ми завершуємо провидіння воскресіння через воскресіння як духа, так і тіла, через Господа Другого Пришестя, називається «провіденційною епохою воскресіння ступеня досконалості». Земні люди цієї епохи можуть користатися благом епохи через провидіння воскресіння на ступені досконалості. Господь Другого Пришестя — це той, хто приходить із новим Словом для виконання Слів Старого й Нового Заповітів (пор. Частина I, розд. 3, сек. V, 1 --129). Тому Бог здійснює провидіння воскресіння на етапі досконалості таким чином, щоб люди були виправдані через віру в нове Слово (Завершений Заповіт), яке дається їм для виконання Старого й Нового Заповітів, і через служіння Господу особисто, виконуючи таким чином свої частки відповідальності. Отже, цю добу можна також назвати "добою виправдання через відвідування". Духовні люди, які належать до цієї епохи, можуть досягти божественно-духовної стадії досконалого воскресіння як у дусі, так і в тілі, віруючи в Господа Другого Пришестя та служачи Йому. Земна область, де живуть люди божественно-духовної стадії, називається Царством Небесним на землі. Коли досконала людина, живучи в Царстві Небесному на землі, залишає своє фізичне тіло, вона йде жити до Небесного Царства Божого, яке є областю світу духів, що належить божественним духам.

(5) Небо і Рай

Християни до цього часу плуталися у своїх уявленнях про Небесне Царство та Рай, бо не знали Принципу. Якби Ісус здійснив мету свого приходу на землю як Месія, Царство Небесне на землі було б встановлене тоді. Якби досконала людина, живучи в Царстві Небесному на землі, перейшла до світу духів як дух-людина, що досягла стадії божественного духу, тоді було б реалізовано Небесне Царство Бога.

Однак Царство Небесне на землі не було здійснене через розп'яття Ісуса, і жодна людина на землі не досягла стадії божественного духу. Отже, жоден духовний чоловік не увійшов до Небесного Царства Божого, яке було створене для духовних людей стадії божественного духу, щоб жити в ньому. Тому Небесне Царство Боже все ще залишається порожнім. З точки зору людей, які мали б бути його мешканцями, цілком можна сказати, що Небесне Царство ще не було реалізоване. Чому ж тоді Ісус сказав, що той, хто увірує в нього, увійде до Царства Небесного? Це тому, що первісна мета його приходу на землю полягала в тому, щоб реалізувати Царство Небесне. Тим не менш, Ісус помер на хресті, не реалізувавши Царства Небесного на землі, через невіру людей.

Ісус дозволив розбійникові, розп’ятому поруч із ним, увійти разом із ним до Раю, бо той розбійник був єдиним, хто повірив у нього наприкінці, тоді як люди того часу не повірили в нього (Лк. 23:43). Ісус наголошував на можливості увійти до Царства Небесного, коли ще сподівався здійснити свою місію як Месія. Але після свого розп’яття, яке унеможливило виконання волі, він висловив те, що має увійти до Раю. Рай — це область світу духів, куди ті духовні люди, які досягли стадії життєвого духу, повіривши в Ісуса ще на землі, потрапляють після смерті й залишаються там, доки не відчиняться ворота до Царства Небесного.

(6) Духовні явища, що відбуваються в останні дні

Людина, яка впала на рівні досконалості стадії росту, входить у вік, у якому вона може відновити своє становище до падіння перших людських предків, відновивши рівень досконалості Новозавітної епохи (що представляє стадію росту), після того як пройшла через Старозавітну епоху (що представляє стадію формування). Цей вік називається Останніми днями.

Оскільки це є той вік, у якому людина може безпосередньо спілкуватися з Богом, так само як вона могла це робити безпосередньо перед гріхопадінням Адама та Єви, сьогодні на землі є багато людей, які можуть спілкуватися зі світом духів. Причину Божої обітниці, що в Останні Дні Він виллє Свого Духа на всяке тіло (Дії 2:17), можна зрозуміти лише через такий принцип.

В останні дні людина може отримати одкровення, що вона є паном. У багатьох випадках такі люди не знаходять правильного шляху, вважаючи себе Господом Другого Пришестя. Яка причина цього?

Спочатку Бог створив людину й благословив її бути володарем і панувати над усім творінням (Бут. 1:28). Однак людина не змогла здійснити це благословення через гріхопадіння. Коли занепала людина досягає духовного рівня, що відповідає становищу Адама й Єви безпосередньо перед гріхопадінням, завдяки тому, що вона була духовно відновлена до рівня досконалості стадії росту через провидіння відновлення, тоді Бог дає їй одкровення, що вона є володарем, що означає, що вона була відновлена до становища, у якому була благословенна бути володарем усього творіння.

Святі останніх днів, які виявили таку побожну віру, що удостоїлися одкровення про те, що вони є панами, перебувають у становищі, подібному до становища Івана Хрестителя, який прийшов за днів Ісуса з місією приготувати йому дорогу (Ів. 1:23). Відповідно, згідно зі своїми здібностями, вони також отримують місію приготувати дорогу Господу Другого Пришестя. Таким чином, вони отримують одкровення про те, що удостоїлися бути панами, оскільки були обрані для цієї місії.

Ті, хто має силу духовного спілкування, схильні ставати антихристами; отримавши одкровення, що вони є панами, вони можуть діяти неправильно, наче вони були Господом Другого Пришестя, оскільки, не знаючи Принципу, вони не усвідомлюють ситуації. Саме тому було пророковано, що в Останні Дні з'явиться багато антихристів.

Звичайно, що ті, хто має здібності духовного спілкування, вступають у конфлікт і плутанину між собою, тому що зміст їхніх одкровень і клас та рівень духовного світу, до якого вони належать, відрізняються один від одного (I Cor. 15:41). Ці люди духовного спілкування насправді всі прямують до однієї мети; але через різницю в їхньому духовному рівні частина духовного світу, яку бачить кожен, може відрізнятися, і ці відмінності призводять їх до конфлікту.

Ті, хто відповідальний за певну місію в провидінні відновлення, часто не обізнані про свій горизонтальний зв'язок з іншими, які мають духовне спілкування, бо вони мають лише вертикальний зв'язок з Богом, що стосується їхньої часткової місії в межах цілого провидіння. Відповідно, вони вступають у конфлікт, бо воля Бога, яку вони представляють, видається різною для кожного. Цей різновид горизонтального конфлікту є неминучим, оскільки Бог дає кожному одкровення, що він є володарем, аби спонукати його зробити все можливе для здійснення мети провидіння відновлення. У своїй відповідній місії, яка є частковою й обмеженою, відповідальна особа насправді є єдиною і найкращою; тому вона отримує таке одкровення.

Тим часом, коли побожні люди віри розвивають духовне спілкування, досягнувши того самого духовного рівня, що й Адам і Єва до гріхопадіння, вони схильні самі зазнати падіння через випробування чи спокусу того самого роду, яку Адам і Єва не змогли подолати. Насправді, дуже важко подолати таку спокусу, доки людина залишається необізнаною з Принципом. Воістину прикро, що багато релігійних людей, не подолавши цього випробування, за мить звели нанівець заслуги, здобуті через їхні довгі й гіркі випробування в аскетичному житті.

Як же тоді нам запобігти такій плутанині серед людей духовного спілкування? Бог дав часткову місію численним особам, щоб швидко здійснити мету провидіння відновлення, причому кожен із них вертикально пов'язаний з Ним під час процесу провидіння; тому горизонтальний конфлікт між людьми духовного спілкування є неминучим. Зрештою, на завершенні людської історії, усі усвідомлять, що їхні відповідні місії були призначені їм Богом з єдиною метою: здійснення провидіння відновлення. Встановлюючи горизонтальні стосунки одне з одним, вони об’єднаються у своїх зусиллях, щоб досягти всієї мети провидіння відновлення через нові Слова істини, які Бог дасть у належний час. Тоді всі люди духовного спілкування припинять вперто наполягати, що лише їхній шлях є Божою волею, і здобудуть правильне розуміння своїх провіденційних місій. Таким чином, вони не лише зможуть подолати всі сум'яття, але кожен також зможе досконало виконати свою власну місію впродовж свого життя у вірі.

(7) Перше воскресіння

Перше воскресіння — це воскресіння, яке уможливлює здійснення мети творення вперше від початку історії Божого провидіння відновлення. Початкове «я» буде відновлене через усунення первородного гріха людини завдяки Другому пришестю Господа.

Тому надія всіх християн — взяти участь у першому воскресінні. Які ж люди можуть взяти в ньому участь? Ті, хто першими увірують у Господа під час Другого пришестя, хто піде за Ним і служитиме Йому, — саме вони братимуть участь. Чинячи так, вони співпрацюють із Ним, встановлюючи умову відшкодування на загальному та всесвітньому рівні для шляху провидіння відновлення. Таким чином вони здійснюють мету творіння, ставши духовними людьми ступеня Божественного Духа, завдяки тому, що усунули первородний гріх раніше за всіх інших людей. Це ті люди, які можуть взяти участь у першому воскресінні.

Далі розгляньмо, що означає «сто сорок чотири тисячі», вказане в Біблії. Щоб Господь здійснив провидіння відновлення під час Другого пришестя, він мусить закласти основу для перемоги над сатанинським світом. Він повинен горизонтально, протягом свого життя, встановити людей, які можуть через відшкодування відновити становища святих і мудреців історії, які були захоплені сатаною або не виконали своїх частин відповідальності. Загальна кількість святих, яких Господь Другого пришестя повинен знайти й встановити для цієї мети, становить сто сорок чотири тисячі, як написано в Об'явленні 7:4 та 14:1-4.

У ході Божого провидіння відновлення Яків, який мав місію відновлення сім'ї, розпочав свою місію, зосереджуючись на своїх дванадцятьох синах; а Мойсей розпочав свою місію відновлення народу з дванадцятьма племенами під своїм проводом. Коли кожне плем'я розмножиться за взірцем дванадцятьох синів, загальна кількість становитиме сто сорок чотири. Ісус, який мав місію відновлення світу, мав дванадцять учнів, щоб через відшкодування відновити число сто сорок чотири, як духовно, так і фізично. Але через своє розп'яття він зміг працювати лише духовно для відновлення через відшкодування. Отже, подібно до того, як Яків мав дванадцятьох синів, щоб горизонтально, через відшкодування, відновити дванадцять вертикальних поколінь від Ноя до Авраама, які були захоплені сатаною, Господь Другого Пришестя повинен встановити певну необхідну кількість святих, що відповідає числу сто сорок чотири, щоб горизонтально, через відшкодування, відновити це число як духовно, так і фізично.

3. ПРОВИДІННЯ ВОСКРЕСІННЯ ДЛЯ ДУХОВНИХ ЛЮДЕЙ

(1) Причина та метод воскресіння духовної людини через Друге Пришестя

Згідно з принципом створення, дух людини був створений так, щоб зростати лише через дію давання й приймання між життєвим елементом від Бога та елементом життєвої сили від фізичного тіла людини. Тому духовна людина не може ні зростати, ні воскреснути окремо від нашого фізичного тіла. Отже, щоб духовні люди, які перейшли в інший світ, не вдосконалившись у своєму фізичному житті на землі, могли воскреснути, вони повинні знову прийти на землю й виконати відповідальність, яку залишили невиконаною у своєму фізичному житті на землі, через фізичні тіла земних людей, співпрацюючи зі земними святими та допомагаючи їм виконати ту саму місію. Ось чому в Посланні Юди 1:14 сказано, що в останні дні Господь прийде «зі Своїми святими миріадами».

Яким чином духовні люди співпрацюють із земними людьми, щоб здійснити волю? Коли земні святі утворюють взаємну основу з духовними людьми через молитву та інші духовні дії, духовні люди сходять і утворюють взаємні основи з духами земних людей, на цих основах вони співпрацюють. Таким чином, духовні люди виливають духовний вогонь на земних людей, дають їм силу зцілювати хвороби та допомагають їм чинити багато могутніх діл. Більше того, вони дають земним людям бачити багато фактів у духовному світі в стані трансу, дарують їм дар пророцтва й надихають їх духовно. Через таку діяльність, заміщаючи Святого Духа, вони співпрацюють із земними людьми, щоб виконати волю Бога.

(2) Воскресіння через Друге Пришестя духовних людей, які були християнами за свого життя

(i) Воскресіння через Друге Пришестя на стадії росту

Ті духи епохи Старого Заповіту, які за свого життя на землі щиро служили Богові, дотримуючись Закону, всі зійшли після приходу Месії та співпрацювали зі святими на землі, щоб виконати волю, і таким чином увійти до стадії життєвого духу. Духи, які так повернулися й співпрацюють із людьми на землі, можуть отримати ту саму користь, що й ті люди; ставши життєвими духами, вони входять до Раю. Ми називаємо це «воскресінням через друге пришестя на стадії росту».

Наведімо кілька прикладів із Біблії. Зі свідчення, що Ілля з’явився як дух перед Ісусом та його учнями (Мт. 17:3), ясно, що Ілля все ще перебуває у світі духів. Тим часом Ісус назвав Івана Хрестителя «Іллею». Ісус сказав це тому, що Ілля зійшов до Івана Хрестителя й співпрацював із ним, щоб здійснити місію, яку він залишив невиконаною на землі, досягнувши таким чином мети воскресіння через друге пришестя. Отже, фізичне тіло Івана Хрестителя замінило тіло Іллі, якщо дивитися з погляду їхньої місії.

З іншого боку, у Матвія 27:52 сказано, що після розп'яття Ісуса відкрилися гроби, і багато тіл святих, які спочили, воскресли. Це не означає, що їхні фізичні тіла, які вже розклалися в землі, були воскрешені. Це лише свідчення того факту, що духовні люди старозавітного періоду, які перебували у світі духів як духи форми, зійшли, щоб увійти до стадії життєвого духу, співпрацюючи зі святими на землі, які мали змогу скористатися викупом хреста. Якби святі старозавітного періоду буквально воскресли з гробів, вони неодмінно засвідчили б Ісуса як Месію. Тоді хіба люди не повірили б, що Ісус, про якого засвідчили святі, воскреслі з гробів, був Месією? Їхні діяння були б записані в Біблії. Але ми не маємо такого запису в Біблії, крім того факту, що вони воскресли з гробів. З цього ми можемо зрозуміти, що це були духовні люди, яких можна було бачити протягом короткого проміжку часу, лише тими, чиї духовні очі були відкриті.

Порівняно з Раєм, до якого люди могли увійти через викуп хрестом Ісуса, область, де перебували духовні люди Старозавітної доби, була темнішою й сповненою страждань; тому її називали «гробом».

(ii) Воскресіння через Другий Прихід у стадії досконалості

Ті духи життя Новозавітної доби, які увірували в Ісуса на землі й таким чином потрапили до Раю, мають знову прийти на землю після Другого Пришестя Месії. Ці духи, співпрацюючи із земними святими у вірі в Господа Другого Пришестя та служінні Йому, підносячи їх завдяки цьому до ступеня божественного духа, самі стали б божественними духами. Отже, вони можуть увійти до Царства небесного у світі духу разом із земними святими, які увійшли б до цього Царства після залишення своїх фізичних тіл. Це провидіння воскресіння називається «провидінням воскресіння через друге пришестя на етапі досконалості». З погляду цього провидіння, земні люди, отже, починають співпрацювати з духовними людьми, не кажучи вже про співпрацю духовних людей із земними людьми.

Євреїв 11:39-40 говорить: «І всі вони [святі старозавітної доби], хоч і засвідчені вірою, не одержали обіцяного [дозволу увійти в Царство Небесне], бо Бог передбачив щось краще [Царство Небесне] для нас [земних людей], щоб без нас [земних людей] вони [духовні люди] не стали досконалими [громадянами в Царстві Небесному]». Цей біблійний уривок демонструє принцип, що без співпраці земних людей духовні люди духовного світу не можуть удосконалитися. Також у Матвія 18:18 сказано: «Що ви [земні святі] зв'яжете на землі, те буде зв'язане на небі, і що розв'яжете на землі, те буде розв'язане на небі», — пояснюючи, що те, що зв'язане духовними людьми, не буде розв'язане, якщо земні святі не розв'яжуть його. Отже, духовні люди можуть воскреснути лише через сходження до земних святих і співпрацю з ними. Тому, як ми читаємо в Матвія 16:19, Ісус дав ключі Царства Небесного Петрові, який представляв земних святих, щоб він міг відкрити браму Небес тут, на землі.

(3) Воскресіння через Друге Пришестя духовних людей поза Раєм

Спочатку розгляньмо, яким чином духовні люди, які за життя вірили в релігії, відмінні від християнства, можуть воскреснути через своє друге пришестя. Так само як усі люди, щоб досягти спільної мети, повинні спершу встановити взаємну основу, земні люди та духовні люди також повинні встановити взаємну основу між собою, щоб виконати спільну мету провидіння відновлення. Отже, духовні люди, які приходять знову для воскресіння, спершу обирають земних людей тієї самої релігії, у яку вони вірили протягом свого земного життя, як відповідні об'єкти, через які вони можуть діяти, а потім сходять до конкретних обраних ними людей. Таким чином, вони отримують ті самі блага, що й земні люди, допомагаючи їм здійснити мету відновлення.

По-друге, дослідімо, яким чином добрі духовні люди, які в своєму земному житті жили сумлінно, хоч і не мали жодної релігії, можуть бути воскресені через друге пришестя. Серед падших людей не може бути абсолютно доброї людини, оскільки в ній був би вроджений первородний гріх. Тому під «добрими духовними людьми» ми розуміємо тих, хто має в собі більше добра, ніж зла. Цей тип доброї духовної людини сходить до добрих земних людей і, співпрацюючи з ними для виконання мети Божого відновлення, зрештою отримує ті самі блага, що й вони.

По-третє, розгляньмо, яким чином злі духовні люди можуть воскреснути через своє друге пришестя. У Євангелії від Матвія 25:41 ми читаємо про проклятих, які підлягають вічному вогню, приготованому для "диявола та його ангелів". "Ангели" диявола означають злих духовних людей, які діють під контролем диявола. Духовні істоти, яких зазвичай називають "привидами", чия справжня природа досі не була відома, є не ким іншим, як такими злими духовними людьми. Ці злі духи також отримують користь від цього віку, сходячи на земних людей.

Однак не всі діяння злих духів приводять до того, що вони отримують користь воскресіння через друге пришестя. Їхні діяння спершу повинні всі привести до встановлення умови відшкодування для Божого наміру викорінити гріхи земних людей через покарання, перш ніж злі духи зможуть отримати користь воскресіння через друге пришестя. Тоді як діяння злих духів приводять до здійснення суду від імені Бога?

Розгляньмо ще один приклад. Припустімо, є земна людина, яка має право перейти зі сфери блага рівня сім'ї до сфери блага рівня племені через благо епохи в провидінні відновлення. Однак, якщо ця людина має певний борг гріха, або свій власний, або своїх предків, вона не може перейти до сфери блага рівня племені, не спокутувавши гріх шляхом встановлення відповідної умови відшкодування. У цьому випадку Бог може дозволити злому духові мучити земну людину як покарання за її гріх. Тоді, якщо ця людина охоче терпить муки, завдані злим духом-людиною, вона може перейти зі сфери користі родинного рівня до сфери користі родового рівня, маючи своє терпіння як умову відшкодування. У цьому випадку злий дух-людина отримує частку користі. У такий спосіб провидіння відновлення розширює свою сферу відповідно до блага епохи, від сфери блага рівня сім'ї до рівня роду, рівня нації і, нарешті, до рівня всього світу. Щоразу, коли він має перейти до наступного рівня сфери блага епохи, особа, відповідальна за провидіння, неодмінно повинна встановити умову відшкодування, що відповідає боргу гріха, заподіяного або нею самою, або її предками. Існують два методи, за допомогою яких злі духовні люди можуть встановити умову відшкодування для грішних земних людей.

Спочатку існує метод, у якому земна людина встановлює умову відшкодування, щоб ліквідувати свій гріх, при якому злі духовні люди працюють безпосередньо над земною людиною, яку вони одержують. Другий метод встановлення умови відшкодування за гріх земної людини полягає в тому, щоб злий дух зійшов до злої земної людини; тоді злий дух впливає на злу земну людину, щоб вона суттєво виконала злі діла свого наміру проти людини, яка встановлює умову відшкодування.

У обох випадках, якщо людина охоче терпить роботу злого духа людини (як належне), вона може встановити умову відшкодування за свій власний гріх і гріх своїх предків. Таким чином їй дозволено увійти до сфери блага нової епохи. Отже, роботи злого духа людини призводять до того, що вона здійснила суд над земною людиною за її гріхи, від імені Бога. Через свої роботи злим духам людей також дозволено увійти до сфери блага нової епохи, з тими самими благами, що й земним людям.

4. ТЕОРІЯ ПЕРЕВТІЛЕННЯ З ТОЧКИ ЗОРУ ВОСКРЕСІННЯ ЧЕРЕЗ ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ

Для провидіння відновлення Бог покликав багатьох осіб і дав кожному відповідну частку загальної місії, щоб здійснити всю мету. Тим часом кожна людина передавала свою місію багатьом подібним особам послідовно, аж поки місія остаточно не була виконана, пройшовши через багатьох людей упродовж людської історії.

Провидіння відновлення, починаючи на індивідуальному рівні, прямує до кінцевої мети відновлення всього космосу, пройшовши через рівень сім'ї, національний рівень і всесвітній рівень. Тому місія певної людини, хоч вона й може бути частиною цілого, починалася б спершу як індивідуальна місія, а потім розширювалася б у своєму обсязі до сімейної місії, національної місії і, зрештою, до всесвітньої місії. Прикладами цього в Біблії є: Авраам, який мав і індивідуальну, і сімейну місію; Мойсей, який мав національну місію; і Ісус, який мав всесвітню місію.

Також духи людей, які залишили свої місії незавершеними на землі, сходять до земних людей, чиї місії подібні до тих, які ці духи мали виконувати на землі, і співпрацюють з ними для здійснення волі. З точки зору місії, фізичне тіло земної людини слугує тілом духа людини. Земна людина, отримуючи співпрацю від духа людини, виконала б місію духа людини, а також свою власну. У цьому випадку земна людина є «другим пришестям» духовної людини, яка співпрацює з нею, тому вона часто приймає ім'я духовної людини. Отже, земна людина часто постає як перевтілення духовної людини. Візьмімо приклад з Біблії: Іван Хреститель, виконуючи свою місію через співпрацю Іллі, мав здійснити місію, яку Ілля залишив невиконаною, перебуваючи на землі. Ісус назвав Івана Хрестителя «Іллею» (пор. розд. II, 3.2--182) тому що тіло Івана було замінником тіла Іллі.

В останні дні земні люди, відповідальні за конкретні всесвітні місії, перебувають у становищі, щоб успадкувати духовних людей, які раніше мали ці місії на землі, і виконати ці місії. Відповідно, ці духовні люди сходять до обраних ними земних людей і, співпрацюючи з ними, виконують місії, які вони залишили невиконаними у своєму земному житті. Тому земна людина, отримуючи співпрацю духовної людини, є другим пришестям тієї духовної людини; вона також видається перевтіленням духовної людини. Ось чому багато людей в Останні Дні проголошують себе або Христом, Буддою, Конфуцієм, або «Оливковим Деревом» чи Деревом Життя. Вчення про перевтілення, яке підтримує буддизм, походить від тлумачення зовнішніх проявів, без знання теорії «воскресіння через друге пришестя».

РОЗДІЛ III - ОБ'ЄДНАННЯ РЕЛІГІЙ ЧЕРЕЗ ВОСКРЕСІННЯ ПІД ЧАС ДРУГОГО ПРИШЕСТЯ

1. ОБ'ЄДНАННЯ ХРИСТИЯНСТВА ЧЕРЕЗ ВОСКРЕСІННЯ ЗАВДЯКИ ДРУГОМУ ПРИШЕСТЮ

Як зазначено в розділі II, 3.2 цієї глави, духовні люди ступеня духу життя, Раю, сходять до земних святих, які здатні досягти ступеня Божественного духу, віруючи в Господа Другого Пришестя і служачи Йому. Вони можуть нарешті увійти до Царства Небесного з тією ж заслугою, що й земні святі, співпрацюючи з ними у виконанні волі провидіння відновлення. Відповідно, в дні Другого Пришестя всі духовні люди в Раю зійдуть до земних святих і співпрацюватимуть з ними.

Час цього відвідування може відрізнятися залежно від віри людини, її природної вдачі та здобутків її предків для волі Божої. У такий спосіб земні святі рано чи пізно призначені служити Господу Другого Пришестя і присвятити себе волі Божій через співпрацю духовних людей, які сходять до них із Раю. Тому християнство призначене здійснити своє об'єднання.

2. ОБ'ЄДНАННЯ ВСІХ ІНШИХ РЕЛІГІЙ ЧЕРЕЗ ВОСКРЕСІННЯ ЗАВДЯКИ ДРУГОМУ ПРИШЕСТЮ

Як обговорювалося в «Завершенні людської історії», ми не можемо заперечувати історичний факт, що всі релігії, які насправді мають однакову мету, поступово поглинаються культурною сферою християнства. Тому християнство є не релігією для самих лише християн, а має місію здійснити остаточну мету всіх релігій, які з'являлися в минулому. Природно, Господь Другого Пришестя, який приходить як центральна постать християнства, також відіграватиме роль Будди, якого, за віруваннями буддистів, він прийде знову, а також роль «Істинної Людини», появи якої очікують конфуціанці, та «Чун До Рюн» («Вісник Праведного Шляху»), якого очікують багато корейців. Крім того, він також відіграватиме роль центральної постаті, якої очікують усі інші релігії.

З цієї причини духовні люди, які за життя на землі вірили в релігії, відмінні від християнства, повинні будуть прийти знову, подібно до духовних людей Раю, щоб отримати ту саму користь воскресіння через Друге Пришестя, хоча час їхнього відвідання може відрізнятися залежно від їхніх духовних становищ. У такий спосіб вони призначені зійти до земних людей, які належать до їхніх релігій, і повести їх до Господа Другого Пришестя, співпрацюючи з ними, щоб вірити в Нього та служити Йому для здійснення волі Божої. Тому всі релігії зрештою будуть об'єднані, центруючись на християнстві.

3. ОБ'ЄДНАННЯ НЕРЕЛІГІЙНИХ ЛЮДЕЙ ЧЕРЕЗ ВОСКРЕСІННЯ ЗАВДЯКИ ДРУГОМУ ПРИШЕСТЮ

Чоловіки духа, які за свого життя не вірили в жодну релігію, але жили сумлінно, також приходять знову у дозволені часи, щоб отримати користь воскресіння через друге пришестя. У такий спосіб вони співпрацюють із земними людьми сумління, щоб знайти й служити Господу Другого Пришестя та брати участь у здійсненні волі Божої. Історія про трьох мудреців, які прийшли зі Сходу й поклонилися немовляті Ісусу (Матв. 2:1-16), є одним із таких прикладів.

Кінцева мета Божого провидіння відновлення — спасти все людство. Тому Бог має намір повністю скасувати пекло після завершення періоду, необхідного для повної сплати всієї покути. Якби пекло залишалося навічно у світі творіння навіть після здійснення Божої мети добра, це призвело б до суперечності недосконалого Бога, не кажучи вже про наслідкову недосконалість у Його ідеї творіння та Його провидінні відновлення.

Якщо серця батьків у занепалих сім’ях засмучуються через нещастя хоча б однієї з їхніх дітей, наскільки ж більше це стосується Бога як Небесного Батька! У II Петра 3:9 ми читаємо: «Господь... довготерпить до вас, не бажаючи, щоб хто загинув, але щоб усі прийшли до покаяння». Відповідно, пекло не може залишатися навіки в ідеальному світі, який має бути здійснений згідно з волею Бога. Навіть сили сатани засвідчили, що Ісус є Сином Божим (Мт. 8:29). Коли прийдуть останні дні, навіть злі духи зійдуть до земних людей того самого рівня і, співпрацюючи з ними, візьмуть участь у здійсненні Божої волі. Нарешті, після належного періоду часу, буде досягнуто об'єднаної мети творіння.