БОЖЕСТВЕННИЙ ПРИНЦИП
ЧАСТИНА II
РОЗДІЛ 3

СТАНОВЛЕННЯ ТА ТРИВАЛІСТЬ КОЖНОГО ЕТАПУ В ІСТОРІЇ ПРОВИДІННЯ

Що таке "епоха провіденційної часової тотожності"? Коли ми вдивляємося в хід людської історії, ми часто виявляємо, що певний історичний курс, подібний до курсу минулої епохи, повторюється в пізніших епохах, хоча може бути деяка різниця в ступені та масштабі. Історики, спостерігаючи такі явища, кажуть, що історія розвивається по спіралі, повторюючи ідентичні моделі. Однак вони ніколи не знають причини. Якщо певний вік є повторенням історичного шляху попереднього віку, той вік називається "віком провіденційної тотожності часів". Причину називання цього віком провіденційної тотожності часів буде пояснено пізніше докладно, але це головно тому, що всі ті явища первісно ґрунтуються на Божому провидінні відновлення через відшкодування.

Чому ж тоді настає епоха провіденційної часової тотожності? Усі факти, що відбуваються в процесі здійснення мети Божого провидіння відновлення, сформували людську історію. Однак, коли певна центральна постать, яка йшла провіденційним шляхом, не виконує свою частину відповідальності, епоха провидіння, зосереджена на цій особі, добігає кінця. Тим не менш, оскільки Боже призначення щодо волі є абсолютним (пор. Частина I, Розд. 6--193), Бог поставив би іншу людину замість попередньої і встановив би нову епоху, щоб через відшкодування відновити основу для прийняття Месії. Оскільки ця нова епоха є епохою відновлення через відшкодування історичного шляху попередньої епохи, той самий шлях історії потрібно повторити, і таким чином формується епоха провіденційної часової тотожності.

Тим часом, особи, відповідальні за провидіння відновлення, повинні горизонтально відновити через відшкодування всі вертикальні умови відшкодування, що належать до попередньої епохи. Тому, у міру того як вертикальні умови відшкодування зростають із продовженням провидіння відновлення, умови відшкодування, які слід встановити горизонтально, стають дедалі важчими. Відповідно, епоха провіденційної часової тотожності також поступово відрізнятиметься за своїм змістом і обсягом. Це причина, чому форми відповідних епох провіденційної часової тотожності не є точно однаковими.

Тим часом, коли ми класифікуємо три етапи періоду росту за типом, етап формування є символічним типом, етап росту є образом типу, а етап досконалості є субстанціальним типом. Тому епохи в провіденційному курсі відновлення, які однаково повторюють ці типи, відтворили подібні типи історії. Тобто, коли ми поділяємо весь період провіденційної історії відновлення з точки зору часової ідентичності за типом, провіденційна епоха для закладення відновлення є епохою символічної часової ідентичності, тоді як провіденційна епоха відновлення є епохою образної часової ідентичності, а провіденційна епоха продовження відновлення є періодом субстанціальної часової ідентичності. Далі ми повинні знати чинники, які формують епоху провіденційної часової ідентичності. Епохи тотожності часів повторюються, оскільки повторюється провидіння відновлення основи для прийняття Месії. Відповідно, ми можемо спочатку перелічити як чинники, що допомагають створити епоху провіденційної тотожності часів, три умови для відновлення основи віри: центральну постать для цієї основи, необхідні умовні об'єкти та математичну тривалість періоду. По-друге, ми можемо перелічити умову відшкодування для усунення падшої природи, щоб відновити основу субстанції.

Періоди провіденційної тотожності часів, сформовані такими чинниками, виявляють такі дві характеристики:

По-перше, провіденційна тотожність часів формується чинником числа років або поколінь, які становлять математичний період відшкодування для відновлення основи віри. Провіденційна історія відновлення була історією Божого провидіння (через людей), яка передбачала неодноразове відновлення через відшкодування основи віри. Цю основу було втрачено, оскільки центральні постаті, відповідальні за провидіння, не змогли виконати свої частини відповідальності. Таким чином, виникла необхідність повторювати провидіння, щоб через відшкодування відновити математичний період віри. Зрештою, епохи провіденційної часової тотожності неодноразово формували ідентичні типи через повторення певних чисел років або поколінь. Мета цієї глави — розглянути питання, що стосуються цього процесу.

По-друге, провіденційна тотожність часів формується чинниками історичних фактів у провидінні, такими як: центральна постать і умовні об'єкти для відновлення основи віри, та умова відшкодування для усунення занепалої природи задля відновлення основи субстанції. Оскільки мета провидіння відновлення полягає у встановленні основи для прийняття Месії, провидіння для відновлення цієї основи має повторюватися, якщо провидіння продовжується.

Тим часом, основа для прийняття Месії може бути встановлена лише шляхом відновлення спочатку основи віри через символічне приношення, а потім основи субстанції через субстанційне приношення. Отже, історія провидіння відновлення була повторенням провидіння відновлення символічного приношення та субстанційного приношення. Тому епоха провіденційної тотожності часу формується навколо історичних фактів у провидінні, які були зусиллями відновити ці два види приношень. Питання щодо цього будуть детально розглянуті в наступному розділі.

РОЗДІЛ II - ФОРМУВАННЯ ЧИСЛА РОКІВ І ПОКОЛІНЬ У ПРОВИДЕНЦІЙНОМУ ВІЦІ ДЛЯ ОСНОВИ ВІДНОВЛЕННЯ

1. ЧОМУ І ЯК ПРОВИДІННЯ ВІДНОВЛЕННЯ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ?

Ми раніше обговорювали той факт, що Боже провидіння відновлення було продовжене від Адама до Ноя, до Авраама, до Мойсея, аж нарешті дійшло до Ісуса. Через невірність людей Ісус помер, не повністю здійснивши Свою мету. Тому провидіння відновлення продовжується до часу Другого Пришестя.

Чому ж тоді провидіння відновлення є тривалим? Це питання можна вирішити лише за допомогою теорії приречення. Згідно з теорією приречення, Божа воля приречена бути здійсненою як абсолют. Тому воля, раз встановлена, повинна зрештою здійснитися. Однак, оскільки здійснення волі через будь-яку особу є відносним, воля здійсниться лише тоді, коли Божа частка відповідальності та людська частка будуть поєднані. Відповідно, коли Божа воля не здійснюється, оскільки людина з місією здійснити волю не виконує свою власну частину відповідальності, Бог поставить іншу людину, в іншому віці, на її місце. Тоді Він буде провадити Своє провидіння здійснення волі неодмінно. Таким чином, провидіння відновлення продовжується.

Далі ми повинні знати, яким чином продовжується провидіння відновлення. Згідно з принципом творення, Бог є істотою числа «три», і все створене за Його образом і подобою являє себе через перебіг у числі три — або в аспекті свого існування, або в русі, або в процесі росту. Отже, щоб здійснити мету творіння, встановивши чотирипозиційну основу та виконуючи круговий рух, вони повинні пройти три точки, виконавши три об'єктивні мети відповідно до триетапної дії початку, поділу та союзу. Тим часом провидіння відновлення мети творіння є провидінням пересотворення через Слово, тому воно може бути продовжене аж до трьох етапів у продовженні провидіння відновлення, згідно з принципом творіння.

У сім'ї Адама, коли «субстанційне приношення» Каїна та Авеля закінчилося невдачею, воля була продовжена тричі, через Ноя до Авраама. Після невдачі Авраама в його «символічному приношенні», воля була продовжена через Ісаака до Якова. Курси відновлення Ханаану з центром на Мойсеєві або Ісусі були продовжені тричі кожен. Ідеал зведення храму, через помилку царя Саула, був продовжений через царя Давида до царя Соломона. Божий ідеал творіння, залишений нездійсненим через Адама, був продовжений тричі, через Ісуса, другого Адама, до часу Другого Пришестя. Одна приказка каже: «Якщо не зроблено з першої спроби, то напевно вдасться з третьої», — таким чином підтверджуючи принцип, знайдений у нашому реальному житті.

2. ВЕРТИКАЛЬНА УМОВА ВІДШКОДУВАННЯ ТА ГОРИЗОНТАЛЬНЕ ВІДНОВЛЕННЯ ЧЕРЕЗ ВІДШКОДУВАННЯ

Центральна постать, відповідальна за волю провидіння відновлення, не може досягти успіху й виконати місію своїх попередників, якщо вона не зможе відновити через відшкодування, у свій час, усі умови відшкодування, які особи, відповідальні за ті самі місії, у провіденційному курсі до цього часу, намагалися встановити. Відповідно, коли ця особа знову не виконає цієї місії, умови відшкодування, які вона не змогла встановити, буде передано наступній особі з цією місією. Ці умови, історично накопичені та доповнені через невдачу осіб, відповідальних за провидіння, у провіденційному курсі відновлення, називаються "вертикальними умовами відшкодування". Коли вони відновлюються через відшкодування, центруючись на тому, хто має конкретну місію, ми називаємо це «горизонтальним відновленням через відшкодування».

Наприклад, щоб Авраам виконав свою місію, він мав би горизонтально відновити через відшкодування всі вертикальні умови відшкодування, які намагалися встановити родини Адама та Ноя. Жертвопринесення Авраама з трьома приношеннями одразу на вівтарі мало на меті горизонтально відновити через відшкодування вертикальні умови відшкодування, які були продовжені через три етапи: Адама, Ноя та Авраама. Отже, три приношення символізували всі умови, які Адам і Ной не змогли встановити і які мав встановити сам Авраам.

Оскільки Яків мав встановити умову відновлення через відшкодування, одразу й горизонтально, вертикальних умов відшкодування за 12 поколінь від Ноя до нього самого, він мав 12 синів і розмножив їх у 12 племен. Так само Ісус також мав відновити через відшкодування, горизонтально й водночас, зосереджуючись на собі, всі вертикальні умови відшкодування, залишені численними пророками, відповідальними за провидіння відновлення впродовж 4000 років провіденційної історії.

Наприклад, Ісус встановив 12 апостолів і 70 учнів, щоб відновити через відшкодування приналежність до шляху Якова, на якому Бог здійснював Свій провидіння, центруючись на 12 синах і 70 родичах, та шляху Мойсея, на якому Бог здійснював Своє провидіння, центруючись на 12 племенах і 70 старійшинах. Знову ж таки, 40 днів посту й молитви Ісуса мали відновити через відшкодування (одразу й горизонтально, зосереджуючись на собі) всі вертикальні умови відшкодування у встановленні 40-денного відокремлення від сатани, необхідного для утвердження основи віри. З цього погляду, особа, відповідальна за провидіння відновлення, постає не лише як індивід, але й як представник усіх святих і пророків, які раніше були на землі з тією самою місією. Водночас він являє собою сукупність історичного плоду всіх їх.

3. ГОРИЗОНТАЛЬНЕ ВІДНОВЛЕННЯ ЧЕРЕЗ ВІДШКОДУВАННЯ, ЗДІЙСНЕНЕ ВЕРТИКАЛЬНО

Далі розглянемо, що таке горизонтальне відновлення через відшкодування, здійснене вертикально. Як уже докладно зазначено в розділі про провидіння відновлення, зосередженому на родині Авраама, випадок Авраама відповідав третьому у провидінні відновлення основи рівня родини для Месії. Відповідно, Авраам перебував тоді за умовою в Принципі виконати волю будь-що. Отже, він мав відновити через відшкодування, одразу й горизонтально, всі вертикальні умови відшкодування, накопичені через невдачу сім’ї Адама та Ноя. Однак Авраам зазнав невдачі у своєму символічному приношенні, і місію довелося продовжити до наступного етапу. Тут Бог мав поставити Авраама, який зазнав невдачі, у становище того, хто досяг успіху, а також мав поставити вертикальне продовження провидіння відновлення у становище, нібито воно було горизонтально відновлене через відшкодування, без жодного продовження. Щоб здійснювати Своє провидіння в такий спосіб, Бог змусив Авраама, Ісаака та Якова встановити умову відшкодування, усіх як одне ціле, зосереджене на волі, хоч вони були трьома різними особами, як обговорювалося в розділі про провидіння відновлення, зосереджене на Авраамі. Таким чином, Авраам, Ісаак і Яків утворили одне ціле, якщо дивитися з погляду волі. Тому успіх Якова був успіхом Ісаака, а також був успіхом Авраама. Отже, хоча воля, зосереджена на Авраамі, була вертикально продовжена до Ісаака, а потім до Якова, вона вважалася горизонтально відновленою через відшкодування, зосереджене на Авраамі, без жодного продовження, коли ми дивимося на це з точки зору волі.

Отже, ми повинні розглядати Авраама, Ісаака та Якова як одну людину, Авраама, зосереджуючись на волі. Внаслідок цього, це було так, ніби воля здійснилася в одному поколінні Авраама. У Біблії (Вих. 3:6), Бог називається "Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.", що вказує на те, що ці три покоління були одним, якщо дивитися з такої точки зору.

Таким чином, коли Авраам не зміг встановити горизонтальну умову відшкодування, центруючись на собі, через свою невдачу в символічному приношенні, Бог, зрештою, поставив цей випадок у становище, ніби вертикальні умови відшкодування, встановлені під час вертикального продовження програми через три покоління Авраама, Ісаака та Якова, були горизонтально відновлені через відшкодування в межах одного покоління, центруючись на Авраамі. Тому це називається «горизонтальне відновлення через відшкодування, здійснене вертикально».

4. МАТЕМАТИЧНИЙ ПЕРІОД ВІДШКОДУВАННЯ ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ ОСНОВИ ВІРИ

У «Вступі» до Частини II ми обговорювали, що для того, щоб центральна постать, яка має встановити віру, відновити основу віри, вона повинна відновити математичний період відшкодування для неї. Розгляньмо тут причину цього.

Форма Бога також є математичною. Тому світ творіння, зосереджений на людині, є субстанціальним об'єктом Бога, з його подвійними сутностями, математично розвиненими. З цієї причини розвиток науки, яка шукає принцип створених речей на горизонтальній площині, можливий лише через математичне дослідження. Перший людський предок, створений таким чином, мав стати субстанційною істотою, математично досконалою, встановивши основу віри, лише після проходження математичного періоду росту. Оскільки світ творіння як такий потрапив під панування Сатани, людина, щоб відновити його, повинна відновити через відшкодування основу віри, встановивши умовні об'єкти, що символізують світ творіння, а потім встановивши математичний період відшкодування, щоб відновити число, захоплене Сатаною. Тоді за яким числом людський предок до гріхопадіння мав спочатку встановити основа віри, і якою математично досконалою субстанційною істотою він мав стати? Згідно з принципом творення, ніщо не може існувати без встановлення основи чотирьох позицій. Відповідно, Адам і Єва, які перебували в періоді незрілості, також продовжували своє існування, встановлюючи основу чотирьох позицій. Тим часом ця чотирипозиційна основа, де кожна позиція проходить три стадії росту, утворюючи загальне число «12», загалом виконала б 12 об'єктивних призначень. Відповідно, період росту, який був періодом для утвердження Адамом основи віри, був воістину періодом завершення числа «12».

Тому, по-перше, перші людські предки, які перебували в періоді незрілості, мали встановити основу віри числом "12". Однак через їхнє падіння це було захоплено сатаною. Тому центральна постать, яка має відновити це через відшкодування в історичному курсі провидіння відновлення, не може встановити основу субстанції, щоб відновити субстанційну істоту, яка досягла досконалості числа "12", якщо вона не може відновити через відшкодування основу віри, встановивши період відшкодування для відновлення числа "12".

Наприклад, 120-річний період, коли Ной будував ковчег, 120-річний період провидіння відновлення Ханаану з центром на Мойсеєві, 120 років від часу покликання Авраама до часу, коли Яків встановив умову, що дозволила йому відновити первородство від Ісава, 120 років Об'єднаного Царства в епосі Старого Заповіту для відновлення через відшкодування попереднього періоду та 120-річний період Християнського Царства в епосі Нового Заповіту є, без винятку, періодами відшкодування для відновлення числа «12».

Далі, Адам і Єва, у своїй незрілості до гріхопадіння, мали завершити чотирипозиційну основу, увійшовши до сфери безпосереднього панування Бога, четвертої стадії, лише після проходження трьох стадій періоду росту. Отже, період росту, в якому вони мали встановити основу віри, був також періодом для завершення числа «4».

Тому перші людські предки, які перебували у своїй незрілості, мали стати субстанційними істотами, що досягли досконалості числа «4», заклавши основу віри через число «4» і здійснивши основу чотирьох позицій. Однак через їхнє падіння це також було захоплене сатаною. Тому центральна постать, яка має відновити це через відшкодування в історичному перебігу провидіння відновлення, не може закласти основу субстанції для відновлення субстанційної істоти, що досягла досконалості числа «4», якщо вона не зможе відновити через відшкодування основу віри, встановивши період відшкодування для відновлення числа «4».

Як уже детально обговорювалося (пор. Частина II, розд. 1, сек. II, 1.2--252), 40-денний суд щодо ковчега Ноя, 40-денний піст Мойсея, 40-денний період розвідування Ханаану, 40-денний піст і 40-денне воскресіння Ісуса — усі ці періоди були періодами відшкодування для відновлення числа «4», щоб відновити основу віри.

Знову ж таки, період росту є також періодом для вдосконалення числа «21». Тому перші людські предки в їхній незрілості мали стати субстанціальними істотами, які вдосконалили число 21, заклавши основу віри через число 21 і таким чином здійснивши мету творення. Однак через їхнє падіння це також було захоплене сатаною. Отже, центральна постать, яка має відновити це через відшкодування в історичному перебігу провидіння відновлення, не може закласти основу субстанції для відновлення субстанційної істоти, що досягла числа 21, якщо вона не зможе відновити через відшкодування основу віри, встановивши період відшкодування для відновлення числа «21».

Тож розгляньмо, чому період зростання стає періодом довершення числа «21». Щоб зрозуміти значення числа «21», ми повинні спершу збагнути значущість у Принципі чисел «3», «4» і «7». Бог, Який є суб'єктивною істотою з поєднаними (і довершеними) подвійними сутнісними властивостями, є істотою числа «3». Довершення творіння означає встановити чотири позиції, ставши одним тілом із Богом. Отже, щоб окрема людина могла стати досконалою, вона повинна встановити основу чотирьох позицій, утворивши трійцю зі своїм розумом і тілом, поєднаними в гармонії, з Богом у центрі. Так само, щоб подружжя могло стати досконалим, воно повинно встановити основу чотирьох позицій, утворивши трійцю з чоловіком і жінкою, об'єднаними з Богом у центрі. І, щоб світ творіння був досконалим, усі речі повинні встановити чотирипозиційну основу, утворивши трійцю з людьми та всіма речами, об'єднаними в гармонії, зосередженими на Бозі. Також, для того щоб створені речі встановили чотирипозиційну основу, ставши єдиними зосередженими на Бозі, вони мають пройти три етапи росту, таким чином виконуючи три об'єктивні призначення. З цієї причини, ми називаємо число «3» або «небесним числом», або «числом досконалості».

Отже, коли суб'єкт і об'єкт утворюють трійцю, стаючи одним гармонійним об'єднаним тілом із центром на Бозі, індивідуальне тіло тоді визначає своє положення як творіння, наділене чотирма напрямками — північ, південь, схід і захід, — встановлюючи основу чотирьох позицій. У цьому сенсі ми називаємо число "4" "земним числом".

Отже, коли творіння встановлює чотирипозиційну основу, проходячи через період зростання трьох стадій, і вдосконалюється як істота з природою в часі й просторі, воно стає субстанційною істотою, яка вдосконалила число «7», суму небесного числа та земного числа. Ось чому весь період творення неба й землі став 7 днями. Коли ми бачимо весь період творення як один період, він стає періодом для вдосконалення числа «7». Отже, ми можемо розглядати певний період для будь-чого, щоб бути досконалим, як період для досконалості числа "7". Таким чином, якщо ми розглядаємо три етапи (формування, зростання та досконалість), що утворюють період зростання, кожен як окремий період, кожен період стане періодом для досконалості числа "7". Тоді ми можемо зрозуміти, що весь період також є періодом для досконалості числа "21".

Наведені нижче приклади ілюструють період відшкодування числа «21», який встановили центральні постаті для основи віри. Під час потопу за днів Ноя Бог звелів Ноєві тричі випустити голубів, щоб провістити Своє провидіння трьох етапів. Зробивши кожен проміжок часу по 7 днів, увесь період, розглянутий з погляду волі, становив 21 день (Бут. 7:4, 8:10, 8:12). Коли Яків встановлював провіденційний період входження до Харану й повернення знову до Ханаану, щоб встановити курс відновлення Ханаану на родинному рівні, йому також було потрібно 21 рік, тобто тричі по сім років. Крім того, для періоду відновлення через відшкодування Яковових 21 року, період полону ізраїльтян у Вавилоні та їхнього повернення охоплював 210 років. Період полону пап і повернення також тривав 210 років.

Період росту також є періодом для досконалення числа «40». Тому, по-четверте, перші людські предки в їхній незрілості до гріхопадіння мали стати субстанціальними істотами, які вдосконалили число «40», заклавши основу віри через число «40», і таким чином здійснивши мету творіння. Однак це було захоплено сатаною через їхнє гріхопадіння. Отже, центральна постать, щоб відновити це через відшкодування, не могла встановити основу субстанції, щоб відновити субстанційну істоту, яка досягла числа «40», якщо вона не могла відновити через відшкодування основу віри, встановивши період відшкодування для відновлення числа «40».

Тож розгляньмо, чому період зростання стає періодом довершення числа «40». Перш ніж ми зможемо це зрозуміти, ми повинні спершу збагнути значення числа «10». Якщо ми поділимо три етапи періоду зростання на три етапи кожен, це дасть загалом дев'ять етапів. Основа числа «9» у Принципі полягає тут. До речі, речі творіння, які були розділені як Божа субстанціальна об'єктність через математичний розвиток Його невидимих двоїстих сутностей, можуть виконати мету творіння лише тоді, коли вони стануть одним тілом із Богом, повернувшись у сферу Божого безпосереднього панування, десяту стадію, після проходження через дев'ять стадій періоду росту. Тому ми називаємо число "10" "числом повернення". Бог поставив Ноя через десять поколінь після Адама, щоб встановити період відшкодування для відновлення числа «10», аби він знову повернувся до Бога.

Тим часом, чотирипозиційна основа, зосереджена на Адамі та Єві, стала б основою, яка вдосконалила число «40», оскільки кожна позиція проходила б через «10» етапів періоду росту і таким чином завершувала математичний період росту числа «40» загалом. Отже, період росту є також періодом удосконалення числа «40».

Деякі приклади періоду відшкодування числа «40», встановленого для відновлення цієї основи в історичному перебігу провидіння відновлення, є такі: 40-денний період від часу, коли ковчег Ноя зупинився на горі Арарат, до того як він випустив голубів; 40 років Мойсея в палаці фараона; його 40 років у пустелі Мадіамській; 40 років у пустелі для всенародного відновлення Ханаану, і так далі.

Тут ми можемо зрозуміти, що число «40» у провіденційному курсі відновлення через відшкодування має два види характеру. Одне — це число «40», де число «10», яке є числом повернення, помножене на число «4», яке падша людина повинна відновити через відшкодування. Інше — це число «40», щоб відшкодувати те, що Адам до падіння мав встановити, як було проголошено раніше.

Тим часом, 40 років у пустелі для відновлення Ханаану на національному рівні були періодом, щоб через відшкодування відновити 40 років Мойсея в палаці фараона та інші його 40 років у пустелі Мідіян. Водночас це також був період, щоб через відшкодування відновити 40-денне вивідування та 40-денний піст Мойсея. Відповідно, цей 40-річний період, як обговорювалося вище, мав через відшкодування відновити обидва числа «40» різного характеру одночасно. Це явище відбувається, коли центральна постать, покликана встановити основа віри горизонтально, одночасно відновлює через відшкодування всі вертикальні умови відшкодування. А також коли провидіння відновлення через відшкодування числа «400» або числа «4 000» діє за правилом множення на кратне числа «10». 400 років від Ноя до Авраама, 400-річне рабство в Єгипті та 4 000 років від Адама до Ісуса є такими прикладами.

Відповідно до того, що ми обговорювали раніше, підсумуймо, який саме математичний період відшкодування має бути встановлений, щоб центральна постать у провидінні відновлення могла відновити основу віри. Перші людські предки мали здійснити мету творіння, встановивши основу віри згідно з числами «12», «4», «21» і «40» та ставши субстанціальними істотами, які вдосконалили ці числа. Однак через їхнє падіння все це було захоплене сатаною. Тому центральна постать, яка має відновити це через відшкодування в історичному перебігу провидіння відновлення, не може встановити основу субстанції для відновлення субстанційної істоти, яка досконало втілила всі ці числа, відновивши основу віри, якщо вона не встановить математичний період відшкодування для відновлення чисел "12", "4", "21" і "40".

5. ПЕРІОД ЧАСОВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ, ЩО ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ЧИСЛІ ПОКОЛІНЬ

Бог обрав Ноя через 10 поколінь (1600 років) після Адама і встановив його як центральну постать для відновлення основи віри. Ми повинні зрозуміти значення «1600 років» і «10 поколінь» як періоду відшкодування для відновлення певних чисел.

Ми раніше обговорювали, що число «10» є «числом повернення», і що період зростання також є періодом для досконалості числа «10». Тому перші людські предки мали стати субстанційними істотами, які вдосконалили число «10», пройшовши через період для досконалості числа «10» через виконання своїх власних частин відповідальності. Однак через їхнє падіння все це було захоплене сатаною. Отже, щоб здійснити Своє провидіння відновлення для субстанційної істоти, яка досягла числа «10» — числа, яке дає людині змогу повернутися до Бога, — Бог мав зробити так, щоб центральна постать встановила період відшкодування для відновлення числа «10». Щоб людина встановила цей період відшкодування для відновлення числа «10», Бог покликав Ноя через десять поколінь після Адама і поставив його центральною постаттю Свого провидіння відновлення.

Ми раніше обговорювали, що перші людські предки могли стати субстанційними істотами, які досягли досконалого числа "40", лише пройшовши весь період росту, який слугував умовою для досконалості числа "40". До речі, падша людина не може бути встановлена як центральна фігура для відновлення субстанційної істоти, що досягла числа «40», якщо вона, встановлюючи основу чотирьох позицій, не встановить період відшкодування для відновлення числа «40», який мав встановити Адам. Отже, кожна позиція основи чотирьох позицій повинна встановити період відшкодування для відновлення числа «40». Отже, всі вони повинні стати періодом відшкодування для відновлення числа «160», і оскільки це має бути встановлено протягом 10 поколінь як число повернення, усі вони повинні бути періодом відшкодування для відновлення числа «1600». Саме тому, що пала людина мала встановити такий період відшкодування для відновлення числа «1600», Бог обрав Ноя через 1600 років--що були «10» поколіннями--після Адама.

Після того як Його провидіння відновлення, зосереджене на родині Ноя, зазнало невдачі, Бог знову обрав Авраама через "400" років, що становило "10" поколінь, і встановив його як центральну постать для Свого провидіння відновлення. Отже, період від Ноя до Авраама був періодом тотожності часу, щоб через відшкодування відновити період від Адама до Ноя, зосереджуючись на числі поколінь.

Ми вже обговорювали, як цей період став «400» роками (пор. Частина I, розд. 1, сек. III, 1--41). Бог звелів Ною встановити 40-денний період суду, щоб здійснити всю мету математичного відновлення через відшкодування за 1600 років або десять поколінь. Однак цей 40-денний період суду був захоплений сатаною через помилку Хама. Тому Бог був змушений знову звеліти центральній постаті, відповідальній за Його провидіння відновлення, встановити період відшкодування, щоб відновити це. Оскільки Бог працював над відновленням періоду відшкодування для відновлення числа "160" у кожному поколінні після Адама, продовжуючи його протягом десяти поколінь аж до Ноя, Він також мав встановити, як період відшкодування для відновлення числа суду "40", кожне з десяти поколінь від Ноя до Авраама, які утворювали період, ідентичний попередньому.

Однак, оскільки Він не міг встановити період відшкодування за одне покоління лише 40 днями, Бог змусив Свій народ встановити період відшкодування за одне покоління 40 роками, щоб відшкодувати невдачу в 40-денному суді 40-річним періодом, згідно із законом відшкодування. Це було подібно до відновлення ізраїльтян через відшкодування їхньої невдачі в 40 днях розвідки 40-річним періодом блукання в пустелі (Чис. 14:34). Оскільки Боже провидіння, за яким народ мав встановити одне покоління протягом 40 років, тривало 10 поколінь, для всього періоду відшкодування знадобилося 400 років.

6. ПРОВИДЕНЦІЙНИЙ ПЕРІОД ГОРИЗОНТАЛЬНОГО ВІДНОВЛЕННЯ ЧЕРЕЗ ВІДШКОДУВАННЯ, ЗДІЙСНЕНОГО ВЕРТИКАЛЬНО

Як уже було з’ясовано вище, центральна постать, відповідальна за провидіння відновлення, повинна горизонтально відновити через відшкодування всі вертикальні умови відшкодування. Тому чим довше триває провіденційна історія, тим важчими стають горизонтальні умови відшкодування, які має встановити людина пізнішого покоління, відповідальна за провидіння відновлення.

У провидінні відновлення, зосередженому на сім'ї Адама, Бог започаткував Своє провидіння відновлення вперше. Природно, вертикальної умови відшкодування ще не існувало. Відповідно, вони могли встановити основу для прийняття Месії дуже просто, через принесення Каїном і Авелем символічних жертв, і через принесення Каїном субстанційних жертв шляхом встановлення умови відшкодування для усунення занепалої природи в послуху Авелю. Отже, вони могли також відновити математичний період відшкодування, щоб відновити основу віри, через період принесення символічних жертв і субстанціальних жертв. Оскільки математичні періоди відшкодування залишалися як вертикальна умова відшкодування, внаслідок продовження періоду провидіння відновлення через невдачу приношень у родині Адама, центральна постать, яка мала встановити віру після Адама, повинна була встановити математичний період відшкодування, щоб відновити числа «12», «4», «21» і «40», аби відновити основу віри.

Відповідно, Ной перебував у становищі, щоб горизонтально відновити через відшкодування ту умову відшкодування. Тому для математичного періоду відшкодування, щоб відновити основу віри, він мав встановити такі періоди: 120 років як період побудови ковчега, 40 днів як період суду потопом, 21-денний період (тричі по сім днів), який він встановив, щоб випускати голубів (Бут. 7:4, 8:10, 8:12), і 40-денний період від часу, коли ковчег зупинився на горі Арарат, до того як він випустив голубів (Бут. 8:8-12).

Через невдачу Хама ці математичні періоди відшкодування, встановлені Ноєм, знову були захоплені сатаною, залишаючись таким чином вертикальними умовами відшкодування. Тому Авраам мав відновити той період через відшкодування, горизонтально й одразу, через символічне приношення. Однак Авраам також зазнав невдачі в символічному приношенні й не зміг відновити ті періоди через відшкодування. Отже, щоб відновити цей період як горизонтальний період відшкодування, здійснюваний вертикально, Бог знову мав встановити період відшкодування, що відповідає кожному числу "12", "4", "21" і "40", поширивши виконання Своєї волі на Ісака та Якова.

Провидіння відновлення, зосереджене на Авраамі, перелічує таке: 120 років від часу, коли Авраам вийшов із Харану, до часу, коли Яків забрав первородство від Ісава; 40 років після цього, до того як Яків був благословенний Ісааком із первородством, а потім знову Богом на його шляху до Харану (Бут. 28: 10-14); 21 рік після цього, до часу, коли він повернувся до Ханаану зі своїми дружинами, дітьми та своїм багатством, завершивши свою тяжку працю в Харане (Бут. 31:41); і 40 років від повернення Якова до Ханаану, до його входу в Єгипет, щоб відвідати Йосипа, який був проданий. Усі вони були горизонтальними періодами відшкодування, здійсненими вертикально, щоб відновити основу віри. У такий спосіб було визначено тривалість періоду горизонтального відновлення через відшкодування, здійсненого вертикально.

РОЗДІЛ III - СТАНОВЛЕННЯ ТА ТРИВАЛІСТЬ КОЖНОГО ПЕРІОДУ В ПРОВИДЕНЦІЙНОМУ ВІЦІ ВІДНОВЛЕННЯ

Провіденційний вік відновлення — це вік відновлення через відшкодування, як образ часо-ідентичності, провіденційний вік для основи відновлення, який є віком символічної часо-ідентичності. Тепер розгляньмо формування та тривалість кожного періоду.

1. ЧОТИРИСТАЛІТНІЙ ПЕРІОД РАБСТВА В ЄГИПТІ

Ной заклав основу віри на основі відокремлення від сатани через 40-денний суд. Ця основа була анульована через невдачу Хама, і Бог, щоб поставити Авраама в те саме становище, наказав йому принести символічні жертви на основі відновлення через відшкодування 400 років. Однак через невдачу Авраама в приношенні основа знову була захоплена сатаною. Отже, Бог змусив ізраїльтян пройти 400-річне рабство в Єгипті для відокремлення від сатани знову, щоб відновити 400-річну основу, захоплену сатаною (Бут. 15:13). Цей період ми називаємо «періодом рабства в Єгипті» (пор. Частина II, Розд. 1, Секц. III, 1--262). Цей період був тим, у якому потрібно було відновити через відшкодування, за образом часової тотожності, 1600 років від Адама до Ноя, з періоду символічної часової тотожності.

2. ЧОТИРИСТАРІЧНИЙ ПЕРІОД СУДДІВ

У Першій книзі Царів (6:1) сказано:

У чотириста вісімдесятому році після виходу народу Ізраїля з єгипетського краю, у четвертий рік царювання Соломона над Ізраїлем, у місяці Зів, що є другим місяцем, він почав будувати дім Господа.

Коли ми бачимо, що четвертий рік царя Соломона після 40-річного правління царя Саула та 40-річного правління царя Давида названо 480-м роком після виходу народу Ізраїлю з землі Єгипетської, ми можемо зрозуміти, що минув приблизно 400-річний період від повернення ізраїльтян з Єгипту до Ханаану до часу, коли цар Саул зійшов на престол. Цей період ми називаємо «періодом Суддів».

Ізраїльтяни, зосереджені на Мойсеєві, мали стати на основі відокремлення від сатани через 400-річне рабство в Єгипті, щоб відновити на національному рівні становище Авраама, яке було встановлено на основі відокремлення від сатани через 400 років від Ноя. Але через невірність ізраїльтян, які повернулися до Ханаану, зосередившись на Ісусі Навині замість Мойсея, ця основа знову була захоплена сатаною. Через це ізраїльтянам довелося знову відокремитися від сатани, щоб вони могли знову відновити через відшкодування основу 400-річного рабства в Єгипті, яке було захоплене сатаною. Період, встановлений знову з цієї причини, був 400 років періоду Суддів, від повернення ізраїльтян до Ханаану до часу, коли цар Саул був зведений на престол.

Цей період міг відновити через відшкодування, як образну тотожність часу, 400-річний період від Ноя до Авраама.

3. СТОДВАДЦЯТИРІЧНИЙ ПЕРІОД ОБ'ЄДНАНОГО КОРОЛІВСТВА

З розвитком провіденційного віку відновлення, щоб через відшкодування відновити провіденційний вік для основи відновлення, Авраам, який розпочав цей провіденційний шлях, перебував у становищі Адама, тоді як Мойсей був у становищі Ноя, а цар Саул — у становищі Авраама. Авраам був тією особою, яка мала завершити провіденційний період для основи відновлення, і водночас був тією особою, яка мала розпочати провіденційний період відновлення. Тому Авраам мав спершу встановити основу на рівні сім’ї, щоб прийняти Месію, і на цьому він мав встановити загальнонаціональну основу, щоб прийняти Месію. Так само як Бог мав будь-що здійснити основу на рівні сім’ї для прийняття Месії за часів Авраама, бо це була Його третя спроба, Він тепер мав будь-що здійснити Свій провидентний задум, щоб встановити загальнонаціональну основу для Месії за часів царя Саула, бо це також була Його третя спроба.

Авраам не усвідомив цієї волі, оскільки він зазнав невдачі у своїй спробі горизонтально відновити через відшкодування, зосереджуючись на символічній жертві, періоди 120 років, 400 днів, 21 день і 40 днів, які були математичними періодами відшкодування для відновлення основи віри, встановленими за часів Ноя. Тепер, щоб відновити їх як горизонтальний період відшкодування, здійснений вертикально, Авраам знову встановив 120 років, 40 років, 21 рік і 40 років. Так само, цар Саул, який у всенародному масштабі відновив через відшкодування становище Авраама, також намагався відновити горизонтально через відшкодування, зводячи храм і центруючись на ньому, періоди у 120 років (життя Мойсея складалося з трьох 40-річних періодів), 40 днів (період посту), 21 день (період першого всенародного відновлення Ханаану) та 40 років (період у пустелі), які були математичними періодами відшкодування для відновлення основи віри часів Мойсея.

Однак цар Саул також впав у невір'я, тим самим не змігши виконати цю волю (1 Сам. 15:11-23). Щоб відновити ті періоди як горизонтальний період відшкодування, здійснений вертикально, як за часів Авраама, Бог встановив 120 років періоду Об'єднаного Царства, 400-річний період Розділених Царств Півночі й Півдня, 210-річний період полону ізраїльтян та повернення, і 400-річний період підготовки до приходу Месії, щоб нарешті прийняти Месію.

Отже, період Об’єднаного Королівства був періодом, щоб через відшкодування відновити ті 120 років, протягом яких Мойсей тричі встановлював основу віри для всенародного відновлення Ханаану.

Розгляньмо це конкретніше. Після того як ізраїльтяни, очолювані Мойсеєм, стали на основі відокремлення від сатани через 400-річне рабство в Єгипті, Мойсей встановив основу віри своїм 40-річним життям у фараоновому палаці. Тоді він спробував повести ізраїльтян до Ханаану, щоб звести святий храм. Але через невір'я ізраїльтян цей шлях було продовжено до 40 років Мойсея в пустелі Мадіамській, а потім до 40-річного періоду блукання в пустелі.

Так само, після того як ізраїльтяни утвердилися на основі відновлення 400 років рабства в Єгипті через 400 років суддів, цар Саул мав закласти основу віри, відновивши своїм 40-річним правлінням 40-річне життя Мойсея у фараоновому палаці; тоді він мав звести храм. Однак цар Саул упав у невір'я (1 Сам. 15:11-23), і, як за часів Мойсея, воля щодо зведення храму була продовжена до 40 років царя Давида і ще до 40 років царя Соломона, утворивши таким чином 120-річний період Об'єднаного Царства.

Цей період був періодом відновлення через відшкодування, як образ часової тотожності, 120 років від часу виходу Авраама з Харану до того, як Яків забрав первородство в Ісава. Відповідно, так само як воля для Авраама була продовжена до Ісаака, а потім до Якова, коли вона була реалізована, ідеал храму царя Саула також був продовжений до царя Давида, а потім до царя Соломона, коли він нарешті був виконаний.

4. ЧОТИРИСТАРІЧНИЙ ПЕРІОД РОЗДІЛЕНИХ ЦАРСТВ ПІВНОЧІ ТА ПІВДНЯ

Цар Саул намагався горизонтально відновити через відшкодування 40-денний піст Мойсея для відновлення слів, шляхом реалізації ідеалу зведення храму протягом періоду свого 40-річного правління.

Однак через його невір'я цей період довелося відновити як горизонтальний період відшкодування, здійснений вертикально. Це було провидіння, що стояло за 400-річним періодом розділених царств Північного Ізраїлю та Південної Юдеї, який тривав доти, доки ізраїльтяни не потрапили в полон до Вавилону.

Цей період міг відновити через відшкодування, як образну часову тотожність, 40-річний період від часу, коли Яків встановив умову для отримання права первородства від Ісава за допомогою хліба й сочевичної юшки, аж до того, як він знову отримав благословення від Ісаака та від Бога (Бут. 28:13) і ввійшов до Харану.

5. ДВОХСОТДЕСЯТИРІЧНИЙ ПЕРІОД ПОЛОНУ ТА ПОВЕРНЕННЯ ЄВРЕЙСЬКОГО НАРОДУ

Північне царство Ізраїлю через невір'я народу було взято в полон Ассирією. Після цього Південне царство Юдеї через своє невір'я також було взято в полон Навуходоносором, царем Вавилонії. Провівши 70 років у полоні у Вавилоні, вони нарешті були звільнені царським указом Кіра, царя Персії, після падіння Вавилону під владу Персії. Єврейський народ згодом повернувся до Єрусалиму, і Неемія, очоливши решту юдеїв, повернувся й знову відбудував мури. Потім вони вступили в період підготовки до прийняття Месії, зосереджений на пророкові Малахії, згідно з пророцтвом Малахії (Мал. 4:5). Це був 210-й рік від їхнього полону у Вавилоні та близько 140-го року від часу їхнього визволення. Сума цих періодів відома як «період полону та повернення єврейського народу».

Здійснюючи ідеал храму, цар Саул намагався горизонтально відновити через відшкодування 21-денний період, протягом якого Мойсей вперше намагався повести ізраїльтян до Ханаану. Однак, оскільки він зазнав невдачі через своє невір'я, виник 210-річний період полону єврейського народу та його повернення, щоб відновити цей період як горизонтальний період відшкодування, здійснений вертикально.

Тим часом, цей період був тим, у якому стало можливим відновити через відшкодування, як образ часової тотожності, 21-річний період Якова в Харані (Бут. 31:41). Перші 7 років Яків провів, щоб узяти Лію, другі 7 років, щоб узяти Рахіль, а треті 7 років відтоді до часу, коли він повернувся до Ханаану.

6. ЧОТИРИСТОЛІТНІЙ ПЕРІОД ПІДГОТОВКИ ДО ПРИХОДУ МЕСІЇ

Єврейський народ, повернувшись до Ханаану, своєї батьківщини, відбудував храми та мури і таким чином постав як нація, щоб прийняти Месію згідно з пророцтвом пророка Малахії. 400-річний період від того часу до народження Ісуса ми називаємо «періодом підготовки до приходу Месії».

Цар Саул намагався горизонтально відновити через відшкодування 40-річний період у пустелі, який ізраїльтяни, зосереджені на Мойсеєві, провели у своєму третьому курсі відновлення до Ханаану, здійснивши свою ідею храму. Але через його невір'я це знову закінчилося невдачею, і було встановлено 400-річний період підготовки до приходу Месії, щоб відновити цей період як горизонтальний період відшкодування, здійснений вертикально.

Цей період знову був тим, у якому слід було відновити через відшкодування, як образ часової тотожності, 40-річний період від повернення Jacob з Haran до Canaan до його візиту до Єгипту, щоб зустріти Joseph, якого продали його брати.

РОЗДІЛ IV - СТАНОВЛЕННЯ ТА ТРИВАЛІСТЬ КОЖНОГО ПЕРІОДУ В ПРОВИДЕНЦІЙНОМУ ВІЦІ ПРОДОВЖЕННЯ ВІДНОВЛЕННЯ

Провіденційний вік продовження відновлення — це той, у якому можливо відновити через відшкодування, як субстанційну часову ідентичність, провіденційний вік відновлення, який є віком образної часової ідентичності. Тому в цьому віці кожна одиниця часу та її тривалість, що формують провіденційний вік відновлення, відновлюються через відшкодування.

1. ЧОТИРИСТОЛІТНІЙ ПЕРІОД ПЕРЕСЛІДУВАНЬ РИМСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ

Ісус прийшов, щоб здійснити волю для Авраама, батька віри. Ми знаємо, що ізраїльтяни відокремили себе від сатани через свої 400 років рабства в Єгипті, щоб відновити через відшкодування, на загальнонаціональній основі, основу віри, яку Авраам не зміг встановити через свою помилку в символічному приношенні.

Так само християни мали перетерпіти період, подібний до періоду рабства в Єгипті, щоб через відшкодування відновити основу віри, яка залишилася незавершеною через те, що єврейський народ не зміг принести Ісуса як живу жертву. Це була причина 400-річного періоду переслідувань з боку Римської імперії. У 313 році н. е. після жорстоких переслідувань з боку Римської імперії імператор Костянтин публічно визнав християнство. У 392 році н. е. Феодосій I проголосив християнство державною релігією. Отже, цей період був тим, у якому слід було відновити через відшкодування, як субстанційну часову ідентичність, 400-річний період рабства ізраїльтян у Єгипті з періоду образної часової ідентичності.

2. ЧОТИРИСТОЛІТНІЙ ПЕРІОД ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ ЗА ПАТРІАРХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Період суддів тривалістю 400 років відбувався в періоді провидіння відновлення, періоді образної тотожності часів. Протягом цього періоду народ Ізраїлю управлявся суддями. Тому протягом провіденційного віку для продовження відновлення, періоду субстанціальної тотожності часів, також мав відбутися період, у якому потрібно було відновити через відшкодування цей 400-річний період суддів. Це фактично був 400-річний період християнських церков за патріархальної системи, у якій народ вели Патріархи, що відповідали Суддям. Він тривав від часу, коли християнство було публічно визнане Римською імперією як національна релігія, до часу сходження на престол імператора Charlemagne у 800 році н. е. Отже, цей період був тим, у якому слід було відновити через відшкодування, як субстанційну часову тотожність, 400-річний період Суддів із періоду образної часової тотожності.

3. СТОДВАДЦЯТИРІЧНИЙ ПЕРІОД ХРИСТИЯНСЬКОГО ЦАРСТВА

У провіденційному віці відновлення народ Ізраїлю вперше встановив царство, очолюване царем Саулом. Після цього вони утворили період Об'єднаного Царства, що тривав 120 років від царя Саула через царя Давида і царя Соломона. Відповідно, щоб відновити цей вік через відшкодування, виник період Християнського Царства. Він охоплював 120 років від сходження на престол імператора Карла Великого у 800 році н. е. до припинення його королівської спадщини, коли Генріха I було обрано королем Німеччини у 919 році н. е. Отже, цей період був тим, що відновив через відшкодування, як субстанційну часову ідентичність, 120-річний період Об'єднаного Королівства з періоду образної часової ідентичності.

4. ЧОТИРИСТАРІЧНИЙ ПЕРІОД РОЗДІЛЕНИХ ЦАРСТВ СХОДУ І ЗАХОДУ

У періоді Об'єднаного Царства в періоді провидіння відновлення святий храм не зміг устояти згідно з волею Бога. Зрештою царство розділилося на Північне та Південне, поклавши початок 400-річному періоду розділених царств. Тому в провіденційному віці для продовження відновлення також мав відбутися період, щоб відновити цей період через відшкодування.

Це був 400-річний період розділених королівств Сходу і Заходу, який тривав від часу, коли завершився період християнського королівства, до переїзду Ватикану до Авіньйона на півдні Франції у 1309 році. Спочатку християнське королівство було розділене на три королівства: Східних франків, Західних франків та Італії. Але, оскільки Італія перебувала під владою Східних франків, які успадкували Священну Римську імперію, королівство фактично було розділене на два королівства — Східне і Західне. Тому цей період слугував для відновлення через відшкодування, як субстанційна тотожність часу, 400-річного періоду розділених королівств Півночі і Півдня з періоду образної тотожності часу.

5. ДВОХСОТДЕСЯТИРІЧНИЙ ПЕРІОД ПАПСЬКОГО ПОЛОНУ ТА ПОВЕРНЕННЯ

У період розділених царств Півночі й Півдня ідолопоклонницьке Північне царство Ізраїль було знищене Ассирією, а Південне царство Юдея також упало в безвір'я й не змогло відновити ідеал храму. Тому минуло 210 років від часу, коли юдеїв було взято в полон у Вавилон, сатанинський світ, до того, як вони знову встановили храм після свого повернення. Отже, щоб відновити цей період через відшкодування, виник 210-річний період папського полону та повернення. Він тривав від часу, коли Папа Климент V у 1309 році переніс Святий Престол з Риму до Авіньйона на півдні Франції, аж до повернення пап до Риму і згодом до релігійної революції 1517 року. Отже, цей період служив для відновлення через відшкодування, як субстанційну часову тотожність, 210-річного періоду єврейського полону та їхнього повернення, з періоду образної часової тотожності.

6. ЧОТИРИСТАЛІТНІЙ ПЕРІОД ПІДГОТОВКИ ДО ДРУГОГО ПРИШЕСТЯ МЕСІЇ

Єврейський народ, який повернувся до Єрусалима після свого визволення з вавилонського полону, піднявся до дії за оновлення політики й релігії, зосереджуючись на Малахії, пророкові. Згідно з його пророцтвом (Мал 4:5), вони почали готуватися, щоб прийняти Месію; і, після 400-річного періоду, вони нарешті прийняли Месію.

Тому, щоб відновити цей період через відшкодування, навіть у провіденційному віці продовження відновлення мав бути 400-річний період, від часу, коли в 1517 році вибухнула релігійна революція з центром на Лютері після того, як Папа повернувся до Риму зі свого ув'язнення в Авіньйоні, перш ніж ми зможемо взагалі прийняти Господа Другого Пришестя. Цей період є періодом підготовки до Другого Пришестя Месії. Тому цей період слугує для відновлення через відшкодування, як субстанціальна тотожність часу, 400-річного періоду підготовки до приходу Месії, з періоду образної тотожності часу.

Діаграма