БОЖЕСТВЕННИЙ ПРИНЦИП
ЧАСТИНА II
РОЗДІЛ 2

ПРОВИДІННЯ ВІДНОВЛЕННЯ, ЗОСЕРЕДЖЕНЕ НА МОЙСЕЄВІ ТА ІСУСІ

РОЗДІЛ I - ЗРАЗОК ДЛЯ ПІДКОРЕННЯ САТАНИ

У провидінні відновлення, зосередженому на родині Ісаака, весь шлях Якова був взірцем для шляху Мойсея, а також взірцем для майбутнього субстанціального шляху Ісуса. Цей взірець також визначив шлях для ізраїльтян і всього людства, які мали підкорити сатану, щоб здійснити мету провидіння відновлення.

1. ЧОМУ БОГ УСТАНОВИВ ШЛЯХ ЯКОВА ТА ШЛЯХ МОЙСЕЯ ЯК ЗРАЗОК ДЛЯ ШЛЯХУ ІСУСА

Мета провидіння відновлення має бути здійснена врешті-решт через те, що людина стане здатною природно підкорити Сатану й володарювати над ним завдяки виконанню власної частки відповідальності. Ісус прийшов із місією Месії як досконалий людський предок, щоб прокласти остаточний шлях для підкорення Сатани й щоб усі святі пішли цим шляхом.

Сатана, який не підкорився і не здався навіть Богові, аж ніяк не підкорився б і не здався Ісусу як людському предку, тим більше не здався б святим. Тому Бог, беручи на Себе відповідальність за Принципом за те, що створив людей, встановив символічний шлях, щоб підкорити Сатану через взірець Якова.

Мойсей міг підкорити сатану, пройшовши курс «образу» за взірцем курсу Якова, бо Бог через Якова провістив типовий курс підкорення сатани. Ісус так само міг підкорити сатану, пройшовши субстанціальний курс за взірцем курсу Мойсея, адже Мойсей пройшов курс, показаний Яковом. Усі святі також могли підкорити й панувати над сатаною, пройшовши той самий курс.

Коли Мойсей сказав, що Бог підніме пророка, подібного до нього (Дії 3:22), він мав на увазі, що Ісус мав пройти провіденційний шлях відновлення Ханаану на всесвітньому рівні, використовуючи шлях Мойсея як взірець. Біблія каже: «Син нічого не може робити від Себе, якщо не побачить того, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить» (Ів. 5:19). Біблійний сенс полягає в тому, що Ісус проходив той самий шлях, який Бог відкрив через Мойсея. Таким чином, Мойсей став взірцем для подальших дій Ісуса (Дії 3:22).

2. ШЛЯХ МОЙСЕЯ ТА ШЛЯХ ІСУСА ЗА ВЗІРЦЕМ ШЛЯХУ ЯКОВА

Курс Якова дозволив йому підкорити сатану. Курс підкорення сатани потрібно проходити у спосіб, зворотний до того, яким сатана вторгся. Тепер розгляньмо курс Мойсея та курс Ісуса, які вони пройшли, взявши курс Якова за взірець.

(1) Людина первісно мала б дотримуватися Божої заповіді не їсти плоду, навіть ризикуючи своїм життям. Через те що вона не подолала спокусу, запропоновану архангелом, вона впала. Для того щоб Яків завершив відновлення Ханаану на сімейному рівні, відновивши основу для прийняття Месії, коли він повернувся до Ханаану зі своєю сім'єю та майном із Харану, він мав здобути перемогу через випробування в боротьбі проти сатани, ризикуючи своїм життям. щоб подолати таке випробування, Яків боровся з ангелом у броду Яббок. Перемігши ангела, він отримав ім'я Ізраїль (Бут. 32:25-28). Бог випробував Якова, поставивши ангела на позицію сатани. Мета полягала не в тому, щоб загнати Якова в нещастя. Божа мета випробування полягала в тому, щоб утвердити Якова як володаря відновлення на рівні сім'ї, змусивши його встановити позицію Авеля своєю перемогою в боротьбі за відновлення панування над ангелом. Ангельський світ також мав бути відновлений через дію ангела, який відігравав головну роль у випробуванні.

У випадку Мойсея, щоб він став володарем відновлення Ханаану на національному рівні, повертаючись до Ханаану з ізраїльтянами, він мав подолати випробування, в якому Бог намагався вбити його (Вих. 4:24). Якби людині було дано випробування не від Бога, а від сатани, то в разі поразки вона стала б здобиччю сатани. Тому ми повинні знати, що саме з Божої любові до людини Він випробовує людину зі Свого боку. Ісус також мав перемогти в боротьбі проти сатани, ризикуючи своїм життям, у 40 днях спокуси в пустелі (Матв. 4:1-11).

(2) Яків мав встановити умову для усунення занепалої природи, оскільки це сталося через вторгнення сатани в тіло й дух людини. Тому Яків мав відновити становище Авеля, встановлюючи умову відшкодування для усунення занепалої природи, взявши право первородства від Ісава ціною хліба та сочевичної юшки (Бут. 25:34), що символізували тіло й дух.

Для тієї ж мети Бог мав намір у шляху Мойсея, щоб ізраїльтяни встановили умову відшкодування на національному рівні, щоб усунути гріховну природу, годуючи їх перепелами та манною (Вих. 16:13), що символізують плоть і дух, і через це дати їм сильне відчуття вдячності та свідомість того, що вони є Божими обраними, щоб вони могли слухатися Мойсея.

Ісус сказав:

Ваші отці їли манну в пустелі й померли... Я кажу вам: якщо не будете їсти тіла Сина Людського й не будете пити крові Його, то не будете мати в собі життя. (Іван 6:49-53)

означаючи, що він також пройшов той самий шлях за взірцем, раніше встановленим Яковом і Мойсеєм. Це означає, що падінi люди не можуть відновити первісну природу, даровану при творенні, якщо вони не служитимуть йому та не будуть служити йому як Месії після того, як встановлять умову відшкодування на всесвітньому рівні, щоб усунути падлу природу через віру в Ісуса та послух йому, хто був у становищі Іоана Хрестителя (пор. Частина II, розд. 2, сек. III, 2.1--347).

(3) Через гріхопадіння людини навіть мертве тіло людини було захоплене сатаною. Тіло Якова, вже освячене благословенням, було набальзамоване протягом 40 днів, щоб встановити умову для того, щоб його тіло також було відділене від сатани завдяки перемозі в битві проти нього (Бут. 50:3). З Мойсеєм, який пройшов шлях за цим взірцем, також був спір щодо місця його тіла після смерті (Юда 9). Після смерті Ісуса також були проблеми щодо його тіла (Матв. 28:12-13).

(4) Через падіння перших людських предків сатана вторгся в людину під час її періоду зростання. Щоб відновити це через відшкодування, Бог провадив Свій провидіння, щоб установити число, яке представляє цей період, наступним чином (пор. Частина II, розд. 3, сек. II, 4--381): був триденний період відокремлення від сатани, коли Яків повернувся з Харану до землі Ханаанської (Бут. 31:22); також був триденний період такого ж роду, коли Мойсей повертався з Єгипту до Ханаану, ведучи ізраїльтян (Вих. 5:3); і Ісус Навин також зміг перейти річку Йордан лише після триденного періоду (Нав. 3:2). Ісус також мав триденний період у гробниці (Лк. 18:33) для відокремлення від сатани у своєму духовному шляху відновлення Ханаану на світовому рівні.

Щоб горизонтально відновити через відшкодування, у поколінні Якова, вертикальні умови відшкодування, що охоплювали 12 поколінь від Ноя до Якова, які були передані в руки Сатани, Яків мусив мати 12 синів (Бут. 35:22). Тому Мойсей мав 12 племен (Вих. 24:4), а Ісус мав 12 учнів (Матв. 10:1).

Щоб встановити умову відшкодування для відокремлення Сатани, який вторгся в 7-денний період творення, Яків мав 70 членів родини (Бут. 46:27), Мойсей мав 70 старійшин (Вих. 24:1), а Ісус мав 70 учнів, і кожна група відповідно відігравала центральну роль у кожному курсі (Лк. 10:1).

(5) Посох, будучи символічним уособленням волі до подолання несправедливості, до прокладання шляху та до підтримки, символізував прихід Месії (пор. Частина II, розд. 2, сек. II, 2.2--301). Тому той факт, що Яків увійшов до землі Ханаанської через Йордан, спираючись на посох, який мав таке глибоке значення (Бут. 32:10), провіщало, що падші люди увійдуть в ідеальний світ творіння, перетинаючи грішний світ, долаючи несправедливість, наслідуючи приклад Месії, і будучи веденими ним та покладаючись на нього. Тому Мойсей вів ізраїльтян через Червоне море своїм жезлом (Вих. 14:16), а Ісус також мав вести все людство в Божий ідеальний світ творіння через бурхливе море цього світу залізним жезлом, що представляє його самого (Об. 2:27, 12:5).

(6) Гріх Єви став коренем усіх гріхів, і її гріх приніс плід, коли Каїн убив Авеля. Згідно з принципом відновлення через відшкодування, мати й син мають здійснити відокремлення від сатани у взаємній співпраці, бо сатана вторгся в людину через матір і сина, таким чином породивши плід гріха. Відповідно, Яків зміг відокремитися від сатани після благословення, тому що його мати співпрацювала з ним у позитивний спосіб (Бут. 27:43). Без співпраці своєї матері Мойсей також не зміг би служити Божій волі (Вих. 2:2). Ісус також мав співпрацю своєї матері, яка разом із сином знайшла притулок у Єгипті, рятуючись від царя Ірода, який шукав його вбити (Матв. 2:13).

(7) Центральна постать, відповідальна за здійснення волі для провидіння відновлення, повинна пройти курс відновлення від сатанинського світу до Небесного світу. Тому Яків пройшов курс відновлення від Харану, сатанинського світу, до землі Ханаанської (Бут. 31:17-21). Мойсей пройшов курс відновлення від Єгипту, сатанинського світу, до благословенної землі Ханаанської (Вих. 3:8). Ісус також мав знайти притулок у Єгипті одразу після Свого народження, а потім повернутися, щоб пройти той самий курс (Матв. 2:13).

(8) Кінцева мета провидіння відновлення — знищити Сатану. Тому Яків закопав ідолів під дубом (Бут. 35:4), а Мойсей спалив ідола золотого тельця вогнем, розтер на порох, розсіяв порох по воді й змусив народ Ізраїля випити його (Вих. 32:20). Ісус також мав знищити цей грішний світ, підкоривши Сатану своїми словами та силою (пор. Частина I, розд. 3, розд. III, 2.2--114).

РОЗДІЛ II - ПРОВИДІННЯ ВІДНОВЛЕННЯ, ЦЕНТРОМ ЯКОГО БУВ МОЙСЕЙ

1. ЗАГАЛЬНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОВИДІННЯ ВІДНОВЛЕННЯ, ЗОСЕРЕДЖЕНЕ НА МОЙСЕЄВІ

Провидіння відновлення, центроване на Мойсеєві, мало бути здійснене на основі для прийняття Месії, яка вже була встановлена в провидінні відновлення, центрованому на Авраамові. Однак Мойсей не був винятком із принципу відновлення в тому, що він мав побудувати основу для прийняття Месії після того, як відновив через відшкодування як основу віри, так і основу субстанції. Оскільки центральні постаті, відповідальні за провидіння, змінилися, нові особи не могли виконати волю провидіння відновлення, не виконавши своїх власних частин відповідальності. Крім того, обсяг провидіння розширився з рівня сім'ї до національного рівня. Однак у провидінні відновлення, зосередженому на Мойсеєві, як показують наведені далі записи, зміст умови відшкодування для встановлення цієї основи зазнав великих змін порівняно з попередніми.

(1) Основа віри

(i) Центральна постать для відновлення основи віри

Мойсей був центральною постаттю для відновлення основи віри в ході повернення ізраїльтян до благословенної землі Ханаану після 400 років рабства в Єгипті, яке сталося через невдачу Авраама в символічному приношенні. Перш ніж дізнатися, як Мойсей встановив основу віри, ми повинні спочатку зрозуміти, у яких аспектах Мойсей відрізнявся від інших персонажів, таких як Адам, Ной чи Авраам, які намагалися відновити основу віри в провіденційному курсі до Мойсея.

Спочатку нам слід знати, що Мойсей був на місці Бога, заміщаючи Самого Бога. Тому Бог сказав Мойсеєві, що він має бути як Бог для Аарона, пророка ізраїльтян (Вих. 4:16). Знову Бог сказав Мойсеєві, що зробить його Богом для фараона (Вих. 7:1).

По-друге, Мойсей був прообразом Ісуса, Який мав прийти в майбутньому. Як обговорювалося вище, Бог зробив Мойсея Богом перед Аароном і фараоном. Однак, оскільки Ісус є Богом у плоті, вислів, що «Бог зробив Мойсея Богом», означає, що Бог поставив його, щоб він пройшов той шлях, який пізніше мав пройти Ісус. У такий спосіб Мойсей був прообразом Ісуса і проклав шлях для Ісуса, так само як Іван Хреститель мав прямувати дорогу для Ісуса (Ів. 1:23). Тепер розгляньмо, як Мойсей пройшов цей шлях.

Мойсей, як нащадок Якова, який заклав основу для прийняття Месії, був не лише центральною особою для відновлення, але й тим, хто символічно пройшов зразковий шлях Якова, яким Ісус мав пройти пізніше. Мойсей також стояв на основі, закладеній Йосипом у перебігу входження родини Якова до Єгипту.

Йосип був ще одним прообразом для Ісуса. Йосип був сином, народженим від Рахілі, яка була дружиною Якова з Небесної сторони, і був молодшим братом синів Лії. Йосип, який перебував у становищі Авеля, ледве уникнув смерті, коли його старші брати, які перебували в становищі Каїна, замислили вбити його. Однак його продали купцеві; він пішов до Єгипту поперед усіх. Він став прем'єр-міністром країни у віці 30 років. Тоді його брати та його батьки прийшли до Єгипту й вклонилися перед ним (у покорі), як небо наказало йому в дитинстві (Бут. 37:5-11). На цій основі в провіденційному курсі розпочався курс рабства ізраїльтян у Єгипті для відокремлення від сатани. Цей шлях Йосипа провіщав, що Ісус прийде пізніше до сатанинського світу і, ставши Царем царів у віці 30 років, через шлях страждань підкорить усе людство, включаючи своїх предків, і відокремить їх від сатанинського світу, таким чином відновивши їх усіх на Небесній стороні. Отже, все життя Йосипа було самим взірцем для шляху Ісуса.

З іншого боку, народження, зростання та смерть Мойсея також були взірцем того, через що мав пройти Ісус. Мойсей при народженні був на межі загибелі від фараона. Після того як його мати виховувала його в укритті, він потрапив до палацу фараона і безпечно зростав серед своїх ворогів. Подібним чином Ісус також був на межі загибелі від царя Ірода. Після того як його мати забрала його до Єгипту і виховувала його в укритті, він був повернутий у володіння царя Ірода і зростав у безпеці навіть серед своїх ворогів. Крім того, ніхто не знав місця поховання тіла Мойсея після його смерті (Втор. 34:6). Це також було взірцем того, що мало статися з тілом Ісуса.

Крім того, курс відновлення Мойсея до Ханаану на національному рівні був справжньою моделлю для всесвітнього курсу відновлення до Ханаану, який Ісус мав пройти пізніше. Ми можемо добре зрозуміти, що Мойсей був таким чином моделлю для Ісуса з біблійних уривків, які кажуть:

Я поставлю для них пророка, як ти, з-поміж їхніх братів... і хто не буде слухати слів Моїх, які він говоритиме від імені Мого, Я Сам стягну з нього. (Втор. 18:18-19)

І знову, Біблія говорить (Івана 5:19), що Ісус не може робити нічого від себе самого, а лише те, що бачить, як робить Отець. Це також означає, що Бог уже показав через Мойсея те, що Ісус мав зробити в майбутньому.

(ii) Умовні об'єкти для відновлення основи віри

Мойсей, як обговорювалося вище, перебував у становищі, відмінному від становища інших центральних постатей, які відновили основу віри в провіденційному курсі до нього. Тому Мойсей міг відновити через відшкодування основу віри, лише встановивши 40-денну основу відокремлення від сатани, зосереджуючись на Божому слові, навіть без принесення символічної жертви, як це робили Авель, Ной або Авраам.

Спочатку Мойсей стояв на основі завершення провидіння через символічні приношення, встановлені тим, що Авель, Ной та Ісаак тричі досягли успіху в символічних приношеннях.

По-друге, приношення було умовним об'єктом, який був встановлений замість слів, тому що занепалі люди стали нездатними отримувати Божі слова безпосередньо. За часів Мойсея символічне приношення для основи віри стало непотрібним. Тому що провіденційний період для основи відновлення (доавраамівська доба), у якому основа віри була відновлена через встановлення приношення як умовного об'єкта, перейшов у провіденційну добу відновлення (доба Старого Заповіту), у якій людина могла отримувати Боже Слово безпосередньо.

По-третє, оскільки провидіння, зосереджене на родині Адама, було продовжене знову й знову, потрібно було встановити умови, щоб через відшкодування відновити провіденційний вік, який був таким чином продовжений через вторгнення сатани. Щоб Ной міг встановити основу віри через ковчег, стала необхідною 40-денна основа відокремлення від сатани. Авраам також зміг принести символічну жертву, щоб закласти основа віри, лише після того, як він поставив себе на 40-денний основа відокремлення від сатани, відновивши через відшкодування 400-річний період. Ізраїльський народ зазнав 400 років рабства в Єгипті, щоб відновити через відшкодування основа віри, захоплену сатаною через невдачу Авраама в приношенні, відновивши через відшкодування 40-денний основа відокремлення від сатани.

Отже, у провіденційному віці відновлення основу віри належало відновити, якщо хтось міг устояти, центруючись на Божому Слові замість приношень, на 40-денній основі відокремлення від сатани.

(2) Основа субстанції

У провіденційному віці для закладення основи відновлення Бог здійснював Своє провидіння встановлення основи субстанції на рівні сім’ї. Однак у провіденційному віці відновлення Бог здійснював Своє провидіння встановлення основи субстанції на національному рівні. Тим часом Мойсей, який мав відновити основу віри на національному рівні, перебував у становищі Ісуса, оскільки він був замісником Бога (Вих. 4:16, 7:1). З цієї причини Мойсей перебував у становищі батька (отця) для ізраїльського народу. Мойсей також перебував у становищі дитини щодо Ісуса, як пророк із місією прокласти шлях для Ісуса. Тому він також міг стояти в становищі Авеля, як центральна постать для встановлення основи субстанції на національному рівні.

Авель міг встановити власну позицію для субстанційного приношення разом з основою віри, яку мав встановити Адам, завдяки успіху у своєму приношенні, оскільки Авель приносив жертви з позиції батька замість Адама. Згідно з тим самим принципом, Мойсей, перебуваючи одночасно в позиції і батька, і дитини, міг встановити позицію Авеля (який мав принести субстанційне приношення) з позиції дитини, якщо і коли він відновив через відшкодування основу віри з позиції батька.

У такий спосіб, після того як Мойсей утвердив позицію Авеля, якби ізраїльтяни встановили умову відшкодування на національному рівні, щоб усунути гріховну природу через Мойсея з позиції Каїна, було б закладено основу субстанції на національному рівні.

(3) Основа для прийняття Месії

Якби і коли Мойсей відновив через відшкодування основу віри на національному рівні, і ізраїльтяни, зосереджені на Мойсеєві, відновили через відшкодування основу субстанції на національному рівні, це стало б основою на національному рівні для прийняття Месії.

Якби ізраїльтяни на тій основі прийняли Месію, усунули первородний гріх через нове народження та відновили первісну природу, даровану при творенні, ставши одним тілом з Богом у серці й почуттях, вони змогли б стати «досконалими субстанціальними особами».

2. ШЛЯХ ВІДНОВЛЕННЯ ХАНААНУ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНІ З ЦЕНТРОМ НА МОЙСЕЄВІ

Мойсеїв шлях повернення до Ханаану, землі Божої обітниці, через виведення обраного народу ізраїльського з Єгипту, сатанинського світу, чудесами й знаменнями, а потім проведення їх через Червоне море та обхідним шляхом через пустелю був справжнім прообразом шляху Ісуса. Ісус мав відновити Едем у первісній формі творіння, як обіцяв Бог, вивівши християн, других ізраїльтян, із грішного світу чудесами й знаменнями та провівши їх через бурхливе море грішного світу й обхідним шляхом через пустелю без води життя.

Так само, як курс відновлення Ханаану на національному рівні з центром на Мойсеєві був продовжений тричі через невіру ізраїльтян, курс відновлення Ханаану на всесвітньому рівні з центром на Ісусі також був продовжений тричі через невіру єврейського народу.

Уникаймо складних пояснень і детальних порівнянь між шляхом Мойсея та шляхом Ісуса. Їхній зв'язок стане зрозумілішим при порівнянні цього розділу з наступним.

(1) Перший курс відновлення до Ханаану на національному рівні

(i) Основа віри

Період відшкодування на національному рівні, який виник через невдачу Авраама в символічному приношенні, завершився тим, що ізраїльтяни зазнали рабства в Єгипті протягом 400 років. Тоді, щоб Мойсей став центральною постаттю для відновлення основи віри, він мав встановити 40-денну основу відокремлення від сатани, відшкодувавши знову, на індивідуальному рівні, ті 400 років, які були періодом відшкодування на національному рівні.

Для цього Мойсей мав провести 40 років у палаці фараона, центрі сатанинського світу, щоб через відшкодування відновити число 40, яке Адам до гріхопадіння мав встановити для основи віри (пор. Частина II, розд. 3, сек. II, 4--381).

Мойсей поклав край своєму 400-річному періоду в палаці фараона, де він отримував освіту від власної матері, найнятої в палаці як його годувальниця, про що ніхто не знав. Ця освіта зміцнила в ньому глибоку свідомість того, що Ізраїль є Божим вибраним народом. З незмінною відданістю та вірністю роду вибраного народу він залишив палац, воліючи страждати з Божим народом, аніж насолоджуватися гріховною минущою розкішшю дому фараона (Євр. 11:24-25). У такий спосіб Мойсей зміг відновити через відшкодування основу віри, встановивши 40-денну основу відокремлення від сатани через свої 40 років життя в палаці фараона.

(ii) Основа субстанції

Мойсей прийшов, щоб встановити позицію Авеля, створюючи умову відшкодування на національному рівні для усунення падшої природи, як уже обговорювалося вище, водночас встановлюючи основу віри.

Ізраїльтяни, які перебували на становищі Каїна, мали з вірою підкоритися й скоритися Мойсеєві, який перебував на становищі Авеля як їхній батько і водночас як дитина. Успадкувавши Божу волю від Мойсея, вони мали примножити добро. Тоді вони могли б через відшкодування відновити основу субстанції на національному рівні, встановивши умову відшкодування на національному рівні для усунення гріховної природи. Період, у який ізраїльтяни так вийшли з Єгипту, йдучи за Мойсеєм, і повернулися до Ханаану, став також періодом, коли вони мали встановити основу субстанції.

З убивством Мойсеєм єгиптянина Бог розпочав «провидіння початку». Мойсей, побачивши, що його братів утискають єгиптяни, не міг стримати палкої любові до своїх братів; він убив єгиптянина (Вих. 2:12). Насправді це був вияв сердечного обурення Бога, коли Він побачив страждання Свого народу (Вих. 3:7). Чи стануть ізраїльтяни одним цілим, зосередженим на такому вождеві, як Мойсей, мало вирішити, чи зможуть вони успішно розпочати шлях відновлення до Ханаану, перетинаючи пустелю під проводом Мойсея.

Причина, через яку Мойсей, обраний Богом, мусив убити єгиптянина, полягала в тому, що через дію архангела, який спричинив падіння перших людських предків, і через убивство Каїном Авеля сатана сформував гріховну історію людства з позиції старшого сина. Тому, якщо б Небесна сторона не могла встановити умову для відновлення через відшкодування, вразивши сатанинську сторону, яка перебувала на позиції старшого, вона не могла б розпочати шлях відновлення до Ханаану. Також це мало відсікти прив’язаність Мойсея до фараонового палацу та поставити його в становище, з якого він не міг повернутися, і водночас це мало змусити ізраїльтян довіряти Мойсеєві, показавши їм його патріотизм. Саме з цієї ж причини Бог уразив усіх первістків людей і худоби єгиптян у другому курсі відновлення до Ханаану на національному рівні.

Якби ізраїльтяни, побачивши такий вчинок Мойсея, були глибоко зворушені його патріотизмом тим самим серцем, що й Бог, і якби вони поважали його, довіряли йому, служили йому та йшли за ним із більшим запалом, вони могли б увійти до благословенної землі Ханаан прямим шляхом через землю филистимлян, не маючи потреби перетинати Червоне море чи робити обхід через пустелю Синай, зосереджуючись на Мойсеєві, який вів їх як Бог. Вони могли б утвердити основу субстанції тоді ж таки. Знову ж таки, це стало б 21-денним курсом, що відновлює 21-річний курс Якова в Харані. Записано (Вих. 13:17):

Коли фараон відпустив народ, Бог не повів їх дорогою через землю филистимлян, хоч вона й була близько; бо Бог сказав: «Щоб народ не розкаявся, побачивши війну, і не повернувся до Єгипту».

Із цього ми розуміємо, що Бог мав намір провести народ першим курсом відновлення до Ханаану на національному рівні прямим шляхом через филистимлян. Але через недовіру ізраїльтян до Мойсея цей курс було скасовано ще до його початку. Під час другого курсу відновлення до Ханаану на національному рівні Бог повів їх через Червоне море та пустелю, щоб вони не повернулися до Єгипту на шляху відновлення до Ханаану через своє невірство.

(iii) Невдача в першому курсі відновлення до Ханаану на національному рівні

Якби ізраїльтяни, які перебували на позиції Каїна, увійшли до землі Ханаанської, слухаючись Мойсея та підкоряючись йому, а Мойсей перебував на позиції Авеля, то вони встановили б умову відшкодування на національному рівні, щоб усунути гріховну природу й утвердити тоді основу субстанції. Однак, коли вони побачили, як Мойсей убив єгиптянина, вони неправильно зрозуміли його й погано розголосили цей факт. Фараон, почувши це, шукав нагоди вбити Мойсея (Вих. 2:15). Тоді Мойсей був змушений втекти від фараона і, залишивши ізраїльтян, утік до пустелі Мідіян. Природно, основа субстанції не була встановлена, і шлях ізраїльтян до відновлення в Ханаан, з центром на Мойсеєві, був продовжений до другого, а зрештою й до третього разу.

(2) Другий курс відновлення до Ханаану на національному рівні

(i) Основа віри

Через невдачу «першого етапу відновлення до Ханаану на національному рівні», спричинену невір'ям ізраїльтян, 40-річний період Мойсея у фараоновому палаці, який він встановив як свою основу віри, був захоплений сатаною. Отже, щоб Мойсей міг розпочати другий курс відновлення до Ханаану на національному рівні, він мав знову встановити період для відновлення через відшкодування свого 40-річного періоду життя у фараоновому палаці, який був анульований сатанинським вторгненням, а потім мав відновити основу віри. У цьому полягала мета 40 років Мойсея в пустелі Мідіян, після того як він утік від фараона. Протягом цього 40-річного періоду ізраїльський народ також вів жалюгідне життя через своє невір'я Мойсеєві.

Мойсей знову заклав 40-денну основу відокремлення від сатани через свої 40 років у пустелі Мідіан; таким чином він міг відновити основу віри для другого курсу відновлення до Ханаану на національному рівні. Тому Бог з'явився перед Мойсеєм і сказав:

Я побачив страждання народу Мого, що в Єгипті, і почув їхній крик через їхніх наглядачів; Я знаю їхні муки, і Я зійшов, щоб визволити їх з руки єгиптян і вивести їх з тієї землі до землі доброї та широкої, до землі, що тече молоком і медом, до місця ханаанців... і ось, крик народу Ізраїля дійшов до Мене, і Я побачив утиск, яким єгиптяни утискають їх. Іди, Я пошлю тебе до фараона, щоб ти вивів народ Мій, синів Ізраїля, з Єгипту (Вих. 3:7-10).

(ii) Основа субстанції

40 років Мойсея в пустелі Мідіянській відновили 40-денну основу відокремлення від сатани та відновили основу віри. Водночас він утвердив позицію Авеля, встановлюючи умову відшкодування на національному рівні, щоб усунути гріховну природу. Відповідно, як і у випадку першого курсу відновлення до Ханаану на національному рівні, ізраїльтяни, які перебували в позиції Каїна, мали абсолютно довіряти й наслідувати Мойсея, який перебував у позиції Авеля. Тоді вони могли б увійти до землі Ханаанської, що тече молоком і медом, як сказав Бог, і там вони могли б нарешті встановити умову відшкодування на національному рівні, щоб усунути гріховну природу, і тоді могли б закласти основу субстанції.

З тією ж метою, що й коли Мойсей убив єгиптянина, Бог змусив Мойсея вразити єгиптян, давши йому силу трьох великих чудес і десяти кар, коли він мав розпочати свій другий курс відновлення до Ханаану на національному рівні. Через це Бог розпочав провидіння для початку.

Причини, через які Мойсей мусив вразити тих, хто був на боці сатани, були, як уже було з'ясовано: по-перше, щоб через відшкодування відновити становище старшого сина, яке було захоплене сатаною; по-друге, щоб ізраїльтяни відсікли свою прив'язаність до Єгипту; і по-третє, щоб дати ізраїльтянам знати, що Мойсей був посланий Богом (Вих. 4:1-9). Крім того, була ще одна причина, чому Мойсей зміг убити єгиптянина. Це сталося тому, що, незважаючи на те, що ізраїльтяни завершили 400-річний період відшкодування рабства в Єгипті, спричиненого невдачею Авраама в його символічному приношенні, як сказав Бог, вони страждали ще 30 років рабства (Вих. 12:41); почувши їхній лемент, Бог змилосердився над ними (Вих. 2:24-25).

Що провіщали три великі чудеса в ході провидіння відновлення?

Перше чудо, яке Бог наказав і показав (Вих. 4:3-9), полягало в тому, що за наказом Мойсея Аарон кинув свою палицю перед фараоном, і вона стала змією. Фараон, побачивши це, покликав своїх чарівників, і вони кинули свої палиці, і їхні палиці стали зміями. Однак змія Аарона проковтнула їхніх змій (Вих. 7:10-12).

Що ж тоді провіщало це чудо? Воно символічно показало нам, що Ісус прийде як Спаситель і знищить сатанинський світ. Жезл, який здійснив чудо перед Мойсеєм, поставленим замість Самого Бога (Вих. 7:1), символізував Ісуса з його владою та могутністю, який у майбутньому здійснить таке чудо перед Богом. Водночас жезл має місію підтримки, захисту та праведного провідника, який завжди вражає неправедність; тому він також символізував Ісуса в аспекті його місії, оскільки він провіщав, що Ісус прийде перед усім людством у майбутньому з такою місією.

Крім того, той факт, що жезл, який символізував Ісуса, став змієм, показав нам, що Ісус також мав відігравати роль змія. Саме з цієї причини Ісус уподібнив себе до змія, кажучи: «Як Мойсей підніс змія в пустелі, так мусить бути піднесений і Син Людський» (Ів. 3:14). І знову Ісус сказав своїм учням бути «мудрими, як змії» (Мт. 10:16). Цим він хотів сказати, що оскільки перші людські предки на початку впали через спокусу злого змія, Ісус, щоб відновити це через відшкодування, мав прийти як добрий змій мудрості, щоб спокушати й вести злих людей до добра. Тому його учні також мали наслідувати мудрість Ісуса, який прийшов як добрий змій, ведучи таким чином злих людей до добра. З іншого боку, той факт, що змій Мойсея проковтнув зміїв чарівників, символічно показав нам, що Ісус прийде як небесний змій, щоб проковтнути сатанинського змія і знищити його.

Друге чудо полягало в тому, що за Божим повелінням Мойсей поклав руку за пазуху, і вона стала прокаженою. Але за другим Божим повелінням він знову поклав руку за пазуху, і вона зцілилася (Вих. 4:6-7). Це чудо символічно показало нам, що Ісус прийде в майбутньому як другий Адам і разом зі Святим Духом як божеством другої Єви (пор. Частина I, розд. 7, секція IV, 1--214) здійснить справу відкуплення. Коли його руку спершу поклали йому за пазуху, і вона стала прокаженою, це означало, що архангел спершу поклав Єву собі за пазуху, і люди опинилися в становищі, нездатному до спасіння. Знову ж таки, той факт, що коли він поклав руку собі за пазуху вдруге, вона зцілилася, уособлював, що Ісус як дух-батько людства прийде й відновить Святого Духа як духа-матір людства (пор. Частина I, розд. 7, розд. IV, 1--214); тоді, як квочка збирає своїх курчат під крила (Матв. 23:37), він відновив би все людство повністю, зібравши їх у своє лоно та давши їм нове народження.

Третє чудо полягало в тому, що Мойсей взяв трохи води з Нілу й вилив її на суху землю, і вона стала кров’ю (Вих. 4:9). Це символічно представляло, що безжиттєва річ, як-от вода, буде відновлена в річ життя, як-от кров. Вода означає людей світу, які втратили своє життя через гріхопадіння (Об. 17:15). Це знамення показало нам, що Ісус і Святий Дух прийдуть у майбутньому й відновлять занепалих людей, позбавлених життя, у дітей життя.

Бог явив ці три сили, щоб у майбутньому встановити символічну умову відшкодування, уможливлюючи Ісусу та Святому Духу постати перед ізраїльтянами як Істинні Батьки людства, і відновити все людство як Своїх дітей, а потім відновити первісну основу чотирьох позицій, захоплену сатаною.

Коли Мойсей попросив у Бога когось, хто міг би говорити за нього (бо він не був красномовним), Бог дав йому Аарона, його брата (Вих. 4:14), а потім Маріам, пророчицю, його сестру (Вих. 15:20), щоб допомагати йому. Це показує нам образно (в образі), що в майбутньому Ісус і Святий Дух, як Слово в субстанції, прийдуть і відновлять людей, позбавлених Слова через гріхопадіння, до субстанції (втілення) Слова. Тому Аарон і Маріам звеличили волю Мойсея, який перебував на становищі Бога в ході відновлення до Ханаану, і виконали свою місію ведення народу замість Мойсея. Це образно (в образі) показало, що в майбутньому Ісус і Святий Дух звеличать волю Бога у всесвітньому ході відновлення до Ханаану і виконають місію відкуплення замість Бога.

Коли Мойсей ішов перед фараоном із Божим повелінням, Ягве (Господь) з'явився на дорозі й шукав нагоди вбити його. Того разу Мойсеєве життя було збережене завдяки обрізанню його сина, яке здійснила його дружина Ціппора (Вих. 4:24-26). Завдяки тому, що Мойсей подолав випробування через обрізання, його сім'я вижила, і внаслідок цього ізраїльтяни змогли вийти з Єгипту. Це також провіщало, що навіть коли Ісус прийде в майбутньому, Боже провидіння спасіння не буде здійснене, якщо ізраїльтяни не пройдуть через процес обрізання.

Давайте тоді дослідимо, яке значення має обрізання. Перші людські предки через кровний зв'язок із сатаною отримали кров смерті через крайню плоть. Тому, щоб падші люди могли бути відновлені як діти Божі, вони почали обрізати себе як умову, що символізує витікання крові смерті через пролиття крові з крайньої плоті як умову відшкодування. Основне значення обрізання полягає, по-перше, у знаку пролиття крові смерті; по-друге, у знаку відновлення чоловічого панування; і по-третє, у знаку обітниці відновити становище дітей первісної природи. Є три види обрізання: обрізання розуму (Втор. 10:16), обрізання плоті (Бут. 17:10) та обрізання всіх речей (Лев. 19:22-23).

Далі Бог спас Ізраїльтян із землі Єгипетської, здійснивши через Мойсея знамення десяти кар (Вих. 7:10-12:36). Це також показало, що в майбутньому прийде Ісус і спасe обраний народ Божий через чудеса та знамення. Коли Яків зазнавав тяжкої праці 21 рік у Харані, Лаван обманював Якова десять разів, не даючи йому належної платні (Бут. 31:7). Отже, у перебігу Мойсея, який мав пройти взірцевий шлях Якова, ми бачимо, що фараон не лише поневолив ізраїльтян надмірно, а й обманював їх десять разів, не дотримуючись обіцянки визволити їх. Тому, як умову відшкодування, Бог міг уразити фараона, завдавши йому десять кар. Тож розгляньмо, що ці десять кар провіщали.

Була триденна темрява на боці Єгипту, тоді як було триденне світло на боці Ізраїля, показуючи, що в майбутньому, коли прийде Ісус, буде темрява на боці Сатани, тоді як буде світло на Небесному боці. Далі, Бог уразив усіх первістків єгиптян, включаючи первістків худоби, але ізраїльтяни могли уникнути лиха завдяки крові ягняти, помазаній на їхніх дверних одвірках. Це було для того, щоб дати другому синові, який перебував у положенні Авеля, відновити становище первістка через те, що Бог уразив первістків, оскільки всі первістки на боці сатани перебували в положенні Каїна. Це лихо також передвіщало, що, коли прийде Ісус, він відновить початкове становище первістка, що призведе до занепаду сатанинської сторони, яка взяла ініціативу в ході провидіння, та до спасіння Небесної сторони завдяки викупленню через кров Ісуса. Мойсей також узяв велике багатство з Єгипту (Вих. 12:35-36), і це також передвіщало відновлення всіх речей Ісусом, яке мало відбутися в майбутньому.

Коли Бог творив чудеса-кари, Він запеклював серце фараона (Вих. 10:27). Перша причина була в тому, щоб показати Божому народові, що Бог був Богом ізраїльтян, виявивши Свою силу перед фараоном та ізраїльтянами (Вих. 10:12). Друга причина була в тому, щоб змусити фараона відмовитися від своєї прив'язаності до ізраїльтян навіть після того, як вони залишили Єгипет. Бог бажав, щоб фараон, після того як доклав усіх зусиль, аби наздогнати ізраїльтян, усвідомив свою неспроможність зупинити їх і таким чином остаточно відпустив їх. Третя причина була в тому, щоб допомогти ізраїльтянам відсікти свою прив'язаність до Єгипту, викликавши в них почуття ворожості проти фараона.

У першому курсі відновлення до Ханаану на національному рівні Бог здійснив «провидіння для початку», коли Мойсей убив єгиптянина. Однак народ не довіряв Мойсеєві, і цей курс зазнав невдачі ще до того, як розпочався. Але ізраїльський народ у другому курсі повірив, що Мойсей був їхнім істинним провідником, посланим Богом, коли вони побачили три знамення та десять кар, які Бог показав їм як «провидіння для початку». Ізраїльтяни, довіряючи та йдучи за Мойсеєм, який утвердив позицію Авеля на основі віри на національному рівні, змогли розпочати свій другий курс відновлення до Ханаану на національному рівні.

Сам лише факт, що ізраїльтяни тимчасово корилися Мойсеєві й підкорилися йому, не міг уможливити встановлення умови відшкодування для усунення гріховної природи. Оскільки провіденційний шлях встановлення умови відшкодування для усунення гріховної природи був захоплений сатаною, і тривалий провіденційний період потрапив до рук сатани, ізраїльтяни мали відновити через відшкодування рівноцінний період на національному рівні. Тому ізраїльтяни, які перебували в становищі Каїна щодо Мойсея, аж ніяк не могли встановити умову відшкодування на національному рівні, щоб усунути гріховну природу, якщо б вони не вірили в Мойсея й не йшли за ним у цілковитій покорі протягом усього періоду їхньої подорожі в пустелі. Відповідно, основа субстанції на національному рівні не могла бути реалізована раніше, ніж ізраїльтяни пройшли свій шлях у пустелі, слухаючись Мойсея, і ввійшли до Ханаану.

У такий спосіб «провидіння початку» в другому курсі відновлення до Ханаану було здійснене з більшою благодаттю, ніж у першому. Але оскільки це сталося через їхнє невір'я, умова відшкодування, яку ізраїльтяни мали встановити в другому курсі, була додатково важкою. У першому курсі їх мали вести безпосередньо через землю филистимлян, боячись можливої війни і таким чином знову впадаючи в невір'я, як у першому курсі. Тому Бог не повів їх цим шляхом, а змусив їх увійти до Ханаану лише після переходу через Червоне море та мандрівки пустелею, витративши таким чином 21 місяць.

У такий спосіб ізраїльтяни, зосереджені на Мойсеєві, розпочали свій 21-місячний шлях через пустелю. Розгляньмо, як це могло стати, як було сказано раніше, взірцевим шляхом відновлення до Ханаану на всесвітньому рівні, зосередженому на Ісусі, який мав прийти пізніше.

Коли фараон, підкорившись Мойсеєві, дозволив ізраїльтянам приносити там жертви, Мойсей обманув фараона й отримав триденний дозвіл, сказавши:

Було б неправильно так чинити; бо ми принесемо Господу, нашому Богові, жертви, огидні для єгиптян. Якщо ми принесемо жертви, огидні для єгиптян, на їхніх очах, чи не поб'ють вони нас камінням? Ми мусимо вирушити в триденну подорож у пустелю і принести жертву Господу, нашому Богові, як Він нам накаже. (Вих. 8:26-27)

Так Мойсей вивів ізраїльтян з Єгипту.

Цей триденний період був воістину тим періодом, який Авраам потребував для відокремлення від сатани, перш ніж принести в жертву Ісаака. Після цього він став періодом відшкодування, необхідним для відокремлення від сатани щоразу, коли хтось розпочинав будь-який провіденційний шлях. Навіть коли Яків збирався розпочати свій період відновлення до Ханаану, він залишив Харан, обманувши Лавана, і мав триденний період відокремлення від сатани (Бут. 31:19-22). Так само і Мойсей, перш ніж розпочати свій шлях відновлення до Ханаану, мав пройти триденний період відокремлення від сатани, обманувши фараона і таким чином діючи вільно. Це також показало нам, що згодом і Ісус мав пройти триденний період воскресіння для відокремлення від сатани, перш ніж він міг розпочати духовне провидіння відновлення. Отже, 600 000 ізраїльтян, переважно молодих, вийшли з Рамсеса п'ятнадцятого січня (Вих. 12:6-37, Чис. 33:3).

Після того як ізраїльтяни досягли Суккоту, належно встановивши триденний період, Бог дав їм благодать і вів їх стовпом хмари вдень та стовпом огню вночі (Вих. 13:21). Стовп хмари вдень (позитивність), який вів ізраїльтян у курсі Мойсея, представляв Ісуса, який пізніше поведе ізраїльтян через курс відновлення до Ханаану на всесвітньому рівні. Стовп огню вночі (негативність) символізував Святого Духа, який мав вести їх як жіночий дух.

Мойсей, за Божим повелінням, розділив Червоне море своїм жезлом і перейшов його, наче суходолом, але єгипетські колісниці, що переслідували їх, усі потонули у воді (Вих. 14:21-28). Як уже обговорювалося, Мойсей, коли він постав перед фараоном, символізував Бога (Вих. 7:1), а жезл у руці Мойсея символізував Ісуса, який мав явити силу Бога. Отже, цей знак показує нам, що пізніше, коли прийде Ісус, сатана прийде навздогін за віруючими в Ісуса, які підуть за Ісусом через курс відновлення до Ханаану на всесвітньому рівні. Але Ісус, прийшовши з місією жезла, ударить гірке море світу, що лежить перед людьми, залізним жезлом (Об. 2:27, Пс. 2:9). Тоді гірке море світу стане наче рівним шляхом перед святими, і сатана, переслідуючи людей, загине. Як уже обговорювалося в розділі про "Останні дні" в Частині I, залізний жезл означає Слово Боже. А в біблійному уривку (Об. 17:15) цей грішний світ уподібнюється до води. З цього значення ми також можемо назвати світ "гірким морем".

Народ Ізраїлю перейшов Червоне море й прийшов до пустелі Сін, п'ятнадцятого дня другого місяця після того, як вони вийшли з Єгипту (Вих. 16:1). Бог годував народ Ізраїлю манною та перепелами, аж поки вони не прийшли до заселеної землі (Вих. 16:35). Це показує нам, що пізніше Ісус годуватиме всіх людей, у процесі відновлення до Ханаану на всесвітньому рівні, своїм тілом (манна) і кров'ю (перепела), які були елементами життя для людей. Тому Біблія каже:

Ваші отці їли манну в пустелі й померли;...Я — хліб живий, що зійшов з неба; коли хто з'їсть цей хліб, той житиме повік;...коли не будете їсти тіла Сина Людського й не будете пити крові Його, то не будете мати в собі життя. (Іван 6:49-54)

Коли народ Ізраїлю вийшов із пустелі Сін і отаборився в Рефідимі, Бог наказав Мойсеєві вдарити по скелі в Хориві, щоб з неї вийшла вода для пиття народу (Вих. 17:6). Знову Біблія каже: «Скеля була Христос» (1 Кор. 10:4). Отже, це показало нам, що пізніше прийде Ісус і оживить народ джерелом живої води (Ів. 4:14). Дві кам'яні таблиці, які Мойсей згодом отримав на горі Синай, символізували Ісуса і Святого Духа. Більше того, скеля, будучи коренем кам’яних скрижалей, також символізувала Бога. Оскільки Мойсей ударив по скелі, кореню кам’яних скрижалей, щоб дати воду народу Ізраїлю, аби вони могли жити, Мойсей на цій основі міг отримати кам’яні скрижалі, і міг зробити ковчег заповіту та скинію.

Ісус Навин воював з Амалеком у Рефідимі, і коли Мойсей піднімав свою руку, перемагав Ізраїль. Коли ж він опускав руку, перемагав Амалек. Тому Аарон і Хур взяли камінь і підклали під Мойсея, і він сів на нього, а вони підтримували його руки, один з одного боку, а другий з другого боку; і Ісус Навин переміг Амалека та його народ (Вих. 17:10-13). Це також провіщало те, що станеться, коли Ісус прийде в майбутньому. Ісус Навин був символом віруючих в Ісуса, Амалик був символом сатанинського світу, а Аарон і Хур символізували Ісуса і Святого Духа. Знову ж таки, той факт, що Ісус Навин розбив і переміг Амалика перед Аароном і Хуром, які підтримували Мойсеєві руки, провіщав, що віруючі, служачи Трійці Бога, Ісуса і Святого Духа, могли розбити й знищити сатану.

(iii) Провидіння відновлення з центром на Скинії

Спочатку ми повинні дізнатися подробиці того, як ізраїльтяни отримали скрижалі, скинію та ковчег. Після перемоги в боротьбі проти Амалика вони досягли пустелі Сінай на початку третього місяця (Вих. 19:1). Звідти Мойсей зійшов на гору Сінай із 70 старійшинами і зустрів Бога (Вих. 24:9-10). Бог покликав Мойсея на вершину гори Сінай, і Мойсей постив 40 днів і 40 ночей, щоб отримати Десять Заповідей, написаних на кам'яних скрижалях (Вих. 24:18). Під час посту на горі він отримав від Бога вказівки щодо ковчега та скинії (Вих. 25:31). Коли він завершив 40-денний піст, Мойсей отримав від Бога дві кам'яні таблиці, на яких були написані Десять заповідей (Вих. 31:18).

Коли Мойсей зійшов з гори Синай з кам'яними таблицями і прийшов до народу Ізраїля, вони поклонялися золотому тельцю, якого звеліли зробити Ааронові, як богові, що вивів їх з Єгипту (Вих. 32:4). Гнів Мойсея запалав, коли він побачив це, і він кинув таблиці на землю та розбив їх під горою (Вих. 32:19). Бог знову з’явився Мойсеєві й наказав йому витесати дві кам’яні таблиці, як перші, щоб Він міг написати на них Десять заповідей, які були на перших таблицях, що він розбив (Вих. 34:1). Коли Мойсей закінчив постити 40 днів і 40 ночей удруге, згідно зі словами Бога, Бог знову дав йому Десять заповідей, написаних на таблицях (Вих. 34:28). Коли Мойсей знову з’явився перед ізраїльтянами з кам’яними таблицями, народ служив Мойсеєві; і вони тоді збудували ковчег і скинію (Вих. 35:10-12).

а) Значення та призначення скрижалей, скинії та ковчега заповіту

Що символізують кам’яні скрижалі? Те, що Мойсей отримав дві кам’яні скрижалі з написаними на них словами, означає, що провіденційна епоха для основи відновлення, у якій люди через гріхопадіння спілкувалися з Богом лише через приношення, минула; і люди увійшли в провіденційну епоху відновлення, у якій занепалі люди могли спілкуватися з Богом через слова, які вони таким чином відновили. Як уже було роз'яснено у "Вступі" до Частини II, якби Адам і Єва, створені Словом, досягли досконалості, вони стали б "досконалим втіленням Слова". Однак через гріхопадіння вони втратили Слово. Тепер той факт, що Мойсей отримав дві кам'яні таблиці з написаними на них словами через 40-денний період відокремлення від сатани, означає, що Адам і Єва, давно загублені у сатанинському світі, були відновлені як символічне втілення Слова. Відповідно, дві кам'яні таблиці з написаними на них словами були символами відновлених Адама та Єви, що знову символізували Ісуса та Святого Духа, які пізніше прийдуть як втілення Слова. Біблія символізувала Христа як білий камінь (Об. 2:17), а також стверджує, що Каменем був Христос (I Кор. 10:4), з тієї ж причини. Дві кам'яні таблиці, таким чином символізуючи Ісуса та Святого Духа, символізують також небо і землю.

Далі, яке значення скинії? Ісус уподібнив єрусалимський храм до Свого тіла (Ів. 2:21). Знову ж таки, святих, які увірували в Нього, було названо «Божим храмом» (1 Кор. 3:16). Отже, храм є образом-уподібненням Самого Ісуса. Якби ізраїльтяни, зосереджені на Мойсеєві, досягли успіху в першому курсі відновлення до Ханаану, вони підготувалися б прийняти Месію, збудувавши храм, щойно увійшли б до землі Ханаанської. Однак через їхнє невірство вони навіть не розпочали першого курсу. У своєму другому курсі вони збудували скинію замість храму, оскільки після переходу через Червоне море їм довелося блукати в пустелі. Тому скинія була символічним уособленням самого Ісуса. З цієї причини Бог, коли Він наказав Мойсеєві збудувати скинію, сказав: «Нехай вони збудують Мені святилище, щоб Я перебував серед них» (Вих. 25:8).

Скинія складалася з «святого місця» та «найсвятішого місця» (святеє святих). Останнє було місцем, куди лише первосвященик входив раз на рік, щоб приносити жертви. У ньому був ковчег, і воно мало бути місцем присутності Бога. Отже, найсвятіше місце символізувало дух Ісуса. Святе місце було місцем, куди вони входили зазвичай, і це символізувало тіло Ісуса. Отже, можна також сказати, що найсвятіше місце символізувало невидимий субстанціальний світ, тоді як святе місце символізувало видимий субстанціальний світ. Коли Ісуса розіп'яли, завіса між святим місцем і найсвятішим місцем роздерлася надвоє, згори донизу (Матв. 27:51), що означає: через завершення провидіння духовного спасіння розп'яттям Ісуса відкрився шлях сполучення між духовною людиною та фізичною людиною, а також між небом і землею.

То що ж являв собою ковчег? Ковчег був ковчегом Божого завіту, який мав бути поміщений у Святому Святих. У ньому були дві кам'яні таблиці, що символізували Ісуса і Святого Духа, а отже, природно, небо і землю. У ковчезі була манна, яка була їжею життя для ізраїльтян під час їхньої подорожі в пустелі й символізувала тіло Ісуса. Манна зберігалася в золотій посудині, що символізувала славу Божу. Також там був жезл Аарона, що розквітнув, який являв ізраїльтянам Божу силу (Євр. 9:4). У цьому сенсі ковчег, загалом кажучи, був стислим втіленням космосу, а з іншого боку — стислим втіленням скинії.

Кришка милосердя осіняла ковчег, і Бог сказав, що вони мають зробити двох херувимів із кованого золота й покрити ними два кінці кришки милосердя. Тоді Він зустрінеться з ними там, між двома херувимами, і говоритиме з ними про все, що Він дасть їм як заповіді для народу Ізраїля (Вих. 25:16-22). Це показало нам, що пізніше, коли Ісус і Святий Дух, представлені кам'яними скрижалями, прийдуть і викуплять людей через роботу зворушення їхніх сердець, Бог з'явиться на престолі милосердя; водночас херувими, які перекривали шлях Адаму до Дерева Життя в Едемському саду, будуть розділені з кожного боку, праворуч і ліворуч, і кожен отримає можливість прийти перед Ісусом, як Деревом Життя, і отримати Божі слова.

Що ж тоді було Божою метою, коли Він дав їм кам'яні скрижалі, скинію та ковчег? Ізраїльтяни, завершивши 400-річний період відшкодування, спричинений невдачею Авраама в символічному приношенні, вразили єгиптян трьома знаками та десятьма карами, потопили незліченних єгипетських воїнів і колісниці, що переслідували їх, розділивши води Червоного моря, а потім вирушили в пустелю. Ізраїльтяни вийшли з Єгипту з великою образою та ворожістю. Тож для ізраїльтян, які опинилися в становищі, що змушувало їх продовжувати свій шлях, не маючи змоги повернутися до Єгипту, відновлення в Ханаані було неминучим курсом, якого треба було дотримуватися за будь-яку ціну. Тому Бог здійснив багато чудес і знамень у «провидінні для початку», і Він змусив ізраїльтян перейти Червоне море, поставивши їх таким чином у становище, коли вони були неспроможні повернутися.

Однак ізраїльтяни всі впали у безвір'я. Зрештою, виникла небезпека, що навіть Мойсей міг виявити безвір'я. Тут Бог мусив встановити об'єкт твердої віри, який ніколи не зміниться, навіть якщо людина може змінитися. Тобто, коли є хоч одна людина абсолютної віри, Бог дає цій людині успадкувати служіння об'єкту віри, таким чином поступово здійснюючи волю Свого провидіння.

Чим же тоді людина могла встановити об’єкт віри? Скинія, яка символізувала Месію, вміщуючи всередині ковчег із кам’яними таблицями, була цим об’єктом. Отже, спорудження скинії означало, що Месія вже прийшов символічно.

Отже, якби ізраїльтяни, зосередившись на Мойсеєві, звеличили скинію як Месію з глибокою відданістю і таким чином були відновлені до благословенної землі Ханаан, тоді основа субстанції на національному рівні була б реалізована в той час. Навіть якби всі ізраїльтяни впали у безвір'я, якби Мойсей один залишився, щоб зберігати скинію, народ міг би знову встановити умову відшкодування і міг би бути відновлений на основі, що центрується на Мойсеєві, який служив скинії. Далі, навіть якби Мойсей упав у невір'я, якби хоч одна людина з Ізраїлю зберегла скинію до кінця замість Мойсея, то Богові було б можливо знову здійснити Свій провидіння відновлення всього народу, який упав у невір'я, зосередившись на єдиній людині, що залишилася.

Якби ізраїльтяни не впали у безвір'я на своєму першому шляху відновлення до Ханаану на національному рівні, родина Мойсея могла б відігравати роль скинії. Мойсей міг би замінити кам'яні скрижалі та ковчег заповіту, а сімейний закон Мойсея міг би бути заміною небесного закону. Отже, вони могли б увійти до землі Ханаанської без потреби в кам’яних скрижалях, ковчезі та скинії; і там вони могли б збудувати храм. Кам’яні скрижалі, скинія та ковчег були тим, що Бог дав ізраїльтянам, щоб спасти їх, після того як вони впали в невір’я. Скинія, будучи символічним зображенням Ісуса та Святого Духа, була тим, що їм було потрібно до зведення храму. Храм, будучи образним втіленням Ісуса та Святого Духа, був тим, що їм було потрібно до приходу Месії, Який мав стати субстанціальним храмом.

b) Основа для скинії

Так само як фундамент для прийняття Месії має бути реалізований, щоб мати змогу прийняти Месію, «фундамент для скинії» має бути встановлений, щоб мати змогу прийняти скинію, яка є символічним Месією. Тому не повинно бути жодного питання, що їм довелося встановити як фундамент віри для скинії, так і фундамент субстанції для скинії, щоб встановити фундамент для скинії. Тоді що мали зробити ізраїльтяни, зосереджуючись на Мойсеєві, щоб встановити ці два фундаменти?

Якби Мойсей прийнятно встановив 40-денний період відокремлення від сатани через піст і молитву, слухаючись Божих слів щодо скинії, то було б закладено основу віри для скинії. І якби ізраїльтяни слухняно підкорилися у вірі Мойсеєві, який мав встановити ідеал скинії, то була б встановлена умова відшкодування для усунення гріховної природи заради скинії. Відповідно, також мала бути закладена основа субстанції для скинії. Скинія тут означає все ціле, включаючи кам'яні таблиці та ковчег заповіту.

Перша основа для скинії

Людина є субстанційною істотою (втіленням) слова (Ів. 1:3), і вона була створена шостого дня. Тому, щоб Бог здійснив провидіння дарування людині слів нового творення для відновлення занепалої людини, Він мав освятити число «шість», що відповідає періоду творення, захопленому сатаною. Отже, Бог освятив гору Синай, укривши її хмарами в славі Ягве на шість днів. З'явившись у хмарах на сьомий день, Він покликав Мойсея (Вих. 24:16). Відтоді Мойсей постив 40 днів і 40 ночей (Вих. 24:18). Це було для того, щоб Бог дав Мойсеєві закласти основу віри для скинії, яка була символічним Месією, встановивши 40-денний період відокремлення від сатани, коли Бог побачив, що ізраїльтяни знову впали в безвір'я після переходу через Червоне море.

Як уже обговорювалося, умова відшкодування для усунення падшої природи в процесі відновлення до Ханаану мала бути виконана не просто тим, що ізраїльтяни тимчасово довіряли Мойсеєві та слухалися його, а лише тим, що вони залишалися б у цьому стані, аж доки не увійшли б до Ханаану, не збудували б храм і не прийняли б Месію. Так само, навіть коли вони встановлювали умову відшкодування, щоб усунути гріховну природу, а потім і основу субстанції для скинії, перш ніж звести скинію, ізраїльтяни мали довіряти Мойсеєві, служити йому й коритися, аж поки він не завершить зведення скинії. Однак ізраїльтяни впали в безвір'я, поки Мойсей постив і молився. Вони звеліли Ааронові зробити для них золоте теля й поклонялися йому, кажучи, що це їхній бог, який вивів їх із землі Єгипетської (Вих. 32:4). У такий спосіб ізраїльтяни не змогли встановити умову відшкодування для усунення гріховної природи, яку вони мали встановити для скинії, і, природно, також не змогли встановити основу субстанції для скинії.

Бог вів ізраїльтян знаками та чудесами. Однак навіть Бог не міг втручатися в їхні дії протягом періоду, в якому людина сама мала відновити Слово власною часткою відповідальності, бо саме людина втратила основу Слова. Мойсей розлютився, побачивши, як народ танцює перед ідолом, і жбурнув дві кам'яні таблиці під гору, розбивши їх (Вих. 32:19). Це призвело до вторгнення сатани в основу віри для скинії, яку Мойсей встановив через 40-денний період, щоб відокремити сатану. Дві кам'яні таблиці, як уже було з'ясовано вище, символізують другого Адама та другу Єву, Ісуса та Святого Духа. Те, що Мойсей розбив дві кам'яні скрижалі, які символізували Ісуса та Святого Духа, через невір'я ізраїльтян, символічно показує нам, що згодом, коли прийде Ісус, Ісус і Святий Дух могли не виконати початкової місії, даної Богом, через розп'яття Ісуса, якщо єврейський народ впаде у невір'я.

Така невірність ізраїльтян зірвала Божий провидент, який був задуманий, щоб ізраїльтяни встановили основу для скинії. Божий провидент щодо встановлення основи для скинії було продовжено до другого і третього разу через подальшу невірність ізраїльтян.

Друга основа для скинії

Усі ізраїльтяни, зосереджені навколо Мойсея, впали у безвір'я до Божого провидіння. Оскільки вони вже перебували на основі того, що пили воду зі скелі в Рефідимі (Вих. 17:6), яка була коренем кам'яних скрижалей, Бог міг знову з'явитися Мойсеєві після того, як він розбив кам'яні скрижалі, і сказати йому витесати дві скрижалі, як перші, щоб Він міг написати на них слова, що були на перших скрижалях (Вих. 34:1). Але Мойсей не міг відновити скинію, ґрунтуючись на кам'яних скрижалях, без відновлення основи віри для скинії, знову встановивши 40-денну основу відокремлення від сатани. Тому він міг відновити ідеал скинії та другі кам'яні скрижалі з написаними на них словами Десяти заповідей лише після других 40 днів і 40 ночей посту (Вих. 34:28).

Те, що розбиті кам'яні скрижалі були відновлені через піст і молитву протягом 40 днів і 40 ночей, показало нам, що хоча Ісуса розіп'яли, Христос міг прийти знову й розпочати провидіння спасіння на тій основі, якщо й коли святі, віруючи в нього, встановлять умову відшкодування, щоб прийняти його через 40-денну основу відокремлення від сатани.

Протягом 40-денного періоду відокремлення від сатани, в якому Мойсей вдруге відновив ідеал скинії, оснований на кам'яних скрижалях, ізраїльтяни не лише слухалися Мойсея й підкорялися йому, а й спорудили скинію згідно з Божим повелінням та вказівками Мойсея. Це сталося першого дня першого місяця другого року (Вих. 40:17).

Отже, обраний народ Ізраїлю звів скинію на основі для скинії, яку вони встановили, виконавши основу субстанції для скинії, після того як встановили умову відшкодування, щоб усунути гріховну природу. Однак, як обговорювалося раніше, основу субстанції в їхньому другому курсі відновлення до Ханаану на національному рівні не можна було встановити лише зведенням скинії. Вони мали підносити й шанувати скинію з невгасимою ревністю, аж доки не увійшли б до Ханаану, не ввійшли б до храму й не прийняли б Месію.

Двадцятого дня другого місяця другого року ізраїльтяни вирушили від пустелі Сінай, тримаючись скинії, під проводом стовпа хмари (Чис. 10:11-12). Однак Бог у гніві спалив їхній табір, бо народ знову впав у невіру й нарікав на Мойсея (Чис. 11:1). Тим не менш, ізраїльтяни не прокинулися до Божої волі й продовжували плекати образу проти Мойсея, нарікаючи, що немає ні риби, ні плодів, крім манни, і що вони сумують за землею Єгипту (Чис. 11:4-6). Тому основа для скинії була захоплена сатаною. Провидіння відновлення цієї основи мало бути продовжене ще раз.

Третій фундамент для скинії

Друга основа віри для скинії була захоплена сатаною, бо народ знову впав у безвір'я. Однак завдяки незмінній вірі та відданості Мойсея скинія стояла міцно на основі віри для скинії, встановленій Мойсеєм. Ізраїльтяни стояли на основі того, що пили воду зі скелі в Рефідимі (Вих. 17:6); скеля була коренем кам'яних таблиць, які були центром скинії. На цих основах, отже, якби ізраїльтяни досягли успіху у встановленні 40-денної основи відокремлення від Сатани й підкорилися в цілковитій покорі Мойсеєві, зосереджуючись на скинії, вони мали б відновити через відшкодування основу для скинії втретє. 40-денний період розвідування був умовою, яку Бог дав їм, щоб здійснити це.

Бог послав у землю Ханаан дванадцятьох осіб, яких Він обрав, по одному з кожного племені ізраїльтян, як голову племені (Чис. 13:1), і звелів їм вивідати ту землю протягом 40 днів (Чис. 13:25). Однак усі, хто повернувся з тієї землі, крім Ісуса та Халева, принесли невірні звіти. Тобто вони доповіли, що ізраїльтяни не зможуть знищити місто та народ там, кажучи, що люди, які живуть у тій землі, сильні, а міста укріплені (Чис. 13:28). Крім того, вони сказали, що земля пожере своїх мешканців і що всі люди, яких вони бачили в ній, були людьми великого зросту, порівняно з якими вони здавалися сараною (Чис. 13:32-33). Ізраїльтяни, почувши цю звістку, нарікали на Мойсея й голосно плакали, кажучи, що їм слід вибрати собі провідника й повернутися до Єгипту.

Однак Ісус Навин і Халев вигукнули, кажучи, що вони не повинні бунтувати проти Господа, що вони повинні напасти на народ, який живе в тій землі, без страху. Вони проголосили, що Господь з ізраїльтянами, і що ханаанці стануть їхньою здобиччю, оскільки їхній захист було від них відібрано (Чис. 14:9). Але зібрання намагалося каменувати Ісуса Навина і Халева (Чис. 14:10). Тоді слава Господа з'явилася всьому народові, і Господь сказав до Мойсея:

Доки буде цей народ зневажати мене? І доки не буде вірити мені, незважаючи на всі знаки, які я вчинив серед них? (Чис. 14:11)

Він знову сказав:

але ваших дітей, про яких ви казали, що вони стануть здобиччю, Я введу, і вони пізнають землю, яку ви зневажили. А ви — ваші мертві тіла впадуть у цій пустелі. І ваші діти будуть пастухами в пустелі сорок років і страждатимуть за вашу невірність, аж поки останнє з ваших мертвих тіл не ляже в пустелі. За числом днів, у які ви вивідували землю, сорок днів, за кожен день — рік, ви будете нести свою провину сорок років, і ви пізнаєте Моє невдоволення. (Чис. 14:31-34)

Таким чином, третій фундамент для скинії не зміг бути відновлений, і їхній другий шлях у пустелі тривалістю 21 місяць був продовжений до третього шляху в пустелі тривалістю 40 років.

(iv) Невдача на другому етапі відновлення до Ханаану на національному рівні

Через невірність ізраїльтян сатана втретє вторгся в основу для скинії. Тому встановлення умови відшкодування на національному рівні для усунення занепалої природи в другому курсі відновлення до Ханаану на національному рівні зазнало невдачі. Як наслідок, вони зазнали невдачі у встановленні основи субстанції, яку мали встановити вдруге, природно, другий курс відновлення до Ханаану на національному рівні зазнав невдачі, і він був продовжений у третій курс відновлення до Ханаану на національному рівні.

(3) Третій курс відновлення до Ханаану на національному рівні

(i) Основа віри

Через невірність ізраїльтян другий курс відновлення до Ханаану на національному рівні закінчився невдачею. Тому 40-річний період у пустелі Мідіян, який Мойсей встановив, щоб відновити основу віри в тому курсі, знову був захоплений сатаною. Через те що ізраїльтяни не змогли встановити 40-денний період розвідування у вірі та послуху, їм знадобилося 40 років, де кожен день зараховувався як рік, щоб блукати пустелею та повернутися до Кадеш-Барнеа. Цей 40-річний період був для Мойсея, щоб відокремити Сатану, який вторгся в основу віри в другому курсі, який вторгся в основу віри в другому курсі, і відновити через відшкодування основу віри для третього курсу. Мойсей, який зберігав і звеличував скинію в цілковитій вірі та відданості протягом 40-річного періоду блукання в пустелі аж до свого повернення до Кадеш-Барнеа, досяг успіху у встановленні основи віри для третього курсу відновлення до Ханаану на національному рівні. Відповідно, становище Авеля для субстанційного приношення на національному рівні цього курсу було міцно встановлене.

(ii) Основа субстанції

Через невдачу ізраїльтян, через їхню невіру та бунт, у встановленні 40-денного курсу вивідування, основа для скинії залишалася захопленою сатаною. Тому основа субстанції для другого курсу не була встановлена. Однак основа віри для скинії, встановлена Мойсеєм, який звеличував і зберігав скинію з відданістю, залишилася успішною. На цій основі, якби ізраїльтяни встановили основу відокремлення від Сатани, який вторгся у 40-денний період відокремлення від Сатани, який вторгся у 40-денний період вивідування, через послух Мойсеєві, який звеличував скинію в незмінній вірі протягом їхнього 40-річного періоду блукання в пустелі, вони могли б встановити як основу субстанції для скинії, так і основу для скинії, у той час. Якби ізраїльтяни на цій основі увійшли до Ханаану, шануючи Мойсея, зосереджуючись на скинії через віру й послух, тоді була б встановлена основа субстанції в третьому курсі відновлення до Ханаану на національному рівні.

Для Мойсея 40-річний період блукання в пустелі був періодом встановлення основи віри в третьому курсі. Для ізраїльтян це був період, щоб виконати «провидіння для початку» в третьому курсі, відновивши своє становище шанування Мойсея, який звів скинію в другому курсі.

Основа субстанції з центром на Мойсеєві

Раніше було з’ясовано, що ізраїльтяни отримали кам’яні скрижалі, скинію та ковчег через те, що впали в безвір’я в пустелі. Їхнє безвір’я дало Сатані змогу вторгнутися в три великі знамення, які Бог явив перед ними як «провидіння для початку», у їхньому другому курсі відновлення до Ханаану на національному рівні. Тому Бог змусив їх пройти 40-денний випробувальний період, щоб відновити через відшкодування те, чого вони не виконали, а потім дарував їм три великі дари: кам’яні скрижалі, скинію та ковчег.

Знову ж таки, Бог здійснив десять кар, щоб через відшкодування відновити той факт, що Лаван обманював Якова десять разів, коли Яків збирався повернутися з Харану до землі Ханаанської. Але ізраїльтяни знову впали в невірність, і Бог дав їм Десять заповідей, щоб відновити це через відшкодування. Отже, якби і коли ізраїльтяни дотримувалися Десяти заповідей і трьох дарів, звеличуючи кам'яні скрижалі, скинію та ковчег, вони мали відновити становище, з якого почали в Єгипті за допомогою трьох великих чудес і десяти кар у своєму другому курсі. Кам'яні скрижалі були стислим тілом ковчега, а ковчег — стислим тілом скинії, тож кам'яні скрижалі були стислим тілом скинії. Тому ковчег і скинію можна було представити або кам'яними таблицями, або скелею, їхнім коренем. Отже, третій курс відновлення до Ханаану на національному рівні розпочнеться з Кадеш-Барнеа згідно з «провидінням початку», зосереджуючись на скелі.

Як же тоді Бог мав намір здійснити «провидіння початку», центруючись на скелі? Щоб дати життя ізраїльтянам, які впадали в безвір'я, не встановивши належним чином 40-річний період у пустелі (Чис. 20:4-5), Бог звелів Мойсею вдарити скелю своїм жезлом перед громадою ізраїльтян, щоб добути воду і дати їм пити (Чис. 20:8). Якби перший удар Мойсея по скелі, що дав воду й напоїв ізраїльтян, сповнив їх таким трепетом перед Божою силою, що вони всі стали одним цілим, зосередженим на своєму вождеві, вони могли б стати на основі для скинії разом із Мойсеєм; на тій основі вони могли б здійснити «провидіння початку», зосереджене на скелі. Якби вони відтоді довіряли Мойсеєві й слухалися його та увійшли до Ханаану під його проводом, вони могли б встановити умову відшкодування на національному рівні, щоб усунути гріховну природу, і тоді також могли б закласти основу субстанції, зосереджену на Мойсеєві, для їхнього третього шляху. Однак Мойсей, побачивши, що народ нарікає на нього через відсутність води, розлютився так, що вдарив скелю своїм жезлом двічі. Тому Бог сказав:

Через те, що ви не повірили в мене, щоб освятити мене в очах народу Ізраїля, тому ви не введете цього зібрання до землі, яку Я дав їм. (Чис. 20:12)

Мойсей, отже, не зміг виконати «провидіння початку», зосереджене на скелі, вдаривши по ній двічі, тоді як мав ударити лише раз. Тому він так і не зміг увійти до благословенної землі Ханаан, землі обітниці, хоч вона й була в нього перед очима (Чис. 20:24; 27:12-14).

Тепер ми маємо зрозуміти, чому Мойсей повинен був ударити по скелі лише один раз і як його подвійний удар став таким злочином. Христос символізується як білий камінь (Об. 2:17); також сказано, що Скеля був Христос (I Кор. 10:4). Тим часом, як було з'ясовано в розділі про Гріхопадіння людини, Христос прийшов як Дерево Життя (Об. 22:14). Природно, Скеля також є Деревом Життя. З іншого боку, Дерево Життя було символом Адама в досконалому стані в Едемському саду. Оскільки це Дерево Життя символізується Скелею, Скеля також є символом Адама в досконалому стані.

У Едемському саду. Сатана вразив Адама, який мав стати Скелею. Внаслідок цього Адам не зміг досягти Дерева Життя (Бут. 3:24). Відповідно, він також не зміг стати тією Скелею, що давала б «воду життя» від Бога, яку його нащадки пили б вічно. Тому скеля, перш ніж Мойсей ударив по ній, яка не дала води, символізувала занепалого Адама. Сатана, одного разу вразивши Адама і спричинивши його падіння, зробив його «Адамом як скелею, не здатною дати воду». Тому Бог мав намір встановити умову, щоб відновити через відшкодування «Адама як скелю, здатну дати воду», одного разу вдаривши по скелі, що представляла Адама, нездатного дати воду, і вивівши з неї воду. Отже, скеля, яку Мойсей ударив один раз, щоб дати воду, символізувала Ісуса, Який мав прийти й дати пиття води життя всім занепалим людям. Тому Ісус сказав:

Хто питиме воду, яку Я йому дам, не спрагне повік, а вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. (Іван 4:14)

Бог дозволив Мойсеєві вдарити по скелі лише один раз, як умову відновити через відшкодування першого Адама гріхопадіння у другого Адама досконалості, або Ісуса. Але вчинок Мойсея, коли він ударив по скелі вдруге, став дією, що представляла можливість ударити по Ісусу, Який мав прийти як відновлена Скеля і дати питво води життя всьому людству. У такий спосіб невірність ізраїльтян і те, що Мойсей двічі вдарив по скелі в гніві, створили умову, яка дала Сатані змогу прийти безпосередньо перед Ісусом, «Скелею в сутності», якщо й коли ізраїльтяни колись впадуть у невірність пізніше, під час приходу Ісуса. Тому вчинок Мойсея став злочином.

Вчинок Мойсея, коли він одного разу розбив кам'яні скрижалі, можна було відновити, але його помилку, коли він двічі вдарив по скелі, відновити було неможливо. Ми повинні дослідити причину цього.

З точки зору провидіння відновлення, кам’яні скрижалі та скеля перебувають у відношенні зовнішнього і внутрішнього. Кам’яні скрижалі, на яких були написані Десять заповідей, були центром закону Мойсея, а отже, центром Старого Заповіту. Ізраїльтяни епохи Старого Заповіту могли увійти до сфери спасіння цієї епохи, віруючи в ідеал кам’яних скрижалей. У цьому сенсі кам’яні скрижалі були зовнішнім уособленням Ісуса, який мав прийти пізніше.

Згідно з уривком «скеля була Христос» (1 Кор. 10:4), скеля символізує Ісуса і водночас становить корінь (джерело) кам'яних скрижалів. Тому вона також символізує Бога, який є коренем (джерелом) Ісуса, субстанційних кам'яних скрижалів. У цьому сенсі кам'яні скрижалі є зовнішніми, тоді як скеля — внутрішньою. Якщо порівняти кам'яні скрижалі з нашим тілом, то скеля відповідає нашому розуму. Якщо уподібнити кам'яні скрижалі до святого місця, то скелю можна уподібнити до найсвятішого місця. Крім того, якщо уподібнити кам'яні скрижалі до землі, то скеля відповідає небу. Отже, скеля є внутрішнім уособленням Ісуса і має більшу цінність, ніж кам'яні скрижалі.

Оскільки кам'яні скрижалі є зовнішнім представленням Ісуса, вони також символізують Аарона, який був поставлений зовнішнім представленням Ісуса перед Мойсеєм, символом Бога (Вих. 4:16, 7:1). Тим часом ізраїльтяни змусили Аарона зробити золоте теля (Вих. 32:4). Таким чином Аарон зазнав невдачі разом із кам'яними скрижалями. Тим не менш, Аарон міг відродитися через покаяння на основі того, що випив воду життя зі скелі в Рефідимі. Тому кам'яні скрижалі, що символізували Аарона, також могли бути відновлені шляхом повторного встановлення умови відшкодування на внутрішній основі води життя зі скелі. Однак скеля, що представляє корінь кам'яних скрижалей, символізує як Христа, так і Бога, який є його коренем. Тому дію удару по них не можна було ніколи відшкодувати.

Який же результат спричинив вчинок Мойсея, коли він двічі вдарив по скелі? Другий удар Мойсея по скелі був викликаний його нетерплячістю та гнівом на ізраїльтян, які впали в невір'я (Пс. 106:32-33). Цей вчинок він зробив із позиції сатани. Отже, Божий «провидіння для початку», яке Він мав намір здійснити через скелю, зазнало вторгнення сатани.

Отже, зовнішній вчинок Мойсея, коли він двічі вдарив по скелі, був діянням сатани; але у внутрішній реальності ізраїльтянам було дано пити з джерела води, що витікала зі скелі. Тому зовнішні ізраїльтяни, які вийшли з Єгипту, не могли увійти до Ханаану, обіцяної Богом землі, крім Ісуса Навина та Халева. Мойсей також помер у віці 120 років, маючи землю надії та прагнення у своєму полі зору (Втор. 34:4-5). Замість Мойсея (Чис. 27:18-20), Ісус Навин увійшов до Ханаану, ведучи внутрішніх ізраїльтян, які народилися на їхньому шляху в пустелі, де вони пили воду зі скелі та звеличували скинію (Чис. 32:11-12).

Якби вчинок Мойсея, коли він двічі вдарив по скелі, призвів до вторгнення сатани, скеля не могла б дати воду. Як же тоді скеля могла дати воду? У їхньому другому курсі відновлення до Ханаану на національному рівні Мойсей уже забезпечив основу, щоб вивести воду зі скелі, підкоряючись Божій заповіді в Рефідимі, вдаривши по скелі, щоб дати воду, і напоївши ізраїльтян (Вих. 17:6). Скрижалі кам'яні, скинія та ковчег, які були встановлені на цій основі, були передані третьому етапу відновлення до Ханаану на національному рівні, через віру однієї людини, Мойсея, який твердо дотримувався Божої заповіді на основі віри для скинії, яку він встановив через 40-денний піст і молитву, навіть коли всі ізраїльтяни впали в безвір'я у гніві проти народу, але його серце й ревність до небес були незмінними. До того ж, Ісус Навин зберігав і возвеличував кам'яні таблиці, скинію та ковчег з незмінною вірою на основі для скинії, яку він встановив через свої 40-денні розвідування в Ханаані. Тому основа джерела зі скелі, встановлена в Рефідимі, також залишалася недоторканою, зосереджуючись на Ісусі Навині.

У такий спосіб, хоча зовнішній акт невірства Мойсея призвів до зовнішнього вторгнення сатани на другу скелю, вода внутрішньо вийшла зі скелі, так що люди її пили, завдяки внутрішній основі незмінного серця Мойсея та віри й вірності Ісуса Навина.

Вчинок Мойсея, коли він двічі вдарив по скелі, призвів до того, що він зайняв становище сатани. Тому сатана заволодів каменем. Саме з цієї причини Ісус, який прийшов як субстанціальний камінь, пішов у пустелю, коли єврейський народ впав у безвір'я у своєму всесвітньому курсі відновлення до Ханаану, щоб знайти й відновити камінь, що був загублений у пустелі. Ось чому він спершу зазнав спокуси, коли сатана сказав йому зробити хліб з каменю.

Через те що Мойсей двічі вдарив по скелі зовнішно, у гніві на невірність ізраїльтян, його плоть була вторгнута сатаною, і він помер у пустелі, але внутрішньо він міг вивести воду зі скелі й напоїти людей завдяки своєму незмінному серцю й запалу. Це дало йому змогу увійти до Ханаану духовно. Це передвіщало можливість того, що коли прийде Ісус, субстанціальна Скеля, його плоть може бути вторгнута сатаною через розп'яття, внаслідок невірства людей, і таким чином він здійснить всесвітнє відновлення до Ханаану фізично незвершеним. У цьому разі він здійснив би його лише духовно.

Після того як Мойсей двічі вдарив по скелі, Бог послав на ізраїльтян вогняних зміїв, які впадали у безвір'я, і змії жалили їх на смерть (Чис. 21:6). Коли ізраїльтяни прийшли до покаяння, Бог звелів Мойсеєві зробити мідного змія і поставити його на жердині, щоб, якщо змій ужалив якусь людину, та людина могла подивитися на мідного змія і залишитися живою (Чис. 21:9). Вогняний змій символізував сатану, стародавнього змія, який спричинив падіння Єви (Об. 12:9), а мідний змій, поставлений на стовпі, символізував Ісуса, Який пізніше прийде як небесний змій (Ів. 3:14). Це провіщало нам, що, подібно до того як Бог віддав ізраїльтян у руки сатанинського змія, коли вони впали в безвір'я, і знову привів їх до життя, коли вони покаялися й відновили свою віру, подібні речі стануться за часів Ісуса. Тобто, якби єврейський народ впав у безвір'я, Бог мусив би віддати їх у руки сатани; тоді Ісус був би змушений померти на хресті, як небесний змій, щоб усе людство могло жити. Хто каявся у своєму безвір'ї та вірив у відкуплення через хрест, той був би спасенний. Тому Ісус сказав: «Як Мойсей підніс змія в пустелі, так мусить бути піднесений Син Людський.» (Іван 3:14). Це, фактично, стало віддаленою причиною, яка змусила Ісуса розпочати свій духовний шлях через хрест, у третьому всесвітньому курсі відновлення до Ханаану, зосередженому на Ісусі.

Коли Мойсей вдарив по скелі двічі, Бог передрік, що Мойсей не зуміє увійти до землі Ханаанської (Чис. 20:12). Тоді Мойсей помолився до Бога, щоб дозволив йому увійти до Ханаану (Втор. 3:25), але він зрештою помер, бачачи обіцяну землю перед собою. Після його смерті він був похований у долині в землі Моавській, але ніхто не знає місця його поховання до цього дня (Втор. 34:6). Це провіщало, що згодом Ісус також міг померти на хресті, якби єврейський народ упав у невір'я. Хоча він міг би палко молитися, щоб Бог дозволив чаші смерті обминути його, щоб він міг здійснити всесвітнє відновлення до Ханаану, він зрештою помер би, не здійснивши цієї волі, і місцезнаходження його тіла залишилося б невідомим.

Основа субстанції з центром на Ісусі Навині

Через те що Мойсей вдарив по скелі двічі, Божа воля щодо ізраїльтян увійти до Ханаану з «провидінням для початку», зосередженим на скелі, не була виконана. Через те що Мойсей вдарив по скелі двічі (Чис. 20:1-13), сатана міг вторгнутися ззовні, але завдяки основі виведення води зі скелі в Рефідимі Мойсей міг давати питво ізраїльтянам вічно. Це показало нам інший курс Божого провидіння. Тобто ті, хто належав до «зовнішніх ізраїльтян», які народилися в Єгипті (сатанинському світі) і впали у безвір'я в пустелі, усі померли в пустелі, крім Ісуса Навина та Халева, які встановили 40-денний період розвідування у добрій вірі. Лише «внутрішні ізраїльтяни», народжені під час їхнього життя в пустелі, коли народ пив воду з скелі та звеличував скинію, увійшли до Ханаану, зосереджуючись на Ісусі Навині замість Мойсея (Чис. 32:11-12). Тому Бог сказав до Мойсея:

Візьми Ісуса, сина Навина, чоловіка, в якому є дух, і поклади руку свою на нього; постав його перед Елеазаром священиком і всією громадою, і ти призначиш його на їхніх очах. Ти наділиш його частиною своєї влади, щоб уся громада народу Ізраїля слухалася. (Чис. 27:18-20)

Ісус Навин був одним із двох, хто, на відміну від ізраїльтян, які впали у безвір'я протягом 40-денного періоду розвідування, твердо стояв на фундаменті віри для скинії, встановленому Мойсеєм. Таким чином Ісус Навин зміг закласти фундамент для скинії з незмінною вірою та відданістю, звеличуючи скинію до кінця. У такий спосіб, навіть попри те, що Мойсей впав у безвір'я, кам'яні таблиці, скинія та ковчег залишилися неушкодженими на фундаменті для скинії, закладеному Ісусом Навином.

Тому Бог мав намір здійснити «провидіння початку», центруючись на воді зі скелі, поставивши Ісуса Навина замість Мойсея, і змусивши внутрішніх ізраїльтян коритися йому та стояти з ним на фундаменті скинії. Відповідно до цього провидіння, Бог мав намір привести народ до землі Ханаан, встановити умову відшкодування на національному рівні, щоб усунути гріховну природу, і здійснити фундамент субстанції, центруючись на Ісусі Навині, у їхньому третьому курсі.

Отже, Бог сказав:

Він [Ісус Навин] перейде [в Ханаан] на чолі цього народу, і він уволодіє для них землею, яку ти [Мойсей] побачиш. (Втор. 3:28)

Тоді Бог сказав Ісусу Навину:

...як Я був з Мойсеєм, так буду і з тобою; не залишу тебе і не покину тебе. Будь сильний і мужній; бо ти даси цьому народові у спадок землю, яку Я присягнув їхнім батькам дати їм. (Іс. Нав. 1:5-6)

Коли Мойсей, згідно з Божою волею, завершив 40-річний період у пустелі Мідіян, Бог з'явився Мойсеєві й наказав йому вивести ізраїльтян до землі Ханаанської, землі, що тече молоком і медом (Вих. 3:8-10). Так само Бог покликав Ісуса Навина замість Мойсея й наказав йому, кажучи:

Мойсей, раб Мій, помер; тепер отже встань, перейди цей Йордан, ти й усі люди, до землі, яку Я даю їм, народові Ізраїля. (Єг. 1:2)

Ісус Навин, слухаючись Божого наказу, покликав начальників народу й передав Божу волю (Ісус Навин 1:10-11). Тоді вони відповіли йому, кажучи:

Усе, що ти наказав нам, ми зробимо, і куди ти нас пошлеш, ми підемо.... Кожен, хто повстане проти твого наказу й не послухає твоїх слів, що б ти йому не наказав, буде страчений. Тільки будь сильний і мужній. (Єг. 1:16-18)

Отже, вони були рішуче налаштовані йти за Ісусом Навином, навіть ризикуючи своїм життям. Таким чином, Ісус Навин, який мав місію замінити Мойсея, може розглядатися як символ Господа Другого Пришестя, який приходить, щоб продовжити й виконати місію Ісуса. Тому шлях Ісуса Навина, який мав відновити через відшкодування шлях Мойсея, був шляхом, що представляв дорогу Господа Другого Пришестя, який має відновити через відшкодування, як духовно, так і фізично, шлях духовного відновлення, здійсненого Ісусом.

Було 12 чоловіків, яких Мойсей послав під час їхнього другого походу до Ханаану, щоб вивідати землю (Чис. 13:1-2). З них лише двоє виконали свою місію з незмінною вірністю. На основі їхнього серця й запалу Ісус Навин послав двох чоловіків до Єрихону, щоб вивідати місто (Іс. Нав. 2:1). Після виконання своєї місії ці двоє чоловіків звітували з вірою, кажучи: «Господь справді віддав усю землю в наші руки; і до того ж усі мешканці землі знеохочені через нас» (Іс. Нав. 2:24). Тоді всі нащадки Ізраїля, народжені в пустелі, повірили словам розвідників. Через свою віру вони могли спокутувати гріх своїх праотців, які не змогли здійснити своє 40-денне розвідування згідно з Божою волею.

У такий спосіб внутрішні ізраїльтяни, присягнувши ціною власного життя коритися Ісусу Навину, який стояв на основі для скинії, могли також стати на ту саму основу разом з Ісусом Навином. Отже, через «провидіння для початку», яке вони встановили, центруючись на джерелі води зі скелі, вони відновили становище своїх праотців, центруючись на Мойсеї, який виконав «провидіння для початку», через три великі знамення та десять кар у їхньому другому курсі. Отже, так само як ізраїльтяни, очолювані Мойсеєм, пройшли триденний шлях перед переходом Червоного моря, ізраїльтяни, очолювані Ісусом Навином, також пройшли триденний шлях перед переходом Йордану (Єг. 3:2). Тим часом, так само як ізраїльтян після їхнього триденного шляху стовп хмари й стовп огню привів до Червоного моря, ізраїльтян, що гуртувалися навколо Ісуса Навина, також після їхнього триденного шляху ковчег заповіту привів до Йордану (Іс. Нав. 3:3, 3:8), а ковчег заповіту символізував Ісуса і Святого Духа, являючи собою стовп хмари й стовп огню.

Як Червоне море було розділене жезлом, відкриваючи шлях для Мойсея та народу, так і води Йордану, що виходили з берегів, розділилися, коли священики, які несли ковчег, увійшли в річку (Іс. Нав. 3:16), і весь Ізраїль перейшов річку по сухій землі (Іс. Нав. 3:17). Жезл був прообразом Ісуса, який мав прийти. Ковчег заповіту, що містив дві кам'яні таблиці разом з манною та жезлом Аарона, був субстанцією, що символізувала Ісуса та Святого Духа. Те, що у присутності ковчега води Йордану розділилися і ізраїльтяни без труднощів були відновлені в землі Ханаанській, провіщало, що пізніше, у присутності Ісуса та Святого Духа, грішний світ, символізований водами (Об. 17:15), буде розділений через суд, і всі святі здійснять всесвітнє відновлення до Ханаану. У цей час Бог наказав Ісусу Навину, кажучи:

Візьми дванадцятьох мужів з народу, по одному мужу з кожного племени, і накажи їм: 'Візьміть дванадцять каменів звідси, з середини Йордану, з того самого місця, де стояли ноги священиків, і перенесіть їх із собою, і покладіть їх на місці, де ви будете ночувати сьогодні'. (Іс. Нав. 4:2-3)

Народ вийшов з Йордану десятого дня першого місяця і отаборився в Гілґалі, на східному кордоні Єрихону. І ті дванадцять каменів, які вони взяли з Йордану, Ісус Навин поставив у Гілґалі. (Єг. 4:19-20)

Що це провіщало? Як уже обговорювалося, камінь символізував Ісуса, який мав прийти. Отже, той факт, що дванадцять чоловіків, які представляли дванадцять племен, вшановували дванадцять каменів, узятих із середини Йордану, де води були відсічені ковчегом, показував, що згодом дванадцять учнів Ісуса, обраних як представники дванадцяти племен, мали вшановувати Ісуса посеред грішного світу, розділеного на добро і зло, згідно зі словами Ісуса.

Після того як вони взяли дванадцять каменів і поставили їх у таборі в землі Ханаанській, Ісус сказав:

...щоб усі народи землі знали, що рука Господа могутня; щоб ви боялися Господа, Бога вашого, повік. (Іс. Нав. 4:24)

Це передвіщало, що лише коли дванадцять учнів Ісуса пізніше стануть одним цілим, в одному місці, з повною єдністю розуму й волі, тоді всесвітнє відновлення буде здійснено, і всемогутність Бога буде прославлена навіки.

Так само, як Яків споруджував кам’яний жертівник усюди, де бував, представники дванадцяти племен, які були нащадками дванадцяти синів Якова, також споруджували жертівник молитви, щоб прославляти Бога, збираючи дванадцять каменів, показуючи, що згодом у подібний спосіб буде зведено храм. Це воістину показало нам, що дванадцять учнів Ісуса мали всіма своїми силами разом шанувати й служити Ісусові як Храмові. Пізніше, коли його учні не змогли стати одним цілим, Ісус сказав: «Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я зведу його знову» (Івана 2:19). Насправді дванадцять учнів не змогли стати одним цілим у гармонії, і зрада Юди Іскаріота спричинила руйнування Ісуса, Храму, через розп'яття; і за три дні він був воскрешений зі смерті й знову зібрав своїх розсіяних учнів. Тоді його учні служили воскреслому Ісусові та вшановували його лише як духовний Храм. Субстанційний Храм буде встановлений під час Другого Пришестя.

Так само як ізраїльтяни, коли розпочали свій другий шлях до землі Ханаанської, дотримувалися свята Пасхи чотирнадцятого дня першого місяця року, перш ніж вирушити в дорогу (Вих. 12:17-18), ізраїльтяни, зосереджені навколо Ісуса Навина, який розташувався табором у Гілгалі, також дотримувалися свята Пасхи чотирнадцятого дня першого місяця року, перш ніж вирушити до укріпленого міста Єрихон. Коли вони почали жити з плодів землі, Бог перестав годувати їх манною, після своїх 40 довгих років турботи про них. Відтоді вони мали покладатися на те, що вирощували власним потом. Навіть у момент прориву крізь останню платну браму до сатанинського міста, вони мали виконати свою власну частку відповідальності, яка була частиною людини. Згідно з Божою заповіддю ізраїльтянам, 40 000 воїнів були в авангарді, за ними йшли сім головних священиків із сімома трубами, які йшли перед ковчегом заповіту, який несли священики-левіти (Іс. Нав. 3:3). Потім усе військо ізраїльтян ішло в задній лінії (Іс. Нав. 6:8-9).

Як Бог наказав їм, ізраїльтяни марширували навколо міста в такому порядку шість днів, роблячи один обхід щодня; але в місті не сталося жодних змін. Вони мали відновити через відшкодування в цілковитій терпеливості й слухняності шестиденний період творення, який був уражений сатаною. Після того як вони встановили шість днів через таку слухняність, на сьомий день сім священиків із сімома трубами марширували навколо міста сім разів, сурмлячи в труби, і Ісус Навин сказав народові: «Кричіть; бо Господь дав вам місто!». За його наказом народ підняв великий крик, і стіни завалилися (Єг. 6).

Цей курс показав нам, що пізніше, через силу Ісуса та його учнів, сатанинський бар'єр між небом і землею впаде. Тому Ісус Навин сказав:

Проклятий перед Господом той чоловік, що підніме й відбудує місто Єрихон. Ціною свого первістка закладе він його основу, і ціною свого наймолодшого сина поставить він його брами. (Єг. 6:26)

бо цей сатанинський бар'єр ніколи не мав бути встановлений знову.

Так Ісус Навин знищив ворога нездоланною силою, перемігши загалом 31 царя (Ісус Навин 12:9-24). Це також провіщало, що Ісус прийде як Цар царів і встановить земне Царство Боже, в єдності, знищивши всіх язичницьких царів і об’єднавши народи всього світу.

(iii) Основа для прийняття Месії

Ізраїльтяни зазнали невдачі у своєму другому курсі відновлення до Ханаану на національному рівні, тому що вони не змогли встановити 40-денний період розвідки для відокремлення від сатани. Тоді, щоб знову відшкодувати цей період, вони розпочали свій третій курс відновлення до Ханаану на національному рівні, і після 40 років блукання в пустелі вони повернулися до Кадеш-Барнеа. Цього разу Мойсей міг закласти основу віри для третього курсу, а ізраїльтяни могли стати на основу для скинії.

Однак через невірність ізраїльтян і те, що Мойсей двічі вдарив по скелі, обидві основи були захоплені сатаною. Тому зовнішні ізраїльтяни, які вийшли з Єгипту з Мойсеєм у центрі, усі загинули в пустелі; але Ісус Навин і Халев змогли закласти основу для скинії, бо вони встановили 40-денний період розділення від сатани з вірою та відданістю, спираючись на основу віри та основу віри для скинії, які були закладені Мойсеєм у другому курсі. Таким чином, зовнішні ізраїльтяни з Мойсеєм у центрі всі померли в пустелі. Але внутрішні ізраїльтяни, народжені під час їхнього життя в пустелі, коли вони звеличували та служили скинії, могли перейти Йордан, несучи ковчег заповіту в цілковитій вірності, зосереджуючись на Ісусі Навині замість Мойсея. Тоді, зруйнувавши місто Єрихон, вони увійшли до Ханаану, землі їхнього бажання.

Таким чином було закладено основу субстанції в третьому курсі відновлення до Ханаану на національному рівні. Відповідно, було також закладено основу для прийняття Месії для цього курсу. Після основи для прийняття Месії на сімейному рівні, закладеної Авраамом, і після курсу відшкодування 400-річного рабства в Єгипті, спричиненого невдачею Авраама в приношенні, було закладено основу для прийняття Месії на національному рівні. Тим часом тогочасні падші люди створили могутнє царство, тобто Єгипет, зі Сатаною в центрі, і вони виступили проти небесного провидіння відновлення. Як уже обговорювалося (пор. Частина II, розд. 1, секц. III, 3--279), Месія не міг прийти раніше, ніж було збудоване царство на Божому боці, яке могло б протистояти Сатані, навіть попри те, що основа для прийняття Месії на національному рівні з центром на Ісусі Навині була встановлена. Однак внутрішні ізраїльтяни, увійшовши до Ханаану, знову впали у невір'я, і провидіння знову було продовжено, аж до часів Ісуса.

3. УРОКИ, ЗАСВОЄНІ З КУРСУ МОЙСЕЯ

У довгому перебігу історії від часів Мойсея до сьогоднішнього моменту численні святі, служачи божественній волі, неодноразово читали біблійний запис про Мойсея. Однак вони вважали ці слова лише записом історії Мойсея, і не було серед них жодної людини, яка знала б, що Бог мав намір навчити нас через Мойсея певних таємниць щодо Його провидіння відновлення. Навіть Ісус лише натякнув на це, сказавши: «Істинно, істинно кажу вам: Син нічого не може робити від Себе, якщо не побачить, що Батько робить» (Івана 5:19), і залишив нез'ясованим основне значення Мойсеєвого шляху (Івана 16:12).

Ми вже з'ясували, як Мойсей пройшов типовий, або формулярний, курс для провидіння відновлення. Те, що його курс був прообразом курсу, який згодом мав пройти Ісус, стане яснішим при порівнянні з Розділом III цієї глави. Розглядаючи Боже провидіння, зосереджене виключно на Мойсеї, ми не можемо заперечувати той факт, що Бог стоїть за людською історією, ведучи її до однієї абсолютної мети. Далі, шлях Мойсея показує нам, що ступінь виконання людиною власної частки відповідальності визначав би успіх або невдачу Божого передвизначення. Навіть Божа передвизначена воля не могла б здійснитися, центруючись на конкретній особі, якщо й коли особа, призначена для передвизначення, не виконала б власної частки відповідальності. Бог призначив Свою волю, щоб Мойсей вивів народ Ізраїлю до землі Ханаанської, що тече молоком і медом, і наказав Мойсеєві зробити це. Однак, коли він і його народ не виконали своєї відповідальності, лише Ісус Навин і Халев, з усіх ізраїльтян, які вийшли з Єгипту, увійшли до Ханаану, а решта всі загинули в пустелі.

Курс Мойсея також показує нам, що Бог не втручається в ту частину відповідальності людини, яка належить їй, а має справу лише з результатом. Бог вів ізраїльтян чудесними дивами та знаменнями, але Він не втручався ні в дію народу, який зробив ідола золотого тельця, поки Мойсей був на горі, отримуючи кам'яні скрижалі, ні в дію Мойсея, який ударив по скелі двічі, бо це були їхні власні частини відповідальності, які вони мали виконати самі.

З іншого боку, Бог показав нам через шлях Мойсея абсолютність Своєї наперед визначеної волі. Для Бога є позитивним і абсолютним здійснити волю, яку Він одного разу наперед визначив. Тому, коли Мойсей не зміг виконати свою відповідальність, Бог поставив на його місце Ісуса Навина і зрештою здійснив волю, яку Він одного разу наперед визначив. У такий спосіб, якщо людина, яку Бог поставив на позицію Авеля, не зможе виконати свою місію, людина, яка була вірною на позиції Каїна, замінить її, успадкувавши місію Авеля. Ісус мав на увазі це, коли сказав: «...Царство Небесне зазнає насильства, і люди насильства беруть його силою» (Матв. 11:12).

Ще один урок, який дає нам курс Мойсея, полягає в тому, що чим більша місія людини, тим важчі спокуси можуть їй випасти. Оскільки перша людська пара зазнала падіння через невіру в Бога та бунт проти Нього, особа, відповідальна за відновлення основи віри, мала подолати спокусу або страждання від того, що Бог залишив її без турботи. Тому Мойсей отримав право бути провідником ізраїльтян лише після того, як подолав випробування, коли Бог шукав його вбити (Вих. 4:24).

Навіть Бог не може дарувати людині благодать безумовно, бо спочатку сатана заволодів людиною на умові гріхопадіння і міг би звинуватити Бога в несправедливості, якби благодать була дана без відповідної спокуси. Тому, коли Бог дарує людині благодать, Він неодмінно дає їй спокусу — або перед благодаттю, або після неї (або й те, і те), щоб запобігти звинуваченню сатани. Щоб навести приклади з курсу Мойсея: Мойсеєві була дана благодать першого Виходу лише після його страждання 40 років у фараоновому палаці. Йому знову була дана благодать другого Виходу лише після страждання 40 років у пустелі Мадіамській (Вих. 4:20). Бог дав Мойсеєві три великі знамення та чудеса десяти кар (Вих. 4:24-25). Прийшла благодать стовпа хмари та стовпа вогню (Вих. 13:21) лише після страждання триденного курсу (Вих. 10:22). З іншого боку, лише після страждань під час переходу через Червоне море (Вих. 14:21-22) могли прийти дари манни та перепелів (Вих. 16:13), і лише після страждань у боротьбі проти амаликитян (Вих. 17:10) прийшла благодать скрижалей кам'яних, скинії та ковчега заповіту (Вих. 31:18-40:38). Знову ж таки, лише після страждань 40-річного блукання в пустелі (Чис. 14:33) була благодать води зі скелі (Чис. 20:8), і лише після страждання від вогняного змія (Чис. 21:6) була благодать мідного змія (Чис. 21:9). Отже, ми бачимо, що шлях Мойсея навчає нас багатьох уроків.

РОЗДІЛ III - ПРОВИДІННЯ ВІДНОВЛЕННЯ, ЗОСЕРЕДЖЕНЕ НА ІСУСІ

Спочатку Адам, який мав панувати над ангелами (I Кор. 6:3), спричинив пекло, підкорившись сатані. Тому, щоб відновити панування Адама, через відшкодування Ісус, який прийшов як другий Адам, мав підкорити сатану і відновити Царство Боже. Як зазначено в Розділі I, сатана, який не підкорився навіть Богові, не міг бути змушений підкоритися Ісусові та його послідовникам. Тому, беручи на Себе відповідальність за Принципом за створення людини, Бог, встановивши Якова та Мойсея, заклав зразковий шлях для Ісуса, щоб у майбутньому підкорити сатану.

Яків пройшов символічний шлях підкорення сатани, тоді як Мойсей пройшов образний шлях підкорення сатани, а потім Ісус мав пройти субстанціальний шлях. Тому Ісус мав здійснити всесвітній шлях відновлення до Ханаану через підкорення сатани, наслідуючи модель загальнонаціонального шляху відновлення до Ханаану, на якому Мойсей підкорив сатану.

Бог сказав Мойсею:

Я поставлю їм пророка, як ти, з-поміж їхніх братів; і вкладу слова Мої в уста його, і він говоритиме їм усе, що Я накажу йому. (Втор. 18:18)

Під "пророком, подібним до тебе" (Мойсея) Бог мав на увазі Ісуса, який мав пройти той самий шлях, що й Мойсей. Ісус також сказав: "...Син нічого не може чинити Сам від Себе, якщо не побачить того, що чинить Отець [Бог]..." (Ів. 5:19), що означає, що Ісус ішов зразковим шляхом, який Бог провістив через Мойсея. Подробиці вже обговорювалися в провидінні відновлення з центром на Мойсеєві, але тут давайте обговоримо провидіння відновлення з центром на Ісусі, порівнюючи та зіставляючи весь план трьох шляхів всенародного відновлення до Ханаану з центром на Мойсеєві та трьох шляхів всесвітнього відновлення до Ханаану з центром на Ісусі.

1. ПЕРШИЙ ВСЕСВІТНІЙ ШЛЯХ ВІДНОВЛЕННЯ ДО ХАНААНУ

(1) Основа віри

Центральною фігурою для відновлення основи віри в першому всесвітньому курсі відновлення до Ханаану був Іван Хреститель. У якому становищі Іван Хреститель мав виконати свою місію? У «Курсі Мойсея» обговорювалося, що його дії — розбиття кам'яних скрижалей і двічі удар по скелі в курсі всенародного відновлення до Ханаану, з центром на Мойсеї, — дали Сатані можливість ударити по Ісусу, якщо єврейський народ, який мав би об'єднатися навколо Ісуса, впаде в безвір'я.

Для того щоб Ісус міг уникнути цієї умови, обраний народ Ізраїлю, який готував основу для його приходу, мав стати єдиним у гармонії, зосереджуючись на храмі, який був образною сутністю Месії. Однак ізраїльтяни неодноразово впадали в безвір'я, створюючи тим самим умову для сатани вторгнутися в Ісуса, який мав прийти в майбутньому. Щоб запобігти цій умові, прийшов пророк Ілля і працював для відокремлення від сатани, знищивши 850 фальшивих пророків, включно з Ваалом і Ашерою (1 Цар 18:19), і зрештою вознісся на небо (2 Цар 2:11). Однак, оскільки місія Іллі не була повністю здійснена, він мав прийти знову, щоб виконати решту своєї місії (Мал. 4:5). Пророк, який прийшов як Ілля, щоб продовжити й завершити місію відокремлення від сатани, яку Ілля залишив невиконаною, і щоб вирівняти путь Месії (Іван 1:23), був Іван Хреститель (Матв. 11:14, 17:10-13).

Ізраїльтяни страждали в 400-річному рабстві в Єгипті без пророка, який повів би їх, і, страждаючи так, вони зустріли одну людину, Мойсея, як особу, що могла вивести їх до землі Ханаанської та допомогти їм зустріти Месію. Так само й єврейський народ страждав у рабстві під язичницькими народами Персії, Греції, Єгипту, Сирії та Риму протягом 400 років підготовчого періоду до приходу Месії, від часів пророка Малахії, не маючи жодного пророка, який би їх провадив. Страждаючи так, вони нарешті зустріли Івана Хрестителя як особу, здатну привести їх до Месії, який мав прийти для всесвітнього відновлення в Ханаан.

Мойсей, який був поставлений на основі відокремлення від сатани 400-річного рабства в Єгипті, навчався шляху вірності та синівської побожності у палаці фараона. Іван Хреститель, який був поставлений на основі відокремлення від сатани 400-річного періоду підготовки до приходу месії, також навчався шляху вірності та синівської побожності до Бога, щоб прийняти Месію, живучи на сарановій паді та дикому меді в пустелі. Тому єврейський народ, включаючи первосвящеників (Ів. 1:19), думав, що Іван Хреститель може бути Месією (Лк. 3:15). У такий спосіб Іван Хреститель став на 40-денний фундамент відокремлення від сатани, і він міг закласти фундамент віри для першого всесвітнього відновлення Ханаану.

(2) Основа субстанції

Іван Хреститель, поставлений на позицію Мойсея, був для єврейського народу на позиції як батька, так і дитини. З позиції батька він міг відновити через відшкодування основу віри для першого всесвітнього відновлення Ханаану. Водночас він міг встановити позицію Авеля, створивши умову відшкодування на всесвітньому рівні для усунення гріховної природи з позиції дитини (пор. Частина II, розд. 2, сек. II, 1.2--295). Отже, Іван Хреститель стояв на основі, яку він утвердив на всесвітньому рівні, звеличуючи позицію Мойсея, який після 40 років відшкодування у фараоновому палаці заклав основу віри для першого відновлення на загальнонаціональному рівні.

У часи Мойсея Бог мав намір здійснити «провидіння початку», змусивши народ Ізраїлю довіритися Мойсеєві після того, як вони побачили, як він убив єгиптянина. Ізраїльтяни того часу мали залишити Єгипет, сатанинську націю, і вирушити до землі Ханаанської; тоді як єврейський народ, зосереджений на Івані Хрестителі, замість того щоб залишити Римську імперію та переміститися до іншої землі, мав залишатися під владою режиму та підкорити його, повернувши імперію Небесам. Тому Бог показав людям знамення та чудеса, зосереджені на Івані Хрестителі, і, змусивши єврейський народ повірити йому, Він мав намір здійснити «провидіння початку».

Через чудесне передбачення ангела про зачаття Івана Хрестителя, через чудо оніміння його батька, коли той не повірив у це, і через багато інших чудес, які Бог показав ізраїльтянам під час народження Івана, вони знали від часу його народження, що Іван був пророком, якого Бог послав до них. Це саме так, як говорить Біблія:

І страх напав на всіх їхніх сусідів. І про все це говорили по всій гірській країні Юдеї; і всі, хто чув це, зберігали це у своїх серцях, кажучи: «Що ж тоді буде з цією дитиною?». Бо рука Господня була з ним. (Луки 1:65-66)

Крім того, через його блискучу кар'єру аскетизму та його життя в молитві в пустелі, первосвященики (Іван 1:19) та весь єврейський народ (Лука 3:15) так високо його шанували, що помилково вважали його за Месію.

Мойсей убив єгиптянина після 40-річного періоду відшкодування у фараоновому палаці. Тоді, якби ізраїльтяни, рухомі його патріотизмом, увірували в нього й пішли за ним, вони могли б прямувати до Ханаану прямим шляхом через землю филистимлян, без потреби переходити Червоне море, без обходу через пустелю, і без потреби в кам'яних скрижалях, скинії чи ковчезі заповіту. Якби тогочасний єврейський народ також увірував і пішов за Іваном Хрестителем, якого Бог поставив для них, щоб вони увірували через чудеса та знамення, вони могли б відновити основу субстанції, встановивши умови відшкодування для усунення гріховної природи, і на ній вони могли б відновити основу для прийняття Месії.

(3) Невдача в першому курсі відновлення до Ханаану на світовому рівні

Єврейський народ перебував у становищі віри та наслідування Івана Хрестителя на основі віри, закладеній ним (Іван 1:19, Луки 3:15). Тому вони могли завершити епоху Старого Заповіту і розпочати свій новий шлях відновлення до Ханаану на всесвітньому рівні. Однак, як уже зазначалося (пор. Частина I, розд. 4, сек. II--153), Іван Хреститель, хоч сам і засвідчив Ісуса як Месію, зрештою засумнівався в ньому (Матв. 11:3). Заперечуючи, що він прийшов як Ілля, він не лише заблокував єврейському народові шлях іти перед Ісусом, але й спричинив те, що вони зрадили Ісуса. Тому Іван Хреститель залишив позицію Авеля в закладенні основи субстанції, і, як наслідок, єврейський народ не зміг встановити умову відшкодування на всесвітньому рівні, щоб усунути занепалу природу.

У такий спосіб основа для прийняття Месії не була закладена, оскільки єврейський народ не зміг закласти основу субстанції. Тому перший шлях відновлення до Ханаану на світовому рівні закінчився невдачею, провіщаючи друге або навіть третє продовження, так само як за часів Мойсея.

2. ДРУГИЙ ШЛЯХ ВІДНОВЛЕННЯ ДО ХАНААНУ НА СВІТОВОМУ РІВНІ

(1) Основа віри

(i) Ісус успадковує місію Івана Хрестителя

Іван Хреститель був особистістю в становищі відновленого Адама перед Ісусом, який прийшов як досконалий Адам. Тому Іван Хреститель мав закласти основу для прийняття Месії, виконавши всі місії, залишені невиконаними всіма центральними постатями, які приходили в ході провіденційної історії до того часу, з метою відновлення основи віри та основи субстанції. Тоді, ведучи єврейський народ, який повірив би та пішов за ним на цій основі, він мав би передати їх усіх Ісусові, разом із усією основою провидіння. Після цього він сам мав би піти за Ісусом із найбільшою вірою та відданістю.

Іван Хреститель охрестив Ісуса в річці Йордан (Мт. 3:16), не усвідомлюючи значення цього діяння, але це була церемонія передання йому всього того, що Іван зробив для Божої волі.

Однак згодом Іван Хреститель поступово дедалі більше сумнівався в Ісусі й зрештою зрадив його. Природно, що єврейський народ, який вірив у Івана Хрестителя й ішов за ним як за Месією (Лк. 3:15), був змушений опинитися в становищі тих, хто не вірив в Ісуса (пор. Частина I, розд. 4, розд. II--153). Відповідно, основа віри, яку Іван Хреститель заклав для першого всесвітнього курсу відновлення Ханаану, зрештою була захоплена сатаною. Тому сам Ісус був змушений відновити через відшкодування ту основу віри, успадкувавши місію Івана Хрестителя і таким чином розпочавши другий всесвітній шлях для відновлення Ханаану. Ісус відокремив себе від сатани, постячи 40 днів у пустелі, і це було для того, щоб відновити через відшкодування основу віри з позиції Івана Хрестителя.

Ісус, який прийшов як Син Божий і Господь Слави, первісно не мав іти шляхом страждань (1 Кор. 2:8). Однак Іван Хреститель, який народився з місією приготувати Йому дорогу (Ів. 1:23, Лк. 1:76), не виконав своєї місії. Тож Ісус Сам мав зазнати тих страждань, які Іван Хреститель мав перетерпіти, готуючи дорогу для Ісуса. Таким чином, Ісус, хоч і був Месією, заступив Івана Хрестителя, розпочавши курс провидіння відновлення. Тому Він сказав Своїм учням не розголошувати того, що Він був Месією (Мт. 16:20).

(ii) Сорокаденний піст і молитва Ісуса в пустелі та три великі спокуси

Ми повинні спершу знати віддалені та первинні шляхи 40-денного посту й молитви Ісуса та його трьох великих спокус. У ході всенародного відновлення Ханаану Мойсей, який стояв перед скелею, втратив віру й ударив по ній двічі. Тому скеля, що символізує Христа (I Кор. 10:4), зазнала вторгнення сатани. Це стало дією, яка показала, що згодом, навіть у ході Ісуса, який мав би йти за взірцем Мойсеєвого шляху, було б можливо для сатани вторгнутися, якби Іван Хреститель, який мав прийти для того, щоб вирівняти дорогу Ісуса, виявився невірним. Отже, ця дія також показала, що сатана міг вторгнутися в основу віри, зосереджену на Івані Хрестителі, який мав прийти перед Месією. Тому дія Мойсея, який ударив по скелі двічі, стала віддаленою причиною, що змусила Ісуса піти в пустелю й зазнати 40-денного посту та трьох великих спокус з позиції, що настає після Івана Хрестителя, щоб відновити основу віри, на випадок, якщо Іван Хреститель втратить віру.

Іван Хреститель став невірним (пор. Частина I, розд. 4, сек. II, 3--157), і сатана вторгся в основу віри, яку він заклав. Це стало безпосередньою причиною того, що Ісус мав пройти 40-денний піст і три великі спокуси в становищі Івана Хрестителя, щоб через відшкодування відновити основу віри, встановивши 40-денну основу для відокремлення сатани.

Тоді якою була мета сатани, коли він пропонував Ісусу три великі спокуси? У Біблії (Мт. 4:1-10) ми читаємо, що сатана показав йому каміння і наказав звеліти йому стати хлібами. Потім він узяв його на вершину храму і наказав йому кинутися вниз. Нарешті він узяв його на дуже високу гору і сказав Ісусу, що дасть йому весь світ, якщо Ісус впаде і поклониться йому, таким чином давши Ісусу три спокуси.

Спочатку Бог створив людину і благословив її трьома способами: досконалістю індивідуальності, розмноженням дітей і пануванням над світом творіння (Бут. 1:28). Мета творіння Бога полягала в тому, щоб людина здійснила все це. Однак Сатана спричинив падіння людини, змусивши її не здійснити три благословення. Тож мета творіння залишилася нездійсненою. Ісус прийшов, щоб здійснити мету творіння Бога, відновивши ці три благословення, які Бог обіцяв. Тому Сатана намагався перешкодити йому здійснити мету творіння, запропонувавши йому три спокуси, щоб заблокувати шлях відновлення благословень.

Як же тоді Ісус протистояв цим трьом великим спокусам і подолав їх? Спершу розгляньмо, як сатана як суб'єктна істота спокушав Ісуса. Ми вже з'ясували той факт, що в ході всенародного відновлення Ханаану з центром на Мойсеєві сатана став у суб'єктну позицію щодо ізраїльтян з центром на Мойсеєві, взявши (через невір'я ізраїльтян і невдачу Мойсея) скелю та дві кам'яні таблиці, що символізували Ісуса і Святого Духа. Тоді, в ході всесвітнього відновлення Ханаану, Іван Хреститель, який прийшов із місією приготувати дорогу Месії (Ів. 1:23), відділивши сатану, не виконав своєї відповідальності, і ізраїльтяни знову впали у невір'я та непослух, як за часів Мойсея. Отже, так само як Бог уже передвістив у ході Мойсея, сатана став на позицію суб'єкта, що дало йому змогу спокушати Ісуса. Давайте розглянемо ці спокуси детальніше.

Після того як Ісус постив 40 днів, перед Ним з'явився сатана і спокушав Його, кажучи: «Якщо Ти Син Божий, то накажи, щоб це каміння стало хлібами». (Мт. 4:3). Тим часом камінь був у володінні сатани через те, що Мойсей розбив кам'яні таблиці та вдарив по скелі, а також через невіру Івана Хрестителя. Тому, щоб відновити камінь, Ісус мав піти в пустелю і відділити сатану, постячи 40 днів. Сатана добре знав, що Ісус прийшов у пустелю, щоб відновити камінь. Ця спокуса означала, що сатана назавжди заволодіє каменем, якщо Ісус у своєму пустельному шляху для всесвітнього відновлення Ханаану виявиться невірним і вибере наказати каменю стати хлібами, щоб наповнити свій голодний шлунок, не намагаючись відновити камінь — так само, як у попередні дні ізраїльтяни не змогли витримати голод і впали в невір'я під час всенародного відновлення Ханаану.

Відповідь Ісуса на цю спокусу була: «Не хлібом єдиним житиме людина, але кожним словом, що виходить з уст Божих» (Мт. 4:4). Спочатку людина була створена, щоб жити на двох видах поживи.

Тобто, фізичне тіло людини живе за рахунок поживних речовин, узятих із природного світу, тоді як її дух живе словами, що виходять з уст Бога. Однак занепалі люди стали нездатними отримувати Боже Слово безпосередньо, і їхні духи живуть словами Христа, який прийшов на землю як втілення Божого Слова, як написано в Біблії (Івана 1:14). Тому Ісус сказав: «Я — хліб життя» (Ів. 6:48), і далі сказав: «Істинно, істинно кажу вам: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити крові Його, не будете мати в собі життя» (Ів. 6:53). Отже, навіть якщо фізичне тіло людини може мати життя, їдячи хліб, вона не може насолоджуватися повноцінним життям лише цим. Людина може стати повноцінною, якщо, крім того, вона житиме Христом, який прийшов як втілення Божого Слова і як хліб життя для людини.

Однак камінь став власністю сатани через те, що Мойсей вдарив по скелі, яка була коренем кам'яних скрижалей. Камінь у руці сатани тепер воістину був тією скелею та кам'яними скрижалями, які Мойсей втратив. Отже, камінь, зрештою, символізував самого Ісуса, який перебував під спокусою сатани. Це стає ще очевиднішим, коли ми читаємо про камінь, що символізує Христа (Об. 2:17), і про те, що "Скеля був Христос" (1 Кор. 10:4). Тому відповідь Ісуса на першу спокусу сатани означала, що навіть якби він тоді був на межі голодної смерті, хліб для фізичного тіла не був питанням; і він сам мав перемогти з позиції прийняття спокуси сатани й стати їжею Божого Слова, яка могла б спасти духовні тіла всього людства. Перша спокуса була влаштована для того, щоб Ісус міг утвердити становище Месії, з досконалою індивідуальністю, подолавши спокусу з становища Івана Хрестителя. Сатана був переможений такими словами Ісуса, який протистояв йому з Божою волею зі становища Принципу. Ісус, подолавши першу спокусу і таким чином встановивши умову, що уможливлює відновлення його індивідуальності, заклав основу для відновлення першого благословення Бога.

Далі сатана поставив Ісуса на наріжному камені храму й сказав: «Якщо Ти Син Божий, кинься вниз» (Мт. 4:5-6). Ісус називав Себе храмом (Ів. 2:19-21), а святих називали храмом Божим (1 Кор. 3:16). Також записано, що святі є членами тіла Христового (1 Кор. 12:27). Тому ми можемо зрозуміти, що Ісус є головним храмом, а святі — відгалуженими храмами. Так Ісус прийшов як володар храму, і навіть сатана не міг не визнати його влади. Тож він поставив Ісуса на вершину храму; потім він сказав Ісусові кинутися звідти. Це означало, що якби Ісус кинувся з позиції володаря до позиції падшої людини, сатана зайняв би позицію панування над храмом замість Ісуса.

У цей момент Ісус відповів йому, кажучи: «Не спокушай Господа Бога твого» (Мт. 4:7). Спочатку ангели були створені, щоб бути підкореними людиною первісного стану творіння; отже, занепалий ангел природно мав бути підкорений Ісусом. Відтак, спроба ангела стати в позицію володаря храму була непрінціповим вчинком. Тому він не повинен був ставати в позицію спокушання Бога таким непрінціповим вчинком, спокушуючи Ісуса, тіло Бога, Який здійснює Своє провидіння лише за Принципом. Більше того, Ісус, подолавши першу спокусу, твердо утвердив свою позицію володаря храму, як субстанційного храму, з відновленою своєю індивідуальністю. Тому він не був у жодній позиції, щоб бути спокушеним сатаною; сатана повинен був піти, не спокушуючи Ісуса знову.

Отже, подолавши другу спокусу, Ісус, який прийшов як головний храм і наречений, і Істинний Батько людства, встановив умову, що дозволила йому відновити всіх святих у становищі його дочірніх храмів і наречених, і істинних дітей, створивши таким чином основу для відновлення другого благословення Бога.

Далі сатана повів Ісуса на дуже високу гору і, показавши всі царства світу та їхню славу, спокушав його, кажучи: «Усе це я дам тобі, якщо ти впадеш і поклонишся мені». (Мт. 4:9). Спочатку Адам через своє падіння втратив свою владу як володар усього творіння, бувши підкореним сатаною, і природно сатана став володарем усього творіння замість Адама (Рим. 8:20). Ісус, який прийшов у ролі досконалого Адама, був володарем усього творіння, оскільки написано, що Бог поклав усе під владу Христа (1 Кор. 15:27). Тому сатана, який знав цей принцип, повів Ісуса на вершину гори, поставивши його в становище володаря всього, і тоді спокушав його, щоб Ісус, другий Адам, також міг схилитися перед ним, як Адам схилився на початку.

Ісус відповів на це, кажучи: «Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи» (Мт. 4:10). Спочатку ангел був службовим духом (Євр. 1:14) і мав поклонятися та служити Богові, своєму Творцеві. Ісус відповів, вказуючи на те, що за Принципом сатана, занепалий ангел, також має поклонятися та служити Богові. Природно, за Принципом, сатана також має поклонятися і служити Ісусу, який з'явився як тіло Бога, Творця. Більше того, Ісус уже встановив основу, що дозволяла йому відновити перше й друге благословення Бога, подолавши перші два спокуси. Тому природно було йому панувати над усім творінням, відновивши третє благословення Бога на тій основі. Тож він відповів згідно з Принципом, означаючи, що не було причини далі мати справу зі спокусами щодо творіння, яке вже стояло на переможному фундаменті.

Отже, Ісус подолав третю спокусу, щоб відновити своє панування над усім світом творіння, через що він заклав основу для відновлення третього благословення Бога.

(iii) Результат відокремлення від сатани через сорокаденний піст і три великі спокуси

Згідно з принципом творення, Божа мета творення мала бути здійснена лише тоді, коли людина встановить чотирипозиційну основу, пройшовши через триступеневий процес початку, поділу та об'єднання. Однак людина не змогла здійснити мету творення, бо була захоплена сатаною на своєму шляху встановлення чотирьох позицій. Тому Бог також мав намір відновити через відшкодування все втрачене, встановивши 40-денну основу відокремлення від сатани через три етапи продовження провидіння.

Тим часом Ісус, хоч він і був Месією, встановив 40-денну основу відокремлення від Сатани, подолавши три етапи спокуси з позиції Івана Хрестителя. Відповідно, Ісус міг відновити через відшкодування всі умови одразу, які Бог мав намір відновити, встановивши 40-денну основу відокремлення від Сатани через триетапне продовження Свого провидіння відновлення.

По-перше, Ісус міг через відшкодування відновити все те, що мало бути відновлене для закладення основи віри, через провіденційний шлях аж до того часу. А саме, Він через відшкодування відновив приношення Каїна та Авеля, Ноїв ковчег, приношення Авраама, Мойсеєву скинію та Соломонів храм. Крім того, Ісус одразу горизонтально відновив через відшкодування всі 40-денні основи відокремлення від сатани, які були втрачені через невдачі центральних постатей, чия місія полягала у відновленні основи віри, через вертикальний курс історії протягом 4000 років від Адама. А саме, він відновив через відшкодування 40-денний суд потопу Ноя; три 40-річні періоди Мойсея та два 40-денні пости; 40 днів розвідування Ханаану; 40-річний шлях ізраїльтян у пустелі; 400 років від Ноя до Авраама; 400 років рабства в Єгипті; та всі інші періоди «числа 40», втрачені після того, аж до його власного часу.

По-друге, Ісус міг встановити умову, яка давала йому змогу здійснити три великі благословення Бога та відновити через відшкодування чотирипозиційну основу, тому що він прийшов із позиції Івана Хрестителя, щоб стати на позицію Месії. Отже, Ісус став субстанційною істотою, яка виконала приношення, і він міг стояти як субстанційна істота кам'яних скрижалей, скинії, ковчега заповіту, скелі та храму.

(2) Основа субстанції

Ісус прийшов як Істинний Батько людства і через відшкодування відновив 40-денну основу відокремлення від сатани з позиції Івана Хрестителя. Тому Він міг відновити основу віри з позиції батька, і водночас Він міг встановити позицію Авеля, закладаючи всесвітню умову відшкодування, щоб усунути падлу природу з позиції дитини. Відповідно, Ісус прийшов стати на позицію, відновлену через відшкодування на всесвітній основі, — позицію Мойсея, який встановив основу віри для другого всенародного відновлення Ханаану, пройшовши 40-річний період відшкодування в пустелі Мідіян.

У другому курсі всенародного відновлення Ханаану Бог здійснював Свій «провидіння для початку» через три великі чуда та десять кар. Пізніше, у третьому курсі всенародного відновлення Ханаану, Бог здійснював Свій «провидіння для початку», встановивши три великі благодаті: кам'яні скрижалі, скинію та ковчег заповіту — а також Десять заповідей, щоб через відшкодування відновити три великі чуда та десять кар в Єгипті, які були анульовані через невір'я ізраїльтян.

Оскільки Ісус був субстанціальним втіленням Десяти заповідей і трьох великих благодатей (кам'яних скрижалей, скинії та ковчега заповіту), Він здійснював «провидіння початку» власними словами, чудесами та знаменнями в другому курсі всесвітнього відновлення Ханаану. Якби, відповідно до «провидіння початку», юдейський народ у становищі Каїна увірував і пішов за Ісусом у становищі Авеля, вони могли б встановити умову відшкодування, щоб усунути гріховну природу, і могли б відновити основу субстанції, таким чином заснувавши основу прийняття Месії. Якби так сталося, Ісус, перейшовши зі становища Іоана Хрестителя, міг би стати в становищі Месії. Тоді, якби все людство було прищеплене до нього (Рим. 11:17), народилися заново, очистилися від первородного гріха і стали єдиним тілом у серці з Богом, вони могли б відновити первісну природу, даровану при створенні, і таким чином здійснити Царство Боже на землі в той час.

(3) Невдача другого етапу всесвітнього відновлення Ханаану

Коли через невіру Іоана Хрестителя перше провидіння всесвітнього відновлення Ханаану закінчилося невдачею, Ісус відновив через відшкодування основу віри для другого всесвітнього відновлення Ханаану, сам зазнавши 40-денного випробування в пустелі, успадкувавши місію Іоана Хрестителя. Тим часом сатана, який зазнав поразки у трьох великих спокусах, відійшов від Ісуса до слушного часу (Луки 4:13). Те, що сатана відійшов від нього «до слушного часу», означає, що він не залишив Ісуса повністю, але міг прийти знову перед Ісусом. Насправді ж сатана протистояв Ісусу, діючи через єврейський народ, зосереджуючись на первосвящениках і книжниках, які впали в безвір'я, і особливо через Юду Іскаріота, учня, який зрадив Ісуса.

У такий спосіб, через невірність єврейського народу, субстанційна основа для другого етапу всесвітнього відновлення Ханаану зазнала невдачі; відповідно, основа для прийняття Месії для цього провидіння зазнала невдачі. Природно, другий етап всесвітнього відновлення Ханаану також зазнав невдачі.

3. ТРЕТІЙ ШЛЯХ ВСЕСВІТНЬОГО ВІДНОВЛЕННЯ ХАНААНУ

(1) Курс духовного відновлення Ханаану, зосереджений на Ісусі

Перш ніж обговорювати проблеми, що стосуються третього етапу всесвітнього відновлення, ми повинні спочатку знати, у якому відношенні він відрізняється від третього етапу національного відновлення Ханаану. Як уже детально обговорювалося, центром ізраїльської віри в третьому етапі національного відновлення Ханаану був скинія, яка була символічним тілом Месії. Отже, навіть коли ізраїльський народ упав у безвір'я, ця скинія залишалася неушкодженою, стоячи на основі віри для скинії, яку Мойсей встановив своїм 40-денним постом. Коли й Мойсей впав у безвір'я, вона залишалася стояти, центруючись на Ісусі Навині, який продовжував служити волі на основі для скинії, що була встановлена 40-денним періодом розвідування Ісуса Навина для відокремлення сатани на основі віри, яку Мойсей встановив.

Однак об'єктом віри єврейського народу на їхньому шляху всесвітнього відновлення Ханаану був сам Ісус, який прийшов як субстанційне тіло храму. Коли навіть його учні впали в невір'я, Ісус був змушений піти шляхом смерті, віддавши своє фізичне тіло на хрест, як написано: «Як Мойсей підніс змія в пустелі, так мусить бути піднесений і Син Людський» (Ів. 3:14). У такий спосіб єврейський народ втратив свій об’єкт віри, як у дусі, так і в тілі. Тому вони не могли розпочати свій третій курс всесвітнього відновлення Ханаану безпосередньо як субстанціальний курс. Але християни як Другий Ізраїль розпочали спершу духовний курс, встановивши воскреслого Ісуса як свій об’єкт віри.

Ось тут криється причина, чому Ісус сказав: «Зруйнуйте цей храм (самого Ісуса), і за три дні Я зведу його.» (Івана 2:19). Господь прийде і, продовживши місію Ісуса, Він здійснить, як духовно, так і фізично, третій етап всесвітнього відновлення Ханаану, так само як Ісус Навин здійснив третій етап всенародного відновлення Ханаану, продовживши місію Мойсея.

Спостерігаючи лише за таким провіденційним курсом відновлення, ми можемо добре зрозуміти, що якби Господь не прийшов знову у плоті, як за часів Ісуса, він не зміг би досягти успіху й виконати мету провидіння відновлення, яку він мав намір здійснити при першому пришесті.

(i) Духовна основа віри

Оскільки другий етап всесвітнього відновлення Ханаану закінчився невдачею через зраду Ізраїльтян щодо Ісуса, основа віри, яку Ісус встановив через 40-денний піст із позиції Івана Хрестителя, була безпорадно передана сатані. Отже, віддавши своє фізичне тіло сатані через хрест, Ісус встановив духовну основу відділення від сатани своїм 40-денним періодом воскресіння, з позиції духовного носія місії Івана Хрестителя. Зробивши це, він міг відновити духовну основу віри для духовного шляху третього всесвітнього відновлення Ханаану. До сьогодні не було жодної людини, яка знала б, що саме з цієї причини після розп'яття Ісуса було встановлено 40-денний період воскресіння. Як же тоді Ісус заклав духовну основу віри?

Бог був з обраним народом Ізраїлю аж до часу, коли з'явився Ісус як Месія. Однак від моменту їхнього бунту проти Ісуса, який з'явився як Месія, Бог був змушений віддати їх, Своїх вибраних, у руки сатани. Так, Бог разом зі Своїм сином, якого зрадили ізраїльтяни, мусив покинути Свій обраний народ і обернутися проти нього. Однак мета Бога, посилаючи Месію, полягала в тому, щоб спасти не лише обраний народ, а й усе людство. Тому Бог мав намір спасти все людство, навіть якщо Йому довелося б віддати Ісуса в руки сатани. З іншого боку, сатана намагався вбити одну людину, Ісуса, Месію, навіть якщо йому довелося б віддати Богові все людство, включно з обраним народом, який тепер був на його боці. Це було тому, що Сатана думав, ніби він може зруйнувати мету всього провидіння Бога, вбивши Месію, адже він знав, що першою метою Божого 4000-річного провидіння відновлення було встановити одну людину — Месію. Отже, Бог зрештою віддав Ісуса Сатані як умову відшкодування, щоб спасти все людство, включно з єврейським народом, який повернувся проти Ісуса і тепер був на боці Сатани.

Сатана таким чином досяг того, чого прагнув протягом 4000-річного курсу історії, розіп'явши Ісуса, доклавши максимум своїх зусиль. Бог, Який таким чином віддав Ісуса в руки Сатани, міг ціною цього встановити умову для спасіння всього людства, включаючи ізраїльтян.

Як же тоді Бог зміг спасти грішних людей? Оскільки сатана вбив Ісуса, застосувавши свою максимальну силу, згідно з принципом відновлення через відшкодування було створено становище, в якому Бог тепер міг застосувати Свою максимальну силу. Застосування максимальної сили з боку Бога полягало в тому, щоб повернути мертвого до життя, тоді як з боку сатани — щоб убити людину. Тут Бог застосував Свою максимальну силу як умову відшкодування проти сатаниного вчинку вбивства Ісуса через застосування ним своєї максимальної сили, і Він повернув Ісуса до життя. Прищепивши все людство до воскреслого Ісуса (Рим. 11:24) і давши їм нове народження, Бог мав намір спасти все людство.

Як ми добре знаємо з Біблії, Ісус після воскресіння був не тим самим Ісусом, який жив зі своїми учнями до свого розп'яття. Він уже не був людиною, яку бачать фізичні очі, бо Він був істотою, що перевершує час і простір. Він одного разу раптово з'явився в зачиненій кімнаті, де зібралися Його учні (Іван 20:19), а іншого разу Він з'явився перед двома учнями, що йшли до Еммауса, і супроводжував їх на великій відстані. Але їхні очі були стримані від того, щоб упізнати Ісуса, який з’явився, щоб знову раптово зникнути. Ісус, щоб спасти людство, встановив духовну основу віри через 40-денний період воскресіння, щоб відділити сатану, після того як віддав своє фізичне тіло на хрест як жертву. Зробивши це, він проклав шлях для викуплення гріхів усіх людей.

(ii) Духовна основа субстанції

Ісус, встановивши духовну 40-денну основу для відокремлення сатани через воскресіння, з позиції духовного носія місії Івана Хрестителя, міг потім відновити духовну основу віри з позиції духовного батька. Водночас він також встановив позицію духовного Авеля, створивши всесвітню умову відшкодування, щоб усунути гріховну природу з позиції духовної дитини. Отже, Ісус міг встановити духовну основу віри для третього всесвітнього відновлення Ханаану, так само як Мойсей міг встановити основу віри для третього загальнонаціонального відновлення Ханаану, пройшовши період відшкодування 40-річного блукання в пустелі, ведучи ізраїльтян.

У часи Мойсея Бог здійснював Свій «провидіння для початку», змушуючи його закласти основу для скинії. Однак воскреслий Ісус здійснював «провидіння для початку», збираючи Своїх учнів, розсіяних у Галілеї, і даючи їм силу чинити чудеса та знамення, оскільки Він Сам був духовним субстанційним тілом кам'яних скрижалів, скинії та ковчега (Матв. 28:16-20).

Тепер святі в становищі Каїна прийшли, щоб відновити духовну основу субстанції, встановлюючи духовну умову відшкодування для усунення гріховної природи через їхню віру, служіння та наслідування воскреслого Ісуса, який духовно перебував у становищі Авеля як духовного носія місії Іоана Хрестителя.

(iii) Духовна основа для прийняття Месії

Після розп'яття Ісуса одинадцять учнів, що залишилися, розсіялися в цілковитій безпорадності. Ісус після свого воскресіння зібрав їх знову в одному місці й розпочав своє нове провидіння духовного відновлення Ханаану. Учні обрали Маттія замість Юди Іскаріота, щоб заповнити число 12 учнів, і увірували, служили й пішли за воскреслим Ісусом, таким чином заклавши духовну основу субстанції. Зробивши це, вони могли відновити духовну основу, щоб прийняти Месію.

На цій основі Ісус міг встановити становище духовного Месії зі становища духовного носія місії Івана Хрестителя та відновити Святого Духа. Зробивши це, він став духовним Істинним Батьком і почав виконувати роботу відродження. Тобто, як написано в Біблії (Дії. 2:1-4), після приходу Святого Духа на П'ятидесятницю, воскреслий Ісус став духовним Істинним Батьком і, діючи в єдності зі Святим Духом як духовна Істинна Мати, духовно прищепив святих до Себе, таким чином розпочавши роботу духовного відродження. Через це Ісус міг звершити провидіння духовного спасіння (пор. Частина I, розд. 4, секц. I, 4--147). Отже, у сфері воскреслого Ісуса духовна умова сатани для звинувачення була повністю ліквідована, і таким чином, духовно, це стало сферою, недоторканною для сатани.

Фізичне спасіння палої людини залишилося б незавершеним, навіть якщо вона у вірі стане єдиною з Ісусом, бо її тіло все ще перебуває в становищі, коли його вторгається сатана, так само як і сам Ісус. Однак, якщо ми віримо в воскреслого Ісуса, ми будемо з Ісусом духовно у сфері, недоступній для сатани, і таким чином ми зможемо здійснити духовне спасіння, вільне від духовної умови осудження сатаною.

(iv) Духовне відновлення Ханаану

Християни могли здійснити лише духовне відновлення Ханаану через віру та служіння Ісусу, який прийшов стати духовним Месією, на духовній основі для прийняття Месії. Таким чином, фізичні тіла святих, які перебували у сфері благодаті для духовного відновлення Ханаану, опинилися в такому самому становищі, як і фізичне тіло Ісуса, захоплене сатаною через хрест. Тому вони зазнавали нападу сатани, так само як і в час перед приходом Ісуса, і первородний гріх усе ще залишався в них (Рим. 7:25). Природно, що й святим довелося знову пройти шлях відокремлення від сатани для Другого пришестя Господа (пор. Частина I, розд. 4, розд. I, 4--147).

Ідеал скинії у загальнонаціональному курсі відновлення Ханаану, через який Бог здійснював Свій провидіння, центруючись на Мойсеєві, тепер мав бути реалізований на всесвітній основі, центруючись на духовному храмі воскреслого Ісуса. Оскільки ідеал престолу милосердя був реалізований через роботу Ісуса та Святого Духа, Бог міг з'явитися і говорити. Отже, на престолі милосердя, де чулися Божі слова, херувимів, які загороджували шлях від падіння перших людських предків, буде відсунуто, щоб можна було увійти до ковчега, аби зустріти Ісуса, Дерево Життя, спожити манну, дану Богом, і виявити Божу силу, представлену жезлом Аарона, що розквітнув (Євр. 9:4-5). У такий спосіб ми можемо зрозуміти, що розп'яття Ісуса та Другий прихід не були наперед визначеним провидінням, якщо дивитися крізь шлях Мойсея.

(2) Курс субстанціального відновлення Ханаану з центром на Господі Другого Пришестя

Ми обговорили, чому Богом обраний народ розпочав третій етап всесвітнього відновлення Ханаану як духовний етап, не маючи змоги розпочати його як субстанціальний етап, як вони зробили у своєму третьому етапі національного відновлення Ханаану. Духовне провидіння третього всесвітнього відновлення Ханаану, яке вони розпочали на духовній основі для Месії, віруючи та слухаючись Ісуса, духовного Месії, сьогодні розширило свою духовну територію на всесвітній основі, пройшовши 2000-річний етап історії.

Так само, як Ісус Навин, який замінив Мойсея в духовному курсі відновлення Ханаану, здійснив загальнонаціональне відновлення Ханаану, пройшовши субстанціальний курс, так і Господь Другого Пришестя має втілити земне Царство Боже, прийшовши пройти духовний курс відновлення Ханаану як субстанціальний курс і здійснивши всесвітнє відновлення Ханаану. У такий спосіб Господь Другого Пришестя, який має втілити те саме Царство Боже на землі, яке Бог мав намір субстанціально втілити за часів Ісуса, повинен народитися на землі як субстанціальна людина в плоті (пор. Частина I, Розд. 7, Секц. II, 2--209).

Господь Другого Пришестя мусить відновити через відшкодування провіденційний шлях відновлення, який залишився незавершеним за часів Першого Пришестя. Тому, так само як Ісус мав пройти гіркий шлях духовного провіденційного відновлення через невір'я юдейського народу, Господь мусить відшкодувати духовний шлях страждань, цього разу субстанціально в тілі, якщо й коли християни, Другий Ізраїль, впадуть у невір'я. Ісус сказав: «Але спершу Він [Христос] мусить багато страждати й бути відкинутим цим поколінням» (Луки 17:25).

Отже, подібно до того, як Ісус від часу свого приходу мусив заново пройти свій духовний провіденційний шлях, залишивши Перший Ізраїль Божого покликання та встановивши християн як свій другий обраний народ, Господь Другого Пришестя, можливо, муситиме здійснити провіденційний шлях, субстанціально, залишивши християн другого покликання та закликавши заново Третій Ізраїль, якщо християни впадуть у невірність. Якщо під час Другого пришестя провісники, які приходять із місією Івана Хрестителя (Ів. 1:23), щоб приготувати Йому дорогу, не виконають своєї місії, так само як і під час першого пришестя, то сам Господь Другого пришестя повинен буде утвердити субстанціально основу віри для третього провидіння всесвітнього відновлення Ханаану з позиції Івана Хрестителя, і таким чином Йому доведеться йти шляхом страждань.

Яким би гірким не був його шлях, Господь Другого Пришестя ніколи не прийде, щоб померти, не виконавши провидіння відновлення, як це було за часів Ісуса. Це тому, що Боже провидіння для здійснення Його мети творіння через Істинних Батьків людства перейшло від Адама через Ісуса до Господа Другого Пришестя, і втретє провидіння неодмінно здійсниться. Крім того, як буде обговорено пізніше (пор. Частина II, розд. 6, сек. IV--532), духовний провидіння відновлення за 2000 років після Ісуса досягло віку демократії, щоб створити суспільство, сприятливе для провидіння. Ісуса було вбито після того, як його затаврували як бунтівника проти юдаїзму, але в демократичному суспільстві під час Другого Пришестя Господь не може йти шляхом смерті, навіть якщо його можуть гірко переслідувати як єретика.

Тому, яким би важким не був шлях Господа Другого Пришестя, на тій субстанціальній основі віри, яку Він утвердить, зберуться святі, які віритимуть у Нього й абсолютно Йому служитимуть; і буде певно, що вони зможуть встановити субстанціальну основу для прийняття Месії, встановивши основу субстанції, задля субстанціального шляху третього всесвітнього відновлення Ханаану.

У третьому загальнонаціональному курсі відновлення Ханаану, за часів Мойсея, Бог мав здійснити Свій «провидіння для початку», центруючись на скелі. За часів Ісуса Навина Він здійснив Своє «провидіння для початку», центруючись на воді, яка була більш внутрішньою, ніж скеля. Подібним чином, Ісус здійснював «провидіння початку» через чудеса й знамення під час першого пришестя, але під час Другого пришестя Христос здійснюватиме «провидіння початку», зосереджуючись на Слові, яке є внутрішнім. Це тому, що, як обговорювалося раніше (пор. Частина I, розд. 3, сек. III, 2--113), людина, яка була створена Словом (Ів. 1:3), не змогла досягти мети Слова через гріхопадіння. Бог, Який провадив Свій провидентний план відновлення, встановлюючи зовнішню умову Слова, щоб здійснити мету Слова, повинен послати Христа, Який є сутністю Слова (Ів. 1:14), наприкінці провидентної історії, і повинен провадити Свій провидентний план спасіння, ставлячи в центр Слово.

Коли ми бачимо Божу мету творіння, зосереджену на зв'язку серця, Бог, як духовний Батько, створив людей як Своїх субстанціальних дітей. Адам і Єва, які були створені першими як субстанціальні об'єкти за образом і подобою Божих двоїстих сутностей, є Божими першими субстанціальними об'єктами та першими батьками людства. Отже, поєднавшись як чоловік і дружина та множачи дітей, вони мали б заснувати сім'ю, з'єднану й об'єднану в серцях батьків, подружжя та дітей, що представляють батьківську любов, подружню любов і любов дітей. Це воістину основа чотирьох позицій, яка здійснила три об'єктивні цілі (пор. Частина I, розд. 1, секц. II, 3--31).

У такий спосіб Бог мав намір встановити Царство Боже на землі, зі Своїми дітьми прямого походження. Однак, як обговорюється в «Гріхопадінні людини», всі люди через кровний зв'язок першого людського предка з архангелом Люцифером стали дітьми диявола, успадкувавши кровну лінію сатани (Мт. 3:7, 23:33, Ів. 8:44). Таким чином, перші людські предки опинилися в становищі, в якому вони були відрізані від родоводу Бога, і це є гріхопадінням (пор. Частина I, розд. 2--65).

Отже, мета Божого провидіння відновлення полягає в тому, щоб відновити падших людей, які були відсічені від родоводу Бога, і встановити їх як дітей Божої прямої лінії. З'ясуймо Божу таємницю провидіння відновлення в Біблії.

Як уже зазначалося раніше, сім'я Адама, яка настільки деградувала, що вчинила вбивство, була відрізана від стосунків з Богом. За часів Ноя прямий зв'язок з Богом не міг бути відновлений через невдачу Хама, другого сина, який перебував у становищі Авеля. Однак людина могла стояти в становищі раба рабів (Бут. 9:25), оскільки існувала основа вірності Ноя. Таким чином, людина могла мати непрямий зв'язок з Богом. Це були фактичні стосунки Бога й людини в період до Старозавітної епохи.

Свого часу Авраам, батько віри, зміг встановити Божих обранців, заклавши основу на рівні сім’ї для прийняття Месії. Таким чином, уперше було відновлено становище Божого слуги (Лев. 25:55). Це були стосунки Бога й людини в добу Старого Заповіту. Після приходу Ісуса його учні, які стояли на основі віри, яку він заклав із позиції Іоана Хрестителя, були вперше відновлені з позиції слуг старозавітної доби до позиції усиновлених дітей. Для того щоб їм стати дітьми Божого прямого роду, вони мали закласти основу субстанції в абсолютній слухняності Ісусові; і через прищеплення (Рим. 11:17) самі як духовно, так і фізично в Ісуса, який стояв на тій основі, вони мали стати одним тілом із ним.

Ісус прийшов як Син Божий, без первородного гріха, з прямого роду Божого, і, зробивши все занепале людство одним тілом, прищепивши його до Себе, Він мав відновити його як дітей прямого роду Божого, усунувши первородний гріх. Ісус і Святий Дух прийшли як духовні Істинні Батьки, щоб відновити для людей їхній родовий зв'язок із Богом, дарований при творенні, допомігши занепалим людям усунути їхній первородний гріх через прищеплення їх до Себе. Ми називаємо діяння Ісуса та Святого Духа «Відродженням» (пор. Частина I, розд. 7, розд. IV--213). Тому ми повинні знати, що Ісус прийшов як центр, справжнє оливкове дерево, щоб прищепити до Себе падших людей, які є гілками диких оливкових дерев.

Однак навіть його учні впали в безвір'я, і тому Ісуса розіп'яли на позиції Івана Хрестителя, не маючи змоги виконувати обов'язки Месії. У такий спосіб воскреслий Ісус утвердив духовну основу віри через 40-денний період воскресіння, щоб відділити сатану, встановлену з позиції духовного Івана Хрестителя. Після цього духовну основу субстанції було закладено вірою та відданістю його учнів, які повернулися до нього в покаянні; і отже, духовну основу для прийняття Месії було встановлено вперше. Нарешті, на тій духовній основі святі постали як духовні діти, духовно прищепившись до Ісуса, який стоїть як духовний Месія. Це були стосунки Бога та занепалих людей, згідно з духовним провидінням відновлення після Ісуса, аж до теперішнього моменту. Тому занепалі люди поки що можуть стояти лише як духовні об'єкти Бога, оскільки духовне провидіння відновлення після Ісуса полягало в тому, щоб спочатку відновити духовний світ, так само як Бог спочатку створив духовний світ. Відповідно, яким би побожним не був християнин, оскільки він не зміг ліквідувати первородний гріх, що передається через плоть, не знаходимо різниці між ним і святими Старозавітної доби з огляду на те, що обидва не змогли відокремитися від родоводу сатани (пор. Частина I, розд. 4, розд. I, 4--147). Християни є щонайбільше усиновленими синами перед Богом, тому що вони діти іншого родоводу. Саме з цієї причини Павло сказав:

Не тільки творіння, але й ми самі, які маємо перші плоди духа, зітхаємо внутрішньо, чекаючи усиновлення як синів... (Рим. 8:23)

Тому Господь Другого Пришестя повинен прийти, щоб відновити все людство як дітей безпосереднього роду Божого. Отже, він повинен народитися на землі, у плоті, як народився Ісус. Через це він повинен відновити через відшкодування шлях Ісуса, пройшовши його знову. Тому Господь Другого Пришестя повинен встановити реально основу для прийняття Месії, згідно з «провидінням початку», зосереджуючись на Слові; і, прищепивши все людство як духовно, так і фізично до цієї основи, він повинен відновити їх як дітей безпосереднього роду Божого, усунувши первородний гріх.

Ісус заснував основу на рівні сім’ї, встановивши дванадцять апостолів із трьома головними серед них, а потім розширив її до основи на рівні племені, встановивши 70 учнів, щоб через відшкодування відновити становище Якова, який був центральною постаттю основи на рівні сім’ї для Месії. Так само Господь Другого Пришестя також повинен відновити основу, щоб прийняти Месію субстанційно, починаючи з рівня сім’ї й поступово розширюючи її до рівня племені, рівня раси, рівня нації, світового рівня, а потім до космічного рівня. На цій основі він повинен зрештою змогти встановити Царство Небесне на землі.

Бог, створивши обраний народ Першого Ізраїлю, підготував основу для приходу Ісуса, щоб швидко здійснити мету встановлення Царства Небесного, але через їхній бунт Він мусив наново встановити християн як Другий Ізраїль. Так само, якщо християни, яких було встановлено як Другий Ізраїль для ідеалу встановлення Царства Небесного Господом Другого Пришестя, також відвернуться від нього, Бог буде змушений залишити Своїх обраних Другого Ізраїлю та обрати заново Своїх обраних Третього Ізраїлю. Тому християни останніх днів, як і єврейський народ часів Ісуса, перебувають у дуже благословенних обставинах, але, з іншого боку, опиняються в становищі, коли можуть стати дуже нещасними.

4. УРОКИ, ВИТЯГНУТІ З ШЛЯХУ ІСУСА

По-перше, у цьому випадку Бог показав нам, яким було Його передвизначення Його волі. Бог завжди передвизначає Свою волю бути абсолютно здійсненою в кінці. Коли Іван Хреститель не зміг виконати свою місію, сам Ісус, який прийшов як Месія, мав намір виконати волю навіть замінивши Івана. Оскільки земне Царство Небесне не було реалізоване через невір'я єврейського народу, Христос прийде знову, щоб виконати цю волю.

Далі Бог показав нам, що Його приречення щодо здійснення волі, зосереджене на певній обраній Ним особі чи народі, не є абсолютним, а відносним. Тобто, хоча Бог міг визначити певну особу чи народ для виконання мети Його провидіння відновлення, Він встановив би нового носія місії, щоб завершити роботу, якщо попередній не виконає свою частину відповідальності. Ісус обрав Івана Хрестителя своїм головним учнем, але коли той не виконав своєї відповідальності, Ісус обрав на його місце Петра. В іншому випадку Він обрав Юду Іскаріота одним із Своїх 12 учнів, але коли Юда не виконав своєї відповідальності, Ісус обрав на його місце Маттія (Дії 1:26). Так само Бог вибрав єврейський народ, щоб здійснити мету Свого провидіння відновлення, але коли вони не виконали своєї відповідальності, Він передав місію язичникам (Дії 13:46, Мт. 21:33-43). У такий спосіб, навіть якщо Бог і міг обрати певну людину для виконання Своєї волі, Він ніколи не може абсолютно приректи здійснення цієї волі на основі будь-якої однієї особи.

По-третє, Бог показав нам, що Він не втручається у власну частку відповідальності людини, але керує лише її результатом. Коли Іван Хреститель або Юда Іскаріот впали у безвір'я, це не означало, що Бог не знав про це або не міг цього зупинити, але Він зовсім не втручався в їхню віру, а керував лише результатом їхніх діянь.

Нарешті, Бог показав нам, що чим більша місія людини, тим гірше випробування її чекає. Оскільки Адам відвернувся від Бога у невірі, Ісус, який прийшов як другий Адам, щоб виконати мету провидіння відновлення, мав через відшкодування відновити становище до гріхопадіння, виявивши добру віру, з того становища, де він залишений Богом замість Адама. Тому Ісус мав пройти через спокуси сатани в пустелі й мав страждати на хресті, цілком залишений Богом (Матв. 27:46).