БОЖЕСТВЕННИЙ ПРИНЦИП
ЧАСТИНА II

ВСТУП

«Провидіння відновлення» означає Боже провидіння відновлення палої людини до її первісного стану, дарованого при творінні, і таким чином здійснення мети творіння. Як уже було показано в Частині Першій, людина впала на рівні досконалості стадії росту і відтоді залишається під владою Сатани. Щоб відновити таких людей, Бог повинен спершу здійснити провидіння відокремлення Сатани від людини.

Як детально обговорюється в «Христології», для того щоб пала людина могла бути відділена від Сатани й відновлена до свого початкового стану до гріхопадіння, вона повинна усунути первородний гріх. Але людина не може усунути первородний гріх, якщо вона не народиться заново через Месію як свого Істинного Батька. Тому пала людина, бувши відділеною від Сатани, повинна спершу відновити себе до рівня досконалості стадії росту; тобто до стандарту, до якого виросли Адам і Єва. На цій основі він може прийняти Месію і через відродження бути відновленим до становища, яке було перед гріхопадінням Адама та Єви. Тоді зрештою він прийде до здійснення мети творіння. Оскільки провидіння відновлення є провидінням пересотворення людини, щоб вона могла здійснити мету творіння, Бог мусить здійснювати це провидіння згідно з Принципом. Цей принцип, через який здійснюється відновлення, називається «принципом відновлення». Давайте далі дослідимо питання про те, як здійснюється провидіння відновлення.

I - ПРИНЦИП ВІДНОВЛЕННЯ ЧЕРЕЗ ВІДШКОДУВАННЯ

1. ВІДНОВЛЕННЯ ЧЕРЕЗ ВІДШКОДУВАННЯ

Перш ніж обговорювати питання, що стосуються принципу відновлення через відшкодування, ми повинні спочатку знати, у якому становищі перебуває людина через гріхопадіння щодо як Бога, так і сатани.

Спочатку, якби перші людські предки вдосконалили себе, не впавши, ставши єдиними з Богом у серці, вони були б у становищі, де могли б спілкуватися з Богом. Але через своє падіння, через свій кровний зв'язок із Сатаною, вони опинилися в становищі, де їм доводилося мати справу також із Сатаною. Відповідно, Адам і Єва, які, хоч і мали первородний гріх після гріхопадіння, ще не вчинили нічого доброго чи злого, були поставлені в серединне становище між Богом і Сатаною, де вони могли мати справу з обома. Їхні нащадки були поставлені в таке саме проміжне становище. Отже, тих із грішного суспільства, хто веде сумлінне життя, навіть Сатана не може забрати до пекла, навіть якщо вони можуть не мати віри в Ісуса, оскільки вони перебувають у проміжному становищі. З іншого боку, однак, яким би сумлінним не було чиєсь життя, Бог не може ввести його до Раю, якщо він не вірує в Ісуса. Тому такі духовні люди повинні залишатися в проміжному духовному світі, який не є ні Раєм, ні Пеклом.

Як же тоді Бог відділяє від сатани тих падших людей, які перебувають на серединному становищі? Сатана панував над падшою людиною, з якою він має кровний зв'язок, тож навіть Бог не може безумовно відновити людину на бік Небес, якщо сама людина не встановить умов, які дають Богові змогу заявити на неї своє право.

Сатана, так само, не може безумовно забрати людину до пекла, якщо в самій людині немає якоїсь умови, через яку Сатана міг би вторгнутися в неї. Отже, занепала людина може бути поставлена на бік Бога, коли вона створює добрі умови, тоді як вона може бути поставлена на бік Сатани, коли вона створює злі умови.

З метою поставити Адама та Єву в становище, де Бог міг би здійснювати провидіння відновлення через їхню приношення прийнятних жертв, Бог наказав їм приносити жертви, коли сім'я Адама перебувала в проміжному становищі. Однак Каїн убив Авеля, створивши, навпаки, умову, яка дозволила Сатані вторгнутися в них. Бог послав Ісуса до занепалих людей, щоб вони могли стати на Небесну сторону, увірувавши в нього. Однак, всупереч Божій волі, вони не увірували в Ісуса і таким чином залишилися на стороні Сатани. Це причина, чому Ісуса називають "володарем суду", а також Спасителем.

Що ж тоді означає «відновлення через відшкодування»? Коли щось втратило своє початкове становище чи статус, потрібно встановити певні умови, щоб початкове становище чи статус було відновлено. Встановлення таких умов називається «відшкодуванням». Наприклад, щоб відновити втрачену честь, становище чи здоров'я, ми повинні створити необхідні умови щирих зусиль, належної кваліфікації та достатнього медичного догляду. Припустімо, є двоє людей, які любили одне одного, але тепер перебувають у поганих стосунках. Щоб їм відновити початковий стан взаємної любові, вони мають створити умову взаємного вибачення.

Так само й людина, яка втратила початкове становище чи статус, дарований при творінні, повинна встановити певні необхідні умови, щоб відновити себе. Цей акт відновлення початкового становища чи статусу, дарованого при творінні, називається «відновленням через відшкодування». Умова, яку слід встановити для відновлення через відшкодування, називається «умовою відшкодування».

Далі, провидіння відновлення падших людей до їхніх первісних становищ, дарованих при творінні, через встановлення «умови відшкодування» називається «провидінням відновлення через відшкодування».

Якою мірою ми повинні встановити умову відшкодування? Можна навести три такі приклади:

Перший — встановити умову відшкодування в тій самій мірі; тобто відновити початковий стан, встановивши умову з величиною, ідентичною тій, що була втрачена з початкової позиції та стану;. Наприклад, компенсація за відшкодування належить до цієї категорії. Сказано (Вих. 21:23-25):

Якщо буде якась шкода, то дай життя за життя, око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу, опік за опік, рану за рану, удар за удар.

що означає цей різновид умови відшкодування.

Другий — це випадок встановлення умови відшкодування за меншу ціну; тобто відновлення початкового стану шляхом встановлення умови на меншу вартість, ніж те, що було втрачено спочатку. Наприклад, можна навести випадок погашення всієї суми боргу через милість кредитора до боржника, який мав великий борг. Згідно з цим принципом, ми отримуємо велику користь спасіння (воскресіння після духовної смерті), тотожну тій, що її дав Ісус, встановлюючи умову відшкодування — нашу віру у викуплення через хрест. Ми можемо відновити становище народжених заново через Ісуса та Святого Духа, встановлюючи умову відшкодування через хрещення, лише окропленням кількох крапель води на наші голови. Крім того, ми можемо отримати дорогоцінну користь від споживання тіла Ісуса та пиття його крові лише взявши шматок хліба та чашу вина на Таїнстві Святого Причастя. Це приклади меншої покути.

Третій шлях — встановити умову відшкодування за ціну, більшу за ту, що була втрачена первісно. Це означає, що коли людина раніше не змогла виконати умову відшкодування за меншу ціну, вона може відновити початковий стан, встановивши умову відшкодування за більшу ціну. Наприклад, Авраам, коли він не зміг принести в жертву голуба, барана та телицю, мусив принести в жертву свого єдиного сина Ісаака через додаткову ціну умови відшкодування. За днів Мойсея, коли ізраїльтяни не виконали Божої волі протягом своїх 40 днів розвідування землі Ханаанської, їхня умова відшкодування зросла, і вони мусили блукати пустелею 40 років, обчислених за принципом один рік за кожен день (Чис. 14:34).

Чому ж тоді ми повинні встановити більшу умову, коли встановлюємо умову відшкодування вдруге? Це тому, що коли центральна постать у провидінні має знову встановити умову відшкодування, вона повинна включити те, що залишилося невиконаним через невдачу попередніх осіб, на додаток до того, що вона сама мала встановити спочатку.

Наступне, що ми повинні знати, — це як встановити умову відшкодування. Коли ми маємо відновити будь-що до його первісного стану з обставин, у яких воно було спотворене від початкової позиції та статусу, ми повинні встановити умову відшкодування, обравши шлях, протилежний тому, через який ми пройшли. Наприклад, обраний народ Ізраїлю був покараний за гріх відкинення Ісуса та розп'яття Його. Отже, щоб їх було відновлено на становищі обраних, після того як їх було спасено від гріха, вони мають змінити своє становище, полюбити Ісуса і навіть нести хрест та йти за Ним (Луки 14:27). Це причина, чому християнство стало релігією мучеництва. Як ще один приклад, людина завдала Богові горя, повставши проти Нього і впавши в розтління. Отже, щоб відновитися через відшкодування, людина повинна змінити свою занепалу природу на протилежну та втішити Бога, відновивши себе до статусу людини первісної природи, дарованої при творенні, через виконання Божої волі. Перший Адам збунтувався проти Бога, тим самим змусивши своїх нащадків упасти в лоно Сатани. Ісус, який прийшов як другий Адам, тому мав служити й шанувати Бога з позиції залишеного Ним, щоб бути спроможним відновити людство з лону Сатани до лона Божого. У цьому полягає складна причина того, що Бог мав залишити Ісуса, коли його розіп'яли (Матв. 27:46). З цього погляду, навіть кримінальний закон нації є методом встановлення умови відшкодування для підтримання безпеки й порядку нації шляхом накладення покарання на злочинців.

Хто повинен встановити умову відшкодування? Як уже було з'ясовано в принципі творення, людина первісно мала панувати навіть над ангелами, після того як удосконалилася б, виконавши свою власну частку відповідальності. Перші людські предки не зробили цього і, у зворотний спосіб, потрапили під панування Сатани. Тому, щоб людина була відновлена до становища панування над Сатаною зі становища перебування під пануванням Сатани, людина сама повинна встановити належну умову відшкодування, виконавши свою власну частку відповідальності.

2. ОСНОВА ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ МЕСІЇ

Месія повинен прийти як Істинні Батьки людства. Він повинен прийти як Істинний Батько, тому що він повинен відкупити людство, народжене від занепалих батьків, від первородного гріха (пор. Частина I, розд. 7, розд. IV, 1.1--214). Для того щоб занепалі люди були відновлені до статусу первісних людей творіння, вони повинні прийняти Месію на "основі для прийняття Месії" і таким чином усунути свій первородний гріх.

Тоді яку умову відшкодування необхідно встановити, щоб падші люди могли закласти основу для прийняття Месії? Щоб це зрозуміти, ми повинні спершу усвідомити, яким чином Адам не зміг здійснити мету творіння. Умову відшкодування необхідно встановити через процес, який буде зворотним до процесу, через який людина втратила своє початкове становище та статус.

Адам мав встановити дві умови, щоб здійснити мету творіння. По-перше, він мав закласти «основу віри», тобто він мав слухатися Божої заповіді не їсти плоду з Дерева пізнання добра і зла. Потім Адам мав пройти свій період росту, протягом якого він мав виконати свою власну частку відповідальності, встановивши цю умову віри. Тим часом цей період являє собою певне число божественного значення. Тому цей період також можна назвати «періодом завершення числа».

Другою умовою, яку Адам мав виконати, щоб здійснити мету творіння, було закласти «основу субстанції» (втілення). Якби Адам заклав основу віри, пройшовши свій період зростання у вірі та послуху Божим словам, він міг би стати одним тілом із Богом на цій основі. Іншими словами, він міг би закласти основу субстанції (втілення), таким чином здійснивши «досконале втілення Слова», досягнувши статусу людини досконалої індивідуальності, що було першим благословенням Бога для людини. Природно, що пала людина повинна закласти основу субстанції (втілення) на основі віри, через той самий процес, перш ніж закладати основу для прийняття Месії.

(1) Основа віри

Адам упав через свою непослухність Божим словам, тому він не зміг закласти основу віри. Оскільки він не зміг стати досконалим втіленням Слова, він не міг досягти мети творіння. Тому, щоб падші люди були відновлені до тієї основи, на якій вони можуть виконати мету творіння, вони спершу повинні відновити через відшкодування основу віри, яку перші людські предки не змогли встановити. Перш ніж вони відновлять основу віри, вони повинні встановити наступні три умови відшкодування.

Спочатку має бути «центральна постать», через яку здійснюється робота. Оскільки Адам упав, не ставши тією особою, яка заклала б основу віри, Бог аж дотепер шукав центральну постать, здатну відновити основу віри. Саме через намір Бога встановити таких центральних постатей Він спонукав Каїна та Авеля приносити жертви в родині Адама, і саме тому Він покликав Ноя, Авраама, Ісаака, Якова, Мойсея, Царів та Івана Хрестителя.

По-друге, щоб відновити основу віри, для неї мають бути «умовні об'єкти». Через невір'я Адам скасував Боже Слово, яке Він дав йому як умову для встановлення основи віри. Людина, яка таким чином упала, опинилася в становищі, де вона не могла безпосередньо отримати Боже Слово для відновлення основи віри; тому умовні об'єкти стали необхідними замість Слова. Однак, падші люди були поставлені в становищі та статусі, в якому вони були найбільш обманливими з усього (Єр. 17:9), тому в епосі до Старого Заповіту люди мали встановити основу віри, встановлюючи умовні об'єкти зі створених речей, таких як приношення або ковчег, що замінює приношення. Тому основа віри може також бути основою для відновлення всіх речей, які були захоплені сатаною через невіру людини. У Старозавітному віці умовними об'єктами для закладення цієї основи були слова Закону або ковчег заповіту, храм або центральні постаті, що заміняли Слово. Далі, у Новозавітному віці, Євангеліє та Ісус, який був «словом у субстанції», були умовними об'єктами для встановлення основи віри. Такі умовні об'єкти, що стали необхідними після гріхопадіння людини, слугують для відновлення основи віри, якщо дивитися з боку людини. Але з Божого боку, це вирішити питання власності.

По-третє, падші люди повинні мати "математичний період відшкодування". Чому ж тоді в провидінні має бути математичний період відшкодування і що це таке? Це буде детально розглянуто пізніше (пор. Частина II, розд. 3, сек. II, 4--381).

(2) Основа субстанції

Для того щоб грішна людина могла здійснити мету творення, вона повинна втілити досконале втілення Слова, яке перші людські предки не змогли здійснити, на відновленій основі віри. Але грішні люди ніколи не зможуть стати досконалим втіленням без усунення первородного гріха через Месію. Падша людина не може прийняти Месію, доки не стане на основу для прийняття Месії, яка має бути реалізована через утвердження основи субстанції на відновленій основі віри. Грішна людина може стати досконалим втіленням (субстанцією) лише після усунення свого первородного гріха через Месію, відновивши таким чином становище перед гріхопадінням перших людських предків, а потім ставши одним тілом із Месією, зосереджуючись на серці Бога; і нарешті пройшовши через період зростання, який перша людська пара не завершила через своє гріхопадіння.

Навіть у закладенні основи субстанції існують певні умови відшкодування, які людина, що впала, повинна встановити; тобто «умова відшкодування для усунення гріховної природи». Перше людське подружжя набуло первородного гріха через гріхопадіння, таким чином не зумівши реалізувати первісну природу, даровану при творенні, і набувши гріховної природи. Отже, щоб падша людина могла встановити основу субстанції для відновлення своєї первісної природи через усунення первородного гріха за допомогою Месії, вона спершу повинна створити умову відшкодування для усунення падшої природи. Як створити такі умови, буде розглянуто пізніше (пор. Частина II, розд. 1, сек. I, 2--243).

II--ШЛЯХ ПРОВИДІННЯ ВІДНОВЛЕННЯ

ЕПОХИ У ПЕРЕБІГУ ПРОВИДІННЯ ВІДНОВЛЕННЯ

Ми представимо загальний огляд епох у всьому перебігу історії від часів Адама до сьогодення.

Провидіння Бога, щоб здійснити Його мету творення, змусивши палу людину закласти основу для прийняття Месії, почалося з родини Адама. Однак убивство Каїном Авеля зірвало це провидіння, і Божа воля була перенесена на родину Ноя після десяти поколінь.

Мета суду над злим поколінням через 40-денний потоп полягала в тому, щоб здійснити провидіння відновлення, змусивши сім'ю Ноя закласти «основу на сімейному рівні для прийняття Месії». Через гріх Хама десять поколінь і 40 днів, які Бог встановив, щоб обрати сім'ю Ноя через ковчег, були захоплені сатаною.

Тоді Божа воля була перенесена на Авраама, після 400 років, які були періодом відновлення через відшкодування всіх втрачених умов для Небесної сторони. Якби Авраам цілісно заклав основу на рівні сім'ї, щоб прийняти Месію, то «основа на національному рівні для прийняття Месії» могла б бути встановлена з центром на рівні сім'ї. Тоді на основі національного рівня він міг би прийняти Месію. Однак воля знову була зірвана через невдачу Авраама в символічних приношеннях.

Тому 2000-річний період після Адама, протягом якого Бог шукав «батька віри», щоб прийняти Месію, був захоплений сатаною. Авраам відрізнявся від Ноя тим, що, хоч він і зазнав невдачі в символічному приношенні, він зрештою досяг успіху в закладенні основи на рівні сім'ї для прийняття Месії, продовживши тривалість, що охоплювала три покоління, включаючи покоління Ісаака та Якова. Спираючись на цю основу, він примножив Божих обраних у Єгипті, і згодом він зміг поширити на весь народ основу для прийняття Месії. Ось чому Авраама називають «батьком віри».

Двотисячолітній період від Адама до Авраама цілком можна назвати «епохою, призначеною закласти основу, на якій має розпочатися провидіння відновлення через обрання Авраама, батька віри». Саме тому кажуть, що робота провидіння відновлення розпочалася з Авраама.

Через невдачу Авраама в символічному приношенні, 2000-річний період від Адама до Авраама був захоплений сатаною, тому має настати період, щоб відновити через відшкодування цей втрачений період назад на небесний бік; це 2000-річний період від Авраама до приходу Ісуса. Якби Авраам не зазнав невдачі в символічному приношенні, Месія міг би прийти на основі на національному рівні, щоб прийняти Месію, яка була б закладена його нащадками; тож провидіння відновлення було б здійснене того часу. Так само, якби юдейський народ представив Ісуса Богові як живу жертву, віруючи в нього й служачи йому, провидіння відновлення могло б бути здійснене того часу з центром на Месії, який уже прийшов на основі на національному рівні, яку вони заклали.

Однак єврейський народ зазнав невдачі в приношенні на національному рівні, розіп’явши Ісуса, так само як Авраам зазнав невдачі у своєму символічному приношенні. Тому 2000-річний період від Авраама до Ісуса знову був захоплений сатаною. Тоді мав бути ще один необхідний 2000-річний період, щоб через відшкодування відновити втрачений 2000-річний період від Ісуса до сьогоднішнього дня. Протягом цього періоду християни повинні закласти "основу на всесвітньому рівні, щоб прийняти Господа Другого Пришестя", у провидінні відновлення через хрест.

III--ПОДІЛ ЕПОХ У ПЕРЕБІГУ ПРОВИДІННЯ ВІДНОВЛЕННЯ

1. ПОДІЛ ВІКІВ З ТОЧКИ ЗОРУ ПРОВИДІННЯ ЗГІДНО ЗІ СЛОВОМ

А. Двотисячолітній період від Адама до Авраама був періодом, у якому людина ще не могла встановити умову відшкодування, що дала б їй змогу безпосередньо прийняти Божий Світ для провидіння відновлення. Тому це був період, у якому занепала людина заклала основу для наступного періоду, коли провидіння через Слово стане можливим, лише встановлюючи умову відшкодування через приношення; тому цей період називається "провидінним віком для закладення основи Слова".

Б. Знову ж таки, 2000-річний період від Авраама до Ісуса був періодом, протягом якого духовний рівень людини та ступінь її інтелекту зросли до стадії формування через Слово Старого Заповіту; тому цей період називається «Епохою Старого Заповіту на стадії формування».

C. З іншого боку, 2000-річний період від Ісуса до періоду Другого Пришестя є періодом, у якому духовний та інтелектуальний рівень людини мав розвинутися до стадії росту через Слово Нового Заповіту; тому цей період називається "Епоха Нового Заповіту на стадії росту".

Д. Період завершення провидіння відновлення після Другого Пришестя є періодом, у якому духовний та інтелектуальний рівень людини має зрости до стадії досконалості через слово Завершеного Заповіту; тому цей період називається «Епохою Завершеного Заповіту на стадії досконалості».

2. ПОДІЛ ЕПОХ З ТОЧКИ ЗОРУ ПРОВИДІННЯ ВОСКРЕСІННЯ

А. Двотисячолітній період від Адама до Авраама був періодом, у якому людина через приношення заклала основу для Старозавітного Віку, уможливлюючи майбутнє провидіння воскресіння. Тому цей період називається "провіденційним віком для закладення основи воскресіння".

Б. Двотисячолітній період від Авраама до Ісуса був періодом, у якому людина могла воскреснути до рівня формо-духа через Старозавітне Слово та через благо цього віку в провидінні воскресіння. Тому цей період називається «провіденційним віком для воскресіння на рівні формування».

C. Двотисячолітній період від Ісуса до Другого Пришестя є періодом, у якому людина воскресає до стадії життєвого духа через Слово Нового Заповіту та через благо віку в провидінні відновлення. Тому цей період називається "провіденційним віком воскресіння стадії росту".

Д. Період завершення провидіння відновлення після Другого Пришестя — це період, у якому людина повністю воскресає до божественно-духовної стадії через Слово Завершеного Заповіту та через благо епохи в провидінні відновлення. Тому цей період називається «провіденційною епохою воскресіння стадії досконалості».

3. ПОДІЛ ЕПОХ З ТОЧКИ ЗОРУ ПРОВИДІННЯ ВІДНОВЛЕННЯ ЧЕРЕЗ ВІДШКОДУВАННЯ

А. Двотисячолітній період від Адама до Авраама був періодом, у якому людина заклала основу для Старозавітного Віку, уможливлюючи відновлення через відшкодування періоду, захопленого Сатаною, назад до Небесної сторони, через поставлення Авраама. Тому цей період називається "провіденційним періодом для закладення відновлення через відшкодування".

Б. Двотисячолітній період від Авраама до Ісуса був періодом, у якому належало відновити через відшкодування двотисячолітній період від Адама (який був захоплений сатаною через невдачу Авраама в приношеннях) назад на Небесну сторону з центром на ізраїльському народі. Тому цей період називається «провіденційною епохою відновлення через відшкодування».

C. Двотисячолітній період від Ісуса до Другого Пришестя є періодом, у якому потрібно знову відновити через відшкодування двотисячолітній період Старозавітної епохи (який був захоплений сатаною через розп'яття Ісуса) назад на Небесну сторону з центром на християнах. Тому цей період називається "провіденційною епохою продовження відновлення через відшкодування".

Д. Період завершення провидіння відновлення після Другого Пришестя — це період, у який потрібно через відшкодування повернути весь курс провидіння відновлення, який був захоплений Сатаною, повністю назад на Небесну сторону. Тому цей період називається «провіденційною добою завершення відновлення через відшкодування».

4. ПОДІЛ ЕПОХ З ТОЧКИ ЗОРУ ОБСЯГУ ОСНОВИ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ МЕСІЇ

А. Двотисячолітній період від Адама до Авраама був періодом, у якому Бог через людину заклав основу на рівні сім’ї для прийняття Месії, встановивши сім’ю Авраама через приношення. Тому цей період називається «провіденційним віком для основи на рівні сім’ї для прийняття Месії».

Б. Двотисячолітній період від Авраама до Ісуса був періодом, у якому Бог мав намір встановити основу на національному рівні для прийняття Месії, заснувавши ізраїльський народ через слово Старого Заповіту. Тому цей період називається «провіденційним віком для всенародної основи прийняття Месії».

C. Двотисячолітній період від Ісуса до Другого Пришестя є періодом, у якому має бути встановлена «всесвітня основа для прийняття Месії» через утвердження християн у всьому світі за допомогою Слова Нового Заповіту. Тому цей період називається «провіденційним віком для всесвітньої основи прийняття Месії».

D. Період завершення провидіння відновлення після Другого Пришестя — це період, у який має бути завершена основа на макрокосмічному рівні для прийняття Месії через здійснення провидіння на космічному рівні за допомогою Слова Завершеного Заповіту. Тому цей період називається «провіденційною епохою завершення космічної основи для прийняття Месії».

5. ПОДІЛ ЕПОХ З ТОЧКИ ЗОРУ ЇХНІХ ВІДПОВІДНИХ ЧАСТИН ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

А. Двотисячолітній період від Адама до Авраама був періодом, у якому Бог заклав основу для провидіння тієї частини відповідальності, яку мав виконати Він Сам у наступному віці Старого Заповіту. Тому цей період називається «провіденційним віком для закладення Божої частини відповідальності».

Б. Двотисячолітній період від Авраама до Ісуса був періодом, у якому Бог здійснював провидіння відновлення на рівні формування, зосереджуючись на пророках, беручи на Себе відповідальність у Принципі за те, що Він створив людину, і таким чином беручи першу відповідальність за те, щоб безпосередньо змусити сатану підкоритися. Тому цей період називається «провіденційним віком для Божої частини відповідальності».

C. Двотисячолітній період від Ісуса до Другого Пришестя був періодом, у якому Ісус і Святий Дух, які мали виконати місію Адама та Єви (відповідальних за гріхопадіння), здійснювали провидіння відновлення у ступені росту серед занепалих людей, беручи на Себе другу відповідальність — змусити сатану підкоритися. Тому цей період називається «провіденційним віком частини відповідальності Ісуса та Святого Духа».

Д. Період завершення провидіння відновлення після Другого Пришестя — це період, у який святі, як на землі, так і на небі, повинні завершити провидіння відновлення, взявши на себе третю відповідальність — примусити Сатану, занепалого ангела, підкоритися згідно з принципом творіння, за яким людина була створена первісно, щоб панувати навіть над ангелами. Тому цей період називається «провіденційним віком частки відповідальності святих».

6. ПОДІЛ ЕПОХ З ТОЧКИ ЗОРУ ПРОВИДЕНЦІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЧАСУ

А. 2000-річний період від Адама до Авраама був періодом, у якому умови відшкодування для відновлення основи прийняття Месії були встановлені символічно. Тому цей період називається "епохою символічної тотожності часів".

Б. Двотисячолітній період від Авраама до Ісуса був періодом, у якому умови відшкодування для відновлення основи прийняття Месії були встановлені в образі та подобі. Тому цей період називається «епохою образної тотожності часів».

C. Двотисячолітній період від Ісуса до Другого Пришестя є періодом, протягом якого умови відшкодування для відновлення основи прийняття Месії були встановлені субстанціально. Тому цей період називається "епохою субстанціальної тотожності часів".

IV--ІСТОРІЯ ПРОВИДІННЯ ВІДНОВЛЕННЯ ТА "Я"

Тіло окремої людини, яке називається «я», зрештою є продуктом історії провидіння відновлення. Отже, це «я» є тією особистістю, яка має здійснити мету, до якої прямує історія. Тому «я» має представляти волю історії. Щоб зробити це, «я» має встановити горизонтально, зосереджуючись на «самому собі», всі умови відшкодування, які вимагає історія провидіння відновлення протягом тривалого періоду.

Лише роблячи це, «я» можу стати плодом, бажаним історією провидіння відновлення. Тому «я» повинен горизонтально відновити через відшкодування, у своєму поколінні, зосереджуючись на собі, всі місії всіх часів, які пророки та святі, обрані для мети провидіння відновлення в ході цієї історії, залишили невиконаними. Інакше «я» не можу стати індивідуальним тілом, що здійснило мету провидіння відновлення. Щоб «я» стало таким історичним переможцем, «я» повинен точно знати серце Бога, коли Він працював із пророками та святими, основне значення Його покликання їх, і провіденційні місії, які Він їм доручив.

Серед падших людей немає нікого, хто міг би справді стояти на такій позиції цілком самостійно. Тому ми повинні зрозуміти все це через Господа Другого Пришестя, який має прийти як завершення провидіння відновлення. Віруючи в нього й стаючи з ним одним тілом, ми повинні опинитися в позиції, щоб установити горизонтально всі вертикальні умови відшкодування в історії провидіння відновлення.

У такий спосіб шлях, яким усі наші попередники, що прийшли виконати Божу волю в провидінні відновлення, досі простували, — це той самий шлях, яким ми самі повинні пройти сьогодні знову. Крім того, ми повинні пройти навіть ті шляхи, які вони залишили непройденими. Падші люди ніколи не зможуть знайти шлях життя, не знаючи подробиць і змісту провидіння відновлення. Саме в цьому причина того, що ми повинні детально знати принцип відновлення.