БОЖЕСТВЕННИЙ ПРИНЦИП
ЧАСТИНА II
РОЗДІЛ 6

ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ

Досліджуючи слова Ісуса: «Тільки Отець знає» (Мт 24:36), і вірш: «Бо Господь Бог не робить нічого, не відкривши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам» (Ам 3:7), ми можемо зрозуміти, що Бог, Який знає день і годину, неодмінно дасть Своїм пророкам знати всі таємниці, що стосуються Другого пришестя Господа, перш ніж здійснити його.

Тому Ісус сказав, що Господь прийде, як злодій (Об. 3:3), тоді як іншим разом він сказав, що для тих, хто в світлі, Господь не прийде, як злодій (I Сол. 5:4). Правдою було те, що Ісус прийшов, як злодій, до первосвящеників і книжників, які були в темряві, але домові Івана Хрестителя, який був у світлі, Бог відкрив народження Ісуса заздалегідь. Під час його народження Він відкрив цей факт мудрецям зі сходу, Симону, Анні та пастухам. Знову ж таки, Ісус попереджав людей, кажучи їм пильнувати повсякчас, молячись, щоб вони мали силу уникнути всього того, що мало статися, бо день Другого пришестя прийде на них раптово, як пастка; отже, очевидно, що Він відкриє його заздалегідь святим, які перебувають у світлі, щоб вони могли підготуватися до приходу дня Господнього.

З прикладів, що з'являються в ході провидіння відновлення, ми можемо бачити, що Бог завжди діяв, попередньо відкривши факти Своїм пророкам; наприклад: суд за часів Ноя, Його знищення Содому й Гоморри та прихід Месії. Тому очевидно, що при Другому пришесті Господа Бог говоритиме до тих, хто має вуха, щоб чути, і очі, щоб бачити, аби вони були просвітлені святими про те, що має статися, як Він обіцяв, що в останні дні виллє Свого Духа (Дії 2:17).

РОЗДІЛ I - КОЛИ ХРИСТОС ПРИЙДЕ ЗНОВУ?

Ми називаємо час Другого пришестя Господа «Останніми днями». Ми вже з'ясували в розділі «Завершення людської історії» у Частині I, що ми наразі живемо в Останні дні. Відповідно, ми знаємо, що тепер воістину настав час для Христа прийти знову. Ми знаходимо в історії провидіння відновлення, що Ісус прийшов після 2000 років «провіденційної епохи відновлення через відшкодування». Отже, з погляду принципу відновлення через відшкодування, ми можемо зрозуміти, що Господь прийде приблизно в кінці 2000 років «провіденційної епохи продовження відновлення через відшкодування» (епохи Нового Заповіту), яка відновлює через відшкодування попередній період завдяки субстанціальній часовій тотожності.

Як ми детально обговорювали щодо Першої світової війни, кайзер Вільгельм II, особа типу Адама на боці сатани, загинув із поразкою Німеччини в Першій світовій війні, а Сталін, особа в типі Господа Другого Пришестя на боці сатани, реалізував світ комунізму; цей факт провіщав, що Христос прийде знову і відновить через відшкодування світ за принципом співіснування, спільного процвітання та спільної причини. Отже, ми можемо зрозуміти, що період для Другого Пришестя розпочався одразу після Першої світової війни.

РОЗДІЛ II - ЯКИМ ЧИНОМ ХРИСТОС ПРИЙДЕ ЗНОВУ?

1. ТОЧКА ЗОРУ ЩОДО БІБЛІЇ

Бог завжди відкривав важливі справи Своєї волі притчами та символами, щоб, шукаючи того, що прийде в майбутньому, будь-яка людина могла зрозуміти вимогу віку Божого провидіння, відповідно до ступеня свого інтелекту та духовності (Іван 16:25). Тому Біблія спричинила встановлення багатьох різних поглядів різними тлумачами. Головна причина деномінаційних поділів полягає тут. Отже, найважливішою справою з усіх є погляд, з якого людина тлумачить Біблію.

Питання, що стосуються Івана Хрестителя, дають нам добрий приклад (пор. Частина I, розд. 4, розд. II, 3--157). Оскільки ми розглядали Біблію за 2000 років від часів Ісуса з тієї точки зору, що Іван Хреститель виконав свою відповідальність, Біблія, отже, постала такою, що це підтверджує. Але коли ми розглянемо Біблію знову з іншої точки зору, ми можемо ясно зрозуміти, що Іван Хреститель не виконав своєї відповідальності (пор. Частина I, розд. 4, розд. II, 3--157). Так само, оскільки ми розглядали Біблію з тієї точки зору, що Господь повинен прийти на хмарах, буквально тлумачачи, ніби Біблія говорить це, Біблія поставала перед нами лише в такий спосіб аж дотепер. Однак, оскільки для інтелекту сучасних людей абсолютно незрозуміло, що Господь прийде на хмарах, нам необхідно розглянути Біблію детально вдруге, з іншої точки зору, щоб осягнути справжнє значення того, що Біблія буквально говорить.

Ми пропонуємо новий погляд у розділі Біблії, що стосується Іоана Хрестителя. Малахія пророкував, що Ілля, який вознісся на небо, прийде перед приходом Месії (Мал. 4:5). Отже, юдейський народ за днів Ісуса вірив, що сама особа Іллі, який колись вознісся на небо, прийде знову, і вони очікували дня, коли він зійде з неба. Але, цілком несподівано, Ісус сказав, що Іван Хреститель, син Захарії (Луки 1:13), був Іллею (Матв. 11:14). Тут ми дізналися, згідно зі свідченням самого Ісуса, що друге пришестя Іллі здійснилося через народження Івана Хрестителя, а не через його сходження з неба, як очікував увесь єврейський народ того часу. Подібно до цього, хоча багато християн дотепер вірили, що Ісус прийде на хмарах, немає підстав заперечувати можливість того, що Господь народиться в тілі на землі під час Другого пришестя, так само як здійснення другого пришестя Іллі через народження Іоана Хрестителя показало нам. На цьому етапі нам потрібно ще раз розглянути численні біблійні свідчення про Друге пришестя з тієї точки зору, що Господь може прийти на землю, народившись у плоті.

У часи приходу Ісуса багато книжників знали, що Месія народиться у Вифлеємі Юдейському як нащадок Давида (Мт. 2:5-6). Але з іншого боку, неважко уявити, що було багато святих, які вірили, що Месія прийде на хмарах, згідно з біблійним записом, який говорив: «Бачив я в нічних видіннях, і ось, з хмарами небесними йшов ніби син людський...» (Дан. 7:13). Тому єврейський народ, навіть після розп'яття Ісуса, розпочав антихристиянський рух, кажучи, що Ісус, народжений у плоті на землі, не міг бути Месією. Апостол Іван назвав «антихристами» всіх тих, хто заперечував, що Ісус народився в плоті, кажучи:

Бо багато обманщиків вийшло у світ, які не визнають приходу Ісуса Христа в тілі. Такий є обманщиком і антихристом. (II Івана 7:8)

Є вчені, які наполягають, що Дан. 7:13 є пророцтвом про те, що мало статися під час Другого пришестя Господа. Однак у добу Старого Заповіту Бог провадив Свій провидіння, щоб виконати всю мету провидіння відновлення з приходом Месії, як ми можемо ясно побачити зі слів: «Бо всі пророки й Закон пророкували до Івана» (Мт. 11:13), а також: «Бо Христос — кінець Закону, щоб виправдати кожного, хто вірує» (Рим. 10:4). Тому склалася ситуація, за якої ніхто не міг навіть уявити друге пришестя Месії, Який вже приходив, аж поки пізніше Сам Ісус не сказав, що Господь прийде знову. Як наслідок, жоден з юдеїв часів Ісуса не міг подумати, що пророцтво Даниїла 7:13 стосується Другого Пришестя Месії. Тому єврейський народ того часу вважав, що це пророцтво сповниться під час першого пришестя Господа. Таким чином, навіть за часів приходу Ісуса було багато віруючих, які на підставі Біблії вірили, що Господь прийде на хмарах. Однак Ісус насправді народився в тілі на землі, і це знання спонукає нас досліджувати Біблію з погляду того, що Господь може прийти знову подібним чином.

2. ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ ГОСПОДА ЗДІЙСНИТЬСЯ ЧЕРЕЗ ЙОГО НАРОДЖЕННЯ НА ЗЕМЛІ

Ми читаємо в Біблії (Луки 17:25), що Ісус, передбачаючи те, що станеться під час Другого пришестя Господа, сказав: «Але спершу Він мусить багато страждати й бути відкинутим цим поколінням». Якби Господь прийшов знову, як буквально сказано в Біблії, на хмарах з неба, у славі Божій, із трубним гласом архангела (Матв. 24:30-32), чи знайшлася б людина, яка не служила б і не звеличувала Господа, що приходить у такий спосіб, хоч би яким грішним було це покоління? Отже, якби Господь мав прийти на хмарах, то ніколи не могло б статися, щоб Він зазнав багато страждань і був відкинутий цим поколінням. Чому ж тоді Ісус сказав, що Господь стане таким жалюгідним під час Другого пришестя? Юдейський народ часів Ісуса очікував дня, коли Ілля знову прийде з неба перед Месією. Отже, Ісус, який здавався незначним, раптово з'явився як Месія, наче злодій, коли єврейський народ ще не чув звістки про прихід Іллі. Тому вони зневажали Ісуса і погано з ним поводилися (пор. Частина I, розд. 4, розд. II, 2--155). Ісус, знаючи, що перебуває в такій ситуації, передбачав, що якщо під час Другого пришестя Господь народиться як людина і з'явиться немов злодій для християн, які, очікуючи Месію, дивилися б лише на небо, так само як юдеї під час приходу Ісуса, то Сина Людського знову засудять як єретика, і Він зазнає багатьох випробувань. Тому Ісус сказав, що Господь буде відкинутий тим поколінням. Відповідно, ми повинні знати, що цей біблійний вірш здійснився б лише тоді, коли Христос прийде знову в тілі, і ніколи, якби він прийшов на хмарах.

Знову читаємо в Луки 18:8, що Ісус сказав:

Кажу вам, що Він виправдає їх швидко. Але коли прийде Син Людський, чи знайде Він віру на землі?

Чому святі мають впасти в таку безвірність, що жодної віри не можна буде знайти, коли Господь з'явиться на хмарах, у славі Божій, із трубним гласом архангела? Цей вірш також ніколи не може здійснитися, якщо Господь прийде на хмарах. Згадаймо ситуацію за днів Ісуса. Єврейський народ вірив, що Месія народиться як їхній Цар у Вифлеємі (Матв. 2:6) лише після того, як Ілля зійде з неба. Тим часом, хоч Ілля ще не прийшов, юнак, народжений і вихований як син теслі в Назареті, раптово з'явився, називаючи себе Месією. Зрозуміло, що серед юдеїв не знайшлося жодного настільки побожного, щоб піти за ним, ризикуючи своїм життям. Ісус, Який сумував через цю ситуацію, жалкував у такий спосіб, передбачаючи, що коли Господь знову з'явиться на землі в тілі, люди також впадуть у безвір'я такою мірою, що нічого подібного до віри не буде знайдено, як у випадку з юдейським народом, бо під час Другого Пришестя всі святі також дивитимуться в небо, вірячи, що Христос прийде знову на хмарах. Тому слова Ісуса в Луки 18:8 ніколи не могли б здійснитися, якби Христос не народився на землі.

Тим часом, деякі науковці тлумачать цей вірш так, ніби ця ситуація станеться тому, що страждання, яких зазнають святі останніх днів, будуть настільки гіркими, що спричинять їхнє падіння у безвір'я. Але в процесі відновлення жодне страждання не могло б перешкодити шляху віри святих. Тож наскільки менше це буде в Останні Дні, коли святі пройдуть останній бар'єр віри? Ми повинні розуміти, що це є реальністю нашого життя у вірі: чим гіркішими стають наші страждання та випробування, тим більшим є запал нашого пошуку Бога та спасаючої благодаті небес.

Ми знову читаємо (Матв. 7:22-23), що Ісус сказав:

Того дня багато скажуть Мені: «Господи, Господи, чи не в Твоє ім'я ми пророкували, чи не в Твоє ім'я виганяли демонів, чи не в Твоє ім'я багато могутніх діл чинили?». І тоді Я оголошу їм: «Я ніколи не знав вас; відійдіть від Мене, ви, злочинці».

Для святих із такою доброю вірою, що здатні чинити чудеса й знамення в ім'я Господа, хіба не було б так, що вони також пішли б за Господом і служили б Йому, коли Він прийде на хмарах у великій славі? Чому ж тоді Ісус сказав, що вони будуть відкинуті Господом у такий спосіб? Якщо святих такої побожної віри Господь відкине, то не буде жодного святого в останні дні, який може спастися. Отже, і це ніколи не здійсниться, якщо Господь прийде на хмарах.

Навіть за днів Ісуса, мабуть, було багато святих, чия віра була настільки палкою, що вони могли творити чудеса й знамення. Однак люди, які вірили, що Ілля спершу прийде з неба перед Месією, не визнали Івана Хрестителя за того Іллю, якого вони довго очікували (Ів. 1:21); вони навіть відкинули Месію, який уже прийшов. Тому Ісус також мусив відкинути їх, у сльозах. Так само під час Другого Пришестя святі, віруючи, що Господь прийде на хмарах, також неодмінно відкинули б Господа, народженого на землі. Тому Ісус сказав, що хоч би якими палкими у вірі були святі, Господь відкине їх як злочинців.

Погляд на завершення, зафіксований у Луки 17:20, також не міг би здійснитися, якби Христос прийшов знову на хмарах. Отже, лише за умови, що Господь народиться на землі, наведені нижче біблійні вірші могли б бути витлумачені повністю. Тож розгляньмо уважно зміст цих віршів.

«Царство Боже не прийде з ознаками, які можна спостерігати» (Луки 17:20). Якби Господь прийшов на хмарах, Царство Боже прийшло б з ознаками, які можна спостерігати. Однак навіть за часів Ісуса було правдою, що Царство вже прийшло з народженням Ісуса, було правдою, що Царство вже прийшло з народженням Ісуса, але єврейський народ, який вірив і чекав, що Ілля прийде знову з неба, не зміг увірувати в Ісуса і не побачив Царства, яке нарешті прийшло. Так само і за часів Другого Пришестя Царство Боже прийде з народженням Господа на землі, але християни, які вірять, що він прийде знову на хмарах, не повірять у Господа, який прийде знову в тілі на землі, і тому вони не зможуть побачити Царство.

«Царство Боже всередині вас» (Луки 17:21). За часів Ісуса ті, хто вірив, що він Месія, і хто слідував за ним та служив йому, вже реалізували Царство Боже у своїх серцях. Так само, під час Другого Пришестя, Господь народиться на землі. Тому, зосереджуючись на тих святих, які першими визнають і служитимуть йому, Царство небесне спершу буде реалізоване в їхніх серцях, і коли таких осіб побільшає, утворюючи суспільства й народи, Царство Боже поступово з'явиться як світ із ознаками, які можна спостерігати. Тому ми повинні знати, що Господь не прийде на хмарах, реалізуючи Царство Боже, яке можна спостерігати раптово.

«Ви будете бажати побачити один із днів Сина людського, і не побачите». (Луки 17:22). Якби Господь прийшов на хмарах, із трубним голосом архангела, усі б його побачили, тож не було б причини, чому вони не побачать дня Сина людського. Чому ж тоді Ісус сказав, що вони не побачать дня Сина людського? Коли прийшов Ісус, день Сина Людського вже настав із Його народженням на землі, але єврейський народ, який упав у невірство, не побачив того дня. Так само, за часів Другого Пришестя, день Сина Людського настане із Його народженням на землі, але християни, які вірили, що Господь прийде на хмарах, не повірять у Нього і не підуть за Ним як за Месією, навіть якщо вони й побачать Господа. Отже, це правда, що, хоча день Сина людського, можливо, вже настав, вони не зможуть побачити той день як «той день».

І скажуть вам: «Ось тут!» або «Ось там!». Не йдіть, не слідуйте за ними. (Луки 17:23). Як ми вже обговорювали в «Воскресінні», святі останніх днів, чиї духовні стандарти досягли певного рівня, можуть отримати одкровення, яке говорить «ти — Господь», але якщо вони не знають принципу того, як вони отримали таке одкровення, кожен називав би себе «Господом Другого Пришестя», стаючи таким чином антихристом перед Господом, що прийде. Тому Ісус попередив людей цими словами, щоб вони не були спокушені такими людьми.

Як блискавка спалахує й освітлює небо від одного краю до іншого, так буде й Син Людський у день Свій. (Луки 17:24). Коли Ісус народився, звістка про те, що народився Цар Юдейський, дійшла навіть до царя Ірода в сатанинському світі, і весь Єрусалим був стривожений, як каже Біблія (Матв. 2:2-3). За часів Другого Пришестя звістка про прихід Христа передаватиметься між Сходом і Заходом так само швидко, як спалах блискавки, бо на той час засоби транспорту й зв'язку будуть високорозвиненими.

Ми раніше обговорювали вірш із Луки 17:25. «Як було за днів Ноя, так буде і за днів Сина людського». (Луки 17:26). Ной, який знав, що наближається суд потопу, закликав людей до покаяння, але вони не слухали його, і зрештою всі загинули. Так само Христос прийде знову у плоті на землю і закликатиме людей увійти в ковчег істини. Однак святі, які дивляться лише на небеса, чекаючи, що Господь прийде на хмарах, не слухатимуть слів, що йдуть від нього на землі; відкидаючи його як єретика, вони всі опиняться в становищі тих, хто не зміг послужити волі Божого провидіння, так само як люди за днів Ноя зазнали невдачі.

«Хто прагне зберегти своє життя, той його втратить, а хто втратить своє життя, той його збереже». (Луки 17:33). Не було б жодної причини ризикувати своїм життям, якби Господь мав прийти знову на хмарах слави, з трубним покликом архангела. Оскільки Христос прийде знову, народившись у тілі на землі, він виглядатиме як єретик для святих, які вірують у його пришестя знову на хмарах. Тому кожен, хто вірить у нього і йде за ним, муситиме ризикувати своїм життям. Коли хтось готовий повірити в нього й піти за ним із такою рішучістю, він збереже своє життя, але ті, хто відкидає його як єретика, у співпраці з несприятливими обставинами, відвертаючись від нього в пошуках теперішнього життя, упадуть у темряву смерті.

«Де тіло, там зберуться й орли» (Лк. 17:37). Так Ісус відповів фарисеям, які запитували його про місце Другого пришестя. Ми пам’ятаємо, що хижий птах сів на голуба, не розтягнутого навпіл на жертовнику Авраама (Бут. 15:11). Це вказує на те, що сатана завжди шукає нагоди забрати все, що не освячене. Тому ця остання відповідь Ісуса означає, що так само, як злі духи зберуться там, де є тіло смерті, Господь, який є джерелом життя, прийде туди, де є життя. Це означає, що Господь з'явиться серед благочестивих святих. Як уже обговорювалося у "воскресінні", під час Другого пришестя Господа багато благочестивих святих зберуться разом в одному місці через співпрацю багатьох духів. Це буде місце життя, де з'явиться Господь. Під час Першого Пришестя Ісус народився серед обраного народу, який найкраще служив Богові, і Він з'явився як Месія особливо для Своїх учнів, які увірували в Нього і пішли за Ним.

Щодо того факту, що Христос прийде знову, народившись у плоті на землі, Біблія каже: «І вона породила сина чоловічої статі, якому належить пасти всі народи жезлом залізним, і її дитя було вознесене до Бога і до Його престолу» (Об. 12:5). Залізний жезл тут означає Слово Боже, яким судити грішний світ і відновити Царство Боже на землі. Як ми докладно пояснили у розділі «Завершення людської історії», суд вогнем — це суд язиком, тобто суд словами (Якова 3:6). Тому сказано, що слова, які промовив Ісус, судитимуть людину в останні дні (Івана 12:48), що тим самим Словом нинішні небо й земля збережені для вогню (II Петра 3:7), і що Господь Ісус уб'є беззаконника духом уст Своїх (II Сол. 2:8). Тому залізний жезл — це воістину жезл уст Ісуса. Це подих Його губ і язика, або саме слово, яке промовляє Ісус (Іс. 11:4). Ось чому сказано: «Він буде пасти їх залізним жезлом, як глиняний посуд розбивається на шматки» (Об. 2:27). Ясно сказано, що ця дитина чоловічої статі народжена від жінки й піднесена до Бога та до Його престолу. Тоді хто міг би бути немовлям чоловічої статі, народженим від жінки, з правом сидіти на престолі Бога і який правитиме всіма народами словами Бога? Це не може бути ніхто інший, як Господь Другого Пришестя, який має народитися на землі як Цар царів і який встановить Царство Боже на землі.

До цього часу багато людей тлумачили жінку у вищезгаданому біблійному вірші (Об. 12:5) як «Церкву». Вони не могли не тлумачити її як церкву, намагаючись витлумачити цей біблійний вірш на основі передумови, що Христос прийде на хмарах. У наступному уривку «решта її потомства» (Об. 12:17) означає тих, хто свідчить про Господа, віруючи в Нього; тобто святих у статусі усиновлених синів (Рим. 8:23).

Щодо Другого пришестя Господа, деякі вчені вважають, що Його Друге пришестя — це коли Ісус приходить через Святого Духа (Дії 8:16-17), щоб жити в наших індивідуальних серцях (Івана 14:20). У такому разі, оскільки Ісус був би присутній у серці будь-якого вірного віруючого від часу зішестя Святого Духа в П'ятидесятницю дотепер, ми мусимо вірити, що якщо це справді Друге пришестя, то воно вже відбулося в далекому минулому, близько 2000 років тому.

Деякі християнські конфесії вірять, що Ісус прийде знову в духовному тілі. Однак одразу після свого воскресіння з гробу через три дні після смерті він відвідав своїх учнів, прийнявши той самий вигляд, анітрохи не відмінний від того, який був у нього за життя (Матв. 28:9); і від того часу до сьогодні він вільно відвідує та навчає будь-якої миті будь-якого віруючого з високим духовним рівнем. Тому ми повинні думати, що цей тип Другого пришестя також відбувся 2000 років тому. Якби це було Друге пришестя, нам не було б потреби тепер знову очікувати на день Другого пришестя Господа як на історичний день нашого найбільшого прагнення.

З того факту, що учні Ісуса чекали на день Другого пришестя, хоча могли зустрічати його в дусі будь-якої миті, ми знаємо, що вони не уявляли собі Другого пришестя, на яке так палко чекали, як його повернення в духовному тілі. Ісус сказав: «Так, Я прийду скоро» (Об. 22:20) апостолові Іванові, з яким він часто зустрічався в дусі. Іван, почувши це, відповів йому, кажучи: «Амінь. Прийди, Господи Ісусе!». Тут ми бачимо, що сам Ісус добре висловив, що його прихід у духовному тілі не був Другим пришестям, і очевидно, що апостол Іван також не вважав його явлення в дусі Другим пришестям. Отже, якщо Друге пришестя — це не прихід Ісуса знову в духовному тілі, то незаперечним фактом є те, що Христос має прийти знову в тілі, так само як і в першому пришесті.

Як докладно викладено в «Принципі творення», Бог створив і невидимий, і видимий світи, а людину створив так, щоб вона мала і духа, і тіло, аби панувати над обома світами згідно з Його словами благословення. Однак через гріхопадіння Адама людина не змогла насолоджуватися пануванням над цими двома світами. Тому творіння, яке втратило свого володаря, почало в наріканні чекати на об'явлення синів Божих, які могли б панувати над ним (Рим. 8:19-22). Тому Ісус, прийшовши як досконалий володар цих двох світів, у ролі досконалого Адама (1 Кор. 15:27), мав намір зробити всіх своїх святих (віруючих) володарями над усім творінням, зробивши їх одним тілом із собою, прищепивши їх до свого тіла (Рим. 11:17). Однак через бунт єврейського народу проти нього фізичне тіло Ісуса було віддане в руки сатани як умова викупу для відновлення євреїв і всього людства назад до лона Божого; його тіло було захоплене сатаною. Природно, фізичне спасіння людства залишилося нездійсненим, і Ісус помер, обіцяючи, що воно здійсниться, коли Господь прийде знову (пор. Частина I, розд. 4, розд. I, 4--147). Тому дотепер не було жодної людини, яка, ставши досконалою і духовно, і фізично на землі, могла б допомогти гармонізувати невидимий світ і видимий світ, пануючи над обома.

Отже, той Господь, який має прийти як досконала субстанційна істота на тому рівні, не прийде лише в духовному тілі. Як і в приході Ісуса, він має прийти як людина, досконала і духовно, і фізично. Зробивши все людство одним тілом із собою через прищеплення їх до нього як духовно, так і фізично (Рим. 11:17), він має зробити їх досконалими як духовно, так і фізично, таким чином роблячи їх здатними панувати як над невидимим, так і над видимим світами.

Ісус, відновивши Царство Боже на землі, мав стати Істинним Батьком відновленого людства та Царем Царства на землі (Іс. 9:6, Луки 1:31-33). Однак він не зміг виконати цю волю через невір'я людей; він помер на хресті, обіцяючи, що Господь прийде знову пізніше і неодмінно здійснить це. Отже, при Другому Пришесті він повинен здійснити Царство Боже на землі, як було задумано при приході Ісуса, і стати Істинним Батьком людства, а також Царем Царства. Природно, навіть при Другому Пришесті Господь повинен народитися в тілі на землі, як і при Першому Пришесті.

Крім того, викуплення людського гріха можливе лише через людське життя на землі (пор. Частина I, Розд. 1, Секц. VI, 3.2--60). Щоб здійснити мету викуплення, Ісус прийшов як людина. Однак, оскільки спасіння через хрест Ісуса є лише духовним, первородний гріх усе ще залишається притаманним нашому фізичному тілу. Тому Христос має прийти знову, щоб завершити фізичне спасіння. Відповідно, Господь прийде у плоті, як і в приході Ісуса, бо він не зміг би досягти цієї мети, якби прийшов знову лише в духовному тілі. Ми раніше багаторазово з'ясували, що Господь повинен прийти під час Другого пришестя у плоті, як і в приході Ісуса, а не в духовному тілі.

Якби Господь прийшов знову в духовному тілі, було б нелогічно, щоб духовне тіло, яке можна побачити лише духовними очима, трансцендентне щодо часу й простору, прийшло на хмарах, які є різновидом матерії. Більше того, якщо Друге пришестя неодмінно здійсниться не в духовному тілі, а в плоті, то де Господь перебував у повітрі як фізичне тіло і як він може прийти на хмарах? Щодо цього питання можна запитати, яке чудо було б неможливим для Бога, всемогутнього й всюдисущого. Однак Бог не може ігнорувати закони, які Він встановив. Отже, Бог не потребує і не може здійснювати Свій промисел у такий непринціповний спосіб, щоб Христос, прийшовши знову в тілі, такому самому, як наше, мав прийти на хмарах, після того як чекав у повітрі серед якихось світів, відмінних від землі. Спираючись на докази, які ми досі розглядали, ми можемо без сумніву визнати, що Друге пришестя Господа здійсниться через Його народження у плоті на землі.

3. ЩО ОЗНАЧАЄ БІБЛІЙНИЙ УРИВОК, ЯКИЙ ГОВОРИТЬ, ЩО ХРИСТОС ПРИЙДЕ НА ХМАРАХ?

Якщо Друге пришестя Господа має здійснитися через народження на землі, ми повинні знати значення біблійного уривка, який говорить, що він прийде на хмарах. Щоб зрозуміти це, ми спершу повинні зрозуміти значення слова "хмари". Ми читаємо в Об'явленні 1:7:

Ось Він приходить з хмарами, і побачить Його кожне око, і ті, що прокололи Його; і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь.

З цього ми знаємо, що всі люди неодмінно побачать Христа, який приходить знову. Тим часом, коли Стефана було замучено, лише святі, чиї духовні очі були відкриті, могли бачити Ісуса, що сидить праворуч від Бога (Дії 7:55). Отже, якби Ісус, який перебуває у духовному світі, прийшов у духовному тілі таким, яким він є тепер, його побачили б лише ті, чиї духовні очі відкриті; тож ніколи не було б так, щоб кожне око побачило Христа, який приходить знову. Тому ми можемо зрозуміти, що саме тому, що він прийде у плоті, Біблія каже, що кожне око побачить Господа при його приході. Господь у плоті не може прийти на хмарах, тож «хмари» неодмінно є символічними.

Той самий біблійний уривок далі говорить, що кожен, хто проколов його, також побачить його. Ті, хто прокололи Ісуса, були римськими воїнами його днів. Однак ті римські воїни, звісно, не можуть побачити Господа, який приходить знову. Це тому, що якби римські воїни мали змогу побачити Господа, який приходить знову на землю, вони мусили б воскреснути, але в Об'явленні 20:5 сказано, що ті, хто воскресне під час Другого пришестя Господа, — це лише ті, хто братиме участь у першому воскресінні, а решта мертвих не оживуть, аж поки не закінчиться тисяча років (тисячоліття).

Тому ми повинні тлумачити «ті, що прокололи» як притчу, розглядаючи це як назву для тих, хто, увірувавши, що Христос прийде знову на хмарах, знехтують ним і переслідуватимуть його, коли він прийде знову найнесподіваніше через фізичне народження на землі. Якщо «ті, що прокололи» слід тлумачити як притчу в такий спосіб, не було б причини, чому ми не можемо тлумачити слово «хмари» в тому самому уривку також як притчу.

Що ж тоді означає слово «хмари»? «Хмари» позначали б те, що випарувалося (очистилося) з брудної води на землі. Вода символізує падлу людину (Об. 17:15). Тоді ми можемо зрозуміти, що хмари означали б побожних святих, чиї уми завжди на небі, а не на землі, цілком відроджених із палого роду людського. Знову ж таки, «хмара» часто вживається, чи то в Біблії, чи в класичних творах, як слово, що означає натовп (Євр. 12:1). Ми можемо побачити, що це слово так само використовується навіть сьогодні в мовах як Сходу, так і Заходу. Стовп хмари вдень, який вів ізраїльтян у курсі Мойсея, представляв Ісуса, який мав прийти пізніше як лідер того самого народу; стовп вогню вночі представляв Святого Духа, який, як об'єкт Ісуса, мав вести ізраїльтян вогнем натхнення. З наведеного вище ми знаємо, що прихід Христа на хмарах означає, що він з'явиться як лідер християн, Другого Ізраїлю, серед групи відроджених святих. Як ми раніше детально вивчали, коли Ісус відповів на запитання фарисеїв про те, де Господь прийде знову (Луки 17:37), сказавши, що де тіло, там зберуться орли, Він мав на увазі, що Господь прийде туди, де зберуться побожні святі, що означає те саме, що й пришестя на хмарах.

Якщо ми маємо таким чином тлумачити хмару як притчу, ми можемо так само думати, що Господь прийшов на хмарах за часів Першого Пришестя. Це тому, що Ісус, хоч він насправді народився на землі, безперечно був тим, хто прийшов з неба, якщо дивитися на його значення та цінність, так само як Біблія каже: «Перша людина [Адам] була із землі, з пороху; друга людина [Ісус] — з неба» (1 Кор. 15:47); «Ніхто не сходив на небо, крім того, хто зійшов з неба, Сина Людського» (Ів. 3:13). Це причина, чому вірили, що Господь прийде на хмарах, навіть за першого пришестя (Дан. 7:13).

4. ЧОМУ ІСУС СКАЗАВ, ЩО ГОСПОДЬ ПРИЙДЕ НА ХМАРАХ?

Існує дві причини, чому Ісус передрік, що Господь прийде на хмарах. По-перше, це було для того, щоб запобігти омані антихристів. Якби було роз'яснено, що Христос прийде на землю в тілі, то плутанину, спричинену оманами багатьох антихристів, не можна було б відвернути жодними засобами. Оскільки Ісус з’явився як Месія з низького й скромного становища в житті, будь-яка скромна людина, яка досягла певного духовного рівня, могла піднятися, називаючи себе Господом Другого Пришестя, і таким чином засліпити весь світ великою оманою. Але, на щастя, цього роду плутанини вдалося уникнути, оскільки всі віруючі, знаючи, що Христос прийде на хмарах, дивилися вгору на небо. Однак, оскільки час тепер сповнився, Бог неодмінно скаже нам прямо, що Христос народиться знову на землі.

По-друге, це було для того, щоб підбадьорити тих святих, які в той час ішли важким шляхом віри. Є численні інші приклади, в яких Ісус говорив речі так, що вони звучали нелогічно, аби спонукати святих виконувати Божу волю якнайшвидше. Щоб навести приклади, Ісус, аби його учні повірили, що Друге Пришестя здійсниться одразу, сказав: «...бо істинно кажу вам: не встигнете обійти всіх міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський» (Матв. 10:23). Знову ж, коли Ісус розповів Петрові про його близьке мучеництво, той запитав Ісуса, що станеться з учнем Іваном; тоді Ісус відповів: «Якщо Я хочу, щоб він залишився, аж поки Я прийду, що тобі до того?» (Ів. 21:18-22). Згідно з цими словами Ісуса, деякі з його учнів очікували Другого пришестя, яке, на їхню думку, могло відбутися ще за життя Івана. Іншого разу Ісус сказав: «Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві своїм» (Матв. 16:28), що змусило його учнів думати, ніби вони можуть побачити прихід Господа знову ще за свого життя.

У такий спосіб Ісус говорив так, ніби Господь прийде дуже скоро; це так підбадьорило його учнів, що навіть під гнітом Римської імперії та переслідуваннями з боку юдаїзму вони всі сповнилися Святого Духа (Дії 2:1-4), і тоді змогли заснувати ранню християнську Церкву — усе це з палкої надії на Друге пришестя, яке, як вони вважали, було неминучим. Також для того, щоб спонукати й підбадьорити святих, які зазнавали тяжких страждань, він сказав їм, що прийде на хмарах з неба в силі та славі Божій із трубним гласом архангела й здійснить усе, як спалах блискавки.

РОЗДІЛ III - ДЕ ХРИСТОС ПРИЙДЕ ЗНОВУ?

Якщо Христос має народитися як людина в тілі на цій землі, а не прийти знову в духовному тілі, він неодмінно народиться в певному народі Божого вибрання, у якомусь місці Божого передвизначення.

Де ж тоді було б місце передвизначення, і який народ був би Божим вибраним?

1. ЧИ ПРИЙДЕ ХРИСТОС ЗНОВУ СЕРЕД ЄВРЕЙСЬКОГО НАРОДУ?

Деякі християни вірять, що Христос прийде знову серед єврейського народу, спираючись на такі біблійні свідчення: під час Другого пришестя число запечатаних становитиме сто сорок чотири тисячі з кожного племені синів Ізраїлевих (Об. 7:4); Ісус сказав своїм учням: «...істинно кажу вам: ви не встигнете обійти всі міста Ізраїлеві, як прийде Син Людський» (Мт. 10:23). Ісус сказав тим, хто слухав Його: «Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що приходить у Царстві Своїм» (Мт. 16:28). Однак, щоб знати правду цієї справи, християни повинні знати основоположний Провид Божий.

Іншого разу (Мт. 21:33-43) Ісус ясно вказав у своїй притчі про виноградник, що Господь не прийде знову до народу, який переслідуватиме й убиватиме його, але забере Царство Боже (спадщину) від них і віддасть його народові, що приносить його плоди (під час Другого Пришестя). У цій притчі Ісус мав на увазі Бога під власником виноградника; Божу спадщину під виноградником; обраний народ Ізраїлю, відповідальний за Божу спадщину, під орендарями; Його пророків під слугами; Господа під сином власника; і певний інший народ, який зможе виконати Божу волю, прийнявши та служачи Господу Другого Пришестя, під іншим народом, що приносить плоди.

Чому ж тоді Ісус сказав, що Господь прийде знову до синів Ізраїля? Щоб з'ясувати це питання, спершу розгляньмо, що насправді означає слово «Ізраїль».

Ізраїль — це ім'я, що означає «він переміг», яке Яків отримав від ангела Господа після того, як переміг у боротьбі з ангелом біля броду Яббок, що він зробив, аби встановити позицію Авеля для субстанційного приношення (Бут. 32:28). Яків, досягнувши успіху в субстанційному приношенні після встановлення таким чином позиції Авеля, зміг закласти основу для Месії на рівні сім'ї. Тому його нащадки, які успадкували цю волю на тій основі, називаються «Ізраїль». Отже, Божий обраний народ, Ізраїль, означає народ Божий, який переміг у вірі, і не обов'язково означає прямих нащадків Якова.

Ось чому Іван Хреститель сказав юдеям: «Не думайте говорити самі собі: „Ми маємо Авраама за батька“; бо кажу вам, що Бог може з цього каміння підняти дітей Авраамові» (Мт. 3:9). Павло сказав: «Бо не той справжній юдей, хто зовні такий, і не те справжнє обрізання, що зовнішнє й тілесне. А той юдей, хто внутрішньо такий, і справжнє обрізання — це справа серця, духовна, а не буквальна» (Рим. 2:28-29). Знову він свідчив, кажучи: «не всі ті, хто походить від Ізраїля, належать до Ізраїля». (Рим. 9:6). Це були слова Павла, щоб докорити юдеям, які пишалися тим, що є обраним народом лише тому, що вони були прямими нащадками Авраама, хоча й не жили згідно з волею Божою.

Отже, можна сказати, що нащадки Якова були обраним народом Ізраїлю на час їхнього виходу з Єгипту, але вони вже не були «Ізраїлем», коли збунтувалися проти Бога в пустелі. Тому Бог покинув їх усіх, щоб вони загинули в пустелі, і привів до Ханаану лише їхніх нащадків, які йшли за Мойсеєм, як справжній Ізраїль. З нащадків, які увійшли до землі Ханаан, ті з Північного царства, що складалося з десяти племен, які повстали проти Бога, загинули, бо воно вже не було обраним народом Ізраїлю; лише Південне царство Юдеї, яке складалося з двох племен, що йшли за Божою волею, могло, як справжній обраний народ Ізраїлю, прийняти Ісуса. Проте ці єврейські люди також повністю втратили свою кваліфікацію обраного народу, коли розіп'яли Ісуса.

Ким же тоді був обраний народ Ізраїлю після смерті Ісуса на хресті? Ними є побожні християни, які, перейнявши віру Авраама, успадкували місію, яку не змогли виконати його нащадки по прямій лінії. Тому Біблія уточнила, що центр Божого провидіння відновлення було перенесено від ізраїльтян до язичників (Дії 13:46), кажучи: «Через їхнє [юдеїв] переступіння спасіння прийшло до язичників, щоб викликати ревнощі Ізраїля» (Рим. 11:11). Отже, ми можемо зрозуміти, що обраний народ Ізраїлю, який має закласти основу для Месії Другого Пришестя, — це не прямі нащадки Авраама, а побожні християни, які перейняли віру Авраама.

2. ХРИСТОС ПРИЙДЕ ЗНОВУ ДО СХІДНОЇ НАЦІЇ

Як сказав Ісус у Матвія 21:33 у притчі, єврейський народ, віддавши Ісуса на хрест, упав до становища орендарів, які вбили сина власника виноградника. Який же народ тоді буде тим, що успадкує Боже спадкоємство, відібране від єврейського народу, і принесе його плоди? Біблія вчить нас, що цей народ — на Сході.

Ми читаємо в Біблії (Об. 5:1), що в правиці Бога був сувій, написаний зсередини і ззовні, запечатаний сімома печатями, «...і ніхто ні на небі, ні на землі, ні під землею не міг розкрити сувою, ні заглянути в нього», і Іван, побачивши це, гірко заплакав. Тоді Агнець пішов і взяв сувій з правиці Того, Хто сидів на престолі (Об. 5:7), і відкрив кожну з семи печатей (Об. 6:1).

Ми читаємо запис про те, що Агнець відкрив шосту печать (Об. 6:12), і як проміжна сцена перед відкриттям останньої печаті, є запис в Об'явленні 7. Біблія далі говорить в Об'явленні 7:2-4, що інший ангел зійшов від сходу сонця з печаттю живого Бога і запечатав вибраних слуг Божих на їхніх чолах, і число запечатаних було сто сорок чотири тисячі. Знову написано, що там стояв Агнець, Господь, і з Ним сто сорок чотири тисячі, які були запечатані (Об. 14:1).

Із цих біблійних віршів ми можемо знати, що Христос народиться в країні на Сході — тобто від сходу сонця — і покладе печать на чола ста сорока чотирьох тисяч, перших обраних серед людей землі, зі Своїм ім'ям та ім'ям Свого Отця (Об. 14:1). Отже, ми бачимо, що народ, який успадкує Божий спадок і принесе плоди Другого пришестя Господа, знаходиться на Сході. Тоді який із багатьох народів Сходу буде саме тим народом?

3. ТА НАЦІЯ СХОДУ — ЦЕ КОРЕЯ

Тепер ми знаємо, як було пояснено раніше, що Христос не прийде знову серед прямих нащадків Авраама, а до народу, який успадкує їхню спадщину і принесе її плоди; що народ, який принесе плоди, має бути одним зі східних народів. З давніх часів під «східними народами» ми розуміємо Корею, Японію та Китай. Тим часом Японія, серед цих трьох, є нацією, яка з покоління в покоління поклонялася Аматерасу Омікамі; більше того, вона увійшла в період Другого Пришестя як тоталітарна нація, і, як буде обговорено далі, вона є нацією, яка переслідувала християнство Кореї. Китай, будучи комуністичною нацією, перебуває на сатанинському боці, разом з Японією.

Отже, східна нація, куди прийде Христос удруге, була б не ким іншим, як Кореєю. Тепер доведімо з кількох точок зору, заснованих на Принципі, що Корея має бути тією нацією, яка може прийняти Господа Другого Пришестя. Нація, куди прийде Месія, повинна відповідати таким умовам.

(1) Ця нація повинна закласти загальнонаціональну основу для відновлення через відшкодування

Для того щоб Корея стала народом, який може прийняти Месію, вона повинна закласти загальнонаціональну 40-денну основу для відокремлення від сатани для космічного відновлення Ханаану.

На яких же підставах корейський народ має закласти цю основу? Якщо Господь прийде знову, в Кореї, то корейський народ стане «Третім Ізраїлем», Божим обраним. Нащадки Авраама по прямій лінії, які зазнавали переслідувань у Єгипті, виконуючи Божу волю в добу Старого Заповіту, були «Першим Ізраїлем», тоді як християни, яких Перший Ізраїль таврував як єретиків, перейнявши провидіння відновлення, служачи воскреслому Ісусові, були Другим Ізраїлем. Тим часом ми вже дізналися з попередніх тверджень, що Господа буде затавровано як єретика навіть християнами, «Другим Ізраїлем»; так само, як пророкується в Луки 17:25, що Господь повинен спершу зазнати багато страждань навіть під час Свого Другого пришестя, як за днів Ноя. Якщо так, Бог муситиме покинути християн, коли вони переслідуватимуть Господа Другого пришестя, так само як Він покинув єврейський народ, який відкинув Ісуса (Матв. 7:23). Тоді корейський народ, який має здійснити третій провидентний задум Бога, служачи Господу Другого Пришестя, стане Третім Ізраїлем, обраним народом.

Перший Ізраїль зазнав 400-річного рабства в Єгипті, який був тогочасним сатанинським світом, щоб закласти 40-денну основу для відокремлення від сатани й розпочати шлях всенародного відновлення Ханаану. Так само Другий Ізраїль боротьби та подолав 400-річне переслідування з боку Римської імперії, яка була тогочасним сатанинським світом, щоб встановити 40-денну основу для відокремлення від сатани, аби розпочати курс всесвітнього відновлення до Ханаану. Природно, корейський народ, будучи Третім Ізраїлем, мав певний час страждати від рабства, що відповідає числу «40», під владою народу сатанинського боку, щоб встановити 40-денну основу для відокремлення від сатани, аби розпочати курс космічного відновлення Ханаану. Це фактично був 40-річний період, протягом якого Корея зазнавала переслідувань як васальна держава Японської імперії.

За яких обставин корейський народ зазнав 40-річного рабства під владою Японської імперії? Імперіалістичний і агресивний контроль Японії над Кореєю було поширено відповідно до «Договору про протекторат Ильса», який був договором, що передавав усі дипломатичні права Кореї під опіку Міністерства закордонних справ Японської імперії, і який було укладено 1905 року між Хіро-хумі Іто з Японії та Ван Йон Лі з Кореї, прояпонським міністром освіти на той час. Японія, фактично, позбавила Корею прав у всіх сферах, таких як політика, дипломатія та економіка, втручаючись у все внутрішнє управління через губернатора та секретарів, яких японці призначали в кожному районі. Це був "Договір про захист Иль-са".

Японія, після насильницької анексії Кореї у 1910 році, повністю позбавила корейський народ свободи, ув’язнюючи або вбиваючи численних патріотів, а найгірше — вторглася до королівського палацу й навіть убила королеву. Під час Руху за незалежність Кореї першого березня 1919 року японці вбили незліченну кількість добрих громадян Кореї. Більше того, під час великого землетрусу Канто в Японії 1923 року японський народ, вигадавши безпідставні чутки, вирізав незліченну кількість невинних корейців, які жили в Токіо. Тим часом незліченні корейці, які не могли витерпіти японської тиранії, мусили емігрувати до безкрайніх маньчжурських пусток у пошуках свободи, залишаючи родючий ґрунт своєї батьківщини в руках японців. Там вони боролися за визволення своєї батьківщини, зазнаючи невимовних труднощів і поневірянь. Японські солдати, обшукуючи село за селом у пошуках патріотично налаштованих корейців, іноді затримували цілі села, включаючи старих і молодих, в одній будівлі й винищували їх, підпалюючи будівлю. Японія продовжувала таку тиранію до дня падіння імперії. Корейці, які загинули або під час Руху за незалежність 1 березня, або в пустелях Маньчжурії, були переважно християнами. Крім того, ближче до кінця Імперського правління японці змушували корейських християн поклонятися в синтоїстських святилищах і ув'язнювали або вбивали незліченну кількість християн, які заперечували проти цього. До того ж, репресивна політика японського імперіалізму щодо корейського християнства незадовго до її визволення 15 серпня була жорстокою. Однак із визнанням поразки у Другій світовій війні японським імператором Хірохіто корейський народ нарешті визволився з неволі.

У такий спосіб корейська нація протягом 40 років після "Договору про захист Оль-са" 1905 року аж до свого визволення 1945 року зазнавала переслідувань, не менш суворих, ніж ті, яких зазнали відповідно "Перший Ізраїль" і "Другий Ізраїль" у Єгипті та в Римській імперії. Оскільки Рух за незалежність виник головним чином серед християн у країні та за кордоном, то переслідувань зазнавали переважно християни.

(2) Ця нація має бути передовою лінією Бога і передовою лінією сатани

Оскільки Бог на початку благословив Адама панувати над усім творінням, Він мусив дозволити Сатані реалізувати, раніше за Нього, непринциповий світ за зразком тих благословень. Тим часом Бог відновлював цей світ на боці Небес. Тому, при завершенні людської історії, як уже було сказано, цей світ неминуче розколюється на два світи: один — демократії, а інший — комунізму. Оскільки Господь приходить, щоб відновити палий світ до первісного світу творіння, очевидно, що Бог повинен здійснювати Свій провидіння, щоб відновити комуністичний світ до Небесної сторони, зосереджуючись на країні, де приходить Господь Другого Пришестя. Тому Корея, де прийде Господь, має стати передовою лінією безмежної любові Бога і водночас передовою лінією зростаючої ненависті сатани; іншими словами, місцем, де дві сили демократії та комунізму мають вступити у конфлікт одна з одною. 38-ма паралель Кореї була утворена згідно з цим провидінням відновлення.

Те, що лежить на лінії суперництва між Богом і Сатаною, як умова того, хто правий, є принесенням жертви. Оскільки корейський народ є принесенням жертви як нація, поставлена на цю лінію для вселенського відновлення, Бог має розділити цю всенародну жертву навпіл, так само як Він звелів Аврааму розділити його жертви. Ось чому Корея розділена навпіл 38-ю паралеллю, що відокремлює її на дві нації--одну каїнового типу, а іншу -- авелевого типу.

Природно, ця 38-ма паралель є самою передовою лінією як для демократії, так і для комунізму, і водночас передовою лінією як для Бога, так і для сатани. Тому війна, яка спалахнула 25 червня 1950 року через 38-му паралель Кореї, була не просто конфліктом між співвітчизниками, спричиненим розділенням землі, а протистоянням між двома світами — демократії та комунізму, і, більше того, протистоянням між Богом і сатаною. Оскільки ця агітація набула всесвітнього характеру задля провидіння відновлення, мобілізація багатьох країн-членів ООН у Корейській війні допомогла їм несвідомо взяти участь у Божому провидінні, працюючи за визволення батьківщини.

У момент гріхопадіння перших людських предків Небесна сторона і сатанинська сторона розділилися в цій одній точці. Тому життя і смерть, добро і зло, любов і ненависть, радість і смуток також розділилися в цій одній точці й відтоді перебувають у конфлікті протягом тривалого періоду історії. Конфліктуючі пари були відповідно розділені на два світи — демократії та комунізму. Вони, у свою чергу, вступили в конфлікт на всесвітньому рівні, зосереджуючись на Кореї. Тому Корея зіткнулася з великим хаосом, де релігії та ідеології, політика та економіка конфліктують тут; усе це поступово впливає на весь світ. Це тому, що такі явища, виникаючи спершу у світі духу, мають розвиватися субстанційно, центруючись на Кореї, центрі провидіння відновлення, і далі розширюватися, щоб стати всесвітніми. Однак ми повинні знати, що прихід такого хаосу є ознакою приходу світу нового порядку, так само як написано: «...коли віття його стає ніжним і випускає листя, ви знаєте, що літо близько» (Мт. 24:32).

Коли фарисеї запитали Ісуса про місце Другого пришестя, Ісус відповів, кажучи: «Де тіло, там зберуться орли» (Луки 17:37). Вічне життя і вічна смерть мають стати одне проти одного в Кореї, яка є водночас Божим передовим рубежем і передовим рубежем сатани. Тому сатана, символізований орлами, має зібратися тут у пошуках людей смерті, тоді як Господь також приходить до цієї землі в пошуках людей життя.

(3) Ця нація має бути об'єктом Божого серця

Щоб стати об'єктом Божого серця, ми повинні спершу пройти шлях крові, поту й сліз. Перебуваючи під пануванням сатани, людина опинилася в опозиції до Бога. Тому Бог із батьківським серцем, сповненим смутку за втраченими дітьми, блукав у грішному світі, щоб спасти дітей тління. Щоб спасти людство, яке повстало проти Нього, Бог дозволив, щоб Його живих дітей приніс у жертву сатана, і зрештою зазнав скорботи, мусивши віддати Свого сина, Ісуса, на хрест. Тому від гріхопадіння людини й донині Бог сумує день за днем, а будь-яка особа, родина чи нація, яка боролася проти сатанинського світу за волю Божу, не могла уникнути шляху крові, поту й сліз.

Як ми можемо сподіватися на спокій і самовдоволення як діти, що йдуть шляхом синівської побожності та вірності як об'єкт батьківського серця в такому горі? Народ, який може прийняти Месію, мусить пройти шлях крові, поту й сліз, бо його люди повинні стати дітьми синівської побожності, стоячи як об'єкт скорботного серця Бога. Оскільки Перший Ізраїль пройшов шлях страждань, Другий Ізраїль зробив те саме. Корейський народ також, як Третій Ізраїль, неодмінно має пройти той самий шлях. Історичний шлях незліченних страждань, які пережив корейський народ, був необхідним шляхом, яким він мав пройти як народ Божих обранців. Як наслідок, шлях страждань привів корейський народ до великого благословення.

Далі, народ, який має стати об'єктом Божого серця, неодмінно повинен бути народом, добрим в очах Божих. Корейський народ — це народ однорідного походження, що має довгу історію понад 4000 років. Навіть за часів династій Кокурьо та Сілла, коли національна могутність була на вершині, Корея лише відбивала агресивні іноземні сили й жодного разу не вторгалася в інші країни. Беручи до уваги, що перша природа Сатани — це його агресивна зарозумілість, очевидно, навіть лише з цього аспекту, що корейський народ перебуває на Небесній стороні. Стратегія Бога полягала в тому, щоб здобувати перемогу з позиції того, хто зазнає нападу. Тому, хоча протягом історії було принесено в жертву незліченну кількість пророків і праведних людей, і Бог дозволив, щоб Його син, Ісус, був розіп'ятий, результатом завжди була перемога Бога. І в Першій, і в Другій світовій війні сатанинська сторона завжди першою нападала, але обидва рази перемогу здобула небесна сторона. Так само корейський народ зазнавав вторгнень незліченних націй упродовж історії. Тим не менш, це було лише для того, щоб здобути остаточну перемогу як нація на Небесній стороні.

Корейський народ за своєю природою наділений релігійним даром. Його релігійна вдача завжди прагнула осягнути, відсторонившись від реальності, те, що перевищує реальність. Тому корейська нація, наділена глибокою богобоязливою думкою, від найдавніших часів, коли її культурний рівень був низьким, і до сьогодні ніколи не цінувала жодної релігії, яка прагне повсякденного щастя, марно обожнюючи природні об'єкти. Корейський народ загалом має національний характер, який високо цінує вірність, синівську шанобливість і чесноту, адже ця нація загалом любить такі благородні історії, як «Чун Хюн» і «Шім Чун».

(4) Цей народ повинен мати пророчі свідчення серед людей

Щодо пророчого свідчення, об'явленого корейському народові, по-перше, ми дізнаємося, що цей народ має месіанську ідею згідно з об'явленням, даним його людям. Перший Ізраїль вірив, згідно зі свідченнями своїх пророків (Мал. 4:2-5, Іс. 60:1-22), що Месія прийде в майбутньому як його Цар і, встановивши Царство, спасе народ. Другий Ізраїль пройшов важкий шлях віри в надії, що Месія прийде знову.

Так само корейський народ, як Третій Ізраїль, вірив від часів 500-річного правління династії Лі в пророцтво, що Цар Праведності з'явиться в тій землі й, утвердивши Тисячоліття, прийде, щоб отримати данину від усіх країн світу. Ця віра спонукала народ пройти гіркий шлях історії, очікуючи на прихід того часу. Це була справді месіанська ідея корейського народу, у яку вони вірили згідно з «Чун Ґам Нок», книгою пророцтв. Оскільки вона містить пророцтво про те, що в Кореї з'явиться новий цар, правителі оголосили цю ідеологію поза законом. Більше того, правителі за часів японського режиму придушували цю ідею, спалюючи книги, щоб знищити цю ідеологію. Після впровадження християнства ця ідея була потоптана як забобон. Однак це месіанське очікування, глибоко вкорінене в корейській душі, безупинно передавалося аж до нашого часу. Правильно витлумачений, Цар Праведності — Chung-Do Ryung (особа, що приходить із правильними словами Бога) — якого корейський народ так довго чекав, є корейським іменем для Господа Другого Пришестя. Задовго до появи християнства в Кореї Бог відкрив через Чунг Гам Нок, що Месія прийде знову, пізніше, в Кореї. Сьогодні багато вчених дійшли висновку, що більшість пророцтв, записаних у цій книзі, збігаються з пророцтвами в Біблії.

По-друге, реальність полягає в тому, що віряни кожної релігії в цій нації отримують одкровення, що засновник їхньої власної релігії прийде знову в Кореї. Як ми детально виклали в Частині I, Розділі 3, це правда, що, з точки зору історії розвитку культурних сфер, усі релігії об'єднуються в одну релігію; а саме християнство. Християнство в Останні Дні є остаточною релігією, яка з'явилася дотепер. Отже, Христос, Який приходить знову як центр християнства, має повністю здійснити мету всіх релігій, яку відповідні засновники прагнули реалізувати протягом свого життя на землі. Тому Господь Другого Пришестя, з погляду його місії, являє собою друге пришестя засновника кожної релігії (пор. Частина I, розд. 5, сек. II, 4--187). Природно, засновники багатьох релігій, які, на думку відповідних послідовників, прийдуть знову в Кореї, щоб здійснити їхні сподівання, згідно з тим, що вони отримали через одкровення, не повернуться як різні особистості, але, насправді, повернуться через одну велику особу, Господа Другого Пришестя. Кожне релігійне об'єднання отримало одкровення, відмінні від інших, щодо Другого Пришестя Господа. Буддизм говорить, що прийде Мірук-Буль (Будда), тоді як конфуціанство говорить про Джін-Ін (Істинну Людину), Чхун-Доїзм говорить про Чхве Су Уна (його засновника), а група Чхун-Ґам-Нок говорить, що прийде Чхун-До Рюн (Людина з Істинними Словами).

По-третє, ми можемо відзначити той факт, що безліч духовних знамень щодо приходу Господа вдруге в Кореї з'являються, як гриби після дощу. Боже слово обітниці, що Він виллє Свого Духа на всяке тіло (Дії 2:17), сьогодні здійснюється серед корейського народу. Тому безліч релігійних діячів отримують дуже чіткі одкровення щодо Другого пришестя Господа в Кореї багатьма різними способами, але спілкуючись із багатьма духовними людьми різних рівнів; від царства різноманітних духів до царства духів рівня раю. Тим не менш, лідери сучасного християнського світу, через своє духовне невігластво, досі не реагують і відмовляються звертати увагу на такі речі. Це подібно до того, що сталося за днів Ісуса, коли первосвященики та рабини, які мали б першими дізнатися про прихід Месії, зовсім не знали про це через свою духовну неосвіченість, тоді як, з іншого боку, астрологи та пастухи дізналися про цю звістку через одкровення. Ісус сказав: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти заховав оце від мудрих та розумних, і відкрив немовлятам» (Мт. 11:25). Цим Ісус висловив жаль з приводу духовного невігластва провідників юдаїзму того часу, і водночас подякував Богові за те, що Він вилив благодать, відкриваючи небесні істини тогочасним віруючим, які були невинні, як немовлята, хоч і неосвічені.

(5) Усі аспекти культури й цивілізації мають принести плід у цій нації

Як уже згадувалося (пор. Частина I, розд. 3, секц. V, 1--129), лише завдяки об'єднанню релігії та науки, або духовної цивілізації та матеріальної цивілізації, які розвивалися, щоб подолати два аспекти незнання людини, фундаментальні проблеми людини могли б бути повністю розв'язані, а ідеальний світ Божого творіння — природно втілений. Світ, який Господь має здійснити під час Другого Пришестя, повинен бути таким, де наука розвинулася до найвищого ступеня, щоб усі культури, які розвивалися на вертикальному шляху історії в провидінні відновлення, могли бути відновлені одразу горизонтально, у суспільстві, що центрується на Господі Другого Пришестя, таким чином здійснюючи культурне суспільство найвищого ступеня. Отже, всі релігія та наука--і відповідно, два аспекти культури, духовний та матеріальний--повинні бути поглинуті та гармонізовані під однією істиною, що центрується на Кореї, приносячи плід, який належить ідеальному світу Божого бажання.

По-перше, усі аспекти цивілізації, що стосуються розвитку на землі, також повинні дати плоди в Кореї. Відповідно, континентальна культура стародавньої доби, народжена в Єгипті, була переміщена, щоб стати півострівною культурою Греції, Риму та Іберії. Ця півострівна культура знову була переміщена, щоб стати острівною культурою Англії. Потім острівна культура стала континентальною культурою Японії. Тепер цей цикл мандрівки культури повинен завершитися й остаточно утвердитися як півострівна культура на землі Кореї, куди має прийти Христос удруге.

По-друге, аспект цивілізації, що стосується річок і морів, має принести плід як Океанічна культура Тихого океану, де розташована Корея. Річкова культура, яка спочатку розвинулася на річках Ніл, Тигр і Євфрат, була переміщена, щоб стати середземноморською культурою з центром навколо Греції, Риму, Іспанії та Португалії; потім ця середземноморська культура знову була переміщена, щоб стати атлантичною культурою з центром на Англії та Америці; ця культура зрештою принесе плід як тихоокеанська культура, де Америка, Японія та Корея однаково розташовані на береговій лінії.

По-третє, аспект цивілізації, який стосується клімату, також повинен принести плоди в Кореї. З погляду клімату, дія та розмноження всього живого починаються навесні, розквітають влітку, приносять плоди восени, а після збору врожаю зберігаються взимку. Цикл весни, літа, осені та зими повторюється не лише за роками. Розглядаючи одиницю дня, ми бачимо, що ранок відповідає весні, полудень — літу, вечір — осені, а ніч — зимі. Знову ж таки, дитинство, юність, зрілість і старість людського життя також дотримуються цієї закономірності; і вся людська історія, теж, розгортається подібним чином. Це тому, що Бог створив світ за принципом кліматичних змін.

Бог створив Адама та Єву у весняну пору. Відповідно, цивілізація людства мала розпочатися як цивілізація Едему помірного поясу, змінитися на цивілізацію Едему тропічного поясу, змінитися на цивілізацію тропічного поясу як літньої пори, і, після переходу до прохолодної цивілізації осінньої пори, вона мала зрештою повернутися до цивілізації холодного поясу зимової пори. Але через гріхопадіння людина впала до становища дикуна. Не маючи змоги створити цивілізацію помірного поясу, він перейшов до примітивного життя в тропічному поясі. Так він створив цивілізацію тропічного поясу на стародавньому континенті Єгипту. Ця цивілізація, переміщуючись від Континенту до Півострова (Греція, Рим та Іберія) і до Острова (Англія), створила цивілізацію прохолодного поясу. Перенесена назад на Континент (Росія), вона створила цивілізацію холодного поясу. Тепер настав час, коли помірна цивілізація Нового Едему має бути створена в півострівній культурі. Це неодмінно має здійснитися в Кореї, де всі аспекти цивілізації повинні принести плоди.

РОЗДІЛ IV - ДЕНЬ ІСУСА І СЬОГОДЕННЯ З ТОЧКИ ЗОРУ ТОТОЖНОСТІ ЧАСУ

Період Першого Пришестя та період Другого Пришестя є періодами провіденційної тотожності часів. Тому всі ситуації, що розвиваються навколо сьогоднішнього християнства, подібні до тих, які розвивалися навколо юдаїзму часів Ісуса.

Наведемо приклади: по-перше, є той момент, що сьогоднішнє християнство, як і юдаїзм, прив'язане до авторитету та обрядів церкви, тоді як внутрішній зміст зіпсований. Провідна верства людей, первосвященики та рабини часів Ісуса, поневолені загальноприйнятими принципами Мойсеєвого закону, усі були зіпсовані у своєму духовному житті. Тому чим сумліннішими люди були у своїй вірі, тим більше вони прагнули втамувати свою духовну спрагу, наслідуючи Ісуса, який на той час був затаврований як єретик. Так само провідна верства сучасного християнства, включаючи священників і служителів, перебуває в полоні традиційних церковних обрядів і авторитету й з кожним днем стає духовно темнішою. Тому сьогодні склалася така реальна ситуація, що побожні християни блукають духовними горами й рівнинами в пошуках нових провідників і правдивих шляхів, щоб відчути внутрішнє світло віри, незалежно від зовнішніх обставин.

Далі, як уже детально обговорювалося раніше, сьогоднішні християни першими переслідуватимуть Месію під час Другого Пришестя, як це робили послідовники юдаїзму під час Першого Пришестя. Ісус, який прийшов, щоб виконати слова Старого Заповіту згідно з пророками, і на тій основі встановити нову епоху, не просто повторював слова Старого Заповіту, але мусив неодмінно дати нові слова для нової епохи. Первосвященники та рабини, які критикували слова й поведінку Ісуса, згідно з межами дозволеного словами Старого Заповіту, зрештою віддали Ісуса на хрест через свій помилковий критерій судження.

Так само мета Другого пришестя Христа — встановити нове небо й нову землю (Об. 21:1-4) на основі духовного спасіння, що належить добі Нового Заповіту, закладеній християнами. Тому під час Другого пришестя Господь, безперечно, не просто повторить слова Нового Заповіту, дані 2000 років тому, але дасть нові слова, необхідні для встановлення нового неба й нової землі. Однак сьогоднішні християни, які є полоненими біблійних слів, неодмінно критикуватимуть слова й поведінку Господа Другого Пришестя, згідно з межами того, що буквально стверджують слова Нового Заповіту. Тож цілком очевидно, що можна очікувати, як вони переслідуватимуть його й тавруватимуть його єретиком. Саме з цієї причини Ісус сказав, що при Другому Пришесті Господь спершу зазнає багато страждань (Луки 17:25).

З іншого боку, так само відбуватиметься, як і за часів Ісуса, у нашому прийнятті одкровень про Друге пришестя, або слів, які Господь дасть нам під час Другого пришестя. За часів приходу Ісуса Бог не дав звістку про прибуття Месії первосвященикам і рабинам, але дав язичницьким астрологам і невинним пастухам. Це подібно до випадку з батьком, який через невігластво власної дитини мусить довіритися своїй пасербиці. Бог може не відкривати послання Другого пришестя християнам сьогодення, які сліпо дотримуються традиційного ставлення до віри, а радше мирянам, до язичників, яких вважають поганами, або до людей без будь-якої релігійної віри, але які дуже сумлінні. Ті, хто прийняв Євангеліє Ісуса, не були провідною верствою юдаїзму, які називали себе Божими обраними, а людьми нижчих верств і поганами. Подібно до цього, під час Другого Пришестя миряни або нехристияни можуть першими прийняти слова Господа, а не провідна верства християнства, яка вважає себе «обраним народом». Ось чому Ісус із жалем сказав, що ті, хто насолоджуватиметься весільним бенкетом, який Він приготує, можуть бути не запрошеними, а тими, кого покликали навмання з вулиці (Мт. 22:8-10).

Далі, за часів Другого Пришестя, як і за часів Ісуса, буде багато віруючих, які підуть до пекла замість раю, до якого вони прямували спочатку. Первосвященики та рабини, які мали місію вести народ Божих обраних, повинні були першими дізнатися про прихід Месії та взяти на себе ініціативу в приведенні обраного народу до Нього. Щоб допомогти їм виконати цю місію, Ісус спершу відвідав храм і навчав їх Євангелію. Через те що вони знехтували цим ученням, він був змушений блукати берегами Галілеї, зробивши рибалок своїми учнями, і мав справу переважно з людьми нижчого становища, такими як грішники, митарі та блудниці. Зрештою, первосвященики та рабини віддали Ісуса на розп'яття. Тоді вони продовжували, вірячи, що вчинили праведну справу, покаравши зрадника Бога, присвячувати свою вірність священній службі, читати уривки з Писання, сплачувати десятини та приносити жертви до кінця свого життя. Вони ніколи не уявляли, що прямують до місця, куди потрапили після фізичної смерті, яким був, цілком несподівано, Пекло. На жаль, вони відхилилися до Пекла через шлях, який, на їхню думку, вів їх до Царства небесного.

Коли ми по-справжньому усвідомимо той факт, що ці явища можуть відбуватися точно так само в Останні Дні, кожен і кожна з нас повинні поміркувати над цим питанням якнайсерйозніше. Незліченні християни сьогодні мчать шляхом, який, на їхню думку, веде їх до Царства Небесного. Проте саме цей шлях може привести їх до Пекла. Тому Ісус колись сказав, що Господь буде змушений в останні дні докоряти багатьом святим, які мали віру достатньо сильну, щоб виганяти демонів і чинити всемогутні діла Його іменем, кажучи: «Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, ви, беззаконники» (Матв. 7:23). Якщо глибоко замислитися над цим, то ніхто не опиняється в небезпечнішому становищі, ніж святі, які живуть у такий перехідний період історії, як сьогодні. Якщо вони, подібно до юдейських провідників часів Ісуса, оберуть хибний напрямок у своїй вірі, усе закінчиться нічим, хоч би яким побожним було їхнє життя у вірі. Ось чому Даниїл сказав: «...мудрі зрозуміють». (Дан. 12:10).

РОЗДІЛ V - ПРИЧИНА ЗМІШАННЯ МОВ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЇХНЬОГО ОБ'ЄДНАННЯ

Якби людина вдосконалила себе без гріхопадіння і здійснила світ однієї великої сім'ї, що нагадує людське тіло, де Бог є головою, а всі люди — членами, не було б причини для виникнення багатьох мов на землі. Ті, хто говорить різними мовами, не можуть спілкуватися між собою. Змішання людської мови сталося тому, що вертикальний зв'язок людини з Богом був розірваний через гріхопадіння. Оскільки це спричинило розрив їхніх горизонтальних стосунків одне з одним, усі люди довгий час були роз'єднані й утворили багато народів відповідно до різних географічних обставин. З іншого боку, існує біблійне свідчення про змішання мов, яке раптово сталося серед нащадків Ноя, які всі спочатку розмовляли однією мовою. Далі наведено подробиці цієї історії. Ханаане, нащадки другого сина Ноя, Хама, який згрішив перед Богом, колись почали будувати високу вежу Вавилонську, звеличуючи волю сатани. Тим часом нащадки Сима та Яфета, які були на боці Бога, прийшли співпрацювати з будівництвом. Тому Бог змішав їхню мову, щоб перешкодити їм допомагати ділу сатани, зробивши для них неможливим спілкування одне з одним (Бут. 11:7).

Ніщо не могло б бути жалюгіднішим за той факт, що ми, як однакове потомство одних і тих самих батьків, маючи спільні почуття радості й гніву, не можемо поділитися ними одне з одним через різницю в мовах, які їх виражають. Тому, щоб ідеальний світ однієї великої сім’ї під проводом Господа Другого Пришестя як Істинного Батька міг бути реалізований, усі мови всіх народів повинні тепер бути об’єднані, згідно з принципом відновлення через відшкодування, зосереджуючись на небесній вежі, і звеличити волю Бога. У такий спосіб усе людство стане одним народом, що говорить однією мовою, таким чином утверджуючи один світ однієї культури.