БОЖЕСТВЕННИЙ ПРИНЦИП
ЧАСТИНА I
РОЗДІЛ 7

ХРИСТОЛОГІЯ

РОЗДІЛ I - ЦІННІСТЬ ЛЮДИНИ, ЯКА ДОСЯГЛА МЕТИ ТВОРІННЯ

Давайте обговоримо цінність людини, яка досягла мети творення, тобто цінність Адама у досконалості.

Спочатку розгляньмо взаємозв'язок між Богом і досконалою людиною з погляду «подвійних властивостей». Згідно з принципом творення, людина була створена з розумом і тілом, успадковуючи подвійні властивості Бога. Існують взаємні зв'язки між Богом і досконалою людиною, які можна порівняти зі зв'язком між розумом і тілом людини.

Так само як тіло було створене як субстанціальний об'єкт до невидимого розуму, який воно відображає, людина була створена як субстанціальний об'єкт до невидимого Бога, узята за Його образом. Оскільки ми не можемо відокремити одне від одного, коли розум і тіло досконалої людини стають єдиними, зосередженими на Богові, ми ніколи не зможемо розірвати стосунки, сформовані, коли Бог і досконала людина стають одним тілом через чотири позиційну основу, бо в цьому стані людина жила б у досконалому єднанні з серцем і почуттям Бога. У такий спосіб людина, яка досягає мети творіння, стала б храмом постійного перебування Бога (I Кор. 3:16), таким чином набуваючи божественності (пор. Частина I, Розд. 1, Секц. III, 2--42). Як сказав Ісус, людина повинна стати досконалою, як наш Небесний Батько (Матв. 5:48). Тому людина, яка досягла мети творення, набула б божественної цінності Бога.

По-друге, розгляньмо цінність людини, зосереджуючись на меті створення людини. Мета Бога у створенні людини полягала в тому, щоб відчувати щастя через неї. Кожна особистість має особливі риси, яких немає в інших. Хоч би якою великою була кількість людей на землі, ми не знайдемо двох однакових за їхньою індивідуальністю. Отже, у всьому творінні є лише одна особистість, яка може повернути Богові стимулюючу радість як Його субстанціальний об'єкт, через взаємну основу з особливими подвійними сутнісними властивостями, що містяться в Богові, які є суб'єктивними щодо цієї особистості (пор. Частина I, розд. 1, сек. III, 2--42). Людина, яка досягла мети творіння, ким би вона не була, є унікальним існуванням у всьому всесвіті. Слова Будди, «Я сам собі Господь у всьому небі й на всій землі», є розумними у світлі цього принципу.

По-третє, розгляньмо цінність людини з погляду взаємин між людиною та рештою творіння. Розуміючи взаємини між людиною та рештою творіння згідно з принципом творення, ми можемо краще зрозуміти цінність досконалої людини. Людину було створено, щоб вона панувала над невидимим світом своїм духом, а над видимим світом — своїм фізичним тілом. Тому людина, яка досягла мети творення, стає володарем усього творіння (Бут. 1:28). Отже, людина має правити як видимим, так і невидимим світами — своїм фізичним тілом і своїм духом. Таким чином, ці два світи формують субстанціальний об'єкт для Бога, здійснюючи дію давання й приймання, з людиною як посередником.

Згідно з принципом творення, ми знаємо, що світ творіння є субстанціальним розвитком подвійних сутностей людини. Відповідно, дух людини є субстанціальним втіленням усього видимого світу. Тому людина, яка здійснила мету творення, є субстанціальним втіленням усього космосу. Це причина, чому людину називають мікрокосмом. Людина має цінність, що відповідає цінності всього макрокосму, як сказано (Мт. 16:26): «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить власну душу?».

Припустімо, існує досконала машина. Якщо деталі цієї машини є єдиними у своєму роді у всьому світі, і їх неможливо ні дістати, ні виготовити знову, то одна деталь мала б цінність, що відповідає цінності всієї машини, якою б незначною ця деталь не була, адже без неї вся машина не працювала б. Так само індивідуальність досконалої людини є унікальною. Тож якою б неважливою вона не здавалася, насправді вона за своєю цінністю відповідає всьому макрокосму.

РОЗДІЛ II - ІСУС І ЛЮДИНА, ЯКА ДОСЯГЛА МЕТИ ТВОРІННЯ

1. ІСУС І ДОСКОНАЛИЙ АДАМ ЯК ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЕВА ЖИТТЯ

Людська історія є історією провидіння, щоб встановити Царство Небесне на землі, відновивши Дерево Життя (Об. 22:14), яке було втрачене в Едемському саду (Бут. 3:24). Ми можемо знати співвідношення між Ісусом і досконалим Адамом, розуміючи співвідношення між Деревом Життя в Едемському саду (Бут. 2:9) і Деревом Життя, яке має бути відновлене наприкінці віку (Об. 22:14).

Як уже детально обговорювалося в «Гріхопадінні людини», якби Адам став людиною, яка досягла ідеалу творіння, він став би Деревом Життя (Бут. 2:9); і все його потомство також стало б деревами життя. Однак Адам упав, знівелювавши волю (Бут. 3:24), і відтоді надією занепалих людей було відновити себе до цього Дерева Життя (Прип. 13:12, Об. 22:14). Оскільки пала людина ніколи не зможе власною силою відновити себе як Дерево Життя, людина, яка досягла ідеалу творіння, повинна прийти як Дерево Життя, і всі люди мають бути прищеплені до неї. Христос є тією людиною, що приходить, символізованою як Дерево Життя (Об. 22:14). Тому досконалий Адам, символізований Деревом Життя в Едемському саду, і Ісус, який також уподібнений до Дерева Життя (Об. 22:14), є тотожними з точки зору того, що вони є людьми, які досягли ідеалу творіння.

2. ІСУС І ЛЮДИНА, ЯКА ДОСЯГЛА МЕТИ СТВОРЕННЯ

Ми вже пояснили в Розділі I цінність досконалої людини. Розгляньмо тут різницю між Ісусом і досконалою людиною. Як ми добре знаємо з попереднього обговорення, досконала людина, у світлі мети творення, повинна стати досконалою, як досконалий Бог (Мт. 5:48); отже, вона настільки цінна, що навіть володіє божественністю. Оскільки Бог вічний, людина, створена як Його субстанційний об'єкт, також повинна стати вічною після свого вдосконалення.

Крім того, цінність існування всього макрокосму не може бути повною без досконалої людини, бо вона є унікальною істотою і володарем усього творіння. Тому людина має цінність усього макрокосму.

Ісус воістину є людиною такої цінності. Якою б великою не була Його цінність, Він не може мати цінність більшу, ніж цінність людини, яка досягла мети творення. Тому ми не можемо заперечувати, що Ісус був людиною, яка досягла мети творення.

Принцип не заперечує ставлення віри, яке плекають багато християн, що Ісус є Бог, оскільки це правда, що досконала людина є одне тіло з Богом. Більше того, коли Принцип стверджує, що Ісус є людиною, яка досягла мети творення, це аж ніяк не применшує його цінності. Однак принцип творення розглядає первісну цінність досконалої людини як рівну цінності Ісуса. Ми пояснили вище, що Ісус був людиною, яка досягла мети творення. Тож погляньмо на біблійне підтвердження цього.

У I Тимофія 2:5 написано: «Бо є один Бог, і один посередник між Богом і людьми, людина Христос Ісус». У Римлян 5:19 читаємо: «Бо як через непослух одного чоловіка [Адама] багато стали грішниками, так і через послух одного [Ісуса] багато стануть праведними». Далі пояснюється (I Кор. 15:21): «Бо як через людину [Адама] прийшла смерть, так через людину [Ісуса] прийшло й воскресіння мертвих». Біблія також говорить (Дії 17:31): «...він призначив день, коли буде судити світ по правді через Мужа, якого Він настановив». А Луки 17:26 говорить: «Як було за днів Ноя, так буде і за днів Сина людського». Отже, Біблія найясніше показує, що Ісус є людиною. Понад усе, Він мав прийти як людина, щоб бути Істинними Батьками людства, даючи таким чином людині нове народження.

3. ЧИ Є ІСУС САМИМ БОГОМ?

Коли Philip попросив Jesus показати йому Бога, Jesus сказав йому: «Хто бачив мене, той бачив Отця; як же ти кажеш: “Покажи нам Отця?” Чи не віруєш, що Я в Отці, а Отець у Мені?» (Іван 14:9-10). Знову Біблія каже: «Він був у світі, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його» (Іван 1:10). Далі написано: «Істинно, істинно кажу вам: перш ніж був Abraham, Я є» (Іван 8:58). На підставі всіх цих біблійних віршів багато християн досі вірили, що Jesus є Сам Бог, Творець.

Як було показано вище, Ісус, як людина, що здійснила мету творіння, становить одне тіло з Богом. Тож з огляду на його божественність його цілком можна назвати Богом. Однак він аж ніяк не може бути Сам Бог. Відношення між Богом та Ісусом можна порівняти з відношенням між розумом і тілом. Тіло, як субстанційний об'єкт, що подібний до розуму, становить одне тіло з розумом, тож його можна назвати другим розумом (образом розуму), але тіло аж ніяк не може бути самим розумом. Так само Ісус, будучи одним тілом із Богом, може бути названий другим Богом (образом Бога), але він аж ніяк не може бути Самим Богом. Правда, що той, хто бачив Ісуса, бачив Бога (Ів. 14:9-10); але Ісус сказав це не для того, щоб указати, що він є Самим Богом.

Написано (Івана 1:14), що Ісус є Слово, яке стало тілом. Це означає, що Ісус є субстанціалізацією Слова; тобто втіленням Слова. Далі написано (Івана 1:3), що все було створено через Слово, і знову (Івана 1:10), що світ був створений через Ісуса; отже, Ісуса можна назвати Творцем. Згідно з принципом створення, світ творіння є субстанціальним розвитком характеру та форми людини досконалої індивідуальності. Отже, людина, яка здійснила мету творіння, є субстанціальним втіленням усього космосу та осереддям гармонії в усьому творінні. У цьому сенсі можна також сказати, що світ був створений досконалою людиною. Бог мав намір, щоб людина, після свого вдосконалення через виконання власної частки відповідальності, стала в становище творця над усіма речами, давши їй навіть Свою власну творчу природу. З цієї перспективи ми можемо зрозуміти, що Біблія (Івана 1:10) лише прояснює той факт, що Ісус був людиною, яка досягла досконалості мети творіння, і не означає, що Він був Самим Творцем.

Ісус був нащадком Авраама; але оскільки Він прийшов як людський предок, що дає нове народження всьому людству, Він став би праотцем Авраама, з огляду на провидіння відновлення. Ось чому Ісус сказав (Ів. 8:58): «...перш ніж був Авраам, Я є». Ми повинні розуміти, що це також не означає, що Ісус був Сам Бог. Ісус на землі був людиною, не відмінною від нас, за винятком того факту, що Він був без первородного гріха. Навіть у духовному світі після свого воскресіння він живе як духовна людина зі своїми учнями. Єдина різниця між ними полягає в тому, що Ісус перебуває як духовна людина божественної духовної стадії, випромінюючи яскраве світло, тоді як його учні є об'єктами, які відображають це світло.

Тим часом Ісус заступався за нас перед Богом навіть у духовному світі після свого воскресіння (Рим. 8:34), так само як він робив це на землі. Якби Ісус був самим Богом, як міг би він заступатися за нас перед самим Собою? Більше того, ми бачимо, що Ісус також закликав до «Бога» або «Отця» по допомогу, що є добрим доказом того, що він не є самим Богом (Матв. 27:46, Ів. 17:1). Якби Ісус був самим Богом, як міг би Бог бути спокушений сатаною і зрештою розіп'ятий силою зла? Крім того, коли ми бачимо, що Ісус сказав на хресті: «Боже мій, Боже мій, нащо мене ти покинув?» — стає ясно, що Ісус не є самим Богом.

РОЗДІЛ III - ІСУС І ПАДША ЛЮДИНА

Грішна людина, позбавлена цінності первісної людини, яка здійснила мету творіння, впала до низького становища, в якому вона дивиться вгору на ангелів, створених бути нижчими за неї. Але Ісус мав цінність людини, яка досягла мети творіння, і це дало Йому право панувати над усім космосом, включаючи ангелів (I Кор. 15:27). Тим часом грішна людина, все ще маючи первородний гріх, залишається вразливою до вторгнення сатани. Але Ісус, не маючи первородного гріха, позбавлений будь-якої такої схильності. Падша людина не знає серця й волі Бога. Якби вона колись і мала таке знання, воно було б надзвичайно обмеженим. Однак Ісус перебував у становищі, в якому він знав Боже серце цілковито й відчував Його почуття, наче вони були його власними.

Відповідно, людина не має жодної цінності, доки залишається у стані падіння; але коли вона народиться заново через Христа, Істинного Батька, і коли вона таким чином стане дитиною добра, очищеною від первородного гріха, вона відновлюється як людина, що здійснила мету творення, подібно до Ісуса. Це подібно до відносин батька й сина, в яких початкові цінності обох анітрохи не відрізняються; лише їхній порядок є різним: один є батьком, а інший — сином.

Тому Христос є головою церкви (Еф. 1:22), а ми — його тіло і члени (I Кор. 12:27). Відповідно, Ісус є головним храмом, а ми — дочірніми храмами. Ісус є виноградною лозою, а ми — гілками (Ів. 15:5); і ми, як пагони дикої оливи, повинні бути прищеплені до Ісуса, справжнього оливного дерева, щоб стати справжніми гілками (Рим. 11:17). Так Ісус назвав нас друзями (Ів. 15:14). Знову ж таки, Біблія каже, що коли Ісус з'явиться, ми будемо подібні до нього (I Ів. 3:2). Біблія також каже, що Христос є «першими плодами», а ми, хто належить йому, будемо наступними, що вказує лише на різницю в часі та порядку (I Кор. 15:23).

РОЗДІЛ IV - ВІДРОДЖЕННЯ І ТРІЙЦЯ

Теорія Трійці обговорювалася в теологічному світі як одне з найскладніших питань для розв'язання. Тим часом інше питання, яке залишилося без фундаментального розв'язання, стосується теорії Перевтілення, яку ми розглянемо тут.

1. ВІДРОДЖЕННЯ

(1) Ісус і Святий Дух з точки зору відродження

Ісус сказав Никодиму, одному з юдейських начальників, що коли хто не народиться заново, не може побачити Царства Божого (Ів. 3:3). «Народження заново» означає народитися вдруге. Розгляньмо причину, чому грішні люди повинні народитися заново.

Якби Адам і Єва, досягнувши ідеалу творіння, стали Істинними Батьками людства, їхні нащадки втілили б Царство Небесне на землі як діти добра, без первородного гріха. Однак, впавши, вони стали злими батьками людства і розмножили злих дітей, породивши таким чином земний Пекло. Тому, як Ісус сказав Никодиму, падіння люди не можуть побачити Царство Боже, якщо не народяться заново як діти без первородного гріха.

Ми не можемо народитися без наших батьків. Тоді хто є батьками добра, які дають нам друге народження як дітям без первородного гріха, здатним увійти в Царство Боже?

Було б неможливо, щоб злі батьки з первородним гріхом народили дітей добра без первородного гріха. Природно, ми не можемо очікувати знайти батьків добра серед занепалих людей. Такі батьки повинні «зійти» з Небес. Ісус був Істинним Батьком людства, який прийшов у такий спосіб. Іншими словами, він прийшов як Істинний Батько, щоб здійснити Царство Небесне на землі, даючи занепалим людям народження заново як дітям добра без первородного гріха.

Тому сказано (I Петра 1:3): «...За великою Своєю милістю Він нас відродив до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих». Ісус прийшов як Істинний Батько — становище, яке Адам не виконав. Ось чому Біблія каже, що Ісус є другим Адамом (I Кор. 15:45); що Він — «Отець вічности» (Іс. 9:6); і що Бог знову пошле пророка Іллю та наверне серця дітей (занепалих людей) до їхнього батька (Ісуса), щоб і вони могли стати Його дітьми (Мал. 4:6). Знову ж написано, що Ісус прийде вдруге зі Своїми ангелами у славі Свого Отця (Мт. 16:27).

Однак сам батько не може народити дітей. Поруч із Істинним Батьком повинна бути Істинна Мати, щоб дати нове народження падшим дітям як дітям добра. Вона — Святий Дух. Ось чому Ісус сказав Никодиму, що ніхто не може увійти в Царство Боже, якщо не народиться заново через Святого Духа (Ів. 3:5).

Багато хто отримує одкровення, які вказують, що Святий Дух є жіночим Духом; це тому, що вона прийшла як Істинна Мати, тобто друга Єва. Знову ж таки, оскільки Святий Дух є жіночим Духом, ми не можемо стати "нареченою" Ісуса, якщо не отримаємо Святого Духа. Таким чином, Святий Дух є жіночим Духом, який втішає та зворушує серця людей (I Кор. 12:3). Вона також очищає гріхи людей, щоб відновити їх, таким чином спокутуючи гріх, вчинений Євою. Ісус, будучи чоловічим (позитивність), працює на небі, тоді як Святий Дух, будучи жіночим (негативність), працює на землі.

(2) Ісус і Святий Дух з точки зору подвійних сутностей Логосу

"Логос" — це грецьке слово, що означає "слово" або "закон". Написано (Ів. 1:1), що Логос перебуває в об'єктивній позиції щодо Бога. Тим часом, оскільки Бог, як суб'єкт Логосу, містить у Собі подвійні сутності, Логос, як Його об'єкт, також повинен містити подвійні сутності. Якби Логос був без подвійних сутностей, то створені речі, які були створені через Логос (Ів. 1:3), також не мали б подвійних сутностей. Адам і Єва були субстанційними об'єктами Бога, розділеними з подвійних сутностей Логосу (пор. Частина I, Розд. 1, Сек. I, 1--20).

Якби Адам став Деревом Життя, як чоловік, що втілив ідеал творіння, і якби Єва, символізована Деревом Пізнання Добра і Зла як жінка, втілила ідеал творіння в собі, і якби вони таким чином стали Істинними Батьками людства, тоді три великі благословення Бога людині були б здійснені, уможливлюючи таким чином реалізацію Царства Небесного на землі. Однак через їхнє падіння світ став земним Пеклом. Тому Ісус прийшов як Істинний Батько людства, з місією Дерева Життя (Об. 22:14); тобто як другий Адам (I Кор. 15:45). Отже, було б цілком логічно, що мала прийти Істинна Мати людства, з місією Дерева Пізнання Добра і Зла (Об. 22:17); тобто друга Єва. Святий Дух прийшов як Істинна Мати, яка мала дати відродження падшій людині.

(3) Духовне відродження через Ісуса та Святого Духа

Дитина народжується через любов своїх батьків. Як написано (I Кор. 12:3), коли ми приходимо до віри в Ісуса як Спасителя через натхнення Святого Духа, ми отримуємо любов духовних Істинних Батьків, що походить від дії давання й приймання між Ісусом, духовним Істинним Батьком, і Святим Духом, духовною Істинною Матір'ю. Тоді через цю любов нове життя вливається в тих, хто вірує в Христа, і кожен народжується заново як нове духовне «я». Це називається «духовним відродженням».

Людина впала як духовно, так і фізично; тому вона повинна усунути навіть первородний гріх через «фізичне відродження». Отже, Христос повинен прийти знову, щоб здійснити фізичне спасіння людини, народившись на землі.

2. ТРІЙЦЯ

Згідно з принципом творення, Божа мета творення може бути здійснена лише через основу чотирьох позицій, яка встановлюється шляхом формування трьох об'єктивних цілей через дію початку-поділу-об'єднання. Відповідно, щоб виконати мету творення, Ісус і Святий Дух повинні встановити основу чотирьох позицій з центром на Бозі, стаючи одним тілом у єдності через дію давання та приймання, кожен як об'єкт Бога, субстанційно розділений з Його подвійних сутностей. У такий спосіб Ісус і Святий Дух стають одним тілом з центром на Бозі; це називається "Трійця".

Спочатку Божа мета створення Адама та Єви полягала в тому, щоб утворити трійцю, об’єднавши їх в одне тіло в любові як Істинних Батьків людства, і таким чином утвердити основу чотирьох позицій з Богом у центрі. Якби вони вдосконалилися без гріхопадіння, утворивши трійцю як Істинні Батьки з Богом у центрі, і примножили дітей добра, усі їхні нащадки виросли б, щоб стати подружніми парами добра з Богом у центрі, і кожна пара утворила б трійцю з Богом. природно, Царство Небесне на землі було б здійснене з центром на першій людській парі, відповідно до здійснення трьох великих благословень Бога для них. Однак через гріхопадіння Адам і Єва встановили основу чотирьох позицій з центром на Сатані, що призвело до трійці з центром на Сатані. Тому їхні нащадки також утворили трійці з центром на Сатані й породили людське суспільство розпусти.

Тому Бог мусить працювати, щоб усі падші люди народилися заново через Істинних Батьків людства, Ісуса та Святого Духа — один як другий Адам, а інший як друга Єва — і потім щоб усі утворили відповідно трійцю з центром на Богові. Але через передчасну смерть Ісуса він і Святий Дух виконали лише місію духовних Істинних Батьків, утворивши духовну Трійцю з центром на Богові. Оскільки Ісус і Святий Дух взяли на себе лише місію духовного відродження, святі все ще залишаються в становищі своїх духовних дітей, бувши відновленими лише через духовну Трійцю.

Христос повинен прийти знову у плоті, щоб стати Істинним Батьком як духовно, так і фізично, утворивши субстанціальну Трійцю з центром на Бозі. Тоді Він, даруючи їм відродження як духовно, так і фізично, зробить так, що всі падші люди утворять (парами) субстанціальні трійці з центром на Бозі, після того як буде ліквідовано первородний гріх. Коли падші люди встановлять основу чотирьох позицій в первісній формі з центром на Бозі, тоді Царство Небесне на землі буде відновлено через здійснення трьох великих благословень Божих для людини.