БОЖЕСТВЕННИЙ ПРИНЦИП
ЧАСТИНА II
РОЗДІЛ 5

ПІДГОТОВЧИЙ ПЕРІОД ДЛЯ ДРУГОГО ПРИШЕСТЯ МЕСІЇ

Період підготовки до Другого пришестя Месії — це 400-річний період від Релігійної Реформації 1517 року до кінця Першої світової війни у 1918 році. Узагальнення характеру цього періоду вже було розглянуто в розділі, де його порівнювали з періодом підготовки до приходу Месії з погляду часової ідентичності, але тут буде зроблено детальніше дослідження. З погляду провидіння відновлення ця епоха поділяється на три періоди: період релігійної реформації, період боротьби між релігією та ідеологією, і період зрілості політики, економіки та ідеології.

РОЗДІЛ I - ПЕРІОД РЕЛІГІЙНОЇ РЕФОРМАЦІЇ (1517-1648)

Період у 130 років, від часу, коли Лютер підняв прапор релігійної реформації в Німеччині у 1517 році, до часу, коли боротьба між двома релігійними сектами — старою та новою — завершилася Вестфальським миром у 1648 році, називається «періодом Релігійної Реформації». Характер цього періоду був сформований Ренесансом і Релігійною Реформацією як продуктами середньовічного феодального суспільства. Коли мета Божого провидіння, яку Він мав намір здійснити через середньовічне суспільство, зазнала невдачі, Ренесанс і Релігійна Реформація виконали провідну місію утвердження основи для прийняття Месії Другого Пришестя, спрямувавши її в новому напрямку провіденційної історії. Отже, ми не можемо осягнути характер цього періоду, не знаючи цього.

Якщо Ренесанс і Релігійна Реформація є продуктами середньовічного феодального суспільства, то який вплив справило середньовічне суспільство на первісну природу середньовічних людей, зумовивши ці два нові явища?

Через соціальне середовище феодальної системи та світську деградацію римо-католицтва в середні віки первісна природа людини була стримана, а її вільний розвиток обмежений. Віра, шлях, яким кожен має йти в пошуках Бога, може бути реалізована лише через вертикальні стосунки безпосередньо між особистістю та Богом. Втручання папи та священиків разом із формальними релігійними церемоніями та законами сковувало релігійну свободу тієї епохи, тоді як сувора система феодальних класів стримувала незалежну релігійну діяльність людини. Крім того, через купівлю-продаж священства та експлуатацію народу священиками життя священиків схилялося до розкоші та гедонізму. У наслідок цього папська влада опинилася в становищі цілковитої втрати довіри, так само як і влади загального суспільства, і вона була неспроможна вести релігійне життя людей.

Отже, соціальне середовище середньовічної феодальної доби блокувало шлях людини до відновлення її первісної природи, даної при творенні. Тому середньовічні люди, які перебували в рабстві такого середовища, мимовільно рухалися в напрямку відновлення первісної природи людини, руйнуючи це середовище. Первісна природа людини виявляла себе з характером і тенденцією як внутрішнього, так і зовнішнього аспекту. Дослідімо ж тепер, де її основа в принципі творення.

Згідно з принципом творення, людина, будучи субстанціальним об'єктом Бога за образом Його двоїстих сутностей, подібна до Його сутнісного характеру та форми. Цей характер і форма мають внутрішні та зовнішні взаємини. Людина створена жити завдяки дії давання й приймання між цим внутрішнім характером і зовнішньою формою. Тому первісна природа людини була створена також у прагненні до двох бажань: одного внутрішнього аспекту, а іншого зовнішнього аспекту. Здійснюючи Свій провід відновлення з такими людьми, Бог змушений діяти у взаємозв'язку з двома прагненнями первісної природи людини.

Бог, Який спочатку створив тіло людини (зовнішнє), а потім її дух (внутрішнє) (Бут. 2:7), здійснює Своє провидіння відновлення для пересотворення людини, відновлюючи спершу те, що зовнішнє, а потім те, що внутрішнє. Як уже обговорювалося (пор. Частина II, розд. 1--239), падіння людина мала спершу принести зовнішню символічну жертву, перш ніж могла принести внутрішню субстанціальну жертву. Лише досягнувши успіху в принесенні внутрішньої субстанційної жертви, могла бути реалізована більш внутрішня основа для прийняття Месії. Відповідно, відновлюючи палу людину, Бог спершу дозволив людині відновити своє становище як "раба рабів" (Бут. 9:25), через приношення в дозаконний вік. Потім, у вік Старого Заповіту, Він дозволив людині відновити своє становище як слуги (Лев. 25:55), через закон. У вік Нового Заповіту Він дозволив людині відновити своє становище як усиновленого сина (Рим. 8:23), через віру. У Вік Завершеного Заповіту Він веде людину до відновлення її становища як істинного сина, через серце-і-завзяття, завжди просуваючись від зовнішнього до внутрішнього (пор. Частина II, Розд. 2, Секц. III, 2--347).

З тієї ж причини Бог дозволив людині спершу відновити зовнішнє соціальне середовище через науку, водночас здійснюючи Своє провидіння для відновлення внутрішнього духу людини через релігію. Спостерігаючи порядок створення архангела та людини, ми бачимо, що Бог спершу створив архангела, який є зовнішнім, а потім створив людину, яка є внутрішньою. Відповідно, відновлюючи ангела та занепалу людину, Бог здійснював Своє провидіння, спершу відновлюючи зовнішній субстанційний світ, центруючись на фізичному тілі людини, через спільні дії ангельського світу, який є зовнішнім, а потім відновлюючи внутрішній невидимий світ, центруючись на дусі людини.

Середньовічні люди мали відокремитися від сатани, який вторгся в них через деградацію пап, чия внутрішня місія полягала у відновленні основи віри, і які, таким чином, мали відновити свою первісну природу, даровану при творенні. Вони розділили провідний дух середньовічних людей на два рухи для відновлення двох ідеологій, одна з яких була каїнового типу, а інша — авелевого типу, відповідно до внутрішніх і зовнішніх прагнень їхньої первісної природи. Спочатку виник рух за відновлення еллінізму, який був каїнового типу, а згодом виник рух за відновлення гебраїзму, який був авелевого типу. Рух за відновлення еллінізму спричинив Ренесанс, який був виявом гуманізму, тоді як рух за відновлення гебраїзму викликав Релігійну Реформацію для відродження теїзму. Тож розгляньмо, як течії еллінізму та гебраїзму історично чергувалися, аж досягли сучасної доби.

Близько 2000 р. до н. е. сформувалася мінойська цивілізація з центром на острові Крит у Середземному морі. ця цивілізація, поширюючись у Греції, утворила елліністичну культурну сферу каїнового типу в XI столітті до н. е., провідним духом якої був еллінізм з центром на гуманізмі. Приблизно в той самий час у Західній Азії сформувалася гебрайська культурна сфера авелевого типу, провідним духом якої був гебраїзм з центром на теїзмі. Це був період Об'єднаного Царства.

Якби ізраїльські царі того часу встановили основание для прийняття Месії, таким чином прийнявши Месію в той час, єврейська культурна сфера могла б поглинути еллінську культурну сферу, утворивши таким чином єдину всесвітню культурну сферу. Однак царі не змогли об'єднатися з волею Бога, залишивши її невиконаною. Таким чином, період від часу їхнього підкорення Греції у 333 р. до н.е. після їхнього повернення з полону у Вавилоні до приходу Ісуса за часів їхнього підкорення Риму, який належав до еллінської культурної сфери, був періодом, протягом якого єврейство було поставлене в становище контрольованого еллінізмом.

Як уже обговорювалося в попередньому розділі, якби єврейський народ об’єднався навколо Ісуса, увірувавши в нього, Римська імперія того часу могла б стати месіанським царством на чолі з Ісусом. Якби це сталося, гебраїзм міг би поглинути еллінізм, утворивши таким чином тогочасну всесвітню гебраїчну культурну сферу. Однак ця воля не була здійснена через зраду єврейського народу щодо Ісуса, і гебраїзм залишився під контролем еллінізму. Після того як Костянтин Великий офіційно визнав християнство в Міланському едикті 313 року н. е., гебраїзм почав поступово долати еллінізм, остаточно сформувавши дві великі культурні сфери — грецьке православ'я та західноєвропейське християнство — у 700-х роках н. е.

Якби в середньовічному суспільстві папи та королі, які були центральними постатями для відновлення основи віри, не стали зіпсованими, основа для Месії Другого Пришестя могла б бути встановлена в той час, і гебраїзм міг би повністю поглинути еллінізм, утворивши одну культурну сферу для всього світу. Однак, як обговорювалося вище, їхнє падіння спричинило сатанинське вторгнення в провідний дух середньовічних людей, зосереджений на гебраїзмі. Отже, Бог мусив здійснювати Своє провидіння відокремлення сатани. Тому Бог, так само як Він розділив Адама на Каїна та Авеля, щоб відокремити сатану, який вторгся в Адама, знову здійснював Своє провидіння відокремлення провідного духа того часу на дві ідеології. Це були рухи за відновлення еллінізму каїнового типу та гебраїзму авелевого типу. Вони зрештою постали у формі Ренесансу та Релігійної Реформації.

У цю епоху, оскільки Ренесанс відбувся з гуманізмом як провідною ідеологією, еллінізм було поставлено в становище, за якого він контролював гебраїзм. Таким чином, цей період стає тим, у якому слід відновити через відшкодування, як субстанційну часову ідентичність, період, коли еллінізм утримував контроль над гебраїзмом через підкорення єврейського народу Греції в період підготовки до приходу Месії. Ми знаємо, що завдяки тому, що Каїн підкорився в послуху Авелю і таким чином відділився від Сатани, який вторгся в Адама, могла бути встановлена основа субстанції для прийняття Месії. Лише завдяки тому, що еллінізм каїнового типу повністю підкорився авелевому типу ідеології гебраїзму і таким чином відділився від Сатани, який вторгся в провідний дух середньовічних людей, могла бути здійснена основа субстанції для прийняття Господа Другого Пришестя в той час.

1. ВІДРОДЖЕННЯ

Відповідно до зовнішнього прагнення первісної природи людини з боку людей середньовічного суспільства, виник рух за відновлення еллінізму. Завдяки цьому рухові народився Ренесанс. Тож розгляньмо, чим було це зовнішнє прагнення первісної природи людини і як і чому людина прийшла до цього шляху.

Принцип створення говорить нам, що людина була створена, щоб стати досконалою, виконуючи своєю вільною волею свою власну частку відповідальності, і в цьому процесі навіть Бог не міг втручатися. Тому прагнення свободи є первісною природою людини. Саме з первісної природи людини випливає її прагнення до незалежності своєї особистості, адже людина була створена, щоб насолоджуватися абсолютною незалежністю своєї особистості, виконуючи свою власну частку відповідальності своєю вільною волею і таким чином стаючи єдиною з Богом та вдосконалюючи свою індивідуальність.

Людина була створена як людина досконалої індивідуальності, щоб пізнавати Божу волю через свій інтелект і розум та жити згідно з нею, навіть якщо вона могла й не отримати жодного одкровення від Бога. Тому це первісна природа людини — наслідувати й розвивати свій інтелект і розум. Людина також створена, щоб панувати над природним світом. Тому це первісна природа людини — наслідувати й розвивати свій інтелект і розум. Людина також створена, щоб панувати над природним світом. Отже, він повинен освоювати середовище свого повсякденного життя, відкриваючи через науку принципи, приховані в природі. Відповідно, первісна природа людини вимагає, щоб вона досліджувала природу, реальність і науку.

Люди середньовічного суспільства, чия первісна природа була пригнічена суспільним середовищем феодальної системи, ще палкіше прагнули вищезгаданих речей через зовнішнє бажання своєї первісної природи. Середньовічні люди також почали вивчати класику еллінізму, привезену зі Сходу. Старий дух Еллади був зовнішнім прагненням до первісної природи людини: прагненням людської свободи, незалежності особистості, гідності людського інтелекту й розуму, поцінуванням природи, наголосом на дійсності та звеличенням науки. Тому він узгоджувався з бажанням первісної природи людей; рух за відродження еллінізму виник із великим запалом, що зрештою привело його до появи гуманізму.

Ренесанс, французькою, означає "відродження" або відновлення. Ренесанс розвинувся ще в 14 столітті, в Італії, яка була Меккою класичних досліджень еллінізму. Цей рух гуманізму, який спочатку розпочався як рух за повернення середньовічної людини до стародавньої Греції в наслідуванні еллінського духу, просунувся до того, щоб стати рухом за реформування середньовічного суспільного життя шляхом відтворення цієї класичної культури. Вийшовши за межі культури, він розширився до руху за реформи, охоплюючи всі проблеми суспільства, такі як політика, економіка та релігія. Він також став зовнішньою рушійною силою, яка сформувала сучасне суспільство. Ренесанс є явищем, яке розвинулося у формі зовнішнього реформаційного руху, що охоплював усе феодальне суспільство і зосереджувався на гуманізмі, який був панівною думкою тієї епохи, спрямованою на задоволення зовнішнього прагнення первісної природи людини.

2. РЕЛІГІЙНА РЕФОРМАЦІЯ

Провидіння відновлення, зосереджене на папах середньовічної доби, зазнало невдачі через світське падіння пап і священиків. Середньовічні люди, коли почали проповідувати гуманізм, чинили опір формальним релігійним церемоніям і правилам. Вони виступали проти феодальної системи класів і папської влади, яка придушувала людську автономію. Вони також відкинули вперте релігійне життя тієї епохи, в якій розум і інтелект людини ігнорувалися, і вважалося, що все вирішується лише підпорядкуванням папі. Люди почали відкидати замкнену, потойбічну та аскетичну позицію віри, яка ігнорувала природу, реальність і науку. Таким чином, середньовічні християни зрештою повстали проти папства.

У такий спосіб, коли середньовічні люди прагнули зовнішнього бажання своєї первісної природи, вони почали відстоювати відновлення ранньохристиянського духу, в якому народ, зосереджений на апостолах, був дуже ревним у дотриманні Божої волі. Це насправді був рух відновлення гебраїзму в середньовічну добу. У XIV столітті Джон Вікліф, професор теології Оксфордського університету в Англії, переклав Біблію англійською, наполягаючи, що мірилом віри мають бути не папи й священики, а сама Біблія. Водночас він засуджував деградацію священства та їхню експлуатацію й зловживання владою над народом, свідчачи про те, що система, церемонії та правила церкви не мають підстав у Писанні.

У такий спосіб рух Релігійної Реформації швидко розвинувся в Англії вже у 14 столітті, після того як папська гідність занепала. Той самий рух відбувся також в Італії, але зазнав невдачі. Пізніше, у 1517 році, Папа Лев X почав продавати «Індульгенції», проголошуючи, що вони є запорукою відкуплення й спасіння після смерті, щоб зібрати кошти на зведення собору Святого Петра. Рух проти його згубного впливу став стимулом до дії, і Релігійна Реформація вибухнула, зосередившись на Martin Luther, який був професором теології у Віттенберзькому університеті в Німеччині. Вогонь цього революційного руху поширився й активно розвивався у Франції, зосередившись на Calvin, і у Швейцарії, зосередившись на Zwingli, поступово розширюючись на Англію, Голландію та багато інших країн. Міжнародний конфлікт, який спалахнув навколо протестантського руху, тривав понад 100 років, аж поки боротьба між старими та новими релігійними сектами не була остаточно вирішена Тридцятилітньою війною. Ця війна велася з центром у Німеччині й остаточно завершилася 1648 року Вестфальським миром. Унаслідок цього боротьба в Північній Європі закінчилася перемогою протестантизму з центром у германській нації. Південна Європа залишалася територією римо-католицизму, зосередженого на латинських народах.

Тридцятилітня війна спалахнула між вірянами протестантизму та католицизму, зосереджуючись на Німеччині. Однак ця війна не закінчилася як проста релігійна боротьба, а була цілком політичною громадянською війною, яка вирішувала існування Німецької імперії. Відповідно, мирний договір Вестфалії, який завершив цю війну, був релігійною конференцією, а також міжнародною політичною конференцією, яка вирішувала територіальні проблеми між багатьма країнами, як-от Німеччина, Франція, Іспанія та Швеція.

РОЗДІЛ II - ПЕРІОД БОРОТЬБИ МІЖ РЕЛІГІЯМИ ТА ІДЕОЛОГІЯМИ (1648-1789)

Це період 140 років від успіху протестантського руху за Вестфальським миром 1648 року до Французької революції 1789 року. Сучасні люди, які прокладали шлях у прагненні до внутрішніх і зовнішніх бажань своєї первісної людської природи, не могли уникнути розколу доктрин і боротьби між філософіями, що постали зі свободи релігії та ідеології.

Як неодноразово обговорювалося в Частині II, провидіння відновлення було сплетене діями поділу на каїнівський та авелівський типи від індивідуального рівня до всесвітнього рівня протягом тривалого періоду історії. Отже, на завершенні історії, цей світ розтління має бути поділений на комуністичний світ каїнівського типу та демократичний світ авелівського типу. Так само як основа субстанції могла бути реалізована лише через послух Каїна в покорі Авелю, у цей час також всесвітня основа субстанції для прийняття Господа Другого Пришестя має бути реалізована лише через покору світу каїнового типу світові авелевого типу. Таким чином, буде відновлено один світ. Для реалізації двох типів світу необхідно було встановити два типи світогляду; насправді ці два типи світогляду були встановлені протягом цього періоду.

1. КАЇНОВИЙ ПОГЛЯД НА ЖИТТЯ

Зовнішнє прагнення первісної людської природи викликало рух відродження еллінізму, породивши гуманізм. Антисередньовічний рух Ренесансу, що виник на тлі гуманізму, знецінював навернення до Бога та відданість релігії, замінюючи все природою та гуманізмом. Тобто він відкинув середньовічний погляд на життя, за якого люди були настільки слухняні Богові, що вважали природу й фізичне тіло людини ницими й навіть гріховними, і утвердив погляд на життя, що звеличує цінність і гідність цих речей. Людину й природу почали визнавати через раціональну критику розумом і досвідом, а також через демонстративний аналіз. Цей погляд на життя пройшов через дві форми методології пізнання та умогляду. Ці утворюють дві великі течії сучасної філософії: "раціоналізм" дедуктивним методом та "емпіризм" індуктивним методом.

Раціоналізм, батьком якого був Декарт із Франції (1596-1650), стверджував, що всі істини можна досліджувати лише за допомогою «розуму», яким людина наділена від моменту свого народження. Раціоналізм зруйнував історичну традицію та встановив положення «Я мислю, отже, я існую» дедуктивним методом. Виводячи з цієї точки, раціоналісти мали намір утвердити зовнішній світ. Відповідно, вони намагалися заперечити Бога, світ і навіть самих себе. З іншого боку, емпіризм, батьком якого був Френсіс Бекон з Англії (1561-1626), стверджував, що всі істини можна дослідити лише через досвід. Емпіризм вважав, що людський розум, подібно до чистого білого паперу, слід звільнити від будь-якої упередженості, і він може осягнути будь-яку нову істину лише через досвід та спостереження. Отже, раціоналістична ідеологія, яка цінувала людський розум окремо від Бога, та реалістична ідеологія, що зосереджувалася на людині, хоча й ґрунтувалися на досвіді, обидві відкидали містицизм і видіння. Раціоналізуючи та зосереджуючись лише на людському житті, обидві відокремили людину й природу від Бога.

Таким чином, Ренесанс, на двох течіях, що випливали з гуманізму, породив світогляд, який перешкоджав людині йти шляхом Бога відповідно до її внутрішньої тенденції та відкривав шлях сатанинській стороні, слідуючи лише зовнішній тенденції. Це фактично був світогляд каїнового типу. Цей каїнівський погляд на життя, увійшовши у XVIII століття, зруйнував історію та традицію, судив кожне людське починання за розумом і за фактичністю, цілковито відкидав те, що було нерозумним і нереалістичним, та заперечував Бога, наголошуючи на раціональній реальності життя. Це була думка Просвітництва. Просвітництво, яке розквітло в руслі емпіризму та раціоналізму, стало рушійною силою Французької революції.

Під впливом цього каїнового типу світогляду в Англії виникла доктрина деїзму, започаткована Едвардом Гербертом (1583-1648). Порівняно з теологією, яка розвивалася, починаючи від Томи Аквінського, на основі гармонії одкровення та розуму, деїзм мав на меті утвердити теологію виключно на основі розуму. Деїсти обмежували своє уявлення про Бога значенням Його створення людини та всесвіту, і вони стверджували, що Божі одкровення та чудеса не були необхідними для людини.

На початку 19-го століття Гегель з Німеччини (1770-1831) здійснив всеохопне узагальнення філософії ідеалізму. Але філософія Гегеля, зазнавши впливу атеїзму та матеріалізму, що виникли у Франції на основі Просвітництва, породила ліве гегельянство; ліві гегельянці перевернули його логіку та систематизували філософію діалектичного матеріалізму, яка надихає комуністичний світ сьогодення. D.F. Штраус, лівогегельянець, написав «Біографію Ісуса», заперечуючи чудеса в Біблії як посмертну вигадку, тоді як Фейєрбах (1804-1872) у своїй «Сутності християнства» стверджував, що соціальні або економічні умови спричиняють виникнення релігій. Ця теорія стала підґрунтям для матеріалізму. Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895) зазнали впливу Штрауса і Фейєрбаха, але ще більший вплив на них справила соціалістична ідеологія Франції. Пропагуючи діалектичний матеріалізм, вони поєднали атеїзм і матеріалізм, які почали зароджуватися після Ренесансу та розвинулися як припливна течія Просвітництва. Згодом каїнівський тип світогляду дозрів, сформувавши комуністичний світ сьогодення.

2. ПОГЛЯД НА ЖИТТЯ ТИПУ АВЕЛЯ

Ми схильні розглядати хід історії від середньовічного суспільства до сучасного як процес відокремлення людини або звільнення її від Бога чи релігії. Це тому, що ми бачили його крізь призму каїнового типу світогляду, який виник відповідно до зовнішнього прагнення середньовічної людини до первісної природи людини.

Однак прагнення людини до первісної природи з боку середньовічних людей не обмежувалося лише зовнішнім, але також включало те, що було більш внутрішнім. Внутрішнє прагнення первісної природи пробудило рух за відновлення гебраїзму, який спричинив Релігійну Реформацію. Через цей рух філософія та релігія дійшли до встановлення вертикального погляду на життя, спрямованого до первісної природи людини, дарованої при творенні; це ми називаємо поглядом на життя типу Авеля. Отже, цей авелівський погляд на життя вів середньовічних людей до поступу до Бога на вищому рівні, тоді як каїнівський погляд на життя вів їх у напрямку відокремлення, роблячи їх незалежними від Бога або віри в Нього.

Кант із Німеччини (1724-1804) започаткував «критичну філософію», засвоївши емпіризм і раціоналізм, які до того суперечили одне одному. Через критичну філософію він філософськи проаналізував прагнення первісної природи людини до внутрішніх і зовнішніх цілей, тим самим започаткувавши філософський погляд на життя типу Авеля. Згідно з Кантом, наші різноманітні відчуття виникають від контакту із зовнішніми об'єктами. Це саме по собі може дати нам зміст пізнання, але не може актуалізувати саме пізнання. Щоб актуалізувати пізнання, мусить бути певна форма, яка об'єднує різні змісти (які є похідними та емпіричними) згідно з одним міцним відношенням. Ця форма і є самою суб'єктивністю себе. Отже, пізнання, як кажуть, актуалізується тоді, коли різноманітні відчуття, що надходять від об'єктів, інтегруються й уніфікуються суб'єктивною формою людини (вродженою й трансцендентною), згідно зі спонтанною дією її мисленнєвої сили або її духовної усвідомленості. Таким чином, Kant перевернув існуючу теорію копіювання, яка стверджувала, що суб'єктивність визначається об'єктом, започаткувавши нову теорію, що суб'єктивність визначає об'єкт. Наслідуючи теорію Канта, з'явилася низка філософів, таких як Фіхте, його перший наступник (1862-1814), та Гегель (1770-1831). Гегель особливо започаткував новий аспект філософії. Їхній ідеалізм сформував світогляд типу Авеля у царині філософії. У релігійному світі погляд Авелевого типу протистояв схильності часу, яка перебувала під впливом течії раціоналізму; виник новий рух, який наголошував на містичних переживаннях більше, ніж на доктринах чи формальностях, надаючи важливого значення релігійній пристрасті та внутрішньому життю людини. Щоб навести показовий приклад, можна спершу назвати пієтизм, який виник на чолі з Філіпом Шпенером (1635-1705) у Німеччині з сильною консервативною тенденцією дотримуватися ортодоксальної віри, наголошуючи на містичних переживаннях. Цей рух пієтизму поширився в Англії та, надихаючи релігійну свідомість людей, породив методизм на чолі з братами Веслі. Ця деномінація викликала велике пробудження в релігійному світі Англії, який перебував у пригніченому стані.

В Англії також з'явилися квакери, засновником яких був містик Джордж Фокс (1624-1690). Фокс стверджував, що Христос є внутрішнім світлом, яке осяює душі віруючих. Він також наполягав, що якщо ми не відчуємо внутрішнього світла, не отримаємо Святого Духа і не з'єднаємося містично з Христом, ми ніколи не зможемо пізнати справжній сенс Біблії. Ця деномінація поширювала свою місіонерську діяльність, зазнаючи переслідувань, особливо на американському континенті. Далі, відомий духовно чутливий шведський науковець Емануель Сведенборг (1688-1772) розкрив багато небесних таємниць, коли його духовні очі відкрилися. Його звістку довго ігнорували в теологічному світі; але зовсім недавно, зі зростанням спілкування людини зі світом духів, її цінність поступово визнається.

У такий спосіб світогляд типу Авеля дозрів і сформував сучасний демократичний світ.

РОЗДІЛ III - ПЕРІОД ЗРІЛОСТІ ПОЛІТИКИ, ЕКОНОМІКИ ТА ІДЕОЛОГІЇ (1789-1918)

Боротьба між релігіями та ідеологіями попереднього періоду призвела до встановлення каїнового та авелевого типів світогляду. Вступаючи в цей період, ці два світогляди дозріли у своїх відповідних напрямках. У міру їхнього дозрівання утворилися два типи світів — один каїнового, а інший авелевого типу, — тоді як структура суспільства була влаштована так, щоб мати суспільну форму, засновану на цих двох світоглядах. Політика, економіка та ідеологія також розвинулися до стадії, що передувала їхньому перетворенню на ідеальне суспільство. Період, що розпочався після Французької революції, охопив Промислову революцію і тривав до кінця Першої світової війни, був періодом такого провидіння.

1. ДЕМОКРАТІЯ

У попередньому розділі ми розглядали демократію з погляду розвитку історії. Однак це обговорення досліджувало лише зовнішні обставини, що спричинили появу демократії. Тепер розгляньмо внутрішні обставини того, як і на якій ідеологічній хвилі, у бурхливому потоці історії, постала сучасна демократія.

Як уже обговорювалося (пор. Частина II, розд. 4, сек. VII--425), якби в період Об'єднаного Королівства духовне королівство з центром на папі та субстанціальне королівство з центром на королі стали єдиним цілим, утіливши монархічне суспільство, здатне прийняти Месію, і таким чином заснувавши основу для прийняття Месії, феодальне суспільство завершилося б у той час. Однак, оскільки це провидіння зазнало невдачі, цей період було продовжено; політична, релігійна та економічна історія почали розвиватися окремими відповідними шляхами.

Політична влада, децентралізована до місцевих лордів середньовічного феодального періоду, почала занепадати після Хрестових походів і стала ще більш виснаженою з настанням періоду Просвітництва, пройшовши через Ренесанс і Релігійну Реформацію. Потім, у середині 17-го століття, феодальні лорди заснували уніфіковані держави з багатьма малими націями як одиницею; консолідувавши їх під королем, вони утворили абсолютну державу з централізацією адміністративної влади. Це був період абсолютної монархії, коли під впливом ідеї «божественного права королів» королі були наділені абсолютною владою. З соціального аспекту, розгляньмо тепер причину, що спричинила цей період. По-перше, це було для класу громадян, об'єднаних з королем, щоб чинити опір феодалістичному класу. По-друге, це було тому, що їм була потрібна сильна національна ідентичність окремо від феодальної системи, щоб контролювати торгівлю у своїй економічній діяльності, і тому, що їм була потрібна меркантилістська економічна політика під сильним захистом і наглядом держави для добробуту народу.

З іншого боку, з точки зору розвитку історії провидіння відновлення, монархічне суспільство на Божій стороні мало бути реалізоване після феодального суспільства. Однак папи та королі цієї епохи не змогли стати єдиним цілим; суспільство на небесній стороні не було реалізоване. У зворотний спосіб суспільство, зосереджене на папі, виявилося суспільством абсолютної монархії на сатанинській стороні, йдучи шляхом, який сатана проклав заздалегідь.

Знову ж таки, з погляду провидіння відновлення, розгляньмо тенденції суспільства абсолютної монархії. Оскільки середньовічне феодальне суспільство суперечило як гебраїзму, так і еллінізму, ці дві ідеології спільно руйнували це суспільство й утвердили два типи суспільства, засновані на двох світоглядах — каїновому та авелевому. Так само суспільство абсолютної монархії розвивалося таким чином. Суспільство абсолютної монархії, яке сковувало свободу віри за християнської демократії від часів Релігійної Реформації, суперечило досягненню мети способу життя типу Авеля. Феодалістична система, яка все ще залишалася в тому суспільстві, стала перешкодою для розвитку класу громадян під проводом атеїстів і матеріалістів і таким чином також суперечила досягненню мети способу життя типу Каїна. Отже, обидва погляди на життя мали тенденцію руйнувати суспільство і зрештою сформували два типи суспільства--одне комуністичне, а інше демократичне, засновані на двох типах демократії, каїновому та авелевому.

(1) Демократія каїнового типу

Демократія каїнового типу виникла з Французької революції. Щоб обговорити цю проблему, ми повинні спочатку обговорити Французьку революцію. Франція того часу перебувала в періоді, коли спостерігалося поширення ідеї Просвітництва, яке каїновий погляд на життя вів до атеїзму та матеріалізму. Громадяни, перебуваючи під таким впливом ідеї Просвітництва, прокинулися до суперечності абсолютизму, і природно їхнє прагнення зруйнувати залишки старої системи, що все ще глибоко вкорінилися в суспільстві за абсолютизму, досягло зеніту.

Ось тут, у 1789 році, відповідно до високої хвилі ідеї Просвітництва, громадяни зруйнували феодальний правлячий клас абсолютної монархічної суспільства і водночас піднялися, щоб проголосити демократію для свободи, рівності та визволення третього класу (громадян). Це фактично була Французька революція. Внаслідок цієї революції було офіційно проголошено "Декларацію прав людини"; таким чином, демократія, народжена Французькою революцією, виникла тоді, коли ідея Просвітництва, яка розвинулася в ідеологію матеріалізму, зруйнувала суспільство абсолютизму, щоб встановити каїнівський тип світогляду, який ми називаємо каїнівською демократією. Отже, Дені Дідро (1713-1784) та Д'Аламбер (1717-1783), мислителі Французької революції, були вченими з лінії атеїзму або матеріалізму.

Як ми можемо бачити з подробиць цієї революції, було правдою, що демократія Франції схилялася до тоталітаризму, а не до рівності та свободи індивідуальності. У такий спосіб каїнівський погляд на життя сформував каїнівську демократію, утвердивши ідею Просвітництва і тим самим породивши Французьку революцію. Це повністю заблокувало шлях внутрішнього прагнення людини до своєї первісної природи для Бога, розвиваючись лише зовні дедалі більше. Одного разу систематизований у марксизмі Німеччини та ленінізмі Росії, каїнівський погляд на життя остаточно сформував комуністичний світ.

(2) Демократія Авелевого типу

Демократія, реалізована в Англії та Сполучених Штатах, відрізняється навіть за своїм походженням від демократії, що народилася з великої революції у Франції. Перша була демократією типу Авеля, реалізованою палкими християнами, які були плодами світогляду типу Авеля, через їхню перемогу над абсолютизмом, проти якого вони боролися заради свободи віри. Друга була демократією типу Каїна, реалізованою прихильниками атеїзму та матеріалізму, які були продуктами світогляду типу Каїна, через крах суспільства абсолютизму.

Тож розгляньмо, як встановлювалася демократія Авелевого типу в Англії та Сполучених Штатах. В Англії, коли Карл I зміцнював абсолютизм і національну релігію, багато пуритан переселилися до інших європейських країн або на Новий Континент у пошуках свободи віри. Раніше, у Шотландії, деякі з пуритан, які зазнавали релігійних переслідувань, ухвалили Народний пакт, чинячи опір королю (1640). Знову ж таки в Англії пуритани, які були ядром членів парламенту, розпочали Пуританську революцію, очолювану Кромвелем (1642). Крім того, коли абсолютизм і зміцнення національної релігії Яковом II посилилися, Вільгельм Оранський, його зять, який на той час був штатгальтером Нідерландів, висадився в Англії зі своєю армією в 1688 році, щоб захистити свободу віри та громадянські права, і безкровно зійшов на трон. Після свого сходження на престол Вільгельм визнав незалежні права парламенту, затвердивши «Декларацію прав», подану парламентом. Це стало основою конституції Англії. Оскільки ця революція була безкровною перемогою, ми називаємо її Славною революцією. Ця революція в Англії також мала свою причину в прагненні класу громадян здобути свободу та визволення від класу великих землевласників, таких як дворяни та священики, але головною причиною було здобути через таку революцію внутрішнє визволення та свободу віри.

Тоді пуритани, які зазнавали утисків за часів імперського режиму абсолютизму в Англії, вирушили до нового континенту Америки, щоб здобути свободу віри, і в 1776 році заснували там незалежну державу. Так вони встановили американську демократію. Демократія, встановлена в Англії та Америці, називається демократією типу Авеля, оскільки вона була встановлена через революцію, щоб реформувати суспільство абсолютизму заради здобуття свободи віри, центруючись на способі життя типу Авеля. У такий спосіб демократія типу Авеля сформувала сучасний світ +демократії.

2. ЗНАЧЕННЯ В ПРИНЦИПІ РОЗДІЛЕННЯ ТРЬОХ СИЛ

Ідею розподілу трьох гілок влади обстоював Монтеск'є, який був авторитетом у школі Просвітництва. Розподіл влади мав на меті децентралізувати національну владу та запобігти її зосередженню в руках конкретної особи чи організації, як це було в політичній системі за абсолютизму.

Спочатку цей поділ трьох гілок влади був структурою ідеального суспільства, задуманого Небесною стороною, але, як це завжди було з усіма етапами провидіння відновлення, це також було заздалегідь здійснено сатанинською стороною у псевдоформі Принципу. Розгляньмо тут, якою є структура ідеального суспільства.

Як ми з'ясували в "Принципі творення", світ творіння був створений за моделлю структури досконалої людини. Ідеальний світ, що складається з досконалих людей, був би подібний до структури та функціонування досконалої людини. Так само як усі органи людського тіла рухалися б за велінням мозку, усі організації ідеального світу повинні працювати під велінням лише Бога. Так само як усі команди від мозку передаються до всіх членів тіла через посередництво периферичної нервової системи, що центрується на хребті, команди від Бога повинні досягати всього суспільства, без пропусків, через посередництво святих, які відповідають периферичній нервовій системі, центруючись на Христі, який відповідає хребту. Знову ж таки, периферична нервова система, що центрується на хребті в людському тілі, відповідає політичним партіям держави, тому основу, що відповідає політичним партіям ідеального суспільства, повинні виконати святі, центруючись на Христі.

Так само як легені, серце і шлунок підтримують плавну дію давання й приймання без жодного конфлікту, згідно з наказами мозку, які передаються через периферичну нервову систему, три органи — законодавчий, виконавчий і судовий — ідеального суспільства, які відповідають трьом людським органам, також повинні мати змогу перебувати у відношенні дії давання й приймання згідно з Принципом, за наказами Бога, які передаються через святих, зосереджених на Христі, що відповідають політичним партіям. Так само як органи людського тіла рухаються задля мети життя згідно з наказом мозку, так і економічна структура, що відповідає органам, повинна рухатися до встановлення мети ідеального суспільства згідно з наказом Бога. Так само як печінка в людському тілі зберігає поживу для всього тіла, в ідеальному суспільстві також завжди повинен бути запас для досягнення мети цілого.

Оскільки кожен з органів і всі частини людського тіла мають вертикальний зв'язок із мозком, горизонтальний зв'язок між членами встановлюється автоматично, утворюючи нерозривний організм. Так само, оскільки люди ідеального суспільства мають вертикальний зв'язок із Богом, горизонтальний зв'язок між ними встановлюється автоматично, утворюючи організм, який поділяє всі почуття. Тому в цьому суспільстві неможливо вчинити злочин, адже завдання шкоди іншим призводить до завдання шкоди собі.

Далі розгляньмо, як провидіння відновлення відновило суспільну структуру. У перебігу історичного розвитку Західної Європи був період, коли королі брали на себе всі функції трьох гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової, — а також політичних партій. Однак це змінилося на інший період, коли король утримував три гілки влади, а церкви, зосереджені на папі, перебрали на себе місію політичних партій. Політична система цієї епохи знову розділилася на три гілки влади — законодавчу, виконавчу та судову — внаслідок Французької революції, і політичні партії набули виразної політичної місії. Таким чином, запровадивши конституційний політичний устрій у демократії, вони могли принаймні реалізувати взірець системи ідеального суспільства.

У такий спосіб політична система змінювалася протягом тривалого періоду історії, оскільки суспільство падших людей було відновлене в ідеальне суспільство, яке нагадує структуру та функціонування досконалої людини, згідно з провидінням відновлення. У цей спосіб сучасний демократичний уряд поділений на три гілки влади і породжує багато політичних партій, завдяки чому врешті-решт стає схожим на структуру людського тіла. Але це, зрештою, подібне до падшої людини, яка не була відновлена, і природно не може виявляти початкову функцію, даровану при творенні.

Тобто політичні партії, не знаючи Божої волі, можна порівняти з периферичною нервовою системою, що центрується на хребті, яка втратила функцію передавання команд мозку. Оскільки конституція не складена з Божих слів, три органи — законодавчий, виконавчий і судовий — стають наче трьома органами людського тіла, які через розрив нервової системи нездатні відчувати команди мозку й реагувати на них; вони не можуть не протистояти одне одному й конфліктувати між собою, і їм бракує взаємної гармонії та порядку.

Отже, мета ідеалу Другого пришестя Месії полягає в тому, щоб змусити теперішню політичну систему, що нагадує структуру падшої людини, досконало виявити свою первісну функцію, центруючись на Божій волі, з'єднавши її з досконалим центральним нервом.

3. ЗНАЧЕННЯ ПРОМИСЛОВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Ідеал творіння Бога не здійсниться лише через формування людського суспільства без гріха. Людина, щоб виконати Боже благословення панування над усім творінням (Бут. 1:28), повинна створити благословенне суспільне середовище, відкриваючи принципи, приховані у створеному світі, та розвиваючи науку максимальною мірою. Як уже обговорювалося в Частині I, релігія та наука відповідно опікувалися подоланням двох аспектів невігластва занепалих людей — одного духовного, а іншого фізичного, — поступово відновлюючи таким чином ідеальне суспільство. Тому, на завершенні історії, Слово, яке може повністю усунути наше духовне невігластво, мусить з'явитися, тоді як наука має бути настільки розвиненою, щоб бути здатною повністю усунути невігластво людини щодо фізичної реальності, таким чином реалізуючи наукове суспільство етапу, що передує появі ідеального суспільства. З погляду цього провидіння Бога, ми можемо зрозуміти, що Промислова революція в Англії постала з провидіння відновлення життєвого середовища для ідеального суспільства.

Економічна організація ідеального суспільства також має нагадувати будову досконалого людського тіла. Тому, як уже згадувалося, виробництво, розподіл і споживання в тому суспільстві повинні мати органічний зв'язок дії давання й приймання, такий, як між шлунком, серцем і легенями в людському тілі. Отже, не повинно бути руйнівної конкуренції за ринок--спричиненої надмірним виробництвом--ані накопичення, ані споживання, що перешкоджають цілісній життєвій меті через частковий розподіл. Виробництво, достатнє для задоволення потреб людини, справедливий розподіл--ні надмірний, ні недостатній--і раціональне споживання заради цілого повинні відбуватися.

Тим часом масове виробництво після промислової революції спонукало Англію швидко прокладати шлях до заселення величезних колоній як її ринків і джерел постачання сировини. У такий спосіб промислова революція виконала не лише місію відновлення зовнішнього середовища для ідеального суспільства, а й місію внутрішнього провидіння відновлення, забезпечивши величезну територію для поширення Євангелія.

4. ЗМІЦНЕННЯ ДЕРЖАВ ТА ПОДІЛ КОЛОНІЙ

Починаючи з Ренесансу, погляд на життя, який дозрів у двох типах — один Каїна, а інший Авеля — викликав два відповідні типи політичних революцій і встановив два типи демократії. Ці два типи демократії, обидва під впливом промислової революції в Англії, швидко зміцнилися і зрештою утворили два світи різних фракцій — демократичний світ і комуністичний світ.

Промисловий розвиток, спричинений швидким прогресом науки після промислової революції, породив економічне суспільство, що характеризується надвиробництвом. Як наслідок, нагальна необхідність освоєння нових регіонів для ринків збуту надлишкової продукції та джерел промислової сировини змусила великі світові держави швидко посилюватися, щоб продовжувати свою боротьбу за колонії. Таким чином, течії двох поглядів на життя (каїнового та авелевого типів) і економічний розвиток, зумовлений науковим прогресом, зрештою політично розділили світ на два світи: демократичний світ і комуністичний світ.

5. РЕВОЛЮЦІЯ В РЕЛІГІЇ, ПОЛІТИЦІ ТА ПРОМИСЛОВОСТІ ПІСЛЯ РЕНЕСАНСУ

Антисередньовічний рух відновлення еллінізму, який був каїнового типу, породив гуманізм через Ренесанс. Цей рух, розвинувшись більше на боці сатани, еволюціонував у Просвітництво, яке можна було вважати другим ренесансом. Потім Просвітництво, дозрівши більше на сатанинському боці, породило історичний матеріалізм, який можна було вважати третім ренесансом. Зрештою, це дозріло в комуністичну ідеологію.

Оскільки сатанинська сторона завжди реалізовувала Божий провидіння заздалегідь, за цим послідували три періоди революції в релігії, політиці та промисловості. Перша релігійна реформація, зосереджена на Лютері, послідувала за першим ренесансом. У релігійному світі новий духовний рух, який став другим рухом релігійної реформації, піднявся навколо Веслі, Фокса та Сведенборга, зазнаючи невимовних переслідувань після другого ренесансу. Тому, якщо дивитися з точки зору розвитку історії, природно, що третя релігійна реформація прийде після третього ренесансу. Насправді, стан сучасного християнства виявляє нагальну потребу в такій реформації.

З іншого боку, три етапи реформації також відбулися в політичному аспекті. Середньовічне феодальне суспільство зазнало краху під впливом першого Відродження та першої релігійної реформації, тоді як суспільство абсолютної монархії зазнало краху під впливом другого Відродження та другої релігійної реформації. Потім комуністичне суспільство було сформоване політичною революцією, спричиненою третім Відродженням. Тепер, через третю релігійну реформацію, що прийде, демократичний світ Небесної сторони підкорить ідеологією комуністичний світ сатанинської сторони. Ці два світи неминуче об’єднаються в одне Царство небесне на землі, з центром на Богі.

Ми також можемо помітити той факт, що економічна реформація також розвивалася через курс трьох етапів. Перша промислова революція зародилася в Англії як результат промислового розвитку через пару. Одразу після цього друга промислова революція, через електрику та бензин, спалахнула в багатьох розвинених країнах. Тепер виникне третя промислова революція, заснована на атомній енергії, і це створить у всьому світі дуже благословенне соціальне середовище для ідеального світу. Ці три етапи революції, що охоплюють три сфери — релігію, політику та промисловість, — які слідували за трьома етапами Ренесансу в період підготовки до другого пришестя Месії, є необхідним курсом для реалізації ідеального суспільства, відповідно до трьох етапів закону розвитку.

РОЗДІЛ IV - ВЕЛИКІ СВІТОВІ ВІЙНИ

1. ПРИЧИНА ВЕЛИКИХ СВІТОВИХ ВОЄН З ТОЧКИ ЗОРУ ПРОВИДІННЯ ВІДНОВЛЕННЯ ЧЕРЕЗ ВІДШКОДУВАННЯ

Війни завжди спалахують через політичні, економічні та ідеологічні причини. Але це не більше ніж зовнішні причини. Ми повинні знати, що існують внутрішні причини, так само як у людській дії є і внутрішні, і зовнішні причини. Це означає, що людська дія визначається не лише зовнішньою вільною волею людини, яка схильна долати реальність, з якою вона стикається, але також внутрішньою вільною волею людини, яка схильна узгоджуватися з волею Бога, прямуючи до мети провидіння відновлення. Тому добро чи зло людських вчинків не можна оцінювати лише за зовнішньою причиною. Всесвітній конфлікт між протилежними діями, обидві з яких відбуваються відповідно до свобідної волі людей, призвів до великих світових воєн, тож ми мусимо знати, що також і в цьому випадку повинні бути як внутрішні, так і зовнішні причини. Отже, ми ніколи не зможемо осягнути провіденційне значення великих світових воєн, якщо розглядатимемо лише зовнішні причини, такі як політика, економіка та ідеологія.

Якою ж тоді має бути внутрішня причина великих світових воєн, як їх тлумачить провидіння відновлення через відшкодування? По-перше, великі світові війни спалахнули через останню боротьбу сатани, який намагався не дати своєму супротивникові відібрати в нього панування. Як ми вже бачили, через гріхопадіння перших людських предків сатана завжди заздалегідь здійснював непрінціповний світ за взірцем Принципу, наслідуючи світ Принципу, який Бог мав здійснити. Бог, працюючи після нього, здійснював Своє провидіння для відновлення Свого світу Принципу, поступово розширюючи територію добра з непринціпового світу, що перебував під сатанинським пануванням. У ході провидіння відновлення завжди з'являвся хтось фальшивий, перш ніж прийде істинний. Як показовий приклад, Біблія каже, що антихрист прийде перед істинним Христом.

Історія злої суверенності, зосереджена на Сатані, завершиться з появою Господа Другого Пришестя, і історія злої суверенності зміниться на історію доброї суверенності, зосередженої на Бозі. Тому Сатана цього часу докладе своїх останніх зусиль. У всенародному курсі відновлення до Ханаану, зосередженому на Мойсеєві, Сатана спонукав фараона виявити свою останню боротьбу проти обраного народу Ізраїлю, який мав вийти з Єгипту. Тому Небесна сторона вразила його трьома великими чудесами, дозволивши людям вийти. Так само, у завершенні історії, сатана виявив би свою останню боротьбу проти людей Небесної сторони, які мають розпочати свій всесвітній курс відновлення до Ханаану. Тому акт вразити сатану тричі з'явився у трьох великих світових війнах.

По-друге, оскільки Сатана заздалегідь усвідомив той тип світу, в якому Бог здійснив би Свої три великі благословення для людей у непринціповний спосіб, великі світові війни є неминучими, щоб встановити всесвітню умову відшкодування для відновлення Божих трьох великих благословень. Бог створив людину і благословив її трьома великими благословеннями: щоб вона вдосконалила свою індивідуальність, щоб вона розмножувалася, і щоб вона панувала над світом творіння (Бут. 1:28). Отже, людина мала б здійснити Царство Небесне на Землі, виконавши ці великі благословення.

Оскільки Бог, створивши людину, благословив її такими благословеннями, Він не міг скасувати благословення, навіть попри те, що людина впала. Тож Він не міг не дозволити занепалим людям заздалегідь реалізувати непринціповний світ за зразком благословень, зосереджуючись на Сатані. Відповідно, наприкінці людської історії має бути реалізований непринциповий світ, який наслідує взірець досконалого здійснення трьох великих благословень: тобто індивідуальності, зосередженої на Сатані, розмноження, зосередженого на Сатані, та панування над створеним світом, зосередженого на Сатані. Отже, щоб встановити всесвітню умову відшкодування для відновлення трьох великих благословень Бога, мають відбутися три великі світові війни, щоб уразити, через три етапи — формування, зростання та досконалість — непрінціповний світ, який наслідує взірець здійснення трьох великих благословень, центруючись на Сатані.

По-третє, великі світові війни неминучі, щоб земні люди подолали три спокуси сатани до Ісуса на всесвітній основі. Християни повинні подолати три спокуси, яких зазнав Ісус у пустелі, на індивідуальному, сімейному, національному та всесвітньому рівнях. Тому відбулися три великі світові війни, щоб людство могло подолати три спокуси Ісуса тричі на всесвітньому рівні.

По-четверте, великі світові війни неминучі, щоб встановити всесвітню умову відшкодування для відновлення небесного суверенітету. Якби людина вдосконалила себе через три етапи періоду зростання, не впавши, світ під суверенітетом Бога був би реалізований. Тому Бог має вести останню війну, щоб відновити світ небесного суверенітету, розділивши цей занепалий світ на два типи -- каїнівський та авелівський -- і змусивши Небесний світ авелівського типу вразити сатанинський світ каїнівського типу, відновлюючи таким чином у всесвітньому масштабі, через відшкодування, діяння Каїна, який убив Авеля. Навіть роблячи це, три етапи мають бути пройдені, і таким чином три великі світові війни є неминучими. Отже, великі світові війни є останніми війнами, в яких потрібно відновити через відшкодування, горизонтально, мету всіх воєн, які велися для відновлення небесного суверенітету у вертикальному курсі провидіння.

2. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА

(1) Стислий виклад Провидіння щодо Першої світової війни

Уряд за абсолютної монархії зазнав краху внаслідок двох типів демократичної революції — каїнового та авелевого типів, — які були спричинені двома світоглядами. Промислова революція, що за нею настала, привела феодальне суспільство до капіталістичного, остаточно породивши імперіалістичне суспільство. Тому Перша світова війна, розглянута з політичного боку, була війною між демократичним урядом, що прямував до провидіння відновлення згідно з авелевою демократією, та тоталітарним урядом, який чинив опір меті провидіння відновлення, згідно з каїновою демократією.

Розглянута з економічного боку, це була війна між імперіалізмом небесної сторони та імперіалізмом сатанинської сторони. Ця велика світова війна була, у певному відношенні, також війною, що велася між передовими капіталістичними націями та менш розвиненими, за здобуття колоній.

Перша світова війна, розглянута з ідеологічного боку, була війною між націями каїнового типу, такими як Туреччина, мусульманська нація, що переслідувала християнство в той час, разом з Німеччиною та Австро-Угорщиною, які підтримували Туреччину, та націями авелевого типу, такими як Англія, Америка і Франція, які вірили в християнство. Підсумовуючи, Перша світова війна була тією, в якій демократія, покликана здійснити мету авелевого світогляду, могла створити основу для перемоги на рівні формування.

(2) Що визначає небесну сторону та сатанинську сторону?

Небесна сторона і сатанинська сторона визначаються відповідно до стандарту напрямку Божого провидіння відновлення. Позиція, яка приймає той самий напрямок, що й Боже провидіння відновлення, і принаймні діє в згоді з цим напрямком, навіть у непрямий спосіб, називається «небесною стороною», а позиція, протилежна їй, називається «сатанинською стороною». Тому його позиція на Небесній стороні чи на сатанинській стороні може не обов'язково збігатися з нашим здоровим глуздом, совістю чи судженням. Те, що Мойсей убив єгиптянина, може вважатися злом тими, хто не знає Божого провидіння. Тим не менш, якщо дивитися з точки зору провидіння відновлення, це було добром. Крім того, якщо дивитися з точки зору незнання Божого провидіння, ми також повинні вважати злом вторгнення ізраїльтян до землі Ханаан, під час якого вони без причини знищили всіх язичників. Однак це також було добром, якщо дивитися з точки зору провидіння відновлення. Хоча серед ханаанців могли бути ті, хто був сумліннішим за ізраїльтян, ханаанці того часу одностайно перебували на сатанинському боці, тоді як ізраїльтяни одностайно перебували на Небесному боці.

Далі візьмімо приклад із релігійного погляду. Усі релігії, маючи свою мету однаково в «добрі», перебувають на Небесній стороні. Однак, коли певна релігія стає на шляху іншої релігії, ближчої до Бога, з огляду на її місію, та релігія може належати до сатанинської сторони. Оскільки кожна релігія має певну місію у свою епоху, будь-яка релігія схильна опинитися на сатанинському боці, коли, після завершення періоду своєї місії, вона стане на шляху, як перешкода, тій релігії, яка мала б з'явитися, щоб виконувати нову місію наступної епохи. Перед приходом Ісуса юдаїзм і єврейський народ усі були на Небесному боці. Але коли вони переслідували Ісуса, який прийшов із новою місією, щоб виконати призначення юдаїзму, вони опинилися на боці сатани, незалежно від того, як добре вони могли служити Богові в минулому.

Починаючи з новітньої доби, увесь родовід авелевого типу світогляду перебуває на Небесній стороні, тоді як увесь інший родовід каїнового типу світогляду перебуває на сатанинській стороні. У цьому сенсі матеріалісти, будучи плодом каїнового типу світогляду, перебувають на сатанинській стороні, хоч би якими сумлінними та відданими іншим вони здавалися з гуманістичного погляду. Відповідно, комуністичний світ належить до сатанинської сторони. З іншого боку, демократичний світ, де дозволено свободу віри, будучи світом, що існує за авелевого типу світогляду, перебуває на Небесній стороні.

Як уже обговорювалося в Частині I, християнство було встановлене як центральна релігія з остаточною місією виконати призначення всіх релігій. Тому, з точки зору провидіння відновлення, усе, що перешкоджає християнству на шляху до виконання призначення цього провидіння, належить до сатанинського боку. Отже, будь-яка нація, яка переслідує християнство або перешкоджає його розвитку, прямо чи опосередковано, належить до сатанинського боку. Отже, у Першій світовій війні провідні держави на боці союзників, такі як Англія, Америка, Франція та Росія, були не лише християнськими націями, але й націями, які намагалися визволити християн, що зазнавали переслідувань у Туреччині, мусульманській країні. Тож усі вони опинилися на боці Небесної сторони. Інші провідні нації, такі як Німеччина та Австро-Угорщина, ті, хто підтримував Туреччину, мусульманську націю, яка переслідувала християнство, усі належали до сатанинського боку, разом із самою Туреччиною.

(3) Причина Першої світової війни з точки зору Провидіння Відновлення

Якщо дивитися з точки зору провидіння відновлення, внутрішньою причиною Першої світової війни було, по-перше, встановити у всесвітньому масштабі умову відшкодування на рівні формування, щоб відновити для людини три великі благословення Бога. Як уже було з'ясовано вище, Сатана заздалегідь реалізував тип світу, подібний до того, який Бог мав намір реалізувати з центром на Адамі. Тому, при завершенні історії, неминуче з'явиться непринциповіальний світ, що імітує виконання трьох великих благословень на рівні формування, зосереджений на особистості типу Адама на боці сатани. Внаслідок цього, сторона Бога повинна вразити цей світ і встановити, у всесвітньому масштабі, умову відшкодування на рівні формування, щоб відновити принциповіальний світ, який досконало здійснив три благословення, зосереджений на Бозі. Перша світова війна сталася для цієї мети.

Тому кайзер Німеччини, який спровокував Першу світову війну, був постаттю моделі Адама, з досконалою індивідуальністю на стадії формування на боці сатани, і здійснив взірець розмноження дітей, пропагуючи пангерманізм. Потім він реалізував взірець панування над усім творінням, встановивши політику світового завоювання, таким чином реалізувавши непринципові світи у типі досконалості на стадії формування трьох великих благословень, зосереджених на сатані. Отже, для того щоб Небесна сторона здобула перемогу, вразивши сатанинську сторону, і встановила у всесвітньому масштабі умову відшкодування на рівні формування, щоб відновити світ, який досяг трьох великих благословень із Богом у центрі, Перша світова війна була неминучою.

По-друге, щоб земна людина з Небесної сторони подолала першу спокусу Ісуса сатаною на всесвітній основі, мала відбутися Перша світова війна. Тому, з точки зору, зосередженої на спокусі, якої зазнав Ісус, Божа сторона мала встановити умову відшкодування, щоб відновити у всесвітньому масштабі перше благословення Бога для людини, здобувши перемогу в Першій світовій війні. Ісус заклав основу для відновлення своєї досконалої індивідуальності та відновив камінь як самого себе, представленого в ньому, подолавши першу спокусу в пустелі. Так само Божа сторона мала знищити сатанинський світ з його центральною фігурою, здобувши перемогу в Першій світовій війні, і мала встановити світ Небесної сторони з Господом Другого Пришестя як центром, заклавши таким чином основу для того, щоб він відновив свою досконалу індивідуальність.

По-третє, Перша світова війна була неминучою, щоб закласти основу на стадії формування для відновлення Небесного суверенітету. Як ми вже обговорювали (пор. Частина II, розд. 4, сек. VII, 2.6--441), демократична система з'явилася як остаточний тип правління для відновлення Божого суверенітету, після того як суспільство було підкорене абсолютизмом. Як згодом підтвердили факти, народи на Небесній стороні здобули перемогу в Першій світовій війні та християнізували світ, розширивши свою політичну територію. Цим вони заклали основу на стадії формування для демократії і водночас заклали основу на стадії формування для відновлення Небесного суверенітету, сформувавши широку й міцну базу політики та економіки на Небесній стороні.

(4) Результат Першої світової війни з точки зору Провидіння Відновлення

Завдяки перемозі Небесної сторони в Першій світовій війні було встановлено умову відшкодування на стадії формування для відновлення, у всесвітньому масштабі, трьох великих благословень Бога для людини. З точки зору подолання на всесвітньому рівні сатанинської спокуси до Ісуса, було встановлено умову відшкодування для відновлення, у всесвітньому масштабі, першого благословення Бога для людини. Потім через перемогу демократичних націй було встановлено основання на стадії формування у світі на Небесній стороні; було встановлено основання, на якому Господь Другого Пришестя міг народитися як Цар Світу на небесній стороні.

Після цього піднявся комуністичний світ, центром якого став Сталін, який був символічним втіленням Господа Другого Пришестя на сатанинській стороні. Сатанинська сторона мала намір здійснити псевдоформу Царства Небесного на землі, центруючись на постаті за взірцем Господа Другого Пришестя на сатанинській стороні, щоб заздалегідь здійснити ідеал Небесної сторони перед тим, як Господь Другого Пришестя встановить ідеал Царства Небесного на землі за принципами співіснування, спільного процвітання та спільної мети. Отже, з перемогою Небесної сторони в Першій світовій війні було закладено основу для Другого пришестя Месії. Відтоді розпочався період формування для служіння Другого пришестя.

3. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА

(1) Провіденційний нарис щодо Другої світової війни

Як ми вже зауважили в історії після Середньовіччя, основний дух демократії полягає в реалізації мети способу життя типу Авеля. Тому демократія неминуче прагне світу за ідеалом творіння, дотримуючись природної тенденції двох характеристик, внутрішньої та зовнішньої, первісної природи людини. Природно, Друга світова війна була війною, в якій демократія заклала основу перемоги на стадії росту, подолавши тоталітаризм, який блокував шлях первісної природи людини.

(2) Що таке тоталітаризм?

Коли економічна паніка охопила весь світ у 1930-х роках, такі країни, як Німеччина, Японія та Італія, які в умовах ізоляції насилу могли подолати такі труднощі, намагалися знайти в тоталітаризмі шлях до подолання своїх проблем.

Що таке тоталітаризм? Тоталітаризм — це політична ідеологія, яка заперечує гідність індивідуальності людини та свободу слова, друку, зібрань і об'єднань, разом з основними правами людини щодо держави та парламентської системи — які є основами демократичної політичної ідеології сучасних націй — і наполягає на тому, що будь-який індивід або група повинні існувати для блага та розвитку всієї нації або держави. Тому свободу за цієї системи можна визначити не як право, яке будь-який індивід може вимагати й яким може насолоджуватися, а як обов'язок або жертву, яку слід принести заради цілого.

Керівний принцип тоталітаризму не покладає жодної влади на більшість, а на одну людину — правителя. Тоді воля правителя стає ідеологією всієї нації або держави. Щоб навести деякі приклади таких тоталітарних політичних систем, існували системи Mussolini в Італії, Hitler у Німеччині та диктаторський уряд японських мілітаристів.

(3) Нації на небесній стороні та ті, що на сатанинській стороні під час Другої світової війни

Друга світова війна була війною між народами на небесній стороні -- США, Англією, Францією -- у союзі одне з одним під демократією, та народами на сатанинській стороні -- Німеччиною, Японією, Італією -- у союзі одне з одним під тоталітаризмом. Чому ж тоді перші були на небесній стороні, а останні на сатанинській стороні?

Перші були на Небесній стороні, тому що їхньою фундаментальною ідеологією була демократія, яка була побудована як політична ідеологія завершальної стадії провидіння відновлення, зосереджуючись на Авелевому типі світогляду. Останні були на сатанинській стороні, тому що вони були антидемократичними тоталітарними націями, чия політична ідеологія була зосереджена на Каїновому типі світогляду. Знову ж таки, перші були націями, що підтримували християнство, тоді як останні були тими, хто стояв на антихристиянській позиції, таким чином природно розділяючись на Небесну сторону та сатанинську сторону.

Давайте тепер детальніше розглянемо це. Німеччина, яка була центром держав Осі того часу, позбавила людей їхніх фундаментальних свобод, і її контроль над ідеологіями поширював свій вплив навіть на релігійну сферу. Тобто Гітлер нав'язав сувору примітивну германську релігійну ідеологію, уклавши пакт з Папою Римським, заснувавши таким чином національну релігію, а потім намагався контролювати все протестантство під наглядом єпископів по всій країні. Тому як католики, так і протестанти рішуче виступали проти Гітлера. Крім того, Гітлер знищив шість мільйонів євреїв.

Японські мілітаристи під час світової війни змушували кожну корейську церкву встановлювати камідану (домашній вівтар) японського синтоїзму, і вони примушували християн поклонятися в японських святилищах. Хто був проти цього, того ув'язнювали або вбивали. Вони особливо винищували корейських християн, які емігрували до Маньчжурії, щоб утекти від ярма Японії та знайти свободу. Отже, політика знищення корейського християнства, яку вони впроваджували навіть до пізньої частини великої війни, була найбільш жорстокою. Італія також стала державою Осі, змовившись із Німеччиною, яка була на сатанинському боці. Муссоліні навмисно встановив католицизм як національну релігію, щоб об'єднати ідеологію свого народу, таким чином ідучи проти Божого провидіння відновлення. На такому ґрунті ми можемо описати Німеччину, Японію та Італію того часу як народи на сатанинському боці.

(4) Причина, чому Небесна сторона та сатанинська сторона протистояли одна одній, маючи по три великі сили з кожної сторони

Друга світова війна спалахнула, щоб встановити у всесвітньому масштабі умову відшкодування на рівні росту для відновлення трьох великих благословень Бога, залишених невиконаними, з центром на Ісусі. Спочатку саме через гріхопадіння трьох істот — Адама, Єви та архангела — три великі благословення Бога не були виконані. Тому у відновленні трьох великих благословень мала бути участь трьох істот, щоб відновити три благословення через відшкодування. Так Бог здійснив духовне провидіння спасіння, поєднавши три істоти — Ісуса, який прийшов як другий Адам, Святого Духа, який прийшов як божество Єви (пор. Частина I, розд. 7, сек. IV, 1—214), і архангела — таким чином духовно відновивши Свої три великі благословення. Відповідно, Друга світова війна, яка мала встановити у всесвітньому масштабі умову відшкодування на рівні росту для відновлення трьох благословень із центром на Ісусі, також мала встановити умову для відновлення трьох благословень через відшкодування, за якої нації на Небесній стороні, що символізували Адама, Єву та архангела, здобували перемогу над націями сатанинської сторони, яка мала подібну модель. Тому Сатана, який знав це, заздалегідь зібрав народи за взірцями Адама, Єви та архангела сатанинського боку, випереджаючи це провидіння, і змусив їх напасти на народи таких взірців на Небесному боці.

До речі, Сполучені Штати, як нація чоловічого типу, символізували Адама Небесної сторони, тоді як Англія, як нація жіночого типу, символізувала Єву на Небесній стороні, а Франція, як нація проміжного типу, символізувала архангела Небесної сторони. З іншого боку, Німеччина, як нація чоловічого типу, символізувала Адама сатанинського боку, тоді як Японія, як нація жіночого типу, символізувала Єву сатанинського боку, а Італія, як нація проміжного типу, символізувала архангела сатанинського боку. Перед цим Сполучені Штати, Англія, Франція та Німеччина, Австрія, Туреччина в Першій світовій війні також були націями або на Небесному боці, або на сатанинському боці, як символічні взірці на рівні формування, складені в групи подібних типів.

Чому Радянський Союз, який був нацією сатанинського боку, приєднався до Небесного боку? Коли середньовічне суспільство Західної Європи, зосереджене на папі, опинилося в становищі, з якого ніколи не могло досягти мети провидіння відновлення, Бог мусив діяти у Своєму провидінні, щоб реалізувати два світи--комунізму та демократії--розділивши суспільство на два світи, засновані відповідно на каїновому погляді на життя та авелевому типі погляду. Тим часом феодальне суспільство та монархічне суспільство, або імперіалістичне суспільство, блокували шлях Небесної сторони і водночас закривали остаточний шлях сатанинської сторони у здійсненні такого провидіння. Тому Небесна сторона і сатанинська сторона об'єдналися, щоб зруйнувати те суспільство. Провидіння відновлення розвивається разом із плином епохи. Відповідно, навіть непринциповий світ, який у псевдоформі здійснює Боже провидіння відновлення раніше за Нього, має розвиватися до сатанинської мети відповідно до плину епохи. Тому навіть у сатанинському світі має бути боротьба за ліквідацію старого суспільства, оскільки воно є перешкодою для прогресивного суспільства.

Відповідно до такої історичної тенденції, тоталітаризм під час Другої світової війни також став перешкодою на шляху сатанинської сторони, як і на Небесній стороні. Тим часом Бог має дозволити, навіть тимчасово в провидінні відновлення, сатанинській стороні здійснити комуністичний світ. Тому Бог дозволив комуністичному світові швидко принести власний плід через те, що Радянський Союз зламав тоталітарні нації у співпраці з націями на Небесній стороні. Однак, щойно Друга світова війна закінчилася, два світи демократії та комунізму розділилися, як вода й олія.

(5) Причина Другої світової війни з погляду Провидіння Відновлення

З точки зору провидіння відновлення, першою з внутрішніх причин, що призвели до Другої світової війни, було встановлення у всесвітньому масштабі умови відшкодування на рівні росту для відновлення трьох великих благословень Бога. Через гріхопадіння Адама Бог, пославши Ісуса, другого Адама, намагався відновити світ із виконанням Його трьох великих благословень, зосереджених на Ісусі. Однак Ісус здійснив це лише духовно, через своє розп'яття, внаслідок невір'я єврейського народу. З іншого боку, Сатана завжди заздалегідь реалізує світ за взірцем, подібним до світу, який Ісус мав намір реалізувати. Тому при завершенні історії, без сумніву, буде реалізовано непринциповий світ за взірцем трьох великих благословень, здійснених на рівні росту, з центром на постаті типу Ісуса на сатанинському боці. Отже, Бог має встановити, у всесвітньому масштабі, умову відшкодування на рівні росту для відновлення світу за Принципом із благословеннями, реалізованими, зосереджуючись на Богові, шляхом ураження того сатанинського світу. Для цієї мети сталася Друга світова війна.

Ісусоподібною особистістю на сатанинському боці був Гітлер. Тому життя Гітлера було дуже схоже на життя Ісуса в аспектах його мислення у всесвітньому масштабі, його самотнього життя, його жахливої смерті та його зниклого трупа, хоча його воля була прямо протилежною до Ісусової. Отже, Гітлер з Німеччини, який розв'язав Другу світову війну, був особистістю типу Адама на сатанинському боці, оскільки він виконав взірець розмноження дітей, пропагуючи пангерманізм, і здійснив взірець панування над усім творінням, запровадивши політику світової гегемонії. Так, він усвідомив непринціповний світ за взірцем досконалого здійснення трьох великих благословень на рівні росту, щоб відновити світ, досягнувши досконалості трьох великих благословень перемогою у Другій світовій війні.

По-друге, Друга світова війна сталася для того, щоб земні люди небесної сторони зазнали й подолали у всесвітньому масштабі другу спокусу Ісуса від сатани. Тому, коли ми розглядаємо це крізь призму спокуси, якої зазнав Ісус, небесна сторона мала встановити на всесвітньому рівні умову відшкодування, щоб відновити друге благословення Бога для людини, здобувши перемогу в Другій світовій війні. Так само як Ісус заклав основу для відновлення дітей, подолавши другу спокусу в пустелі, світ на Небесній стороні мав закласти основу демократії на рівні росту, здобувши перемогу в Другій світовій війні, щоб люди небесної сторони таким чином заклали всесвітню основу для неї.

По-третє, Друга світова війна відбулася, щоб закласти основу на рівні росту для відновлення суверенітету. Через перемогу Небесної сторони в Першій світовій війні демократичний світ почав насолоджуватися своєю основою на рівні формування, а слідом за цим навіть сатанинський світ, який втілював світ каїнового типу, зміг підкорити «імперіалізм» і закласти основу на рівні формування для комуністичного світу. Тому Друга світова війна, як показали її результати, повністю розділила два світи — демократії та комунізму, кожен з яких заклав свою основу на рівні росту, і відновлення небесного суверенітету мало б утвердити свою основу на рівні росту.

(6) Результат Другої світової війни з погляду Провидіння відновлення

Перемога Небесної сторони в Другій світовій війні уможливила встановлення умови відшкодування на рівні росту для відновлення, у всесвітньому масштабі, трьох великих благословень Бога для людини. З точки зору проходження, у всесвітньому масштабі, спокус сатани щодо Ісуса, було встановлено умову відшкодування для відновлення другого благословення Бога у всесвітньому масштабі. Водночас було закладено основа на рівні росту для відновлення суверенітету, оскільки демократичний світ міг закласти підґрунтя на рівні росту.

Тоді, з точки зору принципу відновлення через відшкодування, той факт, що Гітлер (особистість типу Ісуса на сатанинській стороні) та його країна були знищені, а комуністичний світ зі Сталіним у центрі (особистість у взірці Господа Другого Пришестя на сатанинській стороні) з'явився на всесвітній основі, провіщав, що епоха, в якій людство збудувало духовне царство з воскреслим Ісусом у центрі, минула, і що настав час будувати нове небо і нову землю (Об. 21:1-7), з Господом Другого Пришестя в центрі.

Отже, після Другої світової війни ми увійшли у стадію росту для служіння Другого Пришестя. Тому багато людей отримали одкровення про повторний прихід Христа, і духовні діяння відбуваються по всьому світу. Водночас усі усталені релігії будуть секуляризовані у дедалі більшому хаосі та розділенні, втрачаючи свою релігійну силу. Це явище останніх днів, що виникає внаслідок Божого остаточного провидіння для об'єднання всіх релігій через нову й останню істину.

4. ТРЕТЯ СВІТОВА ВІЙНА

(1) Чи неминуча Третя світова війна?

Спочатку Бог створив перших людських предків і благословив їх панувати над усім світом (Бут. 1:28). Тому Бог не міг не дозволити Сатані здійснити непринциповий світ за взірцем виконання цього благословення, з падшими людьми попереду. З іншого боку, Бог, згідно зі Своїм провидінням відновлення, працював, щоб повернути всіх людей на Небесний бік, завжди слідуючи за Сатаною ззаду. Отже, при завершенні людської історії як Небесна сторона, так і сатанинська сторона повинні прийти до панування світом у свої відповідні способи. Таким чином, два світи демократії та комунізму стоятимуть разом. Для остаточного розділення та об'єднання цих двох світів повинні прийти світові війни. Перша та Друга світові війни були війнами, що розділили світ на два світи — демократії та комунізму, тож наступною має стати війна за об’єднання цих двох розділених світів. Це справжня Третя світова війна. Отже, Третя світова війна неминуче настане. Однак є два способи, у які ця війна може бути ведена.

Спочатку існує шлях підкорення та об'єднання сатанинської сторони за допомогою зброї. Однак ідеальний світ, що настане після об'єднання, — той, у якому все людство має радіти, — ніколи не буде втілений шляхом підкорення ворога лише зовнішньо, за допомогою зброї. Тому згодом їх потрібно підкорити внутрішньо, щоб вони по-справжньому раділи від щирого серця. Щоб цього досягти, потрібна абсолютно досконала ідеологія, здатна задовольнити прагнення первісної природи людини.

Тоді другий спосіб, у який може вестися ця війна, — це підкорити й об’єднати сатанинський світ безпосередньо цілком внутрішньою боротьбою через ідеологію, без жодної зовнішньої боротьби зброєю. Люди є розумними істотами. Тому світ досконалої єдності буде реалізовано лише тоді, коли їх буде підкорено й об’єднано розумом. Питання про те, який різновид війни втілить один світ, буде вирішено відповідно до успіху чи невдачі людини у виконанні її власної частки відповідальності. Звідки ж тоді походитиме нова світова ідеологія, необхідна для встановлення одного світу?

Ідеологія, яка може привести все людство до одного ідеального світу, не може, як очікується, походити з комуністичного світу, встановленого каїновим типом світогляду, бо каїновий тип світогляду блокує внутрішній розвиток первісної природи людини. Тому ця ідеологія має вийти з демократичного світу, який встановлений авелевим типом світогляду. Однак історично доведеним фактом є те, що серед багатьох ідеологій, наявних у демократичному світі, не було жодної, яка могла б підкорити комуністичну ідеологію.

Тоді ця ідеологія має знову з'явитися з демократичного світу. Щоб ця нова ідеологія могла виникнути, має з'явитися нова істина. Ця нова істина, звісно, повинна бути основою способу життя типу Авеля і, природно, бути основою демократії. Так само, як це було з ходом історичного розвитку, в якому люди дотепер шукали нову істину, така нова істина, коли вона прийде, вступить у конфлікт зі старими, які багато людей дотепер вважали істинними. Отже, навіть у сьогоднішній демократії люди розділяться на дві групи з різних позицій Каїна та Авеля, воюючи одна з одною. Тим не менш, коли ця нова істина встановить переможну основу в демократичному світі й далі підкорить комуністичну ідеологію, єдиний світ під цією єдиною істиною нарешті буде реалізовано.

Сатана, заздалегідь знаючи про Божий провидіння дати людям цю нову істину, щоб об'єднати їх під однією ідеологією, висунув фальшиву ідеологію, наслідуючи справжню, у своїй спробі об'єднати все людство навколо себе. Ця сатанинська «істина» — це діалектичний матеріалізм. Діалектичний матеріалізм намагається знищити будь-яку духовну істоту, встановлюючи власну раціональну основу. Позиція цього матеріалізму, намагаючись довести, що Бога немає, впала в стан самознищення і прийняла логіку заперечення існування самого сатани. Більше того, сатана добре знає, що він сам загине при завершенні (злої) історії. Усвідомлюючи свій неминучий кінець, коли він більше не буде піднесений, він піднявся, щоб заперечити Бога, ризикуючи пожертвувати собою. Це заперечення насправді є ядром "діалектичного матеріалізму". Тому Небесна сторона ніколи не зможе уникнути нападу сатанинської теорії, якщо демократичний світ не зможе викласти істину, яка підкорить його ідеологію. Тут лежить історична основа в провидінні відновлення, що Небесна сторона повинна проголосити досконалу й абсолютну істину.

(2) Провіденційний підсумок Третьої світової війни

Третя світова війна буде тією, в якій Бог має намір відновити, як остаточний захід відколи Він розпочав провидіння відновлення, ідеальний світ, змусивши демократичний світ підкорити комуністичний світ. З точки зору провидіння відновлення: через Першу світову війну Небесна сторона заклала демократичну основу на рівні формування, розширивши політичну та економічну територію шляхом здобуття колоній по всьому світу; через Другу світову війну територія демократичного світу була стабілізована шляхом встановлення в усьому світі демократичної основи на рівні росту. Тепер, через Третю світову війну, вони повинні побудувати демократичну основу рівня досконалості, встановивши досконалий спосіб життя типу Авеля, згідно з новою істиною, і на цій основі вони повинні привести все людство до одного світу.

Отже, Третя світова війна є останньою війною, в якій небесна сторона повинна відновити через відшкодування, горизонтально, на завершенні історії, все те, що вона була змушена передати сатані після того, як намагалася виконати небесну волю, здійснивши три етапи продовження в історичному курсі провидіння відновлення.

(3) Причина Третьої світової війни з точки зору Провидіння Відновлення

Як обговорювалося вище, питання про те, чи Третя світова війна вестиметься силою зброї чи ідеологічною битвою, вирішиться залежно від успіху чи невдачі людини у виконанні її власної частки відповідальності у здійсненні Божого провидіння відновлення. Однак, незалежно від типу битви, яка вестиметься, безсумнівно буде ще одна світова війна.

Тоді якою була б внутрішня причина Третьої світової війни, якщо дивитися з точки зору провидіння відновлення? По-перше, це встановлення у всесвітньому масштабі умови відшкодування на рівні досконалості, щоб відновити для людини три великі благословення Бога. Через невірність єврейського народу провидіння відновлення, зосереджене на Ісусі, було здійснене лише духовно. Тому Христос має прийти знову на землю, щоб відновити світ, як духовно, так і фізично, у якому здійснюються три великі благословення Бога. Тому сатана знову намагається реалізувати непринциповий світ за зразком, подібним до світу, який Господь має привести в час Другого Пришестя. Відповідно, наприкінці історії буде реалізовано непринциповий світ за зразком відновлення трьох великих благословень, зосереджених на особі за зразком Господа Другого Пришестя на сатанинській стороні. Тому Небесна сторона повинна встановити, у всесвітньому масштабі, умову відшкодування на рівні досконалості, щоб відновити світ, який здійснив три великі благословення, зосереджені на Богові, підкоривши той світ, зосереджений на Сатані. Для цього має відбутися Третя світова війна.

Сталін був фактичною особою в образі Господа Другого Пришестя на сатанинському боці. Відповідно, Сталін, як особа в образі того, хто вдосконалив свою індивідуальність на сатанинському боці, виконав образ примноження дітей, виступаючи за об'єднані зусилля фермерів, рибалок і робітників у опорі демократичному світові. Він також усвідомив модель панування над усіма речами шляхом встановлення політики більшовизації світу, таким чином виконуючи модель трьох великих благословень. Тому ми повинні знати, що комуністичний світ є непринциповим світом, у якому сатана намагався реалізувати світ співіснування, спільного процвітання та спільної мети, який має бути реалізований у майбутньому, з центром на Богові.

По-друге, Третя світова війна відбудеться для того, щоб люди небесної сторони подолали у всесвітньому масштабі третю спокусу Ісуса від сатани. Тому, беручи за основу спокусу, якої зазнав Ісус, небесна сторона повинна встановити умову відшкодування, щоб у всесвітньому масштабі відновити третє благословення Бога, здобувши перемогу в Третій світовій війні. Це тому, що так само, як Ісус заклав основу для відновлення панування над усіма речами, подолавши третю спокусу в пустелі, небесна сторона повинна відновити панування людини над усім світом творіння, здобувши перемогу в Третій світовій війні.

По-третє, Третя світова війна має відбутися, щоб закласти основу на рівні досконалості для відновлення суверенітету. Це тому, що небесна сторона повинна втілити ідеальний світ згідно з макрокосмічним Принципом, знищивши комуністичний світ і повернувши весь суверенітет Богові через перемогу в Третій світовій війні.

(4) Результат Третьої світової війни з погляду Провидіння Відновлення

Бог спочатку мав намір провадити Свій провидентний шлях відновлення, поставивши Каїна та Авеля в родині Адама. Однак через убивство Каїном Авеля розпочалася гріховна історія людства. Божа праця відокремлення добра від зла для відновлення родини Адама через відшкодування розпочалася на індивідуальному рівні. Після розширення через рівні сім'ї, роду, суспільства, раси та народу вона тепер поширила свої межі до всесвітнього рівня. Бог має намір відновити через відшкодування весь провидентний шлях, який було продовжено аж на три етапи, здобувши перемогу в трьох світових війнах, які є завершальними діями провидіння відновлення.

Спочатку перші людські предки втратили серце й почуття до Бога, бо були впіймані словами спокуси сатани, і через внутрішнє духовне падіння та зовнішнє фізичне падіння вони утвердилися в родоводі сатани. Тому провидіння відновлення буде здійснене, коли всі палі люди будуть відновлені й утвердяться в родоводі Бога, відновивши своє серце й почуття до Бога через Його слова життя та отримавши як духовне, так і фізичне спасіння (пор. Частина II, розд. 2, розд. III, 3.2--363).

Перемога Небесної сторони в цих трьох світових війнах остаточно уможливить здійснення ідеального світу, споконвічно задуманого при творінні, який Бог намагався втілити протягом довгого-довгого періоду історії від часу гріхопадіння людини, цілковито відновивши через відшкодування всі основи провидіння відновлення.